Читайте также:
|
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ
з дисципліни Бухгалтерський облік
на тему: «Проблеми визначення та обліку витрат в незавершене виробництво»
Виконала: студентка
групи ЕП-10-1
Літягіна М.В.
Перевірила: ст. викладач
Семенюта В.В.
Дніпропетровськ – 2012
Актуальність проблеми. Особливе місце у формуванні собівартості продукції і фінансового результату від основної діяльності підприємства займають витрати, понесені в незавершеному виробництві.
В значній мірі це пов’язано з тим, що в діяльності підприємств виникають виробничі витрати різного характеру, частина яких у зв’язку з тим, що вони пов’язані з діями, що не додають цінності продукції, залишаються некомпенсованими кінцевою ціною виробу, тобто представляють собою втрати підприємства. За різними оцінками частка втрат сучасних підприємств у відношенні до загальної кількості їх витрат на виробництво складає від 25 % до 40 % [3, с. 43]. Скорочення некомпенсованих витрат можливе завдяки зменшенню розміру витрат незавершеного виробництва.
Особливі умови господарювання стали причиною зміни системи управління виробництвом (в тому числі на базі сучасних інформаційно-комп’ютерних технологій) та призвели до відставання методів бухгалтерського обліку незавершеного виробництва від сучасних методів управління підприємством. Вирішення встановлених невідповідностей обумовлює актуальність теми.
Метою роботи являється дослідження проблем визначення та обліку витрат незавершеного виробництва.
Виклад основного матеріалу. Бухгалтерський облік є складовою частиною системи управління процесом забезпечення матеріальними ресурсами підприємства. Інформаційна суть облікового процесу дозволяє вирішувати завдання управління вартістю, максимального зменшення виробничих витрат, зниження собівартості продукції, що випускається, як однією з найважливіших умов досягнення конкурентоспроможності продукції і виживання підприємств в сучасних умовах господарювання.
Комплексне дослідження проблемних питань обліку незавершеного виробництва вимагає, в першу чергу, розробки напрямів удосконалення методики бухгалтерського обліку незавершеного виробництва на основі вивчення теорії та узагальнення існуючої практики, що можливо шляхом обґрунтування характеристики незавершеного виробництва як категорії бухгалтерського обліку. [3, с. 44]
Під незавершеним виробництвом як об'єктом бухгалтерського обліку розуміється продукція (роботи, послуги), що не пройшла всі етапи обробки, передбачені технологічним процесом, а також продукція, яка не повністю укомплектована та не пройшла технічний контроль.
В нормативних документах, які регулюють бухгалтерський облік незавершеного виробництва в Україні не наведено складових, які включаються до незавершеного виробництва. У зв’язку з цим відсутня одностайна позиція авторів щодо складу незавершеного виробництва як в літературі наукового, так і практичного спрямування. Для вирішення цього проблемного питання доцільно регламентувати склад незавершеного виробництва на законодавчому рівні шляхом доповнення П(С)БО 9 “Запаси” або Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів переліком складових, які включаться та не включаються до незавершеного виробництва, в наступній редакції:
До складу незавершеного виробництва включаються:
– вироби, деталі та вузли, які не пройшли всіх стадій (фаз, переділів), що передбачені технологічним процесом, і не закінчені обробкою;
– продукція, обробку якої закінчено, але яка не прийнята відділом технічного контролю, а також прийняті ним, але з певних причин не здана на склад;
– вироби, що проходить стадію випробування або спеціального налагодження, зумовленого договором із замовником;
– готова продукція, що не пройшла затарювання та пакування на місці виробництва, якщо це передбачено технологічним процесом;
– деталі і напівфабрикати власного виробництва, що підлягають подальшій обробці;
– виправний брак у виробництві.
Не відносяться до незавершеного виробництва:
– сировина, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, які не встигли піддатися обробці;
– вироби, деталі та вузли за анулюваними замовленнями;
– брак, що не підлягає виправленню. [6, с. 460]
Незавершене виробництво регулюється нормами П(С)БО 9 “Запаси”, згідно з яким воно у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів, відображається в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності:
– за найменшою з двох оцінок – первісною вартістю або чистою вартістю реалізації у разі втрати такими запасами первісно очікуваної економічної вигоди. При чому первісною вартістю запасів, які виготовляються власними силами, є їх виробнича собівартість установлена з урахуванням вимог П(С)БО 16 “Витрати”;
– за нормативними витратами.
Первісна вартість незавершеного виробництва визначається відповідно до п. 11 П(С)БО 16 “Витрати”, згідно з яким до неї включаються:
– прямі матеріальні витрати;
– прямі витрати на оплату праці; – інші прямі витрати;
– загальновиробничі витрати.
Також П(С)БО 16 регламентує оцінку залишків незавершеного виробництва у тому ж порядку, що і готової продукції, тобто за всіма калькуляційними статтями. При цьому, перелік і склад статей калькулювання встановлюється підприємствами самостійно [5, с. 8].
Для визначення первісної вартості незавершеного виробництва кожне підприємство повинно переглянути порядок віднесення витрат до певної класифікаційної групи:
– витрат на продукцію або витрат періоду;
– прямих або непрямих витрат;
– змінних або постійних витрат.
Згідно з п.4 П(С)БО 9, чиста вартістьі реалізації запасів – це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та збут [5, с. 6]. Чиста вартість реалізації визначається шляхом вирахування з очікуваної ціни реалізації готової продукції, що буде виготовлена з відповідної одиниці незавершеного виробництва до готовності, та збут.
