Тіньовий сектор в умовах демонтажу командної економіки та переходу до ринку

Тіньова економіки в Україні та інших державах перехідного типу суттєво відрізняється від «класичної» західної як своїми масштабами, так і структурою та формами вияву. Генезис тіньової економіки в пострадянських країнах також має суттєві особливості.

Зародження тіньової економіки в СРСР деякі автори відносять аж до періоду «воєнного комунізму», коли деякі спритні ділки наживали нечувані багатства на спекуляції та інших економічних махінаціях. В 30-ті роки в ранг економічної політики були введені масові приписки. Тоді їхня мета полягала в зміцненні авторитету керівництва, державного престижу та стимулюванні трудового ентузіазму мас. Пізніше, приблизно з 70-их років, приписки йшли знизу вгору і використовувались для отримання нетрудових дохо-

дів, на які керівництво закривало очі (часто отримуючи й свою частку). За неіснуючу продукцію виплачувалась реальна заробітна плата, списувалися матеріали, енергетичні затрати та інше. Можна зробити висновок, що в даному випадку поява тіньової економіки була результатом надмірного одер-жавлення соціально-економічного життя.

Іншим стимулом до виникнення «тіньового сектора» було незадоволене особисте споживання. Дефіцит необхідних товарів був хронічним і непереборним, незважаючи на постійні адміністративні зусилля, спрямовані на його подолання. Дія цього чинника посилилася в 60-ті роки, коли грошові доходи населення почали швидко зростати. Незадоволений платоспроможний попит стимулював бурхливий розвиток тіньового виробництва й розподілу необхідних товарів. Поповнюючи дефіцит, тіньова економіка водночас його й провокувала, бо з'являлись групи людей, зацікавлених у збереженні диспропорції між попитом та пропозицією.

Спробам обчислити розміри тіньової економіки в радянський період чинилися усілякі перешкоди. Проте, якщо судити тільки за даними «бавовняних» та інших кримінальних справ, які були порушені проти тіньовиків у 80-ті роки, можна зробити висновок, що привласнення коштів обчислювалося мільярдами карбованців, а тіньова діяльність охопила провідні галузі економіки окремих республік.

Демонтаж адміністративно-командної системи й перехід до ринку наприкінці 80-их - на початку 90-их років сприяли активізації тіньового сектору. З одного боку, під прикриттям ринкових лозунгів був різко послаблений державний контроль за збереженням та ефективністю використання державної власності. З іншого — держава дозувала свободу підприємництва, ставлячи обмеження у збільшенні прибутків підприємців та робітників підприємств. Почасти це було викликано об'єктивними причинами. Але певну роль тут зіграла й суб'єктивна діяльність матеріально зацікавлених сторін — учасників процесу приватизації та ринкових перетворень.

Результати не забарилися. Уже в 1994 p., за даними Світового банку, близько 70% працездатного населення України мали додаткові прибутки, з яких вони не сплачували податків. За різними підрахунками'⁹ тіньовий сектор в Україні упродовж другої половини 90-их років складав від 40 до 60%.

Порівняно з тіньовим сектором, що існував за умов командно-адміністративного соціалізму, нині змінилися не лише масштаби тіньової діяльності. Розширилася сфера економічної злочинності, втягнувши у свою орбіту нові форми діяльності, що раніше не зустрічалися. Почала стиратися межа між тіньовою та легальною економікою, причинами чого були як недоскона-

" Про методику підрахунків див.: Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т. Методи розрахунку обсягів тіньової економіки // Економіка України. — 1997. — № 5.

Частина четверта. ДЕМОКРАТІЯ І ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА

лість законодавства та послаблення владного впливу загалом, так і вкрай важкі умови виживання значної частини населення²⁰.

Дата добавления: 2015-11-26