Господь показав мені епізод з минулого життя цього чоловіка, як у кіно. Наче на великому екрані відображалися останні хвилини його життя.
Його звали Луїз, і він був у барі. Там був той самий стіл і ті самі пляшки. Довкола стола, сиділи його друзі. (Тепер я можу сказати, що є тільки один справжній друг - Ісус. Він відданий друг). Луїз пив, а його друзі були вже п'яні. Потім його найкращий друг розбив пляшку і вдарив нею Луїза. А коли Луїз упав, він утік. Луїз же, лежачи на підлозі, стік кров'ю. Найсумніше те, що він помер без Бога.
Я запитала Господа: «Господи, скажи мені, будь ласка, цей чоловік знав про Тебе? Він знав про Твоє спасіння?»
Господь сумно відповів: «Так, Люпе, він знав мене. Він прийняв мене як особистого спасителя, але він не служив мені». Тоді мені стало ще страшніше. Луїз кричав голосніше і голосніше: «Господи, мені боляче! Боляче! Прошу, змилуйся надо мною!»
Але Ісус, узявши за руку, повів мене далі, відводячи від цього полум'я.
Ми продовжували йти, і те місце було величезним і страшним. Ми наблизилися до іншого полум'я, і я сказала до Господа: «Господи, ні! Я більше не можу дивитися на це! Я прошу Тебе, помилуй мене! Будь ласка, прости мені. Я не хочу бачити цього». І я закрила очі, щоб нічого не бачити, але це не допомогло, я все одно все бачила.
Полум'я зменшилося, і я побачила жінку. Вона була вкрита брудом, а бруд був повен черв'яків. Жінка повністю була покрита хробаками і кричала: «Господи, помилуй мене! Помилуй мене і про сти мені. Подивись на мене, мені боляче, змилуйся надо мною. Прибери цих черв'яків. Витягни мене з цих мук, тому що мені дуже боляче».
Господь просто дивився на неї з великою скорботою.
Оскільки ми трималися за руку Господа, ми могли відчувати біль і скорботу в Його серці за всіма втраченими душами, які були у пеклі.
У цієї жінки не було ні очей, ні губ, але вона, як і раніше, могла все бачити і відчувати: весь біль, який ставав все сильнішим. У руках вона тримала пляшечку з кислотою, думаючи, що це парфуми. Але це була кислота. Щоразу, коли вона розпорошувала цю рідину на своє тіло, кислота палила її. Проте вона
продовжувала знову і знову робити це. Вона постійно говорила, що це були дорогі парфуми.
Вона також вважала, що носить гарне намисто, але те, що я бачила, то були змії, що обвивають її шию. Вона думала, що вона носила дуже дорогі браслети, але це були черв'яки приблизно ЗО сантиметрів завдовжки, які несамовито порпалися в її кістках. Вона сказала, що її коштовності - це найдорожче, що вона має. Але я бачила скорпіонів і черв'яків
по всьому її тілу.
Ця жінка також мала металеву пластину, яку носить кожен у пеклі. На ній було написано: «Я тут, тому що крала». У цієї жінки не було ніякого розкаяння в своєму гріху.
Господь запитав її: «Магдалена, чому ти тут?» Вона відповіла: «Я не засуджувала себе за те, що крала. Я дбала тільки про те, щоб мати гарний одяг і дорогі парфуми. Я не переймалася тим, що я грабувала, мені потрібно було виглядати красивою».
Я тримала за руку Христа. У цей час Магдале.на, шукаючи щось, відвернулася від нас. Я знову запитала Господа: «Господи, вона знала Тебе?»
І Він відповів: «Так, ця людина знала про мене». Магдалена повернулася знову і сказала: «Господи, де та жінка, яка говорила мені про Тебе? Де вона? Я в пеклі вже 15 років». (Люди в пеклі пам'ятають усе). «Де ця жінка, я не можу бачити її?» Вона оглядаася навсібіч, щоб знайти серед інших ту жінку. Господь відповів: «Ні. Ні, Магдалена її тут немає. Та жінка, яка тобі розповіла про мене, - зі мною в Царстві Небесному». Почувши це, вона кинулася у вогонь. На її металевій пластині був її вирок - вона була злодійкою.
Прочитайте це слово Боже.
І буде: замість пахощів - гнилизна, замість пояса - мотузка, замість завитого волосся - лліш, замість широкого плаща - мішок, тавро - замість
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 83 | Нарушение авторских прав