Установка й кріплення шинопроводов

Монтаж шинопроводов у цехах промислових підприємств виконується індустріальними методами: типові конструкції секцій шинопроводов і наявність у номенклатурі заводських поставок усіх сполучних і ответвительных елементів, кріпильних і опорних конструкцій і деталей дозволяє здійснити завчасно комплектацію й складання укрупнених вузлів і лінії шинопровода в майстернях, незалежно від будівельної готовності будинку.

Підготовка траси для прокладки шинопровода, як і при монтажі електропроводок, складається з розмічальних, пробивних і кріпильних робіт. При розмітці необхідно дотримувати встановлених Правилами нормативні відстані. Від трубопроводів відкриті шинопроводы повинні відстояти на відстані не менш 1 м, від технологічного встаткування — не менш 1,5 м і від настилу моста крана — не менш 2,5 (або мати захисне огородження при меншій відстані).

Відстані між крапками кріплення закритого шинопровода по довжині траси не регламентовані й залежать від довжини секцій, з яких збирається шинопровод. Ці відстані звичайно не перевищують 3 м. Розмітка осей шинопровода проводиться з урахуванням оцінок чистої підлоги із застосуванням гідростатичного рівня, способом візування й за допомогою схилів. Розмітку окремих горизонтальних ділянок шинопровода зручніше робити на підлозі, а потім вісь шинопровода й місце установки кріпильних конструкцій за допомогою схилу переносять наверх. Після розмітки встановлюють опорні конструкції.

Для установки й кріплення магістральних шинопроводов застосовують напольные стійки висотою 3 м, настінні кронштейни, кронштейни для установки на нижньому поясі металевих і залізобетонних ферм і тросові підвіси заводського виготовлення (мал. 53, а). Уздовж стін і колон, нижніх поясів ферм, підкранових балок секції монтують на кронштейнах з вильотом 0,4— —0,8 м. Для шинопроводов, розташовуваних посередині приміщень, застосовують стійки або тверді підвіси до нижнього пояса ферм додатково зі струнами, тросами або без них. Відстань між крапками кріплення не повинне перевищувати 3 м. Монтаж комплектного магістрального шинопровода, як і інших шинопроводов, полягає в розміщенні по трасі цих опорних конструкцій, закріпленні на них секцій, з'єднання останніх між собою й приєднання электроприемников до шинопро-воду.

Секції шинопровода можна піднімати й установлювати на опорні конструкції кожну окремо й блоками. Заготовку блоків шинопроводов виконують у майстернях на спеціальних технологічних лініях. Такі блоки длиною 9—12 м у спеціально пристосованих автопричепах доставляють на об'єкт до місця установки. Складання секцій шинопровода в блоки виконують також безпосередньо на об'єкті. Секції розміщають на підлозі в місцях, з яких вони повинні бути підняті для установки на опорних конструкціях, у тому ж порядку, у якім вони розташовуються на проектних місцях. Потім їх піднімають на спеціальні підставкиакантователи висотою до 1 м, на яких секції зварюють у блок, довжина якого не перевищує звичайно 15 м. Монтаж секцій блоками скорочує зварювальні роботи на висоті, але ускладнює підйом і установку. При підйомі блоку секцій застосовують допоміжну ферму, до якої прикріплений блок. Цим забезпечується відстань між крапками кріплення до 3 м.

Секції розподільних шинопроводов установлюють на спеціальних опорних конструкціях — стійках висотою 2,5 м, кронштейнах, гнучких і твердих підвісах на висоті від 3 до 6 м (мал. 53, б).

Порівняно невелика висота установки й невелика маса секцій (триметрова секція має масу до 40 кг) дозволяє піднімати кожну окремо секцію на опорні конструкції за допомогою автонавантажувача, легенів монтажних лебідок, піднімальних майданчиків. Підйом на опорні конструкції попередньо з'єднаних між собою двох і більш секцій може бути здійснений при забезпеченні достатньої твердості місць з'єднання секцій.

