|
Читайте также: |
45. Рядок з поеми Гесіода «Роботи і дні». До «Іліади» він потрапив, мабуть, як пізніша інтерполяція.
78. Сам (Самос) та Імбр (Імброс) - острови на Егейському морі.
278. Місяни - малоазійське плем'я, вихідці з Фракії.
544. Макар - син Еола, міфічний владар острова Лесбосу.
602. Ніоба - дочка Тантала, дружина Амфіона, владаря беотійських Фів. Вона хизувалася тим, що в неї шестеро синів і шість дочок, тоді як богиня Лето має тільки двох - Алоллона й Артеміду. Діти Лето помстилися за ці хвастощі, повбивавши стрілами
всіх дітей Ніоби. Сама Ніоба з горя скаменіла - перетворилася на скелю біля гори Сіпіл.
730-739. Передчуття Андромахи збулися. Астіанакт загинув - чи то з наказу грецьких вождів (за однією версією), чи то від руки Ахіллесового сина Неоптолема (інша версія). Бранкою Неоптолема стала й Андромаха.
753. Лемнос із походження вулканічний острів.
765. Час дії «Іліади» - десятий рік Троянської війни. Десять років минуло також від того часу, коли Єлена з Парісом прибула до Трої, і до початку війни. Слід ураховувати, що перебіг часу не береться до уваги, коли в «Іліаді» чи в «Одіссеї» йдеться про вік героїв.
© Aerius, Diodor, 2007
http://www.ae-lib.org.ua/texts/homer__iliad__ua.htm
Гесіод Роботи та дні [скорочено] Переклад В.Свідзинського
© Гесіод (кін. VIII - поч. VII вв. до Р.Х..)
© Переклад В.Свідзинського, 1936
Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 116-126.
OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003
Зміст
Про Гесіода
Про "Роботи і дні"
1. Пандора
2. П'ять поколінь
3. Поради
4. Хліборобська робота
5. Зима
6. Вибір жінки
ГЕСІОД
Гесіод - найвидатніший представник і, очевидно, основоположник дидактичного й генеалогічного епосу. Епоха його поетичної діяльності, яка йде за періодом так знаного «кіклічного» епосу, утвореного наслідувачами гомерівського епосу, припадає на час між 725 і 650 рр. до н. є. Біографічні дані про Гесіода відомі з його власних творів. Син збіднілого купця з малоазіатської грецької колонії Кіми, що переселився в село Аскру в Беотії, Гесіод стає потім поетом-професіоналом (рапсодом), але в своїх власних творах він відходить від тематики гомерівського епосу, використовуючи стилістичну техніку останнього в іншому напрямі - релігійного і морально-практичного повчання. Коли не брати до уваги описову поему «Щит Геракла», приписувану за давніх часів Гесіодові, яка вийшла, безперечно, з його школи (належачи все ж, очевидно, не йому самому), то можна назвати такі три безсумнівні твори Гесіода:
1. «Роботи і дні» - дидактична поема, складена з практичних порад щодо різних робіт (здебільшого хліборобських), викладу хліборобського календаря - звідси назва поеми,- а також безлічі окремих висловів, перейнятих переважно певністю в спасенності праці і згубності неробства. Крім того, через усю поему проходить негативне ставлення автора до земельної аристократії (беотійських «басилевсів» того часу).
Вихваляючи хліборобську працю, поет порівнює її з працею корабельника-купця, яка вабить можливістю швидкого збагачення, і вказує на почесність і перевагу першої. Погіршення економічного стану селянства відбито в поемі у формі славетного [116] песимістичного міфа про п'ять «віків» - про стадії еволюції людства від золотого віку до залізного,- з яких кожний наступний гірший за попередній. Поему пожвавлює особистий характер окремих моральних умовлянь, адресованих братові - Персові, що відняв у Гесіода спадкову ділянку землі, підкупивши суддів («басилевсів»). Постійному поновленню мотиву про спасенність праці і нагадуванню про божественну справедливість Зевса надається різноманітності введенням туди народних афоризмів, повчальних байок та міфів.
