Східний економічний макрорайон

Макрорайон розташований переважно на Лівобережній Ук­раїні. Площа становить 221 тис. км (36,7% площі України). На­селення - 21,1 млн осіб (43,1 % населення України). Макрорайон включає 8 областей, які об'єднані в три економічні райони Украї­ни: Північно-Східний, Донецький і Придніпровський. На макро­район припадає 65 % виробництва промисловості та 33 % сільсь­когосподарської продукції, 51,8% експорту України. Тут прожи­ває 70 % міського і лише 30 % сільського населення.

Основні риси макрорайону: сприятливе транспортно-геогра-фічне положення; високий рівень господарської освоєності території; велика густота населення; висока питома вага міського населення; могутній природно-ресурсний потенціал (мінеральні і земельні ресурси); потужне і дуже розгалужене за структурою виробництво, у якому провідне місце займають промисловість та сільське господарство; розміщення у двох природних зонах, що зумовило різногалузеву спеціалізацію сільського господарства; розвинена транспортна система з переважанням залізничного вантажообо-роту; активна роль у територіальному, а також міжнародному поділі праці: напружена екологічна ситуація.

У багатьох відношеннях це район парадоксів:

1) незважаючи на те, що його територія у своїй центральній і південній частині була освоєна найпізніше в Україні (у XIV ст.), зараз тут найвища освоєність;

2) район має найбільш потужний виробничий потенціал в Україні. Загальна характеристика Східного економічного макро­району відзначається консервативною галузевою структурою, недосконалою технологією, низьким технічним рівнем.

Велику роль у економічному розвитку макрорайону відіграє його природно-ресурсний потенціал. Він значний, представлений усіма видами ресурсів. Структура ПРП територіально диференці­йована. Основні його складові - мінеральні, земельні та рекреаційні ресурси. Особливе значення мають мінеральні. Саме завдяки сприятливому поєднанню цінних земельних та агрокліматич-них ресурсів у всіх областях склався досить розвинений АПК. Особливо цінні природні ресурси сільськогосподарського вироб­ництва у лісостепових областях району.

Мінеральні ресурси мають велике міжрегіональне значення, їхня різноманітність пов'язана з особливостями геологічної будо­ви. Для мінеральних ресурсів властиві такі ознаки: велика різно­манітність, значні запаси, висока якість, велике народногосподар­ське значення, зручне транспортне положення родовищ, високий рівень територіального зосередження. Саме тут розташовані три з чотирьох мінеральних зон України: Донецька, Криворізька та Дніпровсько-Донецька.

Особливо важливим для району є високе забезпечення всіма видами паливно-енергетичних ресурсів. Саме тут зосереджено близько 98 % запасів кам'яного вугілля і 70 % нафти і газу України, а також усі запаси залізної і марганцевої руд у країні. Балансові запаси вугілля у Донбасі становлять приблизно 50 млрд тонн, з них на частку коксівного припадає майже 20 % (країна на 200 років забезпечена вугіллям). І сьогодні, незважаючи на різке погіршення гірничотехнічних умов, Донбас залишається одним із найбільших кам'яновугільних басейнів у Європі.

Нафтогазові родовища в макрорайоні зосереджені в основ­ній у Дніпровсько-Донецькій провінції.

Природно-ресурсні можливості території. У Східному економічному макрорайоні розміщені практич­но всі необхідні для розвитку чорної металургії ресурси: металеві руди та допоміжна сировина (флюсові вапняки, вогнетривкі гли­ни, доломіти). Саме тут розміщені три з чотирьох основних райо­нів родовищ залізної руди, руди кольорових металів; є великі по­клади хімічної сировини: кам'яної солі, солей брому та йоду. У Східному макрорайоні зосереджені всі запаси марганцевих руд, які становлять близько 15 % світових.

Руди кольорових металів представлені родовищами ртуті (До­нецька обл.), нікелю (Кіровоградська), титану і бокситів (Дніпропет­ровська), нефелінових сієнітів, свинцю, цинку, міді (Донецька обл.).

