Жан-Жак Руссо

A.З. Манфред

Жан-Жак Руссо народився у 1712 році в швейцарському місті-республіці Женеві в сім’ї ремісника-годинникаря, гугенотські предки якого емігрували з Франції. Мати Руссо померла при його народженні, а батько мало займався вихованням сина, заохотивши, однак, його до читання. Жан-Жака віддали навчатися ремесла. Але це йому не подобалося і він покинув Женеву. Декілька років він мандрував по Швейцарії, Італії, Південній Франції. Там він був слугою, музикантом, домашнім секретарем, переписувачем нот, вихователем, управителем будинку.

У 1741 р. Руссо приїхав у Париж. Приблизно у 1745 році він познайомився з Терезою Левассер, служницею в паризькому готелі, де він наймав кімнату. Руссо жив із нею аж до самої смерті (проте не минав усіляких амурних пригод), мав від неї п’ятеро дітей і всіх повіддавав до дитячого притулку. Ніхто ніколи не розумів, що приваблює Руссо до тієї жінки. Вона була бридка й неосвічена, не вміла ні читати, ні писати (Руссо навчив її писати, але не читати), не знала назв місяців і не вміла рахувати гроші. ЇЇ мати булла зажерлива й хижа, вони обидві використовували Руссо і всіх його приятелів як джерело прибутку. Руссо запевняє (щиро чи ні), що ніколи не мав навіть іскорки любові до Терези; згодом вона стала пиячити і вганяти за конюхами. Руссо був не одружений з Терезою, але трактував її мов дружину. Всі панії, що приятелювали з ним, мусили визнавати і її.

У Парижі Руссо опублікував свою працю «Міркування про науки та мистецтва» (1750), яка принесла йому славу нового оригінального філософа. Він написав ще чимало праць, серед яких «Про суспільний договір» та «Еміль», які за антиклерикалізм і політичний радикалізм були засуджені на спалення в Парижі та в Женеві. Тому Руссо змушений був жити у невеликих швейцарських містечках. У 1765 р. він покинув Швейцарію і відмовився від женевського громадянства.

На початку видання «Енциклопедії» Руссо був одним з його провідних працівників. Він очолив відділ музики і опублікував ряд статей. Вимушене повернення в Женеву після публікації другого «Міркування…» послабило зв’язки Руссо з енциклопедистами. Відносини з ними були остаточно розірвані після того, як в праці «Про театральні вистави» (1758) він почав різко критикувати статтю Д’Аламбера «Женева», яку помістили у сьомому томі «Енциклопедії»

На запрошення Юма деякий час Руссо знаходився в Англії, а у 1767 р. повернувся до Франції.

З кінця 60-х років його огорнуло почуття безвихідної самотності і ворожості до нього всіх людей. Від цього важкого почуття він шукав спасіння у прогулянках по сільських місцевостях.

На початку 1778 р. тяжко хворий Руссо прийняв запрошення одного зі своїх аристократичних шанувальників пожити в його приміському маєтку Ерменонвіль. Там через декілька місяців він помер і був похоронений на острівку посеред озера.

Основні праці Жан-Жака Руссо:

v “Про вплив науки на звичаї”;

v “Міркування про походження та причини нерівності між людьми”;

v “Про суспільний договір”.

Твори Жан-Жака Руссо:

v «Міркування про науки та мистецтва» (1750);

v «Міркування про походження та основи нерівності між людьми» (1755);

v «Про театральні вистави» (1758);

v «Юлія, чи Нова Елоїза» (1761);

v «Про суспільний договір» (1762);

v «Еміль, або Про виховання» (1762) – основний педагогічний твір Руссо.

Педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо (на основі його твору «Еміль»):

Ø мета виховання - зробити вихованця людиною, виховати в ньому насамперед риси, потрібні будь-якій людині;

Ø три джерела виховання: природа, речі, люди;

Ø природа як джерело виховання - це внутрішній розвиток здібностей та органів чуття людини;

Ø основне виховання залежить від людей: батьків, вихователів, вчителів);

Ø ідеалом Руссо представляється людина в його природному, не зіпсованому суспільством і вихованням стані;

Ø вважає великою помилкою педагогів прагнення викорінити інстинктивні схильності дитини;

Ø умовою збереження природного стану є свобода, вона несумісна з тиранією вихователя;

Ø заперечував авторитаризм у вихованні, тобто дитину повинні обмежувати тільки закони природи;

Ø дитина має бути вільною у виборі змісту навчального матеріалу і методів його вивчення;

Ø час виховання відповідно з природними особливостями дітей ділиться на 4 періоди:

· дитинство - від народження до 2 років;

· дитинство - від 2 до 12 років;

· отроцтво - від 12 до 15 років;

· юнацтво - від 15 до вступу в шлюб.

1. Перші роки життя:

§ не можна обмежувати свободи дитини, потрібно дозволити йому вільно рухатися, не затягуючи його пелюшками;

§ потрібно зміцнювати фізичні сили, гартувати дитину, якомога більше бути на свіжому повітрі;

§ вигодовувати дитину потрібно самій матері;

§ не слід квапити природу, примушуючи дитину говорити - всьому свій час.

2. Дитячий вік (від 2 до 12 років):

§ необхідно тренувати тіло дитини, робити його міцним і здоровим, щоб зробити мудрим і розумним;

§ не варто примушувати дитину думати, заучувати вірші, казки, не читати їй ніяких моральних настанов;

§ відкидається будь-яка систематична освіта;

§ покарання ніколи не слід накладати на дітей саме як покарання, воно повинно завжди бути природним наслідком їх поганого вчинку;

§ потрібно «накопичувати» в дитині певний досвід, завдяки якому дитина отримує уроки поведінки, моральних відносин;

3. Отрочний вік (12-15років):

§ необхідно не викладати науку, а прищеплювати інтерес до неї у дитини, надати їй певні методи вивчення;

§ необхідно керуватися інтересами дитини;

§ розвивати у дитини самостійність, уміння спостерігати, кмітливості;

§ Руссо проти ілюстрованої наочності (малюнків, картин тощо);

§ предмет вивчення – природа, тому необхідно більше часу проводити з дитиною саме на природі;

§ потрібно привчати дитину зосереджуватися на одному предметі, але не за допомогою примусу, а з допомогою одержуваного ним при цьому задоволення;

§ не варто повністю задовольняти цікавість дитини, коли вона звертається до наставника з питаннями, адже тоді у неї виникає бажання й самому додатково дізнаватися нове;

§ трудова підготовка дитини, прищеплювання любові дитини до праці;

§ вихователь не нав’язує свої погляди, позиції, думки.

4. Юнацький вік (від 15 років до вступу у шлюб):

§ навчити дитину любити людей і жити серед них;

§ перед моральним вихованням ставить три завдання: виховання добрих почуттів шляхом реальних справ, прикладів, а не міркувань;

§ виховування добрих суджень через вивчення біографій великих людей, вивчення історії тощо;

§ виховання доброї волі шляхом здійснення добрих справ;

§ щодо статевого виховання Руссо пропонує усунути від уваги дитини все шкідливе, збуджуюче, зокрема сумнівні книги;

§ потрібно вести діяльне життя, багато рухатися, займатися фізичною працею;

§ вихователю слід уникати питань про статеве життя;

§ Руссо вимагав не здійснювати спеціально релігійного виховання, він визнавав тільки природну релігію (кожна людина вправі вірити у свого творця всесвіту по-своєму).

Ø основна функція жінки, на думку Руссо, бути дружиною і матір’ю, потрібно турбуватися про її фізичне здоров’я, естетичне виховання, привчати вести домашнє господарство. Жінці не потрібна широка наукова освіта;

Ø Руссо недооцінює систематичність навчання, відкидаючи книжне, словесне навчання.

ü «Самий вірний засіб завоювати любов інших — подарувати їм свою любов»;

ü «Тисячі шляхів ведуть до помилки, але лише один — до істини»;

ü «Проти всього можна встояти. Але не проти доброти»;

ü «Люди, будьте людяними! Це ваш перший обов’язок».

Жан-Жак Руссо

Дата добавления: 2015-11-26