Разработка личного (фамильного, родового) герба

Становлення геральдики на теренах українських земель

Історія українських гербів нараховує понад тисячу років. Витоки вітчизняної гербової символіки губляться у глибині тисячоліть, торкаючись по-справжньому сивої давнини, зокрема такої, як Трипільська культура. Символи солярних знаків, які зустрічаються на трипільській кераміці, перегукуються із символами, що трапляються в археологічних культурах стародавнього Китаю, Месопотамії, Єгипту. Сучасне переосмислення та використання цих давніх знаків різноманітними релігійними та політичними ідеологіями призвели до історичних парадоксів, укоренивши у свідомості сучасників тлумачення, іноді протилежні первісному значенню. Навряд чи сьогодні хтось може вбачати в так званій свастиці щось інше, ніж фашистський символ. А насправді стародавня «сварга» є не що інше як стародавній знак сонця, який «арійці» XX ст. без особливих мук сумління використали, як гадали, на свою користь.

Використання символіки в часи Стародавнього Риму та Греції було достатньо регламентовано державними структурами, особливо в системі військової емблематики. Однак первісні приватні, а згодом родові знаки рабовласницьких часів отримали надзвичайно широке застосування в тогочасних суспільствах, започаткувавши в першу чергу утилітарне призначення зображень як символів власності. З біблійних часів відоме використання печаток і як недоторканних символів власності у повсякденні, і як символічних знаків заборони непосвяченим доступу до божественної істини в релігійному культі.

Візантійська традиція емблематики та імператорської геральдики, у якій використовували зображення святих як патронів візантійських імператорів, стала взірцем наслідування для гербів Давньої Русі. Так, відомі 37 печаток князів династії Рюриковичів, досліджені істориком В. А. Яніним, із зображеннями святих покровителів: апостола Андрія у князя Андрія Всеволодовича, Василя Кесарійського у князя Володимира Мономаха, св. Георгія (Юрія) у князя Ярослава Мудрого тощо. Для представників духовенства було характерним використання зображення Богородиці, Архангела Михаїла та ін.

Найбільш відомий з часів Давньої Русі знак Рюриковичів (тризуб) досі не має однозначного значення. Трансформований від двозуба на монетах Святослава через класичну форму знака св. Володимира з пророслим центральним зубцем у вигляді хреста до розлогих форм і знаків пізніших Рюриковичів, тризуб за щасливим збігом обставин не був ніким запозичений у більш пізні часи і повернувся як знак історичної державності до герба України. Натомість зображення св. Юрія (Георгія) як патрона князя Юрія Довгорукого запозичила в пізніший час Московська держава, коли остаточно був сформований її герб. Сам князь залишився похованим у Києві, за який він так боровся і запанувати в якому так прагнув.

Гербова князівська символіка часів Великого князівства Литовського нагадувала давньоруську систему з причин успадкування литовськими князями численних засад державної організації, судочинства та культури Русі. До цих часів відносять виникнення суто литовської геральдичної фігури погоні литовської — зображення вершника в обладунку, з мечем. З одного боку, ця фігура нагадує постать Юрія-Змієборця, а з іншого — вже має всі ознаки рицарського спорядження, характерні для більш пізніх часів.

Кревська унія 1385 р. і шлюб князя Ягайла та королеви Ядвіги поклав край культурному запозиченню, в тому числі у сфері геральдики. До 1413 р., часу Гродельської унії, литовська верхівка не мала чіткої системи гербування. 1413 р. знать Великого князівства Литовського приєдналася до усталених польських гербових братств і таким чином започаткувала процес проникнення польської геральдичної системи на терени України.

За часів Люблінської унії (1569) практично вся українська шляхта перейшла до католицизму, а разом з цим отримала підтвердження своїх привілеїв вкупі з гербовою системою. Саме з початком діяльності Польської герольдії, тобто відколи почалося документальне засвідчення гербів української шляхти, можна говорити про розвиток системи місцевих гербових знаків. Далеко не завжди реципієнт гербового патенту використовував для герба систему польської геральдики. Дуже часто символіка на гербах того часу мала вигляд самостійного витвору місцевої системи цінностей. На думку славетного вітчизняного історика Володимира Антоновича, вироблення системи місцевих гербів пройшло складний шлях від того моменту, коли «появляется у них [шляхты. —Т. Л.] желание установить внешние признаки своего родового достоинства, земяне киевской земли находятся в весьма затруднительном положений: они не владеют потомственными гербами подобно польскому дворянству й употребляют лишь печати с буквами своих имен и прозвищ».

