Загибель Магеллана

Фернан Магеллан

Підпис Фернана Магеллана

Магелланова протока на старовинній мапі

Магеллан у протоці, названій його ім'ям

Ферна́н (Ферна́ндо) Магеллан (ісп. Hernando de Magallanes, порт. Fernão de Magalhães) (* 1480 – † 27 квітня 1521) — португальський мореплавець на іспанській службі.

Молоді роки

Магеллан народився на гірській фермі в місцевості Саброза (Sabrosa), в сучасному окрузі Віла-Реал (Vila Real), розташованому в північно-східному регіоні Португалії, в історичній провінції Траз-уж-Монтіш (Trás-os-Montes). Його батьки були Педро де Руї Магальяйнш (Pedro Rui de Magalhães), мер міста і Альда де Мескіта (Alda de Mesquita). Магеллан мав брата Дієго де Соуза і сестру Ізабель.

Батьки Магеллана померли, коли йому було 10 років. У віці 12 років, Магеллан став пажем короля Жоао II і королеви Елеонори при королівському дворі в Лісабоні, куди його брат потрапив на два роки раніше. Тут, зі своїм двоюрідним братом Франціском Серрано, Магеллан продовжує освіту, цікавиться географією та історією.

У віці 25 років, Фернан Магеллан вперше вийшов у море. У 1505 році він був відправлений до Індії, щоб поставити там до влади Франсішку де Алмейда, як португальського віце-короля і закласти по дорозі військові і військово-морські бази. Саме у цьому поході отримав бойове хрещення: коли один з місцевих царів відмовився платити данину, підрозділи Алмейди завоювали мусульманське місто Кілва-Кісівані, на території теперішньої Танзанії. У 1509 році він бився в битві при Діу^[1], а потім плавав під керівництвом Діогу Лопіша ді Секейра в першій португальській експедиції до Малакки, з Франсишку Серраном, його другом і, можливо, двоюрідним братом.^[2]

У 1513 році Магеллан був посланий у Марокко, де 28 серпня взяв участь у битві під Аземмур (Azamor) і отримав важке поранення в коліно під час облоги мавритансько-марокканської фортеці. Він отримав звання інтенданта, але йому не пощастило: він був звинувачений в незаконній торгівлі з маврами-мусульманами. Він також був у конфлікті з Алмейдою, бо відлучився зі служби без дозволу командування і Алмейда подав рапорт на нього у португальський двір з негативною характеристикою. Магеллан потрапив у немилість у короля Мануеля I і той відмовив йому у підвищенні платні.

Король повідомив, що Магеллан з 15 травня 1514 року більше не перебуватиме на королівській службі. Повернувшись до Португалії в 1516 році Магеллан разом з Руї Фалейру розробили план плавання до Молуккських островів західним шляхом.

Основою плану Магеллана, можливо, став звіт експедиції Ліжбоа у 1514 році, який стверджував, що відкрив протоку на 40 градусі південної широти. Магеллан знайшов карту, нанесену на основі попередніх подорожей, на якій вказувалася велика затока у дельті річки Ла-Плата у Південній Америці, через яку він задумав перетнути континент для виходу у Південні моря. Він вирішив першим пройти цей маршрут для досягнення Молуккських островів, ключової точки для стратегічно важливої і надзвичайно прибуткової торгівлі прянощами. Король Португалії Мануель І грубо відкинув цей план, не бажаючи допомагати іспанцям.

Важко сказати, чи знали іспанці про плавання Фроіша і Ліжбоа, але точно відомо, що король Фердинанд, у 1514 р. отримав інформацію про відкриття Південного моря, вирішив скерувати на пошуки протоки флотилію з трьох кораблів. Її командиром він призначив Хуана Діаса Соліса, що став з 1512 року, після Амеріго Веспуччі, голим пілотом Кастилії.

Соліс відплив не раніше 8 жовтня 1515 року, але не відомо, де він дістався Південно-Американського материка. Рухаючись на північний захід вздовж бразильського берега, біля 35 градусів південної широти Соліс досяг нового «Прісного моря». Потім він обігнув невеликий виступ (Монтевідео) і пройшов на захід близько 200 км, ймовірно будучи переконаним, що знайшов прохід до Східного океану. Насправді ж він відкрив гирла двох великих річок — Парани і Уругваю. Соліс висадився на берег у середині лютого 1516 і був там убитий індіанцями. Два судна його флотилії у вересні того ж року повернулися до Іспанії. Пізніше Магеллан назвав спільне гирло двох річок Ріо-де-Соліс (з середини XVI ст. — Ла-Плата).

