Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Зміст навчальної дисципліни

Читайте также:
  1. IV. Зміст навчання
  2. IV. Зміст навчання
  3. IV. Зміст навчання
  4. IV. Зміст навчання
  5. IV. Зміст навчання
  6. IV. Зміст навчання
  7. IV. Зміст навчання

 

Характеристика навчальної дисципліни

Номер Модулю Номер та назва змістового модулю, номер та найменування теми Кількість годин відведених на вивчення навчальної дисципліни Вид контролю
Всього з них:
лекції Семінарські заняття Практичні заняття Лабораторні заняття Самостійна робота
Модуль 1 Тема № 1. Процесуальні основи проведення судових експертиз    
Тема № 2. Організаційні основи проведення судових експертиз    
Тема № 3. Наукові та методичні основи судових експертиз    
Тема № 4. Судова трасологічна експертиза      
Тема № 5. Судові експертизи документів      
Тема № 6. Судово-балістична експертиза      
Тема № 7. Судово-матеріалознавчі експертизи      
Тема № 8. Судово-біологічна і судово-грунтознавча експертизи      
Тема № 9. Судова експертиза матеріалів відео і звукозапису      
Тема № 10. Судова експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів      
Всього за семестр № 6 ПМК

Структура залікового кредиту та тематика

Лекційних і практичних занять

Структура вивчення навчальної дисципліни Кількість годин
Модуль 1  
  Тема № 1: Процесуальні основи проведення судових експертиз
  Лекція за темою № 1: Процесуальні основи проведення судових експертиз
  Практичне заняття №1: Процесуальні основи проведення судових експертиз
Самостійна робота
Тема № 2. Організаційні основи проведення судових експертиз
  Лекція за темою № 2: Організаційні основи проведення судових експертиз
  Практичне заняття № 1: Організаційні основи проведення судових експертиз
Самостійна робота
Тема № 3.Наукові та методичні основи судових експертиз
  Лекція за темою № 3: Наукові та методичні основи судових експертиз
  Практичне заняття № 1: Наукові та методичні основисудових експертиз
Самостійна робота
Тема № 4. Судова трасологічна експертиза
    Практичне заняття № 1: Судова трасологічна експертиза
Самостійна робота
Тема № 5. Судові експертизи документів
    Практичне заняття № 1: Судові експертизи документів
Самостійна робота
Тема № 6. Судово-балістична експертиза
    Практичне заняття № 1: Судово-балістична експертиза
Самостійна робота
Тема № 7. Судово-матеріалознавчі експертизи
    Практичне заняття № 1: Судово-матеріалознавчі експертизи
Самостійна робота
Тема № 8. Судово-біологічна і судово-грунтознавча експертизи
    Практичне заняття № 1: Судово-біологічна і судово-грунтознавча експертизи
Самостійна робота
Тема № 9. Судова експертиза матеріалів відео і звукозапису
    Практичне заняття № 1: Судова експертиза матеріалів відео і звукозапису
Самостійна робота
Тема № 10. Судова експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів
    Практичне заняття № 1: Судова експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів
Самостійна робота
Всього за заліковим кредитом:

Методичні вказівки до САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ



Модуль № 1

Загрузка...

Тема 1.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ
СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ

 

У процесі самостійної підготовки студенти повинні засвоїти поняття та правові особливості призначення судових експертиз. Судова експертиза – це проведене судовим експертом з використанням спеціальних знань і відповідно до закону дослідження представлених компетентними органами (особою) об’єктів з метою встановлення фактичних даних по справі, що відображається у висновку експерта, який є самостійним видом доказів.

