Визначення предмету курсу. Розвиток будь-якого регіону і країни в цілому залежить від економічного

Читайте также:

Розвиток будь-якого регіону і країни в цілому залежить від економічного, природно-ресурсного і трудового потенціалу - від наявних продуктивних сил.

Предмет курсу ________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Об'єкти вивчення науки__________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Регіональна економіка вивчає передумови та закономірності формування, розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів.

У процесі виробництва освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток. Головна продуктивна сила – людина, яка здатна створювати суспільно необхідну продукцію, роботи, послуги. Людина створює засоби праці, з допомогою яких перетворює предмети праці на необхідний продукт. Засоби і предмети праці посилюють продуктивну силу людини.

Добудувати схему: Основні складові елементи продуктивних сил

праця людей засоби виробництва

засоби праціпредмети праці

____________________ _________________________

До продуктивних сил також відносять _________________________________ ________________________________________________________________________________

Отже, продуктивні сили – це _____________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Регіональна економіка належить до економічних наук і взаємодіє з природничими, географічними, геологічними і технічними науками; використовує результати досліджень економічної теорії, економічної статистики, фінансів, економіки праці, економіки природокористування, історії народного господарства, економічної статистики, економічної кібернетики, економічної і соціальної географії, картографії тощо.

1.2. Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"

Методи науки (грецьк. metodos - шлях дослідження, теорія пізнання) — це способи пізнання дійсності і послідовний шлях встановлення істини. Методологія –це сукупність методів, що застосовуються у дослідженнях. Метод курсу побудований на матеріалістичній діалектиці, яка відображає реальну дійсність, життєвий досвід.

Кожна економічна проблема розглядається як система у взаємодії з іншими. До системи методів належать: аналітичний і порівняльний метод, економічні методи, нормативний, картографічний, експедиційний, економіко-математичне моделювання та ін.

Системний аналіз - порівняння різних варіантів розміщення продуктивних сил і вибір найкращих з погляду інтересів регіону, країни.

Економічні методи: балансовий, техніко-економічні розрахунки, економіко-статистичний. Найчастіше застосовуються техніко - економічні розрахунки: порівняльна ефективність різних варіантів розміщення продуктивних сил визначається на основі розрахунку витрат. При виборі місць розміщення враховують техніко-економічні показники: матеріало-, енерго- фондо-, науко-, трудо-, водомісткість продукції, транспортні витрати (транспортабельність), собівартість.

Техніко-економічні показники визначаються розмірами затрат на виробництво одиниці продукціїу середньому за рік у вартісному (гривні) або натуральному обчисленні (шт., т, квт/год.).

- Матеріаломісткість Мм = Зм/Пр, де Зм - затрати матеріалів (грн., т.), (Пр) - виробництво одиниці продукції у середньому за рік

- Енергомісткість Ем = Зе/Пр, Зе - затрати енергії (квт/год)

- Водомісткість Вм =____________________________

- Трудомісткість Тм =_____________________________

- Фондомісткість Фм = Вф/Пр, де Вф - вартість основних фондів (грн.)

- Наукомісткість - витрати на наукові дослідження та їх впровадження в розрахунку на виробництво одиниці продукції у середньому за рік.

- Транспортабельність Тр=Зтр /Пр, де Зтр-затрати на перевезення продукції

- Собівартість продукції С=(Вс+Зо +Вм)/Пр де Вс - вартість сировини; Зо - затрати на оплату праці, реалізацію продукції; Вм - вартість матеріалів, палива, енергії і ін. предметів праці, амортизаційні відрахування - на відшкодування вартості основних фондів (ремонт, модернізацію, реновацію).

Економіко-статистичний метод - обчислення індексів, середніх величин тощо (для системного аналізу).

Картографічний метод – вимірювання економічних відстаней (ізолінії тарифів перевезень вантажів), визначення густоти населення й ін.

Економіко-математичні методи -створення відповідних моделей: балансові моделі (баланс виробництва і розподілу продукції); оптимізаційні моделі - для вибору оптимального варіанту розміщення продуктивних сил; тощо.

Методологічні основи науки про розміщення продуктивних сил і регіональну економіку сформували основоположники ринкової теорії розміщення виробництва: І.Тюнен, А.Вебер, А.Гетнер, А.Льош, В.Крісталлер та ін. Розвиток науки про регіональну економіку в Україні здійснювали вчені: В.Вернадський, О.Алімов, П.Ващенко, О.Діброва, С.Дорогунцов, Б.Данилишин, Ф.Заставний, М.Паламарчук, М.Пістун, Ю.Пітюренко, В.Поповкін, О.Шаблій, М.Чумаченко, В. Симоненко та ін.