Різноманітні й високоякісні ресурси будівельних матеріалів: цементної, скляної сировини, а також каолінів, мінеральних барв­ників, вермикуліту, кам'яних будівельних матеріалів та ін.

Забезпечення макрорайону водними ресурсами незначне, а південної його частини - значно нижче. Водні ресурси представ­лені прісними і морськими водами. Ресурси прісної води - це по­верхневий стік, транзитні та підземні води. Поверхневий стік тут невеликий у зв'язку з незначною кількістю опадів (від 500 мм на півночі до 300 мм на півдні) - Запаси підземних вод також малі. Головне джерело водних ресурсів - транзитний стік за рахунок Дніпра і, меншою мірою, Сіверського Дінця. Для регулювання стоку та кращого водозабезпечення маловодних територій у ра­йоні побудовані водосховища і канали. Основні водосховища: Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське; канали: Дніп-ро-Донбас, Сіверський Донець-Донбас, Дніпро-Кривий Ріг.

Тут дуже цінні земельні ресурси. В основному вони пред­ставлені чорноземами. У поєднанні зі сприятливими на більшості території агрокліматичними ресурсами це створило належні умо­ви для інтенсивного розвитку високотоварного сільського госпо­дарства. Лісові ресурси обмежені і, крім крайньої півночі макро­району, мають природоохоронне значення.

До важливих ресурсів належать рекреаційні. Вони різноманіт­ні, мають переважно місцеве значення. І тільки на Азовському узбе режжі по долинах річок, де сформувалися чудові ландшафти, рекре­аційні ресурси у майбутньому можуть мати міжнародне значення.

Населення: його чисельність, структура, особливості розселення і зайнятість. За чисельністю населення макрорайон посідає друге місце в Україні; середня густота населення в ньому найвища - до 200 осіб / км² у Донецькій області. Дуже висока і частка міського на­селення: від 75 % у середньому по макрорайону до 90 % у Доне­цькій області.

Національний склад, як і загалом в Україні, дуже строкатий: українців близько 65 %, друге місце займають росіяни.

Східний макрорайон має значні трудові ресурси, зокрема тут зосереджено близько половини спеціалістів з вищою і серед­ньою освітою. Відповідно до структури господарства у макрора­йоні дуже висока частка зайнятих у виробничому комплексі чо­ловіків. Тільки в останні десятиріччя, коли в макрорайоні почала більш інтенсивно розвиватися харчова і легка промисловість, підвищилася зайнятість серед жінок. У зв'язку із занепадом вугі­льної промисловості та високим безробіттям серед чоловіків, яке набуде особливої загрози після закриття багатьох шахт, жіноча зайнятість значно зростає.

Виробництво району. Макрорайон характеризується високою територіальною концентрацією промисловості. У ньому сформувався найпотуж­ніший в Україні промисловий комплекс, виробляється більше по­ловини промислової продукції України, майже половина її пере­буває під посівами зернових. У районі вирощують озиму пшени­цю і кукурудзу. На останню припадає більше 60 % збору всієї України. Кукурудза на зерно зосереджена в Придніпров'ї, пше­ниця вирощується в більшості областей.

13 % посівних площ зайняті технічними культурами. Серед них провідне місце займає соняшник (близько 70 % урожаю України) та цукровий буряк (30 % валового збору). Навколо міст, у складі міських АПК, а також на півдні, у зоні зрошувального землеробства, розміщене плодоовочеве виробництво.

У районі розвинені всі види тваринництва. Однак у зв'язку з недостатністю кормовиробництва рівень його розвитку відстає від місцевих потреб. Тільки м'ясо вивозиться з району. Дуже роз­винена харчова промисловість, друга важлива ланка АПК.

