Пісня четверта. 2. Геба- богиня, дочка Зевса і Гери, уособлення молодості

2. Геба - богиня, дочка Зевса і Гери, уособлення молодості. На учтах богів, де вони споживають амбросію і п'ють нектар, в обов'язок Геби входить наливати келихи.

8. Алалкоменіда - богиня Афіна. Ім'я це виникло від назви беотійського міста Алалкомени. Там був один з найдавніших у Греції храмів Афіни. Існувало навіть повір'я, ніби вона в цьому місті народилась, і що це ніби рятувало місто від ворожих вторгнень. Інші версії міфа мають деякі відмінності: Алалкоменей - перша людина, що з'явилася в Беотії дуже давно, ще коли на небі не було й місяця. Він заснував місто, став порадником Зевса, виховував його дочку Афіну.

75. Зоря, що нею Зевс подає мореплавцям чи військам знак, - метеор.

88. Пандар - син Лікаона з Зелеї, вождь лікійців, що населяли територію в Малій Азії, неподалік від Трої, найзнаменитіший лучник у троянському війську.

201. Трікка - річка у Фессалії.

219. Хірон - мудрий кентавр, що жив на горі Пеліоні (у Фессалії, неподалік від Олімпу), вихователь героїв багатьох грецьких міфів. З-поміж усього іншого навчав він їх і лікарської справи.

319. Еревталіон - вождь аркадійців. Про бій з ним Нестор докладніше оповідає в рядках 132-156 VII пісні.

383. Асоп - ріка в Беотії.

388. Кадмеї (нащадки Кадма) - фіванці. Існує міф про фінікійця Кадма, який у пошуках своєї сестри Європи, спокушеної Зевсом, прибув до Греції. Він став засновником міста Кадмеї, пізніше названого Фівами. Його супутників понищив дракон, якого Кадм убив, а зуби його посіяв, і з тих зубів виросли озброєні люди, що відразу почали між собою криваву зваду, в якій і погинули всі, крім п'ятьох, і від цих п'ятьох ведуть свій початок найзнатніші роди фіванців.

406-410. Існують розповіді про два походи аргів'ян проти беотійських семибрамних Фів. Перший похід семи героїв закінчився невдачею «через безтямну зухвалість»: один із учасників походу, Капаней, Сфенелів батько, зійшовши на фіванський мур, вигукнув, що навіть Зевсова блискавка не зжене його з муру. Розгніваний Зевс скинув його тоді і змусив усе військо до втечі. Другий

похід - «похід епігонів» - здійснили сини попередніх учасників, серед них Сфенел і Діомед. Вони здобули і зруйнували Фіви.

440. Діти Арея Жах і Острах (в оригіналі Деймос і Фобос) та його сестра Звада (Еріс) - уособлення почуттів, пов'язаних з війною.

464. Абанти - давнє плем'я, відоме особливою войовничістю.

476. Сімоент - ріка біля Трої.

507. Пергам - укріплений центр, цитадель Трої.

515. Трітогенея - Афіна. Це її ім'я пояснюють по-різному. Найімовірніше пояснення - народжена на березі беотійської річки Трітону.

ПІСНЯ П'ЯТА

5. Осіння зоря - Сіріус, найбільша зірка в сузір'ї Великого Пса.

9. Згаданого тут Дарета (чи Дареса) вважали автором писаної на пальмовому листі так званої «Троянської Іліади», ще передгомерівських часів, - у ній події були зображені з троянських позицій. До наших часів цей твір не дійшов, а згадки про нього не відзначаються надійністю. Дарета вважали також автором іншого твору - популярного в середні віки роману «Про зруйнування Трої», нібито перекладеного з грецької мови на латинську.

51. Артеміда - богиня тваринного світу та полювання, дочка Зевса і Лето, сестра Аполлона, що була, як і він, на боці троянців.

78. Скамандр - у даному разі не ріка, а бог цієї ріки.

222. Тросові коні. - Трос (від імені якого виводять і назву міста - Троя) - Пріамів прадід. Зевс відібрав у нього одного з синів, Ганімеда, хлопчика, що відзначався вродою, і зробив підчашим на бенкетах богів. У відшкодування Зевс дав Тросові пару безсмертних коней.

268. Лаомедонт - Пріамів батько. Він мусив свою дочку Гесіону віддати в поживу морському страховиську. Геракл убив страховисько й визволив Гесіону. В нагороду він мав одержати, як було обіцяно йому, Тросових коней. Лаомедонт порушив обіцянку й коней не дав. Геракл зруйнував Трою й покарав смертю Лаомедонта.

330. Кіпріда, кіпрська богиня - богиня кохання Афродіта.

