Читайте также:
|
Авраам мовив: “Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають”. Той відповів: “Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються”. А той відозвавсь до нього: “Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять” (Лк. 16, 19-31).
Цими словами Сам Син Божий відповів на ілюзії людей, які, щоб утвердитися у вірі у пекло, вимагають чудес і воскресіння мертвих.Та навіть, якщо б діялися навколо них численні чудеса, вони б не повірили. Згадаймо хоча б євреїв, на очах яких Ісус Христос чинив великі чудеса, приміром, воскресив Лазаря у Витанії. Та це спонукало їх до таких розмов: “Що нам робити? Силу чудес отой чоловік робить! Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього... Від того, отже, дня ухвалили вони Його вбити” (Йо. 11, 47-48, 51). Такий самий результат мали й пізніші чудеса, які в Ім’я Ісуса публічно чинив св. Петро та інші апостоли і достовірність яких неможливо заперечити. Священики і фарисеї в один голос заявили: “Що нам із цими людьми робити? Бо ж вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо. Але, щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш в це ім’я нікому з людей” (Ді. 4, 16-17). Ось як сприймають чудеса й воскресіння мертвих люди злого серця і духа.
Наведемо відомий вислів Дідро: “Навіть якщо б увесь Париж клявся мені, що бачив мертвого, воскреслого з гробу, я скоріше б повірив у те, що цілий Париж збожеволів, ніж повірив би людям”.
По суті, це зухвале зізнання характеризує невірців, що вирізняються своєю сліпотою й затятістю. Саме цим атеїстичним принципом вони керуються у своєму житті.
Знаєте, що слід зробити, щоб повірити у пекло? Треба жити так, щоб не було приводу боятися пекла. Дивіться на справжніх християн, сумлінних, моральних, ревних у виконанні своїх обов’язків. Чи комусь з них спаде на думку сумніватися в існуванні пекла? Сумніви, радше у серці, ніж у голові, як зазвичай, породжуються у людей малоосвічених і зухвалих. Отже, той, хто живе у згоді із сумлінням, не сумніватиметься в існуванні пекла.
Яке воно пекло?
Хибні й забобонні уявлення про пекло
Передусім ми повинні старанно уникати примітивних і забобонних уявлень про пекло, котрі перекручують справжню католицьку науку про нього. Більшість уявляють собі пекло якимсь дивним і абсурдним, кажучи: “Ніколи не повірю, бо це безглуздо й неможливо. Ні! Не можу повірити у пекло! “
Без сумніву, якщо б пекло було саме таким, яким його уявляють подекуди не тільки добросердні бабусі, але й освічені люди, тоді ми мали б усі підстави не вірити. Але всі ці оповідання варті не більше, аніж казки, якими лякають дітей, бо нічого спільного з наукою Церкви не мають. Не гідно чинить той, який щоб підсилити враження, додає щось своє. Адже ніхто немає права перекручувати правду й робити з неї посміховисько, навіть для залякування простаків. Проблематично говорити про пекло й священикам, які, бажаючи розповісти про страшні пекельні муки, нерідко звертаються до образних описів у своїх проповідях. Зазначу, що важко тут дотримуватись якоїсь міри, а тому ще раз повторюю, що іноді навіть з найкращих міркувань можна потрапити в омани.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 62 | Нарушение авторских прав