2. «Теогонія» - космологічна і генеалогічна поема про походження богів - перша відома нам спроба звести до певної системи суперечну міфологію старогрецького політеїзму через з'єднання всіх божеств у єдине генеалогічне дерево, починаючи з натуралістичних абстракцій (як Хаос, Гея - Земля, Ерот - Кохання, Темрява, Ніч і т. ін.), переходячи до олімпійських і неолімпійських божеств, що фактично мали свій релігійний культ, і кінчаючи «півбогами» - нащадками від шлюбів між безсмертними і смертними. Характерна увага до божеств народної релігії - Діоніса, Деметри, Гекати, Гестії та ін.- і до божеств місцевого значення (приміром, Ерот, якому відведено на початку «Теогонії» визначне місце, первісно є місцевим божеством беотійського міста Теспій). «Теогонія» Гесіода є першим кроком античного релігійпо-філософського мислення, що йде в двох напрямах: у бік переходу від релігійної міфології до метафізичної космології і в бік морально-повчального використання окремих міфів (наприклад, міфа про титанів, міфа про Прометея і аналогічний міф про Пандору в «Роботах і днях»).
3. Продовженням «Теогонії» була генеалогічна поема «Каталог жінок». Від цього перелічування смертних жінок, у шлюбі яких з богами народжувалися «герої» - родоначальники знатних родів і цілих племен,- до нас дійшли лише незначні уривки.
[ 4. Також Гесіоду приписується поема "Щит Геракла" - Aerius ]
Стилістична залежність Гесіода від гомерівського епосу (понад одну п'яту всіх віршів і піввіршів «Теогонії» взято з Гомера) не зменшує його великого історично-літературного значення, по-перше, як першого оригінального поета грецької метрополії, по-друге, як першого поета, що вніс у безособовий до того часу епос суб'єктивні емоційні мотиви (і власну біографію), по-третє, як попередника прозової літератури- міфологічної, генеалогічної (історичної), космологічної, технологічної.
РОБОТИ І ДНІ
Поема змістом поділяється на дві частини, пов'язані єдиною особою, до якої звертається поет. Це брат його, Перс на ймення, з яким після смерті батька Гесіод почав позиватися за спадщину. Перс нечесними заходами (дарунками-хабарами) прихилив суддів до себе і в такий спосіб обдурив брата. Після цього він загрожує Гесіодові новими позовами. Поет умовляє брата відмовитися від цього наміру і розподілити спадщину за згодою, доводячи йому, що справедливість вища від насильства, що майно своє слід збільшувати не насильством та обдурюванням, а пильнуванням і напруженою працею. Із застережливими словами звертається Гесіод так само і до суддів. Свої повчання Гесіод подає й безпосередньо у притчах - про Пандору (походження лиха в світі), про зміну віків (поступове погіршення людства), про соловейка, що потрапив до пазурів яструба.
Про те, як слід працювати,- про хліборобську працю і зв'язок її з сезонами року, про труд купця-мореплавця і його невигоди порівняно з хліборобством - оповідає друга частина поеми. За систематичними повчаннями йде знову низка напучувань мішаного побутового характеру і на закінчення - календар «щасливих» і «нещасливих» днів, який дав поемі її другу назву - «Дні». Обсяг поеми в тому вигляді, як вона збереглася до нас, 828 віршів.
І. ПАНДОРА
В. 42-105
42] Скрили безсмертні від смертних джерела життя. А то легко
43] Можна було б чоловікові протягом дня роздобути
44] Стільки, що мав би на рік споживати, не знаючи злиднів.
45] Зараз над огнищем димним стерно почепив би він зайве [117]
46] І перестали б робити воли та мули терплячі.
47] Тільки ж Кроніон* ховає поживність від людського роду,
48] Гнівний за те, що його одурив Прометей хитродумний.
49] Саме тому і придумав він людям згубливі турботи...