1.3. Мета і завдання дисципліни "Регіональна економіка"

Раціональне розміщення продуктивних сил - це головна мета регіональної економіки. Комплексні завдання науки: _____________________________________________

______________________________________________________________________________

Головне завдання навчальної дисципліни: _____________________________________

Завдання для самостійної роботи:

1. Визначити зміст понять: регіон; територіальний поділ праці; територіальна організація виробництва; інтенсивне, екстенсивне виробництво; соціально - економічна ефективність суспільних затрат праці; конкурентоспроможність.

Лекція 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів

2.1.Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер.

2.2.Основні закономірності розміщення продуктивних сил.

2.3. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил.

2.4. Фактори розміщення виробництва.

2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер

Продуктивні сили будь-якої держави формуються під впливом економічних законів і закономірностей. Розміщення продуктивних сил - це результат дії об'єктивних (проявляються незалежно від волі і свідомості людей)законів і закономірностей, а також суб'єктивних процесів, що виникають в результаті діяльності людини. В основу закономірностей розміщення продуктивних сил покладено економічні закони.

Економічні закони - це ____________________________________________________________

________________________________________________________________________________

Закономірність - це _________________________________________________________ ___

______________________________________________________________________________

Закономірності розміщення виробництва - об'єктивні категорії, що пізнаються і свідомо використовуються в практичній діяльності. Закономірності розміщення продуктивних сил - це відношення між виробничою діяльністю людей і територією, на якій ця діяльність проходить. Ігнорування закономірностей веде до великих економічних втрат.

На розвиток продуктивних сил впливають спільні економічні закони: економії часу, суспільного поділу праці, концентрації виробництва, комплексного, пропорційного розвитку виробництва. Цим законам відповідають взаємозв'язки зі своїми закономірностями. Іноді закономірність постає як вияв декількох законів.

2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил

Закономірності розміщення продуктивних сил впливають на обсяги виробництва, розвиток і розміщення галузей господарства, ефективне використання економічного потенціалу.

Закономірність соціальної спрямованості розвитку продуктивних сил регіонів зумовлюється дією закону відповідності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил. Згідно з Конституцією України (ст. 1) людина - найвища соціальна цінність суспільства. Ця закономірність реалізується через: ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Закономірність раціонального розміщення виробництва випливає із економічного закону економії праці, який регулює затрати на подолання просторового розриву між регіонами видобутку, виробництва і споживання продукції. Через нераціональне розміщення продуктивних сил багато праці витрачається марно на транспортування сировини, палива, готової продукції → необхідно розміщувати виробництво з урахуванням чинників: матеріаломістке наближати до джерел сировини, водомістке – до джерел водопостачання, виробництво малотранспортабельної продукції - до споживача тощо.

Закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил базується на економічному законі концентрації виробництва. Територіальна концентрація виробництва дозволяє заощаджувати на інфраструктурі, але одночасно веде до росту концентрації населення і створення екологічних проблем → необхідне більш рівномірне (пропорційне) РПС для вирівнювання рівнів економічного розвитку. Реалізація цієї закономірності дозволяє: ______________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

Закономірність комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил випливає із законів суспільного поділу працітаінтеграційних процесів: доцільне поєднання галузей на конкретній території (крім основних галузей в регіоні розвиваються допоміжні і такі, що працюють на відходах, а також обслуговують населення). Взаємозв'язаний розвиток галузей на певній території дає економію за рахунок спільного використання виробничої і соціальної інфраструктури, скорочення витрат на перевезення → досягнення найкращих результатів при мінімальних затратах.

Головний напрям розв'язання проблеми комплексного розміщення продуктивних сил - формування виробничо-територіальних комплексів (ВТК). Виробничо-територіальний комплекс – це _________________________________________________

____________________________________________________________________________

Формування ТВК дозволяє:______________________________________________

Закономірність територіального поділу праці (ТПП - розвиток на території тих галузей, для яких склались найбільш вигідні умови) базується на законі усуспільнення виробництва і праці - процес спеціалізації територій на виробництві певних видів продукції і послуг на основі міжрегіональної кооперації → _______________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Закономірність розміщення продуктивних сил з урахуванням міжнародного поділу праці (МПП) обумовлена необхідністю взаємовигідного співробітництва між країнами та участі у світовому ринку (спільні підприємства, прикордонна торгівля, розвиток зовнішніх економічних зв’язків → формування нових виробничих структур → спеціалізація господарства.

Закономірність глобалізації та регіоналізації розміщення і розвитку продуктивних сил. Розвиток ринкової економіки характеризуються наявністю двох протилежних процесів - глобалізації економіки та її регіоналізації.

