А.С.Макаренко дав обґрунтування закону життя колективу: рух вперед - життя колективу, зупинка - форма його смерті. Цей закон знайшов своє виявлення у системі перспективних ліній - це ряд послідовно поставлених і постійно ускладнюваних цілей (особистих і колективних), перспектив, прагнень, досягнення яких викликає перехід від простого задоволення до глибокого почуття - обов'язку.
А.С.Макаренко розділяв цілі діяльності колективу на ближні, середні та дальні.
На початкових етапах розвитку колективу ставляться більш близькі перспективи, а потім по мірі його розвитку ставляться перспективи середні та дальні.
Головне завдання згуртування колективу - у гармонізації колективних й особистих перспективних ліній, в реалізації переходу від зовнішніх стимулів до внутрішньої активності.
Перспектива - це бажана для дитини мета, подія; це, за словами А.С.Макаренка, "завтрашня радість": Це можна зілюструвати цитатою з "Педагогічної поеми": "Людина не може жити на світі, якщо в неї нема попереду нічого радісного. Справжнім стимулом людського життя є завтрашня радість... Спочатку треба організувати саму радість, покликати її до життя і поставити як реальність. По-друге, треба наполегливо перетворювати елементарні види радості у складні і значущі для людини. Тут проходить цікава лінія: від примітивного задоволення яким-небудь пряником до найглибшого почуття обов'язку... Виховати людину - означає виробити у неї перспективні шляхи, якими йтиме її завтрашня радість"
Сама по собі постановка перспективи не вирішує проблеми формування особистості. Вона вимагає організації діяльності, спілкування дітей для реалізації поставленої мети.
А.С.Макаренко говорив, що розпочинати організацію перспектив можна і з доброго обіду, і з походу в цирк. Але саме головне, виходити при цьому з потреби дитини, хоча б не стільки цінної для нас, дорослих.
Спостереження показують, що великі загальнозначущі, цілі поставлені вихователем перед школярами без відповідної організації виконання і знання дітей не відчуваються ними як особисті і діяльність для їх досягнення часто особисто не мотивована. Потрібно формувати перспективи, спираючись на особисті інтереси та прагнення школярів.
Говорячи про формування колективу, виховання особистості в колективі, треба дба- ти, щоб перспектива окремої особи співпадала деякою мірою з перспективою колективу.
Майстерність вихователя у формуванні колективу має проявлятися в організації системи перспективних ліній з урахуванням можливостей членів колективу, реальних соціальних обставин. У процесі організації перспектив варто дотримуватися таких вимог: 1.Перспектива має бути зримою і реальною.
2.Передбачати, щоб перспектива була доступною і посильною для досягнення.
3.Стимулювати і заохочувати діяльність колективу і його членів у їх зусиллях, спрямованих на досягнення перспективи. (Кузьмінський А.І., с.231)
3) Традиції - це хороший звичай, позитивний досвід діяльності колективу, що відрізняється особливою стійкістю і зусиллями людей, спрямованими на збереження незмінних форм поведінки, які успадковані від попередніх поколінь, передається з поко- ління в покоління. Якщо дитячий колектив живе повним, змістовним життям, насиче- ним систематичною суспільно значимою діяльністю, то обов'язково є такі справи, за які діти з великим бажанням беруться щороку. Вони поступово переростають у традиції.
А.С.Макаренко писав: "Ніщо так не згуртовує колектив, як традиції. Виховати традиції, зберегти їх - дуже важливе завдання у виховній роботі. Школа, в якій немає традицій, не може бути хорошою школою". У керованих ним виховних закладах бережливо зберігались яскраві, барвисті традиції.
У кожному навчально-виховному закладі, установі, на виробництві колективи повинні працювати над створенням морально-ціннісних традицій, їх збереженням і примноженням. Цікаві традиції складаються в багатьох школах: останній дзвінок; спортивні свята; святкові дні школи.
Традиції мають бути тривалими, стійкими, наповнені моральним впливом на особистість.
4) Створення активу. Виховний вплив учнівських колективів зростає, якщо в них функціонує учнівське самоврядування, коли діти виступають не тільки як виконавці, а і як організатори конкретних справ, відповідальні за неї, що вимагає прояву ініціативи, творчого підходу. Майстерність учителя-вихователя має бути спрямована на формування активу, стимулювання його діяльності.
Актив —це група вихованців, членів конкретного колективу, які усвідомлюють вимоги керівника колективу, допомагають йому в організації життєдіяльності членів колективу, виявляють певну ініціативу. Актив - ядро колективу, вірна опора педагога у керівництві колективом. В активі педагог повинен бачити своїх помічників і союзників. А.С. Макаренко, приділяючи велику увагу активу, писав: "Актив є тим здоровим, необхідним у виховному дитячому закладі Резервом, який забезпечує наступність поколінь у колективі, зберігає стиль, тон і традиції колективу. Підростаючий актив змінює в громадській роботі вихованців, які закінчили заклад, і таким чином забезпечується єдність колективу"
Органи самоврядування є уповноваженими колективу на основі демократичних виборів, які допомагають педагогові здійснювати керівні функції, підтримувати зв'язки з уповноваженими інших колективів. Якщо органи самоврядування обирають, то члени активу самовирізняються, самоутверджуються.Лідер — це той член колективу, який у важливих ситуаціях здатний помітно впливати на поведінку членів колективу, проявляти ініціативу в діях, брати на себе відповідальність за діяльність колективу.
А.С.Макаренко прагнув всіляко розвивати самостійність активу, рахувався з ним у своїй роботі, домагався, щоб актив мав великі повноваження разом з великою відповідальністю перед колективом.
Вихованців-активістів треба включати в конкретну діяльність, перекладати на них ряд обов'язків і функцій вихователів, вчити методам і засобам їх виконання. Це забезпечує соціальне зростання особистості. Кількісний склад активістів у колективі має розширюватися, вони шляхом позитивної діяльності мають залучати у свою сферу все більше і більше вихованців.
Актив є тим ґрунтом, на якому формуються органи самоврядування як уповноважені колективу. Обрання органів самоврядування має здійснюватися на демократичних засадах. Вихователь спільно з активом визначає функції органів самоврядування, його підрозділів, створює умови для самостійної і відповідальної діяльності, вчить членів органів самоврядування ефективно працювати у цих підрозділах, вирішувати певні педагогічні проблеми. Робота вихователя в органах самоврядування є доброю школою соціального становлення особистості.
Хороший актив придає учнівському колективу міцність, гнучкість і демократизм.
5) Організація суспільної думки - наявність спільних уявлень, суджень, спільного розуміння значущих для нього предметів і явищ.
6) Єдність вимог.
7) Діалектичність вимог.
8) Гуманний стиль і тон поведінки. При визначенні позиції педагога в дитячому колективі слід завжди виходити з поваги до особистості, цінності, неповторності кожної індивідуальності, будувати відносини на основі співробітництва, взаємодії, визнання свободи кожної людини.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 1 | Нарушение авторских прав