Плани морської подорожі навколо світу

Магеллан дістався до Севільї 20 жовтня 1517 року, а звідти вирушив у Вальядолід з метою зустрітись з молодим королем Карлом I (у майбутньому іменованим Карлом V Габсбургом — остання людина, яку будь-коли було формально проголошено римським імператором).

За допомогою Хуана де Аранди, одного з трьох головних посадовців Ради у справах Індії у Севільї, та інших друзів, особливо португальця Діоги Барбоси, що незабаром став його зятем, Магеллан натуралізувався як іспанець. Отримавши значний вплив в Севільї, завоював довіру у короля Карла і впливового Хуана Родрігеса де Фонсека (Juan Rodriguez de Fonseca), єпископа Бурґоса,колишнього ворога Христофора Колумба.

У 1517 році Магеллан — за згодою короля — офіційно відмовився від громадянства і виїхав з Португалії, щоб запропонувати свої послуги королівському двору Іспанії, змінює своє ім'я Fernão de Magalhães на Fernando de Magallanes.

Реалізовувати план допоміг йому Руї Фалейро, астроном і виходець з Португалії. 22 березня 1518 року Casa de Contratación de las Indias (Управління справами Індії) та король Карл підтримали проект Магеллана і виділили йому значні кошти. Магеллан дав присягу в церкві Santa María de la Victoria de Triana, даючи гроші на місцевих ченців, щоб молилися за його успіх.

В березні 1518 року між королем Карлом V та Магелланом і Ферейру було підписано угоду. По ній обоє отримували титул «аделантадо» (намісники) на всіх відкритих землях та островах, також право на двадцяту частину прибутків. Державна скарбниця зобов`язувалася спорядити 5 каравел та запаси харчів на 2 роки. Щоб не дратувати португальців, метою експедиції було оголошено пошук протоки до Південного моря. Але Лісабон пильно стежив за діями іспанців, і португальські шпигуни робили свою справу. Магеллана було оголошено зрадником. Було проведено ряд диверсій та замахів. Компаньйони отримали листа від Мануеля І з обіцянками монарших милостей в обмін на відмову «служити піднесенню морської могутності Кастилії»^[3], але Магеллан залишився непохитним.

Для того, щоб реалізувати цей проект взяв на себе зобов'язання пливти на південь у пошуках проходу аж до 75-ї паралелі.

На гроші, отримані від короля, Магеллан і Фалейро купили п'ять суден, «Тринідад» (тоннажем 110 тонн, екіпаж 55 чоловік), «Сан-Антоніо» (тоннажем 120 тонн, екіпаж 60), «Консепсьйон» (тоннажем 90 тонн, екіпаж 45), «Вікторія» (тоннажем 85 тонн, екіпаж 42) і «Сантьяго» (тоннажем 75 тонн, екіпаж 32). «Тринідад» був флагманським кораблем Магеллана і крім Фалейро капітанами були Хуан де Картегена, Гомес, Гаспар де Кесада і Луїс де Мендоса.

Загибель Магеллана

Рухаючись у північному напрямку, 13 лютого 1521 експедиція перетнула екватор. 6 березня було відкрито острови Гуам і Рота в архіпелазі Маріанських островів, а 16 березня досягла острова Homonhon в архіпелазі Філіппінських островів. До цього моменту залишалось всього 100 учасників експедиції.

Магеллан мав змогу спілкуватися з місцевими жителями, бо мав малайського перекладача, який розумів їхню мову. 7 квітня моряки дістались до острова Себу. Магеллан організував там постій, прагнучи навернути місцеве населення до християнської віри. Незабаром, можливо занадто покладаючись на силу володіння вогнепальною зброєю, він взяв участь у конфлікті між місцевими правителями. 27 квітня 1521, під час одного з боїв на острові Мактан, жителі якого відмовились платити данину іспанській короні, Магеллан був убитий разом з частиною своїх товаришів.

Раджа острова Себу, що уже склав присягу на вірність королю Іспанії, скористався з того і заманив іспанців на урочистий обід, де влаштував різню, та убив декілька десятків мореплавців. Кораблям довелось терміново відплисти. Брак досвідченого керівника дався взнаки. Вже поблизу мети подорожі, флотилія витратила декілька місяців, щоб досягти Молуккських островів.

Дата добавления: 2015-11-26