Глобалізація економіки проявляється____ __________________________________

______________________________________________________________________________

Регіоналізація -_________________________________________________________

Україна може бути активним учасником глобальних економічних процесів завдяки конкурентним перевагам: ________________________________________________________

______________________________________________________________________________

Отже, знання закономірностей і їх практичне застосування дозволяє вибрати оптимальний варіант розміщення продуктивних сил, цілеспрямовано організувати ефективну господарську діяльність в регіоні.

2.3. Принципи розміщення продуктивних сил регіонів

Принципи – економічна політика, направлена на здійснення закономірностей (економічна організація території згідно з закономірностями):

Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва. Збалансованість:_____________________________________________________________

___________________________________________________________________________

Пропорційність_______________________________________________________________

____________________________________________________________________________

Принцип внутрішньодержавного та міжнародного територіального поділу праці ________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

Принцип збереження екологічної рівноваги _______________________________________

____________________________________________________________________________

Принцип обмеженого централізму _____________________________________________

____________________________________________________________________________

Принцип вирівнювання рівнів економічного і соціального розпитку регіонів та областей: _________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

Принцип раціонального розміщення виробництва (раціональність - вибір найкращих варіантів) передбачає: __________________________________________________________

______________________________________________________________________________

Принцип комплексного розміщення виробництва випливає з однойменної закономірності і передбачає:______________________________________________________

_______________________________________________________________________________

2.4. Фактори розміщення виробництва

Закономірності і принципи реалізуються з урахуванням конкретних умов – факторів (чинників), що впливають на раціональне розміщення виробництва з метою зниження транспортних витрат.

Фактори розміщення продуктивних сил – це ______________________________

______________________________________________________________________________

Кожний регіон характеризується набором певних факторів, що визначають придатність території для розміщення конкретних об'єктів.

Основні групи факторів: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні, транспортні, соціально-економічні, національні і міжнаціональні відносини, геополітичні, екологічні; ринкової кон`юнктури, споживчий; тощо.

Природно-географічні фактори характеризують:___________________________

____________________________________________________________________________

Ці фактори впливають на розміщення галузей: _____________________________________

______________________________________________________________________________

Матеріаломісткі галузі розміщуються:_____________________________________________

______________________________________________________________________________

Енергомісткі:__________________________________________________________________

Водомісткі:_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Демографічні фактори - чисельність і розміщення населення, кількість і якість трудових ресурсів. Ці фактори впливають на розміщення: _______________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Техніко-економічні фактори: науково-технічний прогрес, транспортні умови, форми суспільної організації виробництва.

Вплив науково-технічного прогре су на розміщення виробництва: ____________________________________________________________________________

транспортний фактор:__________________________________________________________

_________________________________ _____________________________________________

форми суспільної організаціївиробництва - концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування:

- концентрація - зосередження виробництва на великих підприємствах;

- спеціалізація -випуск однорідної продукції;

- кооперування - зв'язки між спеціалізованими підприємствами для виготовлення спільного продукту;

- комбінування - поєднання декількох взаємозалежних за технологією виробництв (іноді вони відносяться до різних галузей промисловості) на одному підприємстві - комбінаті.

Їх вплив на розміщення виробництва -?

Соціально-економічні фактори → _______________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Екологічний фактор → ___________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Загальний висновок т.2: _________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Завдання для самостійної роботи

1. Визначити зміст закономірностей: планомірного розміщення продуктивних сил, територіальної концентрації, економічної цілісності регіону, ефективного розміщення продуктивних сил регіонів.

2. Вплив науково-технiчного прогресу на розмiщення продуктивних сил..

Лекція 3. Економічне районування та територіальна організація господарства. Регіон у системі територіального поділу праці

3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації господарства

3.2. Типи економічних районів

3.3. Сучасна мережа економічних районів

3.4. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району.

3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації господарства

У залежності від економічних, соціальних, природних, національно-історичних особливостей та географічного положення формується спеціалізація господарства -закріплення за районом тих видів діяльності, які найбільш ефективні для нього.

Територіальний поділ праці (ТПП) - це процес виробничої спеціалізації території, зумовлений міжрегіональною кооперацією - обміном спеціалізованою продукцією та послугами.

Спеціалізація районів і коопераційний товарообмін між ними - це дві нерозривні і взаємопов'язані сторони процесу ТПП.

Економічне районування - науково обгрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі територіального поділу праці.

Економічний район - це територіально цілісна частина господарства країни, яка характеризується такими ознаками:

Отже, економічний район - це форма територіальної організації господарства, що утворюється на основі суспільного територіального поділу праці, виникнення і формування районних територіальних виробничих комплексів.

Районоутворюючі фактори: __________________________________________________

Принципи економічного районування :____________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Практичне значення економічного районування: __________________________________

3.2. Типи економічних районів

Об'єктивно існують два типи економічних районів: галузеві та багатогалузеві (інтегральні).