Проблеми розвитку Східного мікрорайону. Район відзначається інтенсивними внутрішньо - і зовнішньо­економічними зв'язками. їхня матеріальна основа - це транспор­тна система, яка досить розгалужена і представлена всіма видами з найвищою щільністю транспортної мережі. Серед видів транспор­ту провідну роль відіграє залізничний, який забезпечує 65-70 % вантажообігу країни. Друге місце займає автомобільний транс­порт, який здійснює переважно внутрішньорайонні перевезення. Для міжрайонних зв'язків велике значення має водний, річковий і морський види транспорту. Незначний розвиток авіатранспорту (відсутність великих міжнародних авіапортів) гальмує, певною мірою, процеси міжнародної інтеграції. Основні транспортні вуз­ли: Донецьк, Дебальцеве, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, П'ятихатки.

У Східному макрорайоні склалася складна територіально-галузева структура виробництва. Вона представлена трьома вели­кими агломераціями (Донецько-Макіївською, Дніпропетровсько-Дніпродзержинською та Харківською), галузевими промисловими районами, численними вузлами і приміськими АПК. До вузлів належать Горлівсько-Єнакієвський, Криворізький, Краматорсько-Слов'янський, Полтавський, Луганський, Лисичансько-Рубежансь-кий, Криворізький, Алчевський, Кременчуцький, Нікопольський, Кіровоградський та ін.

Головні проблеми району стосуються основних аспектів йо­го соціально-економічного розвитку: припинення стагнації виро­бництва; удосконалення галузевої макроструктури промисловості та технологій; поновлення основних фондів, закриття нерентабе­льних підприємств; ефективне використання колосальних обсягів відходів, покращання умов життя людей та екологічної ситуації.

Тому набагато більший, ніж в інших макрорайонах, обсяг продукції припадає на одну особу і на один кв. км.

Для району характерні такі негативні риси: консервативна структура з абсолютним переважанням менш ефективних галузей важкої промисловості, екоагресивними, застарілими енерго- і ресурсномісткими "відходними" технологіями, високою зношеністю основних фондів і забрудненням природного середовища. Але і сьогодні основні галузі промисловості приваблюють інвесторів (паливно-енергетичний комплекс).

Галузева структура орієнтована, в основному, на місцеві мі­неральні ресурси і консервативна, оскільки в ній переважає виро­бництво засобів виробництва. В окремих областях, особливо в Донецькій, досить однобока галузева структура. Розвиваються найбільш екоагресивні, ресурсо- та енергомісткі виробництва (енергетика, паливна, металургійна, хімічна промисловість).

Провідне місце в структурі промисловості займають маши­нобудування, енергетика, металургія, хімія, у яких зайнято майже 70 % працюючих. У макрорайоні розвиваються потужні, дуже розгалужені міжгалузеві виробничі комплекси (МВК). Більшість з них становить основу відповідних комплексів України.

Тут зосереджено основні виробництва паливно-енергетичного, металургійного, гірничо-хімічного комплексів України. Дуже розвинені агропромисловий та будівельний комплекси. Саме продукція зазначених МВК займає зараз провідне місце в експорті України.

Для господарства України особливе значення має вугільна промисловість і електроенергетика району. Саме тут зосереджено 70 % її виробництва. Це, перш за все, потужні ДРЕС: Вуглегірська, Луганська, Старобешівська, Слов'янська, Зуївська-2, Зміївська та багато інших. Тут працюють і основні ГЕС країни. У районі

розвивається і нафтопереробка: у містах Кременчук та Лисичанськ (на базі російської нафти).

Досить різноманітна продукція металургійного комплексу району. Це залізна руда, кокс, сталь, прокат, феросплави та труби (у Нікополі, Новомосковську, Дніпропетровську).

На основі коксівного та природного газу, іншої хімічної си­ровини розвивається хімічна промисловість, випускається більше 100 видів її продукції: фенол, сульфат амонію, хлористий каль­цій, азотна та фосфорна кислота, стирол і полістирол. Особливе місце серед них займає кальцинована сода, яка навіть в умовах різкого падіння її виробництва йде на експорт.

Основу АПК становить високотоварне багатогалузеве сіль­ське господарство. Провідне місце в ньому займає землеробство, з усієї площі сільськогосподарських угідь основна частина зайнята ріллею (14 млн га).

Дата добавления: 2015-10-30