N63Структура самопізнання

1) Самоспостереження - спостереження за сво§ми вчинками, діями, почуттями, думками. Воно є необхідною передумовою контролю особистості за своєю поведінкою і діяльністю. З метою досягнення чіткості в процесі самоспостереження - використовуються допоміжні засоби:

а) самоопитування--людина запитує себе: що відбулося, коли саме, в якій послідовності розвивалися поді§, що відчувала чи не відчувала вона сама й ін.;

б) згадування: порівняння того, що запам'яталось, із записами у своєму щоденнику, спогадами інших;

в) самоанкетування, самотестування: відповіді на запитання, які задаєш сам собі; г) порівняння (зіставлення): порівняння того, що говорили і писали інші, із власними спогадами і записами (що відчували інші порівняно зі мною);

д) уявне повторення того, що відбулося: людина ставить себе в ситуацію, яка близька тій, при якій відбулася подія, потім відтворює сво§ ді§ особисто, а ді§ інших учасників -- на основі уяви і спогадів. Здатність до самоспостереження на певному віковому етапі розвитку дитини переростає в здатність до рефлексі§.

2) Рефлексія (самоаналіз) - осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власно§ діяльності, соціального та індивідуального способу існування, самоаналіз. Теоретична рефлексія - усвідомлення парадигмальних засад, еталонів, стандартних процедур пізнавального процесу та його результату - об'єктивного знання. Зміст рефлексі§ - перехід неявного знання в явне., формалізоване і логічно розчленоване із застосуванням гіпотез, ідеалізацій. Засоби рефлексі§ - аналіз смислових підвалин певно§ системи знання, зміна старих парадигм на більш досконалі. Мета рефлексі§ - методологічне обґрунтування теоретично§ системи. Результат рефлексі§ - збагачення §§ об'єкта шляхом виявлення концептуальних структур більш високого результату узагальнення. Індивідуальна рефлексія - це не лише інтроспекція власно§ психіки, а й осмислення своє§ життєво§ програми, принципів співвідношеня цілей, цінностей, вимог, установок. Результат індивідуально§ рефлексі§ - образ лише тоді адекватно відображає реальне "я", коли аналізує предметні та суспільні форми активності індивіда /, його включеність в систему суспільних відносин, спільну діяльність, між особові комунікаці§.

3) Самооцінка - судження людини про міру наявності в не§ тих чи інших якостей, властивостей порівняно з певним еталоном, зразком. Самооцінка - вияв оціночного ставлення до себе людини. Якщо на початкових етапах само оцінювання еталоном виступають якості інших людей або оцінні судження дорослих чи норми поведінки, правила, то пізніше - еталони "внутрішні", коли дитина вже здатна сама судити про міру наявності в не§ певно§ якості в певний момент, порівняно з тим, якою вона була раніше. На цьому грунтується здатність оцінювати себе з погляду на динаміки якостей, властивостей. Самооцінка - основний структурний компонент самосвідомості (а отже і самопізнання);) особистості. Вона відіграє важливу роль у саморегулюванні поведінки та діяльності. Самооцінка є передусім результатом розумових операцій аналізу, порівняння, синтезу.Тому слід вважати що раціональний компонент самооцінки є основним.Разом з тим в розумових діях що ведуть до формування самооцінки, наявний емоц компонент, оскільки особистість при само оцінюванні завжди виявляє певне емоційне ставлення до себе. Від співвідношення раціонально та емоц в самооцінці залежить характер останньо§. Чим більше людина керується в оцінці сво§х якостей, властивостей усвідомленими знаннями, логічними міркуваннями і доведеннями тим блищою до реальності є §§ самооцінка.Важливою характеристикою самооцінки є §§ змістовний аспект, тобто те, що становить О свідомого само оцінювання. Основний параметр самооцінки - рівень та міра адекватності та стійкості. Суттєвою якісною характеристикою самооцінки є ступінь §§ самокритичності. Зміст самооцінки є багатоаспектним, так само як складною є і сама особистість, він охоплює світ §§ моральних цінностей, відносин, можливостей.

Дата добавления: 2015-12-08