Читайте также:
|
Володимир ХІЛЬЧЕВСЬКИЙ, академік Академії інженерних наук, ветеран Великої Вітчизняної війни
Давно написав книгу «О Великой Отечественной войне» Сталін. Написав мемуари маршал Жуков, інші маршали, генерали, полковники… Тепер настав мій час. Мемуари останнього солдата... Чому останнього, запитаєте? А тому, що серед моїх товаришів і знайомих немає жодного солдата Великої Вітчизняної. Є сержанти, капітани, підполковники… А солдати, мабуть, всі вже пішли, не залишивши спогадів. Напевне, їм було не до мемуарів: «зализували» рани, вирощували хліб, вчилися, виживали. Бо вже давно жили добре визволені, непогано — переможені, а визволителі, переможці ще довго бідували.
Якщо уявити собі війну як піраміду, то у спогадах і мемуарах найбільше відтворена її вершина (Ставка, Генеральний штаб, штаби фронтів, армій), і майже не відображена основа, підошва — найтонший і динамічно змінюваний прошарок — «передній край», або «передова».
У свідомості багатьох людей війна — це коли в штабах розробляються плани великих і малих операцій, а на передовій проявляється масовий героїзм і здійснюються подвиги. Так, усе це було — і героїзм, і подвиги. Але війна — це ще й тяжка, напружена, виснажлива, сповнена тривог і смертельної небезпеки праця.
Володимир Васильович Хільчевський - Ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій, завідувач кафедри опору матеріалів (1960-1962). Має 18 державних нагород, почесну відзнаку Президента «За мужність», почесні звання «Заслужений працівник народної освіти УРСР», «Заслужений професор НТУУ «КПІ», лауреат іменних премій.
Згаданий документ є уривком спогадів одного з учасників “Битви за Дніпро” (1943 р.) - Володимира Хільчевського, написаних після війни. Мобілізований до Червоної армії восени 1943 р., він від свого імені оповідає про ті трагічні події на Букринському і Лютізькому плацдармах. Опинившись серед “немуштрованих” бійців (в історичній та публіцистичній літературі їх ще називають “сірими піджаками”, “чорними свитками” тощо), був кинутий разом зі своїм підрозділом на Лютізький плацдарм, де впродовж 40 днів точилися кровопролитні бої за утримання цього клаптика правого берега Дніпра. Автор документа акцентує увагу на героїзмі і нелюдських зусиллях бійців, які змогли забезпечити визволення столиці України від нацистських загарбників 6 листопада 1943 р., вказує на трагізм ситуації для поранених бійців, порівнює напруженість боїв з подіями оборони Сталінграда, показує, якою ціною здобувалася перемога над ворогом, розкриває ставлення сталінського режиму до громадян, які опинилися під нацистською окупацією.
Уривок дає змогу емоційно відчути і зрозуміти ту ціну, яку заплатив народ за перемогу над нацизмом.
6 варіант
1. Б: 1 – Подільська, 2 – Харківська, 3 – Катеринославська
2. Б: 3 – Перетворення Української групи сприяння виконанню Гельсінських угод на Українську Гельсинську спілку (липень 1988), 1 – спроба атиконстутуційного перевороту в СРСР (ГКЧП) (19 серпня 1991 р.), 2 – затвердження Верховною Радою України Державного прапора України (28 січня 1992), 4 – політ американського космічного корабля «Колумбія» з українцем Л. Каденюком (19 листопада – 5 грудня 1997).
В
4. Г: 3 – націоналізація промисловості, транспорту, банків, 4 – реквізиція хліба в селян шляхом продрозкладки.
5. Д: 3 – першочергова відбудова підприємств важкої промисловості та енергетики, 5 – розвиток промисловості здебільшого здійснювався за рахунок викачування ресурсів із сільського господарства.
6. Д: 3 – сприяв українізації закладів освіти і засобів масової інформації в УРСР, 4 – розкритикований на політбюро ЦК КПРС за «недоліки в справі інтернаціонального виховання трудящих».
Р.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 66 | Нарушение авторских прав