Найчастішими символами, що їх використовували в українських гербах, були стріли, підкови, зірки різних типів, півмісяці і хрести. На думку сучасного історика-орієнталіста і османолога О. Галенка, ця «кочова» атрибутика потрапила до української геральдичної системи внаслідок запозичення із сусідньої тюркської культури. Це твердження підтримує і відомий фахівець з історії української шляхти Наталя Яковенко, яка у своїй книжці наводить статистику походження українських шляхетських імен, віддаючи 70 % на користь тюркського походження, принаймні щодо Київщини та Поділля.

Свого часу відомий польський знавець печаток Ф. Пєкосіньський намагався атрибутувати польські герби за схожістю зі скандинавськими рунами, а українським гербам відводив похідну роль. Лише після публікації «Гербівника татарських родин у Польщі» С. Дзядулевича було з’ясоване походження багатьох знаків, що їх раніше не могли атрибутувати відповідно до польської традиції. В. Б. Антонович свого часу також не міг врахувати тюркський вплив, який у XVI—XVII ст. був очевидним, оскільки до 30 % шляхти Київщини були тюркського походження.

Система надання гербів та шляхетства, вироблена Польською герольдією, була запозичена також із подібних систем Західної Європи, в першу чергу з німецької, французької й англійської. Патенти, що їх видавала Герольдія, відповідали загальним ознакам формулярів і мали декілька умовних частин, які логічно й послідовно складали текст патенту: вступний протокол, який обіймав інвокацію (оголошення), дотацію (вказівку на дату), інтитуляцію (повний королівський титул), контекст, що обіймав аренгу (загальний вступ), наррацію (вказівку на прохання), диспозицію (основний текст), санкцію (умови надання), петицію (зазначення внесення патенту до державних книг), корроборацію (запис про засвідчення печаткою). Останнім був есхатокол, який містив підписи та печатки.

Особливо важливою частиною патенту була диспозиція, яка пояснювала причини надання герба та титулу, а також містила опис зображень на гербі, дотримуючись послідовності та спеціальної термінології, аби не допустити помилок в описі фігур (щита, шолома, нашоломника, намету, а також, за наявності, гасла), передачі їхнього кольору та фактури.

Такими послідовними описами відзначалися більшість традиційних патентів Західної Європи. Особливими характеристиками цих документів були справжня сигнатура (королівський підпис) та королівська печатка. У різні часи печатки були воскові, мастичні під паперовою «кустодією» чи підвісні — у металевих коробочках або металеві, — які, власне, і називалися буллами. Від них і поширилася назва папських листів. До нашого часу зберігся патент 1658 р. про надання герба гетьманові Івану Виговському польським королем Яном Казимиром, виданий у Торуні.

У російській системі Палати герольдії, що її утворили за Катерини II, були повторені ті ж самі принципи надання та оформлення патентів. Проте питання політичних впливів та імперської практики в діяльності цього органу позначилися більш виразно, ніж у польському. Як політичний правонаступник приєднаних правобережних територій України, Російська імперія брала на себе роль охоронця тих політичних привілеїв, які знать мала у польській системі. Однак російський уряд вимагав підтверджень лояльності колишніх польських підданих російській короні, і протягом відповідного перегляду станових прав дуже багато козацько-старшинських родів було позбавлено шляхетських звань. Загальна кількість претендентів у ці часи визначалася сотнею тисяч сімей, але залишили шляхетські права лише 35 тисячам. Серед таких, що увійшли до провідних шляхетських родів Російської імперії, можна назвати відомих Кочубеїв, Родзянків, Ханенків, Скоропадських і багатьох інших представників колишньої старшинської знаті, що була нобілітована російською владою.

Надання гербів і титулів у пізніші часи Російської імперії було формалізованою процедурою, яку чітко виконували певні органи державної влади Росії. За нашого часу цю функцію намагаються перебрати кілька організацій, які суперничають у претензіях на правонаступництво в цій царині.

Українське гербування як явище культурно-історичного порядку намагається врахувати всі історичні прецеденти попередніх історичних формацій і всі наукові здобутки в цій сфері. Основними завданнями цієї діяльності є збереження традицій і дотримання правил гербування на підставі найкращих зразків світової геральдики, втілених у патентах британського College of Arms.

Кожен патент, виготовлений у Колегії герольдії Ордену Святого Станіслава, зроблений із врахуванням історичних традицій і відображає специфіку надання кожному кавалерові ордену шляхетства й права мати свій власний герб.Великий Пріорат Ордену Святого Станіслава в Україні 01.07.2 009

Разработка личного (фамильного, родового) герба

Личный (фамильный, родовой) герб является графическим символическим аналогом фамилии человека или семьи. Основное требование к гербу – быть легко запоминаемым и узнаваемым, чтобы идентифицироваться с его владельцем. Герб – это не ребус и не зашифрованная биография, хотя в нем могут символически отображаться какие-то основополагающие для всего рода события или факты, но это совершенно не обязательно. Владелец герба сам вкладывает смысл и значение в фигуры, составляющие герб, и может трактовать их по своему собственному усмотрению. В геральдике нет «хороших» и «плохих» фигур или цветов (тинктур). Хотя и существует традиционное толкование тех или иных геральдических элементов, но оно всегда многозначно и не конкретно, поэтому не требует строгого им следования.

