Хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Бо­жим {Як. 4, 4).

І ще.

Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любитьсвіт, в того немає любови Отця; бо все, що у світі, - пожадливість тіла, пожадливість очей і гор­диня життя, - не від Отця, а від світу. А світ проми­нає, і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки (1 Йо. 2,15-17).

Пам'ятайте: світ проминає, і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки.

Друзі мої, коли ми залишили це місце, ми бачи­ли подобу мостів, які поділяли пекло на різні секції мук. По одному з цих мостів ішов дух. Він вигля­дав, як лялька, які є у нас на землі: ми називаємо їх «Тгеазиге ТгоІІз»; у них різнокольорове волосся, обличчя старика і тіло дитини, без статевих органів. Його очі були повні зла. Господь пояснив нам, що це «духи загублених». Цей дух тримав спис у своїй руці і йшов по мосту, як королева або лк манекен­ниця на показі мод. Поки дух ішов, він наносив уда­ри тим, хто були внизу. Він проклинав цих людей, промовлячи: «Пам'ятаєте день, коли ви були поряд із церквою, але не хотіли увійти? Пам'ятаєте день, коли вони проповідували вам, а ви не хотіли слуха­ти? Пам'ятаєте день, коли вони давали вам науку євангелія, а ви не хотіли слухати?»

Загублені душі намагалися затуляти руками свої вуха, кажучи: «Заткнися! Заткнися! Не кажи мені це більше. Заткнися!» Однак злому духові подобалося це робити.

Ми продовжували йти з Господом. Спостерігаю­чи за масами людей, ми помітили, що один чоловік кричав голосніше за інших людей. Він кричав: Отче, Отче, змилуйся надо мною!»

Господь не збирався зупинятися, але почувши ці слова, зупинився і сказав чоловікові: Отче? Ти нази­ваєш мене отцем? Ні - я не твій батько, а ти не мій син. Якби ти був мій син, то був би зараз у небесно­му царстві. Ви сини батька вашого диявола».

Моментально язики вогню поглинули його пов­ністю.

Господь розповів нам історію життя цієї люди­ни. Цей чоловік звернувся як до Отця, тому що знав Його. Він ходив до церкви і слухав слово Бога.

Ми швидко запитали: «Що відбувається, Госпо­ди! Чому він тоді тут?»

Господь відповів: «Він жив подвійним життям. Удома він був однією людиною, а в церкві - іншою. Він тішився у своєму серці, що пастор та служителі живуть далеко від його будинку, і він може робити, що хоче. Але він забув, що очі Бога спостерігають за всіма нашими дорогами і що не можна збрехати Бо­гові або сховатися від Нього».

Слово Боже говорить:

Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме (Гал. б, 7).

Цей чоловік страждав в тисячу разів більше, ніж інші. Він пожинав подвійну плату, одну - за гріхи, а іншу - за те, що намагався обдурити Бога. Сьогодні

люди намагаються оцінювати гріхи: серйозні вони чи ні. Вони думають, що гомосексуалісти, перелюб­ники, злодії та вбивці більш грішні, ніж брехуни і пліткарі. Але в очах Бога всі ці гріхи мають однакову вагу й однакову плату.

Бо заплата за гріх - смерть, а дар ласки Божої -життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім {Рим. 6, 23).

Той, хто згрішив, той мусить умерти. Син за провину батькову не буде відповідати, батько за провину сина не буде відповідати. Праведність зостанеться з праведним, а гріховність із грішни­ком (Єз. 18, 20).

Друзі мої і брати, закликаю вас прийняти за­прошення Ісуса. Він подасть вам свою руку милості, якщо ви покаєтеся. Слово Боже говорить:

Дата добавления: 2015-12-08