Слід запам’ятати випадки, коли експертиза призначається обов’язково згідно із ст. 242 КПК України. Потрібно знати процесуальні види судових експертиз – додаткову (ст. 150 ЦПК, ст. 85 КАС, ст. 42 ГПК), повторну (ст. 150 ЦПК, ст. 85 КАС, ст. 85 КАС, ст. 42 ГПК), комісійну (ст. 148 ЦПК, ст. 83 КАС), комплексну (ст. 149 ЦПК, ст. 84 КАС) та підстави їх призначення, які саме експерти їх проводять. Додаткова експертиза призначається у випадках, коли в результаті оцінки висновку експерта, який раніше проводив первинну, основну, експертизу, установлені недоліки. Повторна експертизапризначається після оцінки висновку первинної експертизи у випадках обґрунтованого сумніву у вірогідності винесених остаточних висновків. Відзначимо причини призначення повторної експертизи. Комісійна експертиза–це експертиза, проведена декількома (не менше двох) експертами однієї спеціальності. Комплексна експертиза– це експертиза, при проведенні якої беруть участь кілька експертів різних спеціальностей для відповіді на одне загальне для них питання.

Належить ознайомитись із сучасною класифікацією судових експертиз згідно зі спеціальними знаннями, яка наведена в Інструкції МЮ України. Слід засвоїти, що ієрархія судових експертиз будується відповідно до принципу розподілу експертиз на класи, роди, види та підвиди.

Права й обов’язки судового експерта ретельно регламентовані законодавством – ст.ст. 12, 13 Закону України «Про судову експертизу», ст. 69 КПК, ст. 53 ЦПК, ст. 66 КАС. Відповідальність експерта наведена в ст. 14 Закону, ст. 70 КПК, ст. 53 ЦПК, ст. 66 КАС, ст. ст. 384, 385, 387 КК, ст. 1853 КУпАП.

У відповідності до ст. ст. 7, 10 Закону України «Про судову експертизу» існують три категорії судових експертів: 1) атестовані судові експерти – співробітники державних спеціалізованих судово-експертних установ, які проводять експертизи відповідно до своїх посадових обов'язків; 2) атестовані судові експерти, які не є співробітниками державних спеціалізованих судово-експертних установ. Цими особами є фахівці, які проводять деякі судові експертизи, що і державні судово-експертні установи і відомчі служби, за винятком криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз; 3) фахівці у відповідних областях знань, які проводять експертизи, не передбачені в державних спеціалізованих установах. Як правило, ці фахівці залучаються до проведення експертиз одноразово.

Атестованим судовим експертам видається свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, і їхні дані заносяться до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття та ознаки судової експертизи. Правові підстави призначення судових експертиз.

2. Класифікація судових експертиз.

3. Судовий експерт: права, обов’язки, відповідальність.

Теми рефератів:

1. Класифікація судових експертиз.

2. Судовий експерт: права, обов’язки, відповідальність.

3. Комісійна експертиза.

Література: 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 2.3, 2.7, 2.8, 2.9, 2.10, 2.16, 2.18, 2.28, 2.29, 2.30.

Тема 2.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ
СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ

 

Готуючись за першим навчальним питанням, студенти повинні засвоїти мету й сутність такої слідчої дії, як допит експерта (ст.ст. 95, 356 КПК, ст. 189 ЦПК, ст. 148 КАС) та її відмінність від допиту інших учасників процесу. Необхідно зрозуміти, що метою допиту експертає одержання слідчим, прокурором, судом роз'яснення або доповнення раніше даного висновку. Експерта вправі допитувати тільки у відношенні проведеного ним дослідження, яке завершилося дачею висновку.

Необхідно вивчити структуру системи державних експертних установ, які існують у МВС, МОЗ, Мін’юсті України, їх функції й напрямки роботи. Експертно-криміналістична служба МВС включає науково-дослідні експертно-криміналістичні центри, що існують при обласних управліннях та управліннях на транспорті. В МЮ існує мережа науково-дослідних інститутів судових експертиз. В МОЗ експертизи проводяться у бюро судово-медичних експертиз. Основні функції державних судово-експертних органів – проведення експертиз, залучення співробітників як спеціалістів при проведенні слідчих дій, проведення науково-дослідної роботи, підготовка експертних кадрів.