Конечно, изображения различного оружия, орлов, львов символизируют бесспорно уважительные качества - силу, мужество (впрочем, в зависимости от положения хвоста у льва, он может быть и "трусливым"), власть и прочие положительные качества и высокие достоинства.

Но в мировой геральдике используются изображения великого множество фигур, предметов естественного и искусственного происхождения, растений, птиц, животных, в том числе и фантастических, и все они призваны обозначить высокие достоинства и личные качества армигера (гербовладельца) или рода, корпорации, территориального или муниципального образования. Во многих гербах фигурируют не менее "благородные" и "мужественные" в привычном понимании, согласно исторически сложившимся в народном эпосе и литературе образным характеристикам, существа: медведь, конь, олень, лебедь и т.д.

Но не реже встречаются зайцы, гуси, лягушки, пчёлы, волки, рыбы и прочие представители реальной и мифической фауны и флоры.

Весьма часто в европейской геральдике встречаются, не очень "уважаемые" у нас бараны, жуки; прекрасно "себя чувствует" в геральдике и козёл, правда в гербе швейцарского округа Энтремонт ему несколько "не повезло".

Но есть и уж совсем жутковатые и чрезмерно пикантные гербы, и, тем не менее, они существуют и являются предметом гордости реальных людей.

Геральдика не подвластна ханжеству и предрассудкам!

Эталоном герба является его словесное описание (блазон), а не само изображение. Поэтому, рисунки герба могут выполняться разными художниками в разных стилях, и если они сделаны геральдически грамотно, то все будут иметь равноправное значение.

Герб, принятый как личный, как и фамилия, - передаётся по наследству по мужской линии, и в таком случае становится фамильным (родовым). В отличие от фамилии, герб является отличительным уникальным знаком, т.е. одинаковые гербы могут иметь лишь состоящие в прямом родстве, но не однофамильцы. Состав герба определяется заказчиком (при квалифицированной консультации геральдиста) при его разработке, и зависит от его принадлежности к тому или иному сословию и наличию титулов. Состав герба княжеского, баронского и т.д. рода существенно отличается от нетитулованного дворянского, а общегражданский (бессословный) - от вышеназванных. На рис.1 - пример дворянского герба Российской Империи.

В состав полного герба нетитулованного дворянского рода входят: щит, турнирный шлем, дворянская корона, нашлемник, намёт и девизная лента. Бурелет (бурлет) (свитая в жгут разноцветная нашлемная повязка), широко используемый в западно-европейской геральдике, также является атрибутом дворянского герба. Щитодержатели, мантии, подножия и титульные короны включались в гербы лишь титулованных особ и в иных исключительных случаях Высочайшим пожалованием. В настоящее время, для того, чтобы претендовать на владение подобными гербами, необходимы документальные подтверждения принадлежности к дворянскому сословию и владения титулом.

Пример общегражданского бессословного герба, выполненного художником-геральдистом М.Ю. Медведевым - рис.2.

В составе такого герба может быть: щит (обязательно) любой формы (в женских гербах - только ромбовидный и овальный); шлем - простой стальной, типа "железная шапка" (айзенхут, шапель) или шлем-шишак с бармицей, либо без неё. Другие дополнения (забрала, стрелки, науши и т.д.) недопустимы, так же как и накладные украшения из других металлов, кроме стали; нашлемник, - может состоять из любых предметов, кроме корон (в т.ч. княжеских шапок) и бурелета; намёт, - как правило, финифтяной снаружи и подбитый металлом, повторяющий основные тинктуры щита. (В женских гербах шлем, нашлемник и намёт отсутствуют. В определённых случаях используются пальмовый венок, верёвка с узлами или завязанная бантом лента); девизная лента имеет один из основных цветов (тинктур) герба, но может быть подбита другим цветом. Девиз сочиняется армигером и пишется на любом (достаточно распространённом) языке.

На примере фамильного герба показано, что все три изображения, не смотря на их отличия, являются одним и тем же гербом. Справа - женский вариант.

Пример поиска оптимальной композиции и цветорешения в процессе разработки герба:

На стадии составления герба используются схематические (упрощенные) изображения элементов герба. После согласования и утверждения эскиза производится окончательная оригинальная отрисовка герба. Примеры выполненных гербов:

Дата добавления: 2015-11-26