Галузеві (спеціальні) економічні райони як складова частина загальних (інтегральних) економічних районів виникають під впливом:__________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Наприклад,_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Багатогалузеве (інтегральне) загальнеекономічне районування: _______________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Вирізняють три підтипи інтегральних економічних районів: великі (макрорайони), середні (мезорайони) і малі (мікрорайони).

- великі (інтегральні) економічні райони – це ___________________________ ____________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

головна мета їх визначення: _______________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

- середні (інтегральні) економічні райони - це:________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

Ці райони використовуються як для прогнозування рівня розвитку виробництва, невиробничої сфери і розроблення програм галузевого розвитку, так і для управління господарською діяльністю.

Малі райони (мікрорайони) - це __________________________________________________

___________________________________________ _________________________________________________________________________________________________________________

3. 3. Сучасна мережа економічних районів

Кабінет Міністрів України запропонував таку сучасну мережу економічних районів:

- Донецький (Донецька і Луганська обл.);

- Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська обл.);

- Східний (Харківська, Полтавська, Сумська обл.);

- Центральний (Київська, Черкаська обл. і м. Київ);

- Поліський (Рівненська, Волинська, Житомирська і Чернігівська обл.);

- Подільській (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька обл.);

- Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська обл. і м. Севастополь);

- Карпатський (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька обл.).

Однак, така мережа економічних районів має недоліки: Поліський район не включає Києва і Київської області, що мають тісні багатогалузеві зв’язки і є нерозривними складовими великого територіально-виробничого комплексу разом з Житомирською, Чернігівською і Черкаською областями. З погляду географічного визначення, невдалою є назва Східного району, що раніше називався Північно-Східним.

Отже, економічне районування є науковим методом територіальнoї організації господарства і засобом раціонального розміщення виробництва, вдосконалення його спеціалізації та прискорення соціально-економічного розвитку.

3.4. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району

Територіальна структура - це не лише набір елементів (форм територіальної організації виробництва), а й характер їх взаємодії на основі територіального поділу праці.

Виробничо-територіальні комплекси (ВТК) - форми територіального зосередження виробництва з різним рівнем їх утворень. Поняття ТВК запровадив М.Колосовський. Складові взаємопов'язані частини територіальної структури: галузеві промислові центри і кущі, спеціалізовані галузеві райони і зони, багатогалузеві промислові центри, промислові вузли, промислові агломерації і багатогалузеві промислові райони. Значного поширення набули сільськогосподарські райони і зони, а також приміські зони сільського господарства.

Галузевий промисловий центр - це _________________________________________

_______________________________________________________________________________

Багатогалузевий промисловий центр - це ____________________________________

_______________________________________________________________________________

Галузеві спеціалізовані промислові кущі:____________________________ __________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________

Галузеві спеціалізовані райони: ______________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Галузеві спеціалізовані зони: _______________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Складні інтегральні елементи територіальної структури господарського комплексу: промислові вузли, промислові агломерації, багатогалузеві промислові і сільськогосподарські райони.

Промисловий пункт ______________________________________________________

Промисловий вузол - це ___________________________________________________

Промислова агломерація - це _______________________________________________

________________________________________ _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Багатогалузевий промисловий район - ______________________________________

____________________________________________ ______________________________________________________________________________________________________________________

Агропромисловий район - це ___________________________________________

___________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

Завдання для самостійної роботи

1. Розвиток науки про економічне районування

2. Методики оцінки спеціалізації економічних районів

3.Проблеми розвитку слаборозвинутих (відсталих), депресивних і прикордонних регіонів.

4.Удосконалення територiальної організації і структури господарства України.

Лекція 4. Сутність, мета, і завдання державної регіональної економічної політики.

4.1. Сутність, об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики.

4.2. Основні цілі і завдання державної економічної політики.

4.3. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики.

4.1. Сутність,об'єкти і суб'єктидержавної регіональної економічної політики

Державна регіональна економічна політика (ДРЕП) - це:

- сфера діяльності держави щодо управління політичним, економічним та соціальним розвитком регіонів відповідно до загальнодержавних інтересів;

- соціально-економічна політика окремих регіонів щодо реалізації цілей і завдань відповідно до внутрішніх потреб і наявних ресурсів.

Оптимальне поєднання цих двох аспектів забезпечує раціональну регіональну соціально-економічну політику держави.

Об'єкти ДРЕП - ___________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Суб'єкти ДРЕП –__________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Основні принципи ДРЕП :________________________________ ____________________

4.2. Основні цілі і завдання державної економічної політики

Основні цілі ДРЕП – вирішення економічних, фінансових, соціальних, екологічних проблем регіонів.

