Не бійтеся тих, що вбивають тіло,душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі (Мт. 10, 28).

Щоразу, коли душа людини прибуває в пекло, та людина отримує тіло смерті. Господь Ісус узяв мене за руку, і ми почали рухатися через дуже темний і глибокий тунель, який вів до центра землі. Ми до-сягли місця з кількома дверима. Одні з них відчи­нилися, і ми увійшли з Господом. Я не відпустила б руки Господа, бо я знала, що якщо зроблю це, то можу залишитися в цьому місці назавжди.

Після того як ми увійшли в ці двері, я побачила величезну стіну. На ній висіли підвішені на гаках ти­сячі людей. їхні руки були приковані кайданами до стіни. Також ми бачили й інших людей, які були по-сюди серед вогню - їх були тисячі.

Ми підійшли до одного вогненного полум'я, і воно почало повільно зменшуватися. Незабаром я побачила у вогні людину, і коли вона заговорила, я зрозуміла, що це чоловік. На ньому був одяг свяще­ника, дуже брудний і подертий. Хробаки повзали по всьому його тілу. Чоловік виглядав обвуглений від вогню. Його очі були запалі і шматки плоті падали з нього на землю. Але після того, як вся його плоть відвалювалася, на її місці утворилася нова, і все пов­торювалося знову. Коли він побачив Ісуса, то закричав: «Господи, помилуй мене! Помилуй мене! Дозволь мені піти звідси хоч на хвилину! Тільки на хвилину!»

На його грудях була металева пластина з напи­сом: «Я тут як злодій».

Ісус наблизився і запитав: «Як твоє ім'я?»

Чоловік відповів: «Ендрю, моє ім'я Ендрю, Гос­поди».

Господь запитав його знову: «Як довго ти тут?»

Ендрю відповів, що він тут вже довго, і почав розповідати свою історію.

Він відповідав за збір десятин і розпоряджався коштами для допомоги бідним у католицькій церк­ві. Однак він крав звідти гроші.

Очима, наповненими співчуття, Господь запитав його: «Ендрю, ти чув євангеліє?»

Ендрю відповів: «Так, Господи, була одна хрис­тиянка, яка одного разу прийшла до церкви і про­повідувала Євангеліє, але я не хотів прийняти це. Я не хотів тоді вірити в це, але зараз я вірю! Тепер я бачу, що це правда! Прошу, Господи, забери мене звідси, хоча б на одну мить!»

Поки він говорив, черв'яки повзали по всьому його тілу, заповзаючи і виповзаючи в очі, рот, ніздрі. Він намагався змахувати їх руками, але це не допо­магало. Він кричав і просив Господа про милість. Він просив, щоб Ісус забрав його з цього місця.

Найгіршими були демони, які мучили чоловіка, постійно протикаючи його списами. Демони вигля­дали точно так, як на землі виглядає одна з іграшкових ляльок, яка називається Jordanos. Я бачила таких ляльок у пеклі, тільки вони були великими і демоніч­ними. Вони були приблизно метр заввишки і мали дуже гострі зуби. Кров виступала з їхніх ротів, і їхні очі були червоні. Демони наносили Ендрю удари з усієї сили так, як і всім іншим у тій частині пекла.

Бачачи це, я спитала Господа, як може бути зем­на лялька так сильно схожа на цих демонів. Господь відповів мені, що вони були духами зневіри.

Ми продовжували йти далі, і там були тисячі й ти­сячі інших людей у муках. Щоразу, коли яка-небудь душа помічала Господа, вона намагалася дістати й доторкнутися до Нього своїми кістлявими руками.

Я помітила жінку, яка почала кричати, побачив­ши Ісуса: «Господи, помилуй мене! Забери мене з цього місця!» Вона в сильних муках тягнула свої руки до Господа. Вона продовжувала просити Його забрати її з цього місця мук хоча б на секунду. Жінка була повністю гола і вкрита брудом. її волосся було брудними, і черв'яки повзали по всьому її тілу. Вона намагалася зняти їх руками, але це не домогало, здавалося, що їх ставало ще більше. Хробаки були приблизно 15-30 сантиметрів завдовжки. Слово Боже говорить (Мр. 9, 44): Де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. Муки цієї жінки були жахливою картиною: черв'яки жадібно поїдали її тіло. На її грудях була ме­талева пластина з написом: «Я тут через розпусту». Відповідно до свого гріха жінка тут змушена була чи­нити перелюб з огидною і жирною змією. Змія була покрита величезними шипами довжиною приблиз­но 15-30 см, ця змія влізла у статеві органи жінки і почала рухатися по всьому тілу жінки до самого її горла. Коли змія влізла в жінку, та почала кричати.

Жінка кричала про те, щоб Господь забрав її з цього місця. «Господи, я тут через розпусту вже по­над сім років, після того як померла від СНІДу! Я мала шість коханців, і тут я через цей блуд!»

У пеклі цей гріх і був дня неї покаранням, яке не припинялося ні на хвилину, ні вдень, ні вночі. Вона намагалася дотягнутися своїми руками до Господа, але Він відповів: «Бланко, вже надто пізно для тебе, постіль твоя - черва, хробаки - твоє покривало».

Коли Господь промовив ці слова з Ісаї 14, 11, полум'я вогню знову збільшилося і закрило жінку.

Ми продовжували йти, бачачи тисячі і тисячі лю­дей. Молоді, дорослі і літні - всі були у муках.

Ми прибули до місця, схожого на великий ба­сейн, там були тисячі чоловіків і жінок у вогні. У кож­ного з них на грудях була металева пластина, на якій було написано: «Я тут, тому що я не давав фінанси на справу Божу».

Прочитавши це, я запитала Господа, як таке може бути, що ці люди тут через це.

Господь відповів: «Так. Ці люди думали, що це не важливо, але моє слово говорить, що вони по­винні були це робити».

Господь сказав мені, що коли Його люди не да­ють на діла Божі десятини пожертвування, це пере­шкоджає роботі Бога і потім Євангеліє не пропові-

дується. Люди, які є в цьому місці, постраждали більше за інших, тому що вони знали слово Бога, але

не послухалися.

Ми продовжували йти, і Господь показав мені чоловіка, якого я змогла бачити від талії до голови. Я почала бачити, як він загинув. Його звали Роджеліо. Коли він був в автомобілі, до нього підійшов чо­ловік, який проповідував євангеліє, дав Біблію. Але Роджеліо проігнорував попередження цієї людини і поїхав далі, навіть не підозрюючи, що за кілька хвилин його автомобіль розіб'ється. Авто звалилося в прірву, і чоловік загинув. Перед тим як Роджеліо розбився, Біблія була відкрита на Одкровенні 21, 8. Боязливих же і безвірних, і мерзких, і убивників, і розпусних, і чарівників, і ідолопоклонників, і всіх лжеців - пай їхній в озері, що горить огнем і сіркою; то смерть друга.

Прочитавши цей стих, Роджеліо помер і пішов до пекла. Тут він був тільки місяць, і на його обличчі ще було трохи плоті. Однак він страждав, як і всі інші.

Я думаю, що коли той християнин стояв поряд з його автомобілем, то у Роджеліо був останній шанс

прийняти Господа.

Сьогодні я запрошую вас відкрити своє серце Ісусу. Він один є шлях істина і життя (Йо. 14, б). Тіль­ки через Нього ми зможемо потрапити в Небесне Царство (Ді. 4, 12). Господь також просить нас, щоб ми йшли за Ним у святості й честі. Нехай Господь благословить вас.

Дата добавления: 2015-12-08