Нормування витрат – це процес визначення суми грошових коштів, які вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції. Оскільки в науковій літературі немає точного визначення нормативного обліку витрат незавершеного виробництва, то даний термін слід розуміти як процес визначення певної суми оборотних коштів, які знаходяться у виробничих запасах товарів, виготовлення яких незавершене. [4, с. 71]
Оцінка незавершеного виробництва за нормативними витратами встановлення має велике значення для функціонування підприємства. Адже перевищення встановленого нормативу по незавершеному виробництві призводить до свого роду заморожування оборотних засобів, а невиконання нормативу з реальною необхідністю перешкоджає створенню необхідних накопичень і тим самим може призвести до порушень ритмічності роботи підприємства. Вдосконалення організації виробництва, скорочення тривалості виробничого циклу є вирішальними факторами зменшення обсягу незавершеного виробництва і покращення показників роботи підприємства. [4, с. 72]
З теоретичної точки зору оцінка незавершеного виробництва визначається П(С)БО, проте існують проблемні питання методичного характеру, які потребують доопрацювання як на рівні підприємства, так і відомчого управління. Зокрема, на практиці велика кількість підприємств стикається з низкою проблем, пов’язаних з приведенням традиційної оцінки незавершеного виробництва у відповідність до вимог П(С)БО. А саме:
1) при використанні елементів нормативного обліку витрат здійснюється переоцінка незавершеного виробництва в системі бухгалтерського обліку, яка пов’язана із зміною норм витрат;
2) з метою забезпечення такого принципу фінансової звітності як обачність, необхідно на дату складання фінансової звітності здійснювати переоцінку запасів (а, отже, і незавершеного виробництва), тобто запаси повинні відображуватись у звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації;
3) система управління потребує інформації про повну та обмежену собівартість незавершеного виробництва для прийняття управлінських рішень та визначення цінової політики підприємства. Таку інформацію надати фінансовий облік не може, оскільки первісна вартість незавершеного виробництва не включає адміністративних витрат та містить частку постійних загальновиробничих витрат;
4) для системи податкового обліку необхідним є визначення впливу переоцінки незавершеного виробництва, проведеної в системі бухгалтерського обліку, в частині складової “матеріали” у структурі незавершеного виробництва.
Вирішення цих проблем залежить, в першу чергу, від варіанту обліку руху деталей у виробництві, рівня автоматизації облікових робіт та, безпосередньо, методу оцінки незавершеного виробництва. [4, с. 72]
Розглядаючи сутність незавершеного виробництва слід відзначити, що виникнення незавершеного виробництва викликає розрив у часі на стадії виробництва продукції (рис. 1). [3, с. 46]
Рис. 1. Лінія функції витрат (за наявності незавершеного виробництва)
У зв’язку з наявністю розривів у часі, що незмінно пов’язані з незавершеним виробництвом, оцінка даної облікової категорії має проводитись двічі:
− в момент виникнення незавершеного виробництва;
− в момент спрямування незавершеного виробництва в подальший процес виробництва.
Така методика дозволить достовірно визначити вартість незавершеного виробництва та собівартості готової продукції, сприяє більш точному розмежуванню витрат за періодами та зростанню надійності фінансової звітності, а саме бухгалтерського балансу − в частині оцінки запасів та витрат на звітну дату, звіту про фінансові результати − в частині визначення фінансового результату від реалізації продукції за звітний період. [3, с. 47]
Висновки і пропозиції. На даний момент існують проблеми з визначенням кількісного та вартісного складу незавершеного виробництва в частині доцільності та порядку проведення інвентаризації; визначенням залишків незавершеного виробництва за даними оперативного обліку; методами та способами оцінки незавершеного виробництва.
Для промислових підприємств облік незавершеного виробництва покликаний відображати й контролювати рух матеріальних ресурсів (деталей, вузлів і інших напівфабрикатів) на всіх стадіях технологічного процесу виготовлення продукції; забезпечувати збереження відділів і тим самим запобігати втратам, розкраданням, приховуванню браку, перевитратам матеріалів і напівфабрикатів при їх використанні у виробництві; виявляти недостачі й втрати незавершеного виробництва; забезпечувати якісну базу для оперативного планування і регулювання виробництва, розрахунку ряду показників господарської діяльності підприємства; контролювати комплектність відділів.
Отже облік незавершеного виробництва має вирішувати завдання щодо наявності достовірної інформації про розмір його залишків в натуральному і вартісному виразі, а також завдання щодо визначення фактичних розмірів браку та втрат. При цьому зазначена інформація має бути своєчасною та формуватися в розрізі видів продукції, що виготовляється, та в розрізі структурних підрозділів підприємства.
Література:
1. П(С)БО 9 «Запаси»
2. П(С)БО 16 «Витрати»
3. Біляченко О.Л., Боярський Ю.І. Проблеми визначення незавершеного виробництва як облікової категорії // Міжнародний збірник наукових праць. – 2011. - №2(20). - с. 43-47
4. Боярський Ю.І. Оцінка залишків незавершеного виробництва: проблеми визначення // Міжнародний збірник наукових праць. – 2011. - №2(20). – с.70-76
5. Смірнова І. В. Облік незавершеного виробництва у відповідності до національних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності// Економіка: проблеми теорії і практики: Міжвуз.зб.наук.праць / Дніпропетр. держ. універс. – № 21. – Дніпр-к: “Наука і освіта”, 2000 – с. 99
6. Супрунова І.В., Боярський Ю.І. Незавершене виробництво: оцінка та облікове відображення // Міжнародний збірник наукових праць. – 2011. - №2(20). - с.459-467
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 71 | Нарушение авторских прав