Найвища стратегічна ціль ДРЕП :_________________________________________________

______________________________________________ _________________________________

На основі стратегічної цілі пріоритетними завданнями визначено:

Векономічній сфері: _ ____________________________________________________________

В соціальній сфері: ______________________________________________________________

Векологічній сфері: ______________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Принципи державної регіональної економічної політики: ___________________________

4.3. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики - це система організаційно-економічних засобів впливу на просторову організацію продуктивних сил → забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів, удосконалення структури їх господарства. Механізм ДРЕП поєднує систему методів прямого і опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси.

Інструменти прямого впливу: нормативно-правова база; державні регіональні цільові комплексні програми (ЦКП), програми соціально-економічного розвитку окремих адміністративно-територіальних утворень; пряме державне фінансування, надання субсидій, створення спеціальних фондів для фінансування програм, преференції та спрямування коштів державних позабюджетних фондів (рис.4.1).

Державне прогнозування, планування і програмування дозволяє планомірно розвивати продуктивні сили, узгоджувати інтереси галузей і територій, розв'язувати регіональні проблеми. Прогноз– це наукового обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, альтернативні шляхи й строки досягнення цього стану. Прогнози мають альтернативний характер. На відміну від них план — це обраний варіант розвитку, який підлягає реалізації, комплекс конкретних заходів для досягнення конкретних цілей.

Засіб реалізації планів – розробка державних регіональних програм, які узгоджують територіальні та галузеві інтереси, сприяють зближенню рівнів виробництва і споживання в регіонах, забезпечують економічний, соціально-культурний, екологічний та науково-технічний розвиток регіонів. Розробляються щороку і містять систему заходів з визначенням термінів виконання та відповідальних осіб. Наприклад, діє програма соціально-економічного розвитку Карпатського регіону. Державні регіональні програми - інструмент керованості соціально-економічними процесами.

Цілі розробки державних регіональних програм: ______________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Рис.4.1. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики

Бюджетне регулювання розвитку регіонів: дотації, субсидії, субвенції, бюджетні позики.

Грошово-фінансове: ____________________________________________________

____________________________________________________________________________

Державні заходи протекціонізму: ____________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Напрями зміцнення фінансово-економічної бази регіонів: ______________________

Опосередковане регулювання: пільгове оподаткування та кредитування, амортизаційна політика (норми амортизаційних відрахувань, прискорена амортизація), зовнішньоекономічна (митні регулятори) політика, сприяння залученню вітчизняного та іноземного капіталу.

Шляхи вирішення проблем регіонального розвитку: __________________________

Завдання для самостійної роботи

1. Розкрити зміст принципівдержавної регіональної економічної політики: децентралізація, партнерство, програмування, концентрація та адиціоналізм.

2. Основні завдання регіонального розвитку.

Лекція 5. Господарський комплекс України, йогоструктура і трансформація в ринкових умовах

5.1. Економіка України як єдиний господарський комплекс.

5.2. Структура економіки, її сутність.

5.3. Основні напрями державної структурної політики.

5.1. Економіка України як єдиний господарський комплекс

Економіка Україна утворює єдиний господарський комплекс (ЄГК)- ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Основа ЄГК – єдиний економічний простір країни.

Регіон має внутрішній економічний простір і зв'язки із зовнішнім простором. Економічний простір - ______________________________________________________________________

Характеристики економічного простору: ____________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Для функціонування економічного простору визначається «економічна відстань», що характеризується транспортними витратами на подолання відстані. Вона може бути неоднаковою між одними і тими ж географічними точками для різних видів товарів, послуг тощо, груп мігрантів.

Ознаками і необхідними умовами ЄЕП є загальне економічне законодавство, єдність грошово-кредитної системи, митної території і загальних інфраструктурних систем (енергетики, транспорту, зв'язку тощо).

Господарський комплекс – сукупність галузей, які виробляють взаємозамінну продукцію (ПЕК) або послідовно переробляють сировину (лісовиробничий, АПК).

Галузь господарства — сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці.

Галузі ЄГК залежно від їх ролі в задоволенні суспільних потреб у матеріальних і духовних благах поділяються на виробничу і невиробничу сфери.

Виробнича сфера - _____________________________________________ ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Невиробнича сфера -____________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

5.2. Структура економіки, її сутність та поняття

Економіка - це процес суспільного відтворення, що історично склався у межах окремої країни, сукупність взаємопов'язаних ланок та упорядкованих зв'язків, що забезпечують її стійкість, цілісність і динамізм.