Студенти мають розглянути процесуальний порядок призначення судових експертиз у державних експертних установах, а також їх замовлення приватному експерту окремо та одночасно з державним. На підставі вивчення нормативних документів слід розглянути порядок проведення експертиз в експертній установі, повноваження керівника установи з організації проведення експертизи й контролю експертних досліджень.

Питання для самоконтролю:

1. Допит судового експерта.

2. Система державних експертних установ в Україні.

3. Організація і проведення судових експертиз в експертних установах.

Теми рефератів:

1. Допит судового експерта.

2. Система державних експертних установ в Україні та їх функції.

Література: 1.2, 1.3, 2.3, 2.7, 2.8, 2.9, 2.10, 2.16, 2.18, 2.20, 2.24, 2.27, 2.28, 2.29, 2.30.

Тема 3.

НАУКОВІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ
СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ

 

Під час підготовки до першого навчального питання вихідними даними є положення про родовий, видовий і конкретний предмети, об’єкт, методику судових експертиз. Кожен з них відрізняється рівнем узагальнення.

Предмет роду (виду) судової експертизи являє собою сукупність всіх фактичних даних, які можуть бути встановлені при проведенні даної судової експертизи на певному етапі її розвитку. Предмет конкретної експертизи – це фактичні дані, які необхідно встановити щодо конкретного розслідуваного злочину із застосуванням спеціальних знань у формі судової експертизи.

Об'єктами судової експертизи є матеріальні (предмети, їх сукупності) або матеріалізовані (документи) джерела інформації. Об'єкти можуть бути поділені на дві групи: 1) об’єкти, що мають процесуальний статус (речові докази: документи як особливий вид доказів; живі особи; зразки для експертного дослідження; матеріали кримінального провадження), 2) об'єкти, що не мають процесуального статусу (матеріальна обстановка місця події; трупи людей і їх частин; тварини, трупи і частини).

Типова методика роду (виду) судової експертизи – це система методів, прийомів, технічних засобів (апаратура, матеріали і т. ін.), що застосовуються у певній послідовності для встановлення фактів і обставин розслідуваного злочину шляхом вивчення родового об'єкта експертизи. Конкретна або окрема методика судової експертизи – це послідовність вивчення представлених по конкретній експертизі об'єктів для вирішення поставлених перед експертом питань. Конкретна методика опирається на загальну методику даного роду (виду) експертиз.

Слід зрозуміти, що підсумком проведення експертного дослідження є висновок експерта, який закон відносить до числа самостійних джерел доказів (ч. 2 ст. 84 КПК). Зміст висновку експерта регламентована ст. 102 КПК і складається із трьох частин: вступу, дослідження, висновків. Вступ висновку експерта повинний містити інформацію про те, хто, з якою метою призначив експертизу, які об'єкти представлені, хто саме проводив дослідження, особи, які були присутніми при її проведенні, питання, що винесені на вирішення експерту.Дослідначастина висновку експерта включає опис процесу і результатів досліджень, у ній дається наукове пояснення встановлених фактів. Опис треба проводити таким чином, щоб була зрозуміла сутність досліджень, здійснені експертом операції і дії.Висновки експерта являють собою відповіді на поставлені перед експертом або вирішені ним за власною ініціативою питання. Істотним доповненням до тексту основного змісту єдодатки до висновку. Ілюстративний матеріал, доданий до висновку експерта, представляється в наочно-образній (замальовки почерку, фотознімки, фрагменти спектрограм і ін.) або графоаналітичній формі (креслення, схеми, графіки, профілограми і т. ін.).

Завершальним етапом діяльності по формуванню висновку експерта як джерела доказів є дослідження його змісту, оцінка і, якщо буде потреба, перевірка. Дослідження висновку експерта являє собою безпосереднє вивчення тексту висновку і сприйняття ілюстративного матеріалу. Слідчим аналізується висновок експерта для з'ясування, пізнання його змісту, отримання інформації, що міститься в ньому. Оцінка висновку експерта– це розумова діяльність, здійснювана для встановлення допустимості і належності його як доказу, а також вірогідності і доказового значення фактів і обставин, для встановлення яких призначена експертиза, визначення форм і шляхів його використання в доказуванні.