1, < V

Рис. 53. Приклади установки:

про — шинопровода ШМА. б — шинопровода ШРА; / — торцева кришка, 2 — тросовий підвіс, 3 — настінний кронштейн, 4 — напольная стійка, 5 — секція з компенсатором, 6 — секція пряма, 7 — комплект кришок для кутового стику прямих секцій, 8 — секція приєднувальна, 9 — шафа, 10 — секція кутова з вигином шин на площину, 11 — трансформатор, 12 — секція шинопровода, 13 — відгалуження від шинопровода

У цехах без мостових кранів секції шинопроводов можна закріплювати до нижнього пояса ферм за допомогою твердих підвісів через кожні 3 м. Підвіси закріплюють до ферм стяжними болтами. Секції піднімають до місця установки піднімальними пристосуваннями, монтаж їх на підвісах роблять у тому ж порядку, як і на інших опорних конструкціях.

Установка й кріплення освітлювальних шинопроводов проводиться за допомогою спеціальних скоб при плоских підставах (стіни, стелі, колони) і хомутом при підвішуванні до струни або до шинопроводу ШРА при їхній спільній прокладці.

Опорні конструкції для шинопроводов закріплюють до будівельних підстав різними способами, залежно від ваги шинопровода й матеріалу будівельної підстави: на розпірних або дюбелях, що забиваються, на заставних частинах зварюванням або через перехідні деталі, на вмазных або наскрізних анкерних штирях, болтах і шпильках з гайками й шайбами.

Установлені на опорних конструкціях секції шинопровода закріплюють натискними болтами. При цьому шинопровод розташовують так, щоб нульова шина перебувала у верхній його частині.

Для внутріцехового електропостачання промислових підприємств застосовуються відкриті шинні магістралі з голих алюмінієвих шин, розташовувані на фермах будинків, на скобах із тролейбусними або іншими опорно-штировими ізоляторами.

Рис. 53. Продовження

Відкриті шинні магістралі на напругу до 1000 В виготовляють по попередніх вимірах у майстерних монтажно-заготівельних ділянок у комплекті з усіма відгалуженнями. Після виготовлення шини пофазно маркірують, змотують на спеціальних пристосуваннях у бухти діаметром близько 2 м і транспортують на об'єкти.

Конструкції з натяжними пристроями й опорними ізоляторами, а також із секційними роз'єднувачами встановлюють на нижніх поясах ферм після фарбування металевих ферм або побілки залізобетонних.

Монтаж шинних магістралей роблять у наступному порядку: на підлозі цеху розгортають бухти, правлять і витягають шини, а потім роблять підйом і протягання шинних магістралей між фермами за допомогою лебідки (іноді використовується лебідка телескопічної вишки). На вільному кінці лебідки кріплять затиск для шини, а сам трос пропускають між фермами через напрямні ролики, установлені на кінцевих фермах прольоту монтируемой шинної магістралі. Після протягання шини закріплюють на натяжних пристроях і опорних ізоляторах. Роботи з монтажу шинних магістралей роблять із мостових кранів, які повинні бути до цього часу введені в експлуатацію.

Монтаж відкритих шинних магістралей регламентований певними правилами:

не допускається прокладка магістралей у сирих приміщеннях з хімічно активним середовищем, а також у приміщеннях пожароопасных і вибухонебезпечних усіх класів;

висота розташування магістралей повинна бути не менш 3,5 м від рівня підлоги й не менш 2,5 м від настилу моста крана;

при розташуванні магістралей на висоті, меншої чому 2,5 м від настилу крана, на крані повинні бути передбачені відповідні захисні огородження під магістралями;

кінцеві конструкції для магістралей, що прокладаються уздовж цеху, розраховані на навантаження, що не перевищує 500 кг, а для магістралей, що прокладаються уздовж ферм, до 300 кг, у силу чого не допускається використання цих конструкцій для тяжений шин (стрічок) з метою їх виправлення;

відстань між крапками кріплення шинопроводов не повинне перевищувати 3 м.

Натяг шин (стрічок) не повинне перевершувати величин, зазначених у таблицях монтажних інструкцій. Контроль над натягом здійснюється за допомогою динамометра, або пострілам прогину.

Шини, що проходять через температурні шви будинків, жорстко закріплюють по обидва боки границі шва й установлюють перемички з компенсатором (вигин стрічки).

Усі відгалуження й приєднання до магістралі виконують дуговим електрозварюванням.

Дата добавления: 2015-12-08