Структура економіки ________________________________________________ ___________

Види структурних співвідношень (види структур) економіки:

- відтворювальна структура –____________________________________________________

_______________________________________________________________________________

- галузева структура –__________________________________________________________

____________________________________________________________________ ___________-територіальна (регіональна) структура – ________________________________________

- соціальна структура –_________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

- зовнішньоекономічна (структура зовнішньої торгівлі) - ________________ ____________

5.3. Основні напрями державної структурної політики

Структурна політика має забезпечити послідовність, обґрунтованість, ефективність і доцільність структурних змін в економіці.

Стратегічна мета структурної перебудови національної економіки - _______________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Рис. 5.1. Інструменти структурного регулювання

Завдання для самостійної роботи:

1. Особливості структурних співвідношень економіки України і напрямки їх удосконалення (за видами структур).

2. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку.

Лекція 6. Природно-ресурсний потенціал економіки України

6.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура.

6.2. Характеристика природноресурсного потенціалу економічних районів.

6.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура

Природні умови – _______________________________________________________________

______________________________________________________________________________

Природні ресурси - ______________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Вони постійно споживаються і потребують відновлення → зв'язок між суспільством, природою і природокористуванням. Ігнорування закономірностей природокористування → негативні явища, екологічні лиха.

Природні умови і ресурси - не тільки предмети праці, а й засоби виробництва. Природно-ресурсний потенціал (ПРП) – один з найважливіших факторів розміщення продуктивних сил.

Таблиця 6.1. Складові природно-ресурсного потенціалу

Невичерпні	вичерпні
	відновлювані	невідновлювані

Економічна класифікація: ресурси виробничого, невиробничого, промислового, сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового й багатоцільового призначення.

Природні умови і ресурси впливають на галузеву структуру господарства, виробничу діяльність. За ступенем залежності розміщення від природних умов і ресурсів галузі класифікуються:

- вирішальний ступінь залежності: __________________________________________________

________________________________________________________________________________

- з начний ступінь залежності :_______________________________________________________

________________________________________________________________________________

- незначний ступінь залежності: ________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Частина природних умов сьогодні перетворюється на природні ресурси: сонячне тепло, внутрішнє тепло Землі, опади, клімат і рельєф частіше розглядаються як природний ресурс, ніж як природні умови.

Таблиця 6.2. Природні ресурси України

Ресурси мінеральні	Регіональні особливості розміщення, забезпеченість
1. Паливні -кам'яне вугілля; -буре вугілля; -нафта, газ
2. Рудні -залізні руди; -марганцеві руди; - магнієві руди; - золото; - уранові руди, графіт; - титанові руди ; - нікелеві руди; - ртутні руди; - мідні руди
3. Нерудні - сірка; - фосфорити; - кам’яна сіль; - калійні солі; - флюсові вапняки; - цементна сировина; - каоліни; - граніт; - піски; - бурштин; -мінеральні води

Значні запаси вапняків, гіпсу, крейди, облицювального каменю. Дорогоцінне і кольорово-виробне каміння: топаз, кварц, гірський кришталь, родоніт, агат, опал, халцедон, гранат, яшма та ін. - північно-західна частина Українського кристалічного щита, Карпати, Криворіжжя, Приазовська височина.

Продовження табл. 6.2.

Земельні ресурси, грунти
Водні ресурси
Лісові ресурси
Рекреаційні ресурси

6.2. Характеристика природно ресурсного потенціалу економічних районів.

Визначити наявність і особливості ресурсів у регіонах та оцінити їх запаси у балах: 0 – відсутні ресурси;1-2 – прояви ресурсів; 3-4 – місцевого значення; 5-6 –районного значення; 7-8 – загальнодержавного; 9-10 – міжнародного значення. Результати роботи оформити у вигляді таблиці (табл.6.3.)

Таблиця 6.3. Природні ресурси регіонів України

Економічні райони	Мінеральні ресурси	Земельні	Водні	Лісові
Донецький
Придніпровський
Східний
Центральний
Поліський
Подільський
Причорноморський
Карпатський

Завдання для самостійної роботи

1. Оцінка рел`єфу і клімату регіонів України.

2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних умов та ресурсів.

Лекція 7. Населення і трудовий потенціал України

7.1. Роль населення у розвитку господарства України.

7.2.Демографічна характеристика населення України.

7.3. Міграції та їх види.

7.4. Особливості розселення населення

7.5. Трудові ресурси. Державна політика зайнятості.

7.1. Роль населення у розвитку господарства України

Населення - це сукупність людей, що склалася історично і проживає на певній території. Властивість населення - його відтворення шляхом постійної зміни поколінь. Населення і економіка складають єдине ціле: споживчий попит залежить від чисельності і структури населення, що виступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ і послуг. Споживання впливає на структуру, функціонування і розміщення всіх галузей господарства.