У зв'язку з особливостями висновку експерта процедура його аналізу і оцінки поділяється на два рівні. Перший рівень оснований на професійних знаннях, якими зобов'язаний володіти слідчий, прокурор, суддя. До цих знань відносяться відомості з кримінально-процесуального права, криміналістики, логіки. Цей рівень оцінки висновку експерта іменується формальним, або логіко-процесуальним. Другий рівень дослідження і оцінки висновку експерта включає операції, які вимагають спеціальних знань у предметі, об'єктах і методах проведеної експертизи. Ці операції, безумовно, недоступні більшості працівників дізнання і слідства, тому вони можуть бути реалізовані тільки шляхом консультації з обізнаною особою, у тому числі шляхом консультації та роз’яснення спеціаліста (ст. 360 КПК). Цей рівень дослідження і оцінки висновку експерта можна назвати змістовним, або спеціальним.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття предмета, об’єкта, методики судових експертиз.

2. Структура постанови щодо призначення судової експертизи. Особливість формулювання запитань, що виносяться на рішення експерта.

3. Висновок експерта та його структура. Повідомлення про неможливість підготовки обґрунтованого висновку.

4. Дослідження, оцінка та перевірка висновку експерта.

5. Використання висновку експерта під час розслідування злочинів.

Теми рефератів:

1. Предмет, об’єкти, методики судових експертиз.

2. Використання висновку експерта при розслідуванні злочинів.

Література:2.1,2.3, 2.7, 2.8, 2.9, 2.10, 2.16, 2.18, 2.20, 2.24, 2.27, 2.28, 2.29, 2.30.

 

Тема 4.

СУДОВА ТРАСОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

 

Готуючись до заняття, необхідно з’ясувати, що трасологічною експертизою досліджується три види об’єктів: зовнішня форма предметів, сліди-відбитки зовнішньої форми предметів і механізм утворення слідів.

Розрізняються такі основні підвиди трасологічної експертизи: експертиза слідів рук людини; експертиза слідів ніг людини, її взуття, шкарпеток, панчіх; експертиза слідів рукавичок, одягу людини, слідів пошкоджень на об'єктах, слідів нашарувань на об'єктах; експертиза слідів ніг (лап) тварини; експертиза знарядь, агрегатів, інструментів, холодної зброї і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами, експертиза слідів знаряддя та інструментів; експертиза слідів транспортних засобів; експертиза замикальних та контрольних засобів; експертиза слідів поділу цілого на частини; експертиза рельєфних знаків на металі, пластмасі та інших матеріалах; експертиза холодної зброї; експертиза вузлів та петель.

Основними завданнями (предметом) трасологічної експертизи є ідентифікація або визначення родової (групової) належності індивідуально визначених об’єктів за матеріально фіксованими слідами - відображеннями їх слідоутворювальних поверхонь; діагностика (установлення властивостей, станів) об’єктів; ситуалогічні завдання (установлення механізму слідоутворення тощо). Трасологічною експертизою можна також установлювати факти, які належать до просторових, функціональних, структурних, динамічних і деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворювальних об'єктів. Перед трасологічною експертизою можуть ставитись питання про наявність на предметах обстановки місця події слідів взаємодії з іншими предметами, придатність цих слідів для ідентифікації або про наявність у цих слідах ознак, що орієнтують на пошук зазначених об'єктів.

Для вирішення ідентифікаційних завдань експерту необхідно надати: предмети зі слідами, а якщо вилучити їх неможливо, то копії слідів (зліпки, фотознімки); об'єкти, якими, за припущенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), могли бути залишені ці сліди; дані про час виявлення слідів, умови, у яких були об'єкти зі слідами до їх направлення на експертизу. Якщо експертові надсилається копія сліду на дактилоплівці або інша копія сліду, необхідно надати схему його розміщення на поверхні предмета (місцевості).

