Хто має ухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам: «Переможному дам споживати від де­рева життя, що в Божому раю» (Од. 2, 7).

Це дерево - символ Ісуса, тому що Христос - віч­не життя. Позаду дерева була річка з прозорою во­дою. Вона була така ясна і красива, нічого подібного на землі ми не бачили. Нам хотілося залишитися в цьому місці, і ми говорили Господеві: «Господь, будь ласка! Не забирай нас з цього місця. Ми хочемо тут залишитися назавжди. Ми не хочемо повертатися на землю».

Господь відповів нам: «Вам потрібно буде по­вернутися, щоб ви могли засвідчити іншим про те, що я приготував для тих, хто любить мене, бо я гря­ду дуже скоро і нагорода моя зі мною».

Побачивши річку, ми побігли до неї і стрибнули у воду. У воді і під водою ми могли спокійно дихати, як звичайно. Річка була дуже глибока, і в ній було ба­гато різнокольорової риби. Світло над водою і в воді було однаково сильне. Тут на небі світло не виходить з якогось джерела, але все освітлено скрізь і однако­во. Кілька рибок ми взяли в руки і витягли з води, і вони не вмирали. Тоді ми побігли до Ісуса і запитали, чому вони не вмирають. Господь посміхнувся і ска­зав, що на небесах немає смерті, хвороби і сліз.

Ми залишили річку і почали бігати скрізь, де тільки можна, щоб встигнути доторкнутися до всьо­го і все випробувати. Ми були дуже вражені реча­ми на небесах, і все це неможливо навіть пояснити людськими словами. Коли апостол Павло був узятий на небеса, він бачив речі, які не міг потім пояснити словами (2 Кор. 12). Там дійсно є речі, які неможли­во описати словами. Потім ми потрапили в дуже чудове і величезне місце. Там було повно дорогоцінних каменів: сма­рагди, рубіни і алмази. Підлога була зроблена з чис­того золота. Ми підійшли до місця, де лежали три дуже товсті книги. Перша була Біблія, зроблена із золота. У псалмах говориться, що слово Бога вічне і залишається на небесах назавжди (Пс. 118, 89).

Друга книга, яку ми бачили, була більша, ніж Біб­лія. Вона була відкрита, за нею сидів ангел і щось за­писував. Разом з Господом Ісусом ми підійшли бли­жче, щоб побачити, що писав ангел. Він записував усі події, які відбувалися на землі, все що сталося, у тому числі дату і час. Ангел записував все хороше і погане що люди робили на землі.

Ми підійшли до місця, де лежала третя книга. Вона була ще більше, ніж попередня. Книга була за­крита, але ми підійшли ближче. Коли Ісус дозволив нам, ми всімох акуратно зняли цю книгу зі стенда і поклали на тумбу. Ця книга була настільки велика, що аби повернути сторінку нам потрібно було йти до іншого краю книги. Ми спробували прочитати те, що там було написано, оскільки Господь попросив нас це зробити. Спочатку було важко читати, тому що все було написано на дивних знаках, які ми не знали. Написано було небесною мовою, яка відріз­нялася від земної. Але за допомогою Святого Духа нам була дана благодать прочитати і зрозуміти на­писане. Це було схоже на те, наче з наших очей зня­ли пов'язки і ми стали бачити й розуміти ту мову так само ясно як нашу земну. 40

Ми з'ясували, що всі сім наших імен були запи­сані в цій книзі. Господь сказав нам, що це була кни­га життя (Од. З, 5).

Ми помітили що імена, записані в книзі були на­шими новими іменами, і вони відрізнялися від на­ших земних імен. На небесах ми ще пам'ятали і ви­мовляли наші нові імена, але щойно Господь повер­нув нас на землю, ті імена зникли з нашої пам'яті.

Друзі мої, слово Боже говорить:

Дата добавления: 2015-12-08