333. Еніо - богиня боїв, ніби жіночий відповідник Арею-Еніалію.

338. Харити - вічно юні богині вроди і радощів, втілення жіночої привабливості, супутниці Афродіти.

340. Кров богів зовсім не схожа на людську.

356. Згідно з найдавнішими уявленнями, бога завжди оточує хмара. До такої хмари й притулив свого списа Арей.

385. От і Ефіальт - велетні, сини Алоея і Іфімедеї (а насправді - Іфімедеї та бога Посейдона). Міф розповідає, як Арей спри-;

чинився до смерті юнака Адоніса, улюбленця Афродіти, якого розтерзав іклами вепр під час полювання. За це велетні й закували Арея.

392-393. Амфітріонів син - Геракл.

401. Пееон (Пайон) - бог-лікар, у пізніші часи його ототожнювали з Аполлоном.

449 і далі. Є в цьому епізоді певна неузгодженість. Спершу ми дізнаємося, що Аполлон створив примарну постать Енея і поставив її на полі бою замість справжнього Енея, що був поранений. Але згодом виявляється, що на полі бою таки справжній Еней, а про примарну постать уже немає й мови.

524. Борей - північний вітер.

577. Пафлагонці - жителі Пафлагонії (північної частини Малої Азії), на південь від Чорного моря.

628-629. Сарпедон - син Зевса, Тлеполем - син Геракла, отже онук Зевса.

654. Кінь у найдавніших грецьких віруваннях був тісно пов'язаний зі смертю й небіжчиками. Відгомін цих вірувань- епітет бога підземного царства Аїда - «славетний кіньми».

696. «Зникла у нього душа...» - тут означає: втратив свідомість, знепритомнів.

741. Горгона - потвора жіночої статі, голова якої наводила на всіх невимовний жах або навіть обертала на камінь. Відрубана Персеєм голова Горгони була зображена на Зевсовій егіді.

750. Ори (Гори) - богині, що уособлюють плин часу, зміни пір року.

845. Шолом Аїда робив невидимим того, хто був у ньому. І саме ім'я Аїд означає «невидимий», або «той, хто робить невидимим». Руданський у своїй «Ільйонянці» «Аїд» переклав словом «Невид».

898. Потомки Урана - діти бога Урана, серед яких був і Кронос, що скинув батька з престолу й сам став володарювати в світі. У свою чергу, і син Кроноса Зевс повстав проти батька, переміг його та інших богів старшого покоління (Титанів) і ув'язнив їх у підземних глибинах.

ПІСНЯ ШОСТА

4. Ксант - інша назва ріки Скамандру. Взагалі Ксант (жовтий) зустрічається у Гомера в різних значеннях: це і ім'я одного троянського воїна, і така кличка в одного з Ахіллесових коней, і Гекторового коня; так називається, крім Скамандра, ще одна річка, що протікає в Лікії (див. рядок 172 цієї пісні).

6. «...обрадував світлом...» - подав надію на добре закінчення розпочатої справи, - надію на перемогу.

76. Птаховіщун - ворожбит, який провіщав майбутнє, спостерігаючи за птахами, - за їхнім летом,-криками тощо (у римлян - авгур).

130. Лікург - легендарний фракійський цар, що чинив опір встановленню культу Діоніса, бога винограду й вина, за що був жорстоко покараний.

152. Ефіра - найдавніша назва міста Корінфа.

153. Сізіф (Сісіф) - засновник Ефіри, син Еола, мав репутацію найхитрішого з людей. Про його хитрощі розповідається в багатьох міфах. Він ніби розголошував таємниці ^богів, заманював і грабував подорожніх. Коли Зевс викрав дочку річкового божка Асопа Егіну, Сізіф розповів про це батькові. Розгніваний Зевс наслав на Сізіфа смерть, але той хитрощами закував її в кайдани, і через це певний час, аж поки Арей не визволив Смерть із кайданів, ніхто на землі не вмирав. Дружині своїй Сізіф наказав не ховати його, коли він помре. Прибувши ж на той світ, тимчасово відпросився в Аїда на землю, - мовляв, хоче покарати свою жінку, але потім, всупереч обіцянці, ніяк не хотів повертатися, отож довелося посилати по нього Гермеса. Боги покарали його: відтоді він намагається підняти на гору величезну брилу, яка в останню мить виривається в нього з рук і знову скочується вниз. Звідси й вираз «сізіфова праця», тобто марні зусилля.

168-169. Згадка про складені таблички з накресленими на них згубними, смертоносними позначками - єдине в «Іліаді» свідчення того, що авторові вже було відоме письмо. Свідчення, проте, досить невиразне.