Об’єкти дослідження направляються в упаковці, яка забезпечує їх збереження. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо. Поверхня предмета, на якому є сліди, що легко пошкоджуються, наприклад сліди рук, різного роду нашарування тощо, не повинна контактувати з матеріалом упаковки.

Питання для самоконтролю:

1. Об’єкти й види судової трасологічної експертизи.

2. Предмет судової трасологічної експертизи.

3. Підготовка матеріалів для проведення судової трасологічної експертизи.

Теми рефератів:

1. Дактилоскопічна експертиза.

2. Діагностичні та ідентифікаційні завдання трасологічної експертизи.

Література: 2.4, 2.7, 2.13, 2.16, 2.23, 2.26, 2.27, 2.29, 2.31, 2.32,

 

Тема 5.

СУДОВІ ЕКСПЕРТИЗИ ДОКУМЕНТІВ

Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів, експертизу друкарських форм та експертизу матеріалів документів.

Основними завданнями (предметом) технічної експертизи реквізитів документів є: 1) установлення фактів і способів унесення змін до документів (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та виявлення їх первинного змісту. Для проведення дослідження щодо встановлення факту внесення змін у первинний зміст документів надаються оригінали документів; 2) виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабо видимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони зображені, не перетворився на попіл; 3) установлення виду та ідентифікація приладів письма за штрихами; 4) визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються; 5) установлення цілого за частинами документа; 6) установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп'ютерної техніки.

Основними завданнями (предметом) експертизи друкарських форм є: 1) установлення особливостей виготовлення друкарських засобів (форм) і відображення їх у відбитках; 2) установлення типу, системи, марки, моделі та інших класифікаційних категорій друкарської техніки (друкарські машинки, касові, телеграфні, інші літерно-цифрові апарати), ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків; установлення зміни первинного тексту документа, виконаного на друкарській машинці; 3) установлення типу та ідентифікація комп’ютерної і копіювально-розмножувальної техніки за виготовленими за їх допомогою матеріальними документами; 4) установлення способу нанесення відтисків печаток, штампів, факсиміле; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відтисками; відповідність часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа. Для дослідження документів щодо ідентифікації печаток, штампів (у тому числі факсиміле) та встановлення відповідності часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа надаються оригінали документів.

Основними завданнями (предметом) експертизи матеріалів документів є: 1) установлення роду, виду (іншої класифікаційної категорії) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники, клейкі речовини тощо), та їх спільної (різної) родової (групової) належності; 2) визначення абсолютного часу виконання штрихів рукописних записів у документах.

Призначаючи експертизу з метою ідентифікації друкарських засобів, до експертної установи слід надіслати порівняльні матеріали: вільні, а також експериментальні зразки - відбитки, виготовлені за допомогою цих засобів. Вільні зразки надаються по змозі, експериментальні - в обов'язковому порядку. Кожний вид зразків потрібно надавати не менше ніж у трьох примірниках. Вільні зразки слід відшукувати серед відбитків, які за часом виконання якомога більше наближені до досліджуваного відбитка.

Призначаючи експертизу з метою встановлення відносної давності виготовлення документа (встановлення відповідності дати, зазначеної на документі, періоду часу нанесення на нього відтиску печатки), до експертної установи органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), обов’язково надаються вільні зразки відтисків печатки з їх супровідним листом.

Питання для самоконтролю:

1. Об’єкти й види судової експертизи документів.

2. Предмет судової авторознавчої, почеркознавчої експертиз, технічної експертизи документів.

3. Підготовка матеріалів для проведення судових експертиз документів.

Теми рефератів:

1. Діагностичні та ідентифікаційні завдання, які вирішуються техніко-криміналістичним дослідженням документів.

2. Почеркознавча експертиза та її можливості.

3. Авторознавча експертиза та її можливості.

4. Зразки почерку та письмової мови.

Література: 2.4, 2.7, 2.13, 2.16, 2.23, 2.26, 2.27, 2.29, 2.31, 2.32,

 

 

Тема 6.