Демографічна структура визначає розміщення і масштаби виробництва продукції щоденного попиту, продуктів харчування. Потреби населення зумовлюють розвиток галузей соціальної інфраструктури (транспорт, зв'язок, інформація) та сфери послуг (освіта, охорона здоров'я, культура, туризм, спорт тощо); мета розвитку економіки - забезпечення потреб населення в матеріальних і духовних благах, в інтелектуальному розвитку.

7.2. Демографічна характеристика населення України

Демографія розрізняє поняття «наявне населення» - що перебуває на території країни (регіону) незалежно від місця постійного проживання та «постійне населення» - особи, що постійно проживають в країні (регіоні) незалежно від того, де перебувають у момент спостереження. Чисельність постійного населення = чисельність наявного (-) тимчасово проживаючі + тимчасово відсутні.

Показники демографічної характеристики населення: чисельність та її динаміка, статево-вікова структура, розміщення, джерела поповнення, якість: рівень освіти, кваліфікація, фізичний стан. Тенденції демографічного стану зумовлюють демографічну, економічну і соціальну політику держави.

На чисельність населення впливає:

1. Природний рух (на 1000 жителів за рік - 1/1000 – проміле - ^о/_оо)Пп/1000=Н/1000-С/1000 (Пп –природний приріст, Н – народжуваність, С – смертність).

2. Механічний рух – міграції: зовнішні: еміграція; імміграція та внутрішні: маятникові, сезонні, рекреаційні, постійні;

сальдо міграції = кількість вибулих (-) кількість вибулих

За чисельністю Україна населення посідає сьоме місце. в Європі. Останній перепис 5.12.2001- 48.457 млн. осіб, на 1.08.2009 - 46.026 млн. осіб.

Особливості природного руху населення:

1. скорочення природного приросту: з6,4 ^о/_ооу 1970 р до - 8,3 ^о/_ооу 2004

Причини: - зростання смертності: з 11,6 ^о/_ооу 1987р. до 17,2 ^о/_ооу 2004

- скорочення народжуваності: з 15 ^о/_оо у 1985р. до 8,9 ^о/_ооу 2004

® з 70-х років скорочуються розміри сім'ї, не забезпечується навіть просте відтворення чисельності населення. На одну дорослу жінку - менше 1 дівчинки, що в майбутньому стане матір'ю (нетто - коефіцієнт менше 1) ® період звуженого відтворення ® скорочення чисельності населення. 1/5 померлих - люди працездатного віку. Високий рівень дитячої смертності (у розвинутих країнах не більш 5-9 ^о/_оо, в Україні - 20 ^о/_оо) ®

2. «старіння» нації - підвищення частки осіб у віці більше 60 років; якщо вона перевищує 10% - нація належить до старіючої. В Україні у середньому -. 20 % населення 60 і більше років, в сільській місцевості - до 27 %. Знижується питома вага вікових груп до 16 років, зниження народжуваності ® старіння нації ®зниження народжуваності та збільшення економічного навантаження на працездатне населення: у середньому по країні на 1000 працюючих 411 пенсіонерів; на 1000 працездатних 791 чол. непрацездатних; у селі на 1000 працездатних 1025 чол. непрацездатних. Населення України належить до найстаріших в країнах Європи. Чинники демографічного старіння населення: ___________________________________________

____________________________________________________________________________________

З 1991р. смертність перевищує народжуваність, з 1993 р. скорочується чисельність населення. Сальдо зовнішніх міграцій стало від'ємним. Середня тривалість життя не зростає. Кількість населення щорічно зменшується майже на 400 тис. осіб - депопуляція населення ® загострення демографічних проблеми: погіршення статево-вікової структури (процес старіння населення), режиму відтворення, забезпеченості якісними трудовими ресурсами тощо.

7.3. Міграції та їх види

Міграції населення - переміщення людей, зміна постійного місця проживання ® механічний приріст або скорочення чисельності населення. Причини міграцій: економічні, політичні, релігійні, гуманітарні, екологічні, воєнні. За терміном - постійні, сезонні, тимчасові. Зовнішні міграції - (переміщення людей із країни у країну - еміграція, імміграція) та внутрішні. Різниця між кількістю прибулих та числом тих, що виїхав - сальдо міграції.

Закономірності формування міграційних потоків:_____________________________

_______________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

Міграційні процеси ® _________________________________________________________

____________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________

Міграції – це демографічна та економічна «інвестиція» в регіони-реципієнти і, навпаки, причина старіння населення та погіршення трудоресурного потенціалу в регіонах-донорах. Міграції географічні за проявом і соціально-економічні за змістом.

Причини міграцій:___________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

За способом реалізації міграції поділяються на організовані і індивідуальні.

