вищої й педагогічної освіти

В галузі вищої освіти передбачається як стратегічне завдан­ня — перехід до гнучкої, ступеневої системи підготовки фахівців для підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, підне­сення вищої освіти в Україні на рівень досягнень найбільш розви­нених країн світу шляхом здійснення ряду міжнародних проектів та інвестицій. Проектується також дальше підвищення рівня і ефек­тивності наукових досліджень у вищій школі.

Певна річ, основною, найбільш важливою і необхідною лан­кою реформування і оновлення освіти є загальна середня освіта, яка повинна забезпечувати максимальний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і вироб­ництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення. Українсь­ка держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта в Україні є обов'язковою і може отримуватися у різних типах за­кладів освіти.

У сучасних умовах загальноосвітня школа виступає важливим фактором відродження нації, виховання у молоді національної сві­домості і гідності, активним засобом боротьби з національним нігі­лізмом, з проявами комплексу національної неповноцінності, ниж­чості, відступництва від своєї нації. Принцип єдиної трудової політех­нічної школи на основі ідей гуманізму, демократії та інтернаціоналізму означає надання всім дітям рівних можливостей для одержання осві­ти, відображає єдність і взаємозв'язок усіх ступенів загальної серед­ньої освіти, її безперервність, наступність всіх компонентів навчаль­но-виховної системи — мети, змісту, методів, засобів і організаційних форм. Школа діалектичне поєднує національний та інтерна­ціональний зміст освіти, забезпечує вступ до скарбниць світової куль­тури, необхідний рівень міжнаціонального спілкування.

Державна система загальної середньої освіти відокремлена від церкви і носить світський характер. Найважливішими напрямами відродження школи є: реалізація в навчанні та вихованні підроста­ючого покоління ідеї народності на основі засвоєння позитивних традицій національних культур українців та інших народів, що про­живають в Україні, відродження ролі школи в розвитку культури народу; демократизація всіх сторін шкільного життя, перетворення школи з відомчої ідеологічної установи в громадсько-державний інститут, відхід від жорсткого одержавлення і регламентації її діяльності, широкий розвиток самодіяльних засад, залучення громадськості до визначення і здійснення шкільної політики; індивідуалі­зація навчально-виховного процесу, організація його з урахуван­ням здібностей, нахилів, інтересів дітей та їхнього інтелектуального, фізичного і психічного розвитку, диференціація, яка передбачає варіативність змісту, форм і методів навчання та виховання; інтеграція зусиль всіх соціальних інститутів виховання — сім'ї, школи, позашкільних установ, виробничих колективів, громадських орга­нізацій для поліпшення виховання підростаючого покоління.

Зміст навчального матеріалу загальної середньої освіти поділяється на державний і шкільний компоненти.

Гімназії та ліцеї працюють за спеціальними навчальними планами, які розробляються педагогічними колективами спільно з вищими навчальними закладами. Міністерством освіти України розроблений базовий навчальний план гімназії, який передбачає широкий спектр предметів за вибором: мови народів України, стилістика української мови, старослов'янська мова, латина, грецька мова, народознавство, ораторске мистецтво, поетика, логіка, істо­рія, культура, етнографія, людина і суспільство, вступ до філосо­фії, основи екології та економіки, ритміка, хореографія тощо.

Базовий навчальний план ліцею диференціює навчальну роботу учнів за основними профілями: філологічний, історико-філософський, художньо-культурний, фізико-математичний, біолого-хімічний, економічний, технічний. Їх кількість і зміст визнача­ються конкретним педагогічним колективом відповідно до потреб учнів і кадрового та навчально-методичного забезпечення. Додат­кові предмети в ці навчальні плани вводяться залежно від напря­мів і профілів: основи етики, естетика, культура та мистецтво України, основи моделювання та конструювання тощо. Для учнів від­криваються широкі можливості щодо вибору додаткових курсів. Зокрема, на технічному профілі ліцею можуть пропонуватись: мі­кропроцесорна техніка, електротехніка, електроніка і радіотехні­ка, ергономіка, соціальна психологія, аудіо- і відеотехніка, дизайн, менеджмент та підприємництво, основи сучасного вироб­ництва, інформатика й управління.

Професійна освіта в Україні здійснюється в системі вищих та середніх спеціальних навчальних закладів: в багатопрофільних університетах, академіях, інститутах, коледжах, технікумах, технічних, педагогічних, медичних та мистецьких училищах. Професійно-технічна освіта надається в середніх професійно-технічних учи­лищах, які забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чо­тири рівні акредитації:

1. Перший рівень — технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти.

2. Другий рівень — коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади освіти.

3. Третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредита­ції) — інститут, консерваторія, академія, університет.

.; Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за таки­ми освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст — забезпечують технікуми, училища, інші види закладів освіти пер­шого рівня акредитації; бакалавр — забезпечують коледжі, інші заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр — забезпечують вищі заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

Вищі заклади освіти у встановленому порядку можуть створю­вати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об'єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.

Підготовка фахівців у вищих закладах освіти може проводитися з відривом від виробництва (очна), без відриву (вечірня, заочна форма), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей — екстерном. Станом на листопад 1996 року в Україні функціонувало 163 вузи III—IV рівнів акредитації, 735 вищих навчальних закладів І—II рівнів акредитації та 123 вищих закладів освіти недержавних форм власності. Вищу освіту в сучасній Українській державі мають можливість здобувати близько 35 відсотків випускників загально-освітніх шкіл, ПТУ та технікумів. В розвинутих країнах світу систе­ма вищої освіти забезпечує можливість вступу до вищих навчаль­них закладів значно більшому відсотку випускників середніх шкіл. В Англії, наприклад, місцями у вузах забезпечуються 53 відсотки молоді, у Німеччині — 58, США — 60 відсотків. Цікаво, що в так званих азіатських країнах-тиграх цей показник сягає ще більш ви­сокого рівня, що і зумовило їх стрімкий вхід до світової еліти. Ска­жімо, в Японії майже 80 % випускників шкіл вступають до вузів. У недалекому майбутньому в цій країні планують запровадити обо­в'язкову вищу освіту, як того вимагає невпинний розвиток надсучасних технологій (Урядовий кур'єр, 1996, 12 листопада).

СИСТЕМА ОСВІТИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Мета освіти (за законом України «Про освіту») всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспіль­ства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання ви­сокоморальних якостей, формування громадян, здатних до свідомого сус­пільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, куль­турного потенціалу народу, забезпечення народного господарства квалі­фікованими фахівцями
Основні принципи освіти: — доступність для кожного громадянина; — рівність умов для реалізації здібностей; — гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних потреб; — органічний зв'язок зі світовою та націо­нальної історією та культурою; — незалежність від політичних партій; — Науковий, світський характер освіти; — інтеграція з наукою і виробництвом; — гнучкість і прогностичність системи осві­ти, її єдність і наступність, безперервність і різноманітність; — поєднання державного управління і гро­мадського самоврядування;	Структура освіти: дошкільна освіта загальна середня освіта позашкільна освіта професійна освіта вища освіта післядипломна освіта аспірантура, докторантура, самоосвіта Освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник молодший спеціаліст бакалавр спеціаліст магістр
Структура середньої освіти: перший ступінь — початкова школа (1—4 класи) другий ступінь — основна школа (5—8 класи) третій ступінь — старша школа (9—11 класи)
Типи вищих навчальних закладів І—II рівні акредитації: технічні, педагогічні, медичні, мистецькі училища, технікуми, коледжі. III—IV рівні акредитації: інститути, академії, університети

Дата добавления: 2015-12-08