СУДОВО-БАЛІСТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

 

При підготовці до заняття необхідно визначити коло об’єктів, які досліджуються в судово-балістичній експертизі, і сутність її предмета (можливості вирішення різноманітних питань). Об’єктами судово-балістичній експертизи є вогнепальна зброя, боєприпаси та їх компоненти (патрони, гільзи, порох та ін.).

До основних завдань (предмету) балістичної експертизи належать: 1) установлення конкретного екземпляра вогнепальної зброї за слідами на стріляних кулях, шроті, картечі, гільзах; 2) визначення виду, системи (моделі) та калібру вогнепальної зброї і боєприпасів; 3) визначення технічного стану зброї, боєприпасів і придатності їх до стрільби; 4) установлення можливості пострілів без натискання на спусковий гачок; 5) установлення належності саморобних стріляючих пристроїв і патронів до них до вогнепальної зброї і боєприпасів; 6) установлення способу виготовлення саморобних вогнепальних пристроїв; 7) установлення обставин, пов'язаних з використанням вогнепальної зброї (факту стрільби після останнього чищення і змащування зброї, кількості пострілів, відстані, з якої стріляли, напрямку пострілу, взаємного положення зброї та перешкоди тощо).

Експертові з урахуванням характеру питання надаються: зброя, усі патрони, гільзи, кулі, шрот, пижі, які приєднані до справи як речові докази, порівняльні матеріали, предмети зі слідами пострілу.

Усі надані об’єкти повинні мати на упаковці або на прикріплених до них бирках індивідуальні позначки (найменування, кількість, місця виявлення, наприклад: "шрот, що вилучений з трупа A., 4 шротини"). На предметах з пошкодженнями мають бути орієнтувальні позначки (зовнішній, внутрішній бік; верх, низ тощо).

Для вирішення питань про обставини пострілу (напрямок, дистанція, взаємне положення зброї та перешкоди тощо) експерту надаються предмети, на яких є сліди пострілу. Крім об’єкта дослідження, експерту надсилаються протоколи слідчих оглядів, відтворення обстановки й обставин події, інших слідчих дій або виписки з них, що містять відомості, які можуть мати значення для вирішення поставлених питань. Допускається виклад цих відомостей у документі про призначення експертизи (залучення експерта).

Якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), не має можливості самостійно визначити дані, про які треба повідомити експерта, або сформулювати питання, для отримання відповідних роз’яснень (консультацій) залучається експерт-спеціаліст. Якщо у справі раніше проводились судово-медичні та інші експертизи, пов'язані з даною експертизою, експерту надаються акти цих експертиз, фотознімки, рентгенограми, схеми тощо.

Зброю, яка направляється на експертизу, необхідно розрядити. Якщо прийомами, які звичайно застосовуються, розрядити її неможливо, то частини ударно-спускового механізму приводяться в положення, яке унеможливлює випадковий постріл. На упаковці мають бути зроблені попереджувальні написи.

Питання для самоконтролю:

1. Об’єкти й види судово-балістичної експертизи.

2. Предмет судово-балістичної експертизи.

3. Підготовка матеріалів до проведення судово-балістичної експертизи.

Теми рефератів:

1. Використання слідів застосування вогнепальної зброї при розслідуванні злочину.

2. Діагностичні та ідентифікаційні завдання, які вирішуються в судово-балістичній експертизі.

Література: 2.4, 2.7, 2.13, 2.16, 2.23, 2.26, 2.27, 2.29, 2.31, 2.32,

 

Тема 7.

СУДОВО-МАТЕРІАЛОЗНАВЧІ ЕКСПЕРТИЗИ

 

Готуючись до заняття, слід розглянути підвиди судово-матеріалознавчих експертиз, які виділяються за об’єктами дослідження. В експертизі матеріалів, речовин та виробів розрізняють такі основні підвиди експертизи: 1) волокон і волокнистих матеріалів; 2) лакофарбових матеріалів і покриттів; 3) нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів; 4) грунтів; 5) наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (дослідження рослин (їх частин) з метою встановлення належності до об'єктів, що містять наркотичні речовини, становить