7.4. Особливості розселення населення

Розселення — це розміщення населення по території країни і форми його територіальної організації у вигляді системи поселень.

Основні чинники розселення: _______________________________________________

________________________________ __________________________________________________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

Середня густота населення 80 осіб/км². Мax: індустріальний південний схід - Донецька 185 осіб/км², Дніпропетровська 122,5; Київська 158,8; Харківська 101,7 та захід (Львівська обл. -124, Чернівецька - 118, Івано-Франківська - 100). Min: Херсонська, Миколаївська, Кіровоградська обл.- 43-50 чол. на км²; в Поліссі, Чернігівській обл. – 39 осіб/ км².

Урбанізація (від лат. иrbапиs - місто) – зростання питомої ваги міського населення і соціально-економічної ролі міст у розвитку суспільства. До 1917 року сільське населення - 80%. У 2001 р. міське населення - 67,2 %, сільське - 32,8%. Найвищий рівень урбанізації у Донецькій (90%), Луганській (86%) та Дніпропетровській (83%) областях. Найменш урбанізовані (менше 45%) - Вінницька, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька, Миколаївська, Херсонська та Закарпатської області.

Характерна риса урбанізації - прогресуюча субурбанізація, формування міст-супутників, прискорений розвиток малих міських поселень у зоні впливу великих міст. Навколо великих міст або у високоурбанізованих районах формуються міські агломерації - злиття міських поселень, об'єднаних інтенсивними господарськими, трудовими і культурно-побутовими зв'язками навколо великих міст (міста-супутники). В Україні понад два десятки міських агломерацій; найбільші: Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська, Київська, Харківська, Криворізька, Нікополь-Марганцівська, Запорізька та ін.

Наслідки урбанізації:______________________________________________________

На 1 січня 2006 р. в Україні 4 міста-мільйонери: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса і 5 великих міст з населенням понад 500 тис. чол. - Донецьк, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг та Миколаїв.

В Україні 454 міста. Місто - населений пункт з населенням > 10 тис. чол., що виконує промислові, транспортні, адміністративні функції. Понад 900 селищ міського типу (проміжний між містом і селом) – формуються навколо промислових підприємств, курортів.

Сільське розселення - вкрай нерівномірно, найбільша його густота - Лісостеп Правобережжя і Західна Україна, найменша - Полісся і Степ. Регрес, деградація, важкі умови праці і побуту, помилкова соціальна політика у відношенні «безперспективних» сіл ® депопуляція сільського населення.

7.5. Трудові ресурси, державна політика зайнятості

Трудові ресурси - працездатне населення, частина населення, що має фізичні й духовні можливості до участі в трудовій діяльності. До них відносять: населення працездатного віку - чоловіки 16 - 59 років, жінки 16-54 років, пенсіонери, що працюють та підлітки 14-15 років. Не враховують студентів денних відділень та інвалідів (2,7 млн. – інваліди!).

Економічно активне населення - працездатне населення, зайняте суспільно корисною діяльністю, яка приносить доход. Безробітне населення – частина населення працездатного віку, тимчасово не зайнята в суспільно корисній діяльності, яка не заробляє доходів.

В Україні трудові ресурси - 52% населення.

Структура зайнятості:

- зайняті в суспільному виробництві (на державних та кооперативних, підприємствах, і в організаціях);

- зайняті в домашньому та особистому підсобному сільському господарстві та індивідуальною трудовою діяльністю;

- зайняті на навчанні з відривом від виробництва;

- зайняті у сфері військової діяльності (військовослужбовці).

Окрему групу становлять безробітні.

В Україні ручну низькопродуктивну працю виконують1/3 зайнятих у промисловості, 1/2 зайнятих у будівництві, 3/4 зайнятих у сільському господарстві, де 1/5 продукції втрачається через її погане збереження, переробку, доставку до споживачів - праця 1/5 зайнятих витрачається марно. Чим досконаліше виробництво і вище продуктивність праці у виробничій сфері, тим більше коштів і людей вивільнюється для розвитку невиробничої. У перспективі - скорочення приросту трудових ресурсів (демографічна ситуація) → важливо ефективно їх використовувати: підвищувати продуктивність праці без збільшення числа зайнятих.

Повна зайнятість - надання державою можливості займатися суспільно корисною працею усьому працездатному населенню.

Ефективна зайнятість відповідає інтенсивному типу відтворення, економічній доцільності й соціальній результативності, сприяє скороченню ручної, непрестижної та важкої праці - дає позитивний економічний ефект.

У ринкових умовах господарювання зростає зайнятість у комерційних структурах, індивідуальних селянських та фермерських господарствах. Виникаю

Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 117 | Нарушение авторских прав

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.101 сек.)