50] Взявши вогонь, заховав. Але син Іапета відважний**
51] Знов його вкрав для людей у премудрого владаря Зевса,
52] Скривиш в порожній тростинці від Зевса, що бавиться громом.
53] Гнівно промовив до нього Кроніон, що хмари громадить:
54] Син Іапета, за всіх найздібніший на вигадки хитрі!
55] «Радий ти дуже, що викрав огонь, обдуривши мій розум.
56] На превелике нещастя собі й поколінням майбутнім.
57] Замість вогню я пошлю їм біду! І нехай тоді нею
58] Тішаться в серці своєму і власну недолю полюблять!»
59] Мовивши так, засміявся родитель безсмертних і смертних.
60] Славному дав він Гефесту наказ, Щоб той якнайшвидше
61] Землю змішав із водою, поклавши всередину людський
62] Голос і міць і з лиця уподібнивши вічним богиням
63] Красної дівчини постать принадну. Афіні казав він
64] Різних мистецтв научати, щоб ткала прегарні тканини,
65] А золотій Афродіті круг чола її розілляти
66] Любість, і болісну хіть, і гризоти, що тіло з'їдають.
67] Ще і гінцеві Гермесу, аргусовбивці, розум собачий
68] В неї велів він покласти й навички крутійської вдачі.
69] Так говорив - і безсмертні послухали владаря Зевса.
70] Чинячи волю Кроніда, славетний кульга обоногий***
71] Зараз зліпив із землі соромливої дівчини образ,
72] Підперезавши її, красно вбрала богиня Афіна;
73] Діви Харіти й владарка Пейто**** начепили на неї
74] Щирого злота намисто, а Гори розкішноволосі
75] Всю її постать кругом весняними квітками прибрали.
76] Діва Паллада сама приладнала прикраси на тілі.
77] Аргусовбивця, гонець, наостанку поклав їй у груди
78] Мову облесну, всілякі омани і вдачу крутійську
79] З волі Кроніда, що тяжко громами гуркоче. Ще й голос
80] Дав оповісник богів і назвав ту він жінку Пандора,
81] Кожен-бо з тих, хто живе повсякчас на високім Олімпі,
82] Даром її дарував хлібоїдному людству на горе.
83] Здійснивши намір жорстокий, придуманий людям на згубу,
84] Бистрого вісника, аргусовбивця, до Епіметея*****
85] Батько богів посилає свій дар одвезти. І забувся
86] Епіметей, як йому Прометей говорив, щоб ніколи
87] Від Олімпійського Зевса не брати дарунку, а конче
88] Все відсилати назад, щоб не сталося людям нещастя.
89] Взяв він той дар, та й тоді вже побачив, що лиха здобувся.
90] Перше, давно, на землі проживали людські покоління,
91] Жодного лиха не знавши, не знавши важкої роботи,
92] Ані хвороб неприємних, що людям загибель приносять.
93] Покришку скриньки велику піднявши, та жінка всі біди
94] Порозпускала і людям великі вчинила скорботи.
95] Тільки надія одна усередині скриньки, в міцному
96] Домі своєму лишилась, не встигши пурхнути назовні.
97] Перше-бо того Пандора накинула покришку скриньки
98] З волі егідодержавного Зевса, що хмари громадить.
99] Напасті інші без ліку кругом поміж нами блукають,
100] Повно-бо їх на землі, та й на морі великому повно.
101] Слабості всякі між люди і вдень, і вночі без зазову
102] З власної волі приходять, приносячи смертним нещастя
103] В тиші великій, не дав-бо їм голосу мудрий Кроніон.
104] Отже, не може ніхто ухилитись від присуду Зевса.
* Кроніон, Кронід - Зевс, син Кроноса.
** Прометей.
*** Гефест.
**** Пейто - богиня вмовляння, супутниця Афродіти, Харіт і Гермеса.
***** Епіметей - брат Прометея. [118]
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 137 | Нарушение авторских прав