ПИТАННЯ 17. Конфуціанство

У стародавньому Китаї, як і в інших культурах існували релігійні міфи про виникнення світу. На початку Світ нагадував величезне куряче яйце, в якому па­нував хаос, розповідає давня китайська легенда. У цьому яйці зародився прабатько всіх людей — Пань-гу з тілом змії і головою дракона. Якось він розбив скорлупу, і легкі часточки (Янь), що наповнювали її піднялися вгору і створили небо, а важкі (Інь) до низу і стали Землею. Небо, Земля і Людина — три головні сили світу. Людина своєю творчістю поєднує Небо і Землю, а в самій людині, як і у Всесвіті, взаємодіють начала Інь та Янь — жіноче й чоловіче, темне і світле, внутрішнє й зовнiшнє, пасивне та активне, холодне та гаряче, вологе й сухе, парне и непарне.­

Співвідношення Iнь та Янь стали основною темою книги «І Цзін» — класичної «Книги змін» (близько Х ст. до н. е.), на яку спиралися дві головні китайські релігійно-філософські системи: даосизм і конфуціанство. Конфуціанство бачило в ній початок певної впорядкованості світу й Піднебесної.

Конфуцій (латинізоване ім'я Кун Фуцзи (551-479 до н.е.) почав свою діяльність вчителя на двадцять другому році життя. Деякий час він знаходився на державній службі, але останні тринадцять років він передавав свої знання учням, яких у нього було більше трьохсот. Говорячи про сутність свого вчення, він стверджував, що не створював нової релігії, а лише вчив дотримуватися давніх традицій, бо це єдине, що могло, на його думку, забезпечити порядок у сім'ї та державі.

І справді, конфуціанство взагалі більше схоже не на релігію, а

нa етико-політичне вчення. У ньомy немає духів, від початку воно негативно ставилося до різних форм містицизму, підкреслюючи,що перейматися треба земним, а не небесним.

Oкpiм найдавніших текстів, що їх упорядковував сам Kyн Фуцзи, до канону конфуціанства входить «Лунь-юй», («Бесіди та судження») — записи розмов з Конфуцієм, зібрані його учнями.

На думку Конфуція, кожна людина здатна знайти в собі етичні правила власного життя. У стосунках з ближ­німи головним має бути намагання не робити нікому того, чого не хочеться, щоб вчинили тобі.

В основі всіх справ має бути принцип, справедливості. Навіть якщо людина прагне посісти бажане для себе міс­це, де б то не було — в сім'ї, суспільстві, на державнійслужбі, вона повинна намагатися бути достойною нього. Для цього потрібно вдосконалювати свій характер, що потребує очищення серця, думок, розширення знань.

Найважливішим критерієм людської величі, згідно Конфуцію, є любов, яка зобов'язує до взаємоповаги вдома, старанності на роботі, правдивості у стосунках з оточуючими. Особливо важ­ливою є любов і повага до влади і батьків. Сім'ю Конфуцій вважав основою політичної та соціальної структу­ри суспільства. Навіть володар держави повинен чинити, як чинить батько в сім'ї. Інтереси сім'ї конфуціанство вважав найвищими інтересами людини. ­

Досконалість людини неможлива без її гармонійної діяльності. Як розвиток цього положення він запропонував концепцію серединного шляху, тобто уникнення крайнощі в думках і вчинках.

Основою суспільних відносин Конфуцій вважав гуман­ність — жень. Для впорядкованості суспільства, бездоганності дій дер­жави потрібно послідовно впроваджувати концепцію цзюнь-цзи — ідеальної шляхетної людини,яка наділена рисами: сяо — повага до батьків; ті — повага до старших за віком і вищих за суспільним становищем; чжунь — вірність, відданість; шу — прощення; лі — добро­чесність; чжі — знання, освіченість; юнь — хоробрість; гунь — шаноб­ливість; куань — великодушність; сінь —вірність; мінь — кмітливість; чунь — доброта. Ці моральні риси роблять людину шляхетною, оскільки в них закладені принципи загально­людської моралі. Це забезпечило конфуціанству стабільний авторитет протягом двох з половиною тисяч років.

Релігійно-філософське вчення Конфуція спершу адре­сувалося державним службовцям, але згодом міцно вкорени­лось у свідомість китайського суспільства, зумовило спо­сіб мислення китайців. У його лоні сформувалося до вось­ми шкіл. Найвідомішими продовжувачами ідей Конфуція були Мен-цзи (ІV-ІІІ ст. до н. е.) та Сюнь-цзи (Ш ст. до н. е.). У Х ст. виникло неоконфуціанство, ідеї якого вплинули і на релігійні системи Кореї та Японії.

У сучасному Китаї і досі шанують більшість положень конфуціанства.

Дата добавления: 2015-12-08