205. «...убила дочку Артеміда...» - Якщо передчасно й раптово помирав чоловік, вважалося, що то від стріли Аполлона, якщо ж жінка - то від стріли Артеміди.

236. У часи, про які розповідається тут, гроші були ще незнані, торговельні стосунки мали обмінний характер; в пастуших племен головною обмінною вартістю була худоба, за одиницю обміну був віл.

255. «...ахеїв сини злоіменні...» - Мається на увазі звукова близькість етноніма «ахеї» з грецьким «ахос» - горе, страждання.

403. Астіанакт - це ім'я означає «владар міста».

457. Мессеїда - джерело чи криниця десь у Лаконії, Гіперея - у Фессалії.

484. Чи не вперше в світовій літературі згадується славетний «сміх крізь сльози».

ПІСНЯ СЬОМА

9. «Ареїтоїв потомок... озброєний києм...» - Міфи розповідають про войовничого володаря беотійського міста Арни Ареїтоя, що

користувався єдиною зброєю - залізною палицею. Його переміг аркадський володар Лікург, убив і забрав собі його зброю. Про це далі, в цій же самій пісні, рядки 138-156.

133-135. Фея - портове місто в Еліді (західна частина Пелопоннесу, на узбережжі Іонійського моря), Ярдан - ріка там же, Келадонт - її притока.

220-221. Гіла - місто в Беотії. Міф оповідає, ніби в Плі показували платан, під яким лимар Тіхій частував свого гостя Гомера, що там виконував свої пісні. Згадку про Тіхія Гомер нібито вставив до «Іліади» із вдячності за гостину.

303-305. Коментатори вказують: Еант загинув, кинувшись на меч, який йому подарував Гектор, а Ахіллес, убивши Гектора, прив'язав його труп до колісниці поясом, якого одержав Гектор у дар від Еанта. Звідси й грецьке прислів'я, що навіть і дарунок ворога шкодить. Найвідоміше це прислів'я у тій формі, якої надав йому Вергілій: «Данайців боюсь і з дарами прибулих» («Енеїда», II, 49. Переклад М. Білика).

348. Дардан - син Зевса, предок Пріама. Отже, дарданіди - нащадки Дардана. В переносному розумінні - троянці.

452-453. Згідно з міфом, мури Трої для владаря Лаомедонта вибудували боги Аполлон і Посейдон. Лаомедонт відмовився заплатити за це, і боги наслали на його володіння потвору, що пожирала людей. Оракул прорік, що Лаомедонт може звільнитися від страховиська лише тоді, коли віддасть йому свою дочку Гесіону. Геракл убив потвору і визволив Гесіону. Та Лаомедонт ошукав Геракла, не давши йому обіцяних в нагороду за подвиг коней, і Геракл скарав його смертю.

468. Ясон (Іасон) - герой міфічного походу аргонавтів до Колхіди по золоте руно.

ПІСНЯ ВОСЬМА

13. Тартар - найглибша і найтемніша частина підземного світу, Аїду. її уявляли за схемою типової давньогрецької в'язниці, де під основною будівлею була ще й підземна частина, - темниця, яма.

48. Гаргар - одна з верховин гори Іди.

185. Клички коням дано переважно за мастю: Ксант - буланий, Подарг - білоногий (або, згідно з іншою інтерпретацією, прудконогий), Етон -гнідий, Ламп - білий.

203. Геліка і Еги - міста в Ахаї, відомі як осередки культу Посейдона.

247. Орел - Зевсів птах. Поява орла - ознака того, що Зевс зглянувся на благання.

363. Еврістей - син Стенела і внук Персея. В день, коли мав народитися Геракл, Зевс вихвалявся, що ось народиться могутній герой, який пануватиме над усіма сусідніми народами й над усім тим родом, що походить від самого Зевса (Персеїди). Гера ж подіяла так, що раніше від Геракла народився Еврістей. Таким чином герой Геракл став слугою полохливого й недолугого Еврістея. За його наказом Геракл мусив звершити дванадцять подвигів, останнім з них був той, про який тут іде мова, - треба було винести з Аїду страшного триголового пса Кербера. Бог підземного царства дав дозвіл забрати пса в тому разі, якщо Геракл зуміє приборкати його, не вживаючи зброї. Геракл придушив шию пса, зв'язав його й приніс показати Еврістеєві, а потім знову відніс до Аїду. В цьому Гераклові допомагала Афіна.

479. Япет (Іапет) - титан, син Урана і Геї, якого Зевс, як і Кроноса, ув'язнив у глибинах Тартару.

480. Гіперіон - епітет-ім'я сонця і бога сонця Геліоса.

Дата добавления: 2015-11-26