Великдень (Пасха) – свято світлого Христового Воскресіння

Ісус Христос був зраджений одним з з дванадцяти учнів своїх — Іудою Іскаріотом. В п’ятницю він був схоплений, підданий жорстоким тортурам і розіп’ятий на хресті. О дев’ятій годині вечора “…затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. Ісус закликав сильним голосом: ”Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він помер.

Праведний і добрий чоловік Йосиф, після смерті Ісуса Христа прийшов до Пілата — римського прокуратора Іудеї — й попросив тіло Ісуса. “Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.” (Лк. 23, 53)

На третій день після поховання Ісус Христос воскрес, а потім возніс­ся на небо і, як невід'ємна іпостась Святої Трійці, зайняв місце справа від Бога-Отця. Християни вірять, що Ісус Христос прийде вдруге і почне судити всіх живих і мертвих відповідно до їх заслу­гперед Богом, після чого настане вічне царство Боже.

Воскресіння Христове — найбільше християнське свято. Недільного дня, як Христос воскрес, со­нце з радості не заходило і день був вели­кий, тому й назва свята – “Великдень.” Це є Свято всіх свят і Торжество з торжеств, знамення перемоги над гріхом і смертю і початок буття світу, спокутуваного і освяченого Ісусом Христом. Свято це називається ще Пасхою або Великоднем, тобто днем, в який здійснився перехід від смерті до життя і від Землі до Неба.

Свято Воскресіння Христового продовжується цілий тиждень (сім днів), і служба в храмі здійснюється особлива, урочистіша, ніж у всі інші свята і дні.

Пасхальна служба починається опівночі з суботи на неділю за місцевим часом. Віруючі разом з священиками виходять з храму і, з запаленими свічками в руках, здійснюють хресний хід навкруги храму, відображаючі прихід мироносиць та учнів Господа до його місця поховання ранком, в день Його Воскресіння.

Ранкова молитва починається поза храмом, перед зачиненими західними дверями, тому що мироносиці і апостоли отримали звістку про Воскресіння Господа перед дверями його могили. Молитва наповнена духовною радістю і урочистістю. Вся вона — урочистий гімн Світлому Христову Воскресінню, примиренню Бога і людини, перемозі життя над смертю.

У всі дні цього великого свята віруючі вітають один одного братськими поцілунками зі словами — “Христос воскрес!” і у відповідь чують — “Воістину воскрес!” Вони христосуються і обмінюються фарбованими (червоними) яйцями, освяченими разом з Пасками (Кулічами), після першої Пасхальної Літургії. Весь тиждень дзвонять у всі дзвони.

На Нікейському (325 р.) було вирішено святкувати Великдень в першу неділю, наступала після повного місяця, яка наставала після весняного рівнодення (21 березня). За сонячним календарем цей день випадає на різні дати. Через це Великдень відзначають в межах 35 днів – не раніше 4 квітня і не пізніше 8 травня.

Вознесіння Господнє (на 40 -й день після Великодня)

Велике дванадесяте свято Вознесіння Господнього відзначається на сороковий день після Пасхи. Після Свойого Воскресіння, протягом 40 днів, Ісус Христос не раз являвся своїм учням і Апостолам. Віра учнів, яка похитнулась після розп'яття Спасителя, знову укріпилась. Господь воскрес і Своєю появою неодноразово засвідчив перед учнями істину воскресіння Свого. Для переконання їх, Він їв і пив з ними, показував їм Свої рани на руках, ногах і ребрах. Своїх для того, щоб вони відчули їх пальцями своїми.

На сороковий день після воскресіння Ісуса Христа, він вивів учнів Своїх з Єрусалима і пішов з ними у напрямку до Віфанії, на гору Єлеонську. Учні, обступили Його і запитали: “Коли буде відновлено царство Ізраїлю?”

Але Спаситель відповів їм, що це не їх справа знати про час, який визначив Отець, але на них скоро зійде Дух Святий і, після цього необхідно буде проповідувати про Ньго в Єрусалимі, і у всій Іудеї і Самарії, і навіть до краю землі.

Сказавши це, Ісус Христос, піднявши руки Свої, поблагословив учнів Своїх: і, коли благословляв, став віддалятися від них і підноситися на Небо. Сходження це здійснювалося так повільно, що учні могли цілком насолодитися величним видовищем. Коли ж Він був вже на такій висоті, що зору було важко стежити за Ним, з’явилася світла хмара і приховала Його від землі.

Вознісшись на Небо, Ісус Хрстос, за власною Його обітницею, невидимо завжди знаходиться на землі серед віруючих і знову прийде на землю видимим чином, щоб судити живих і мертвих, які тоді воскреснуть. Після цього настане життя вічне.

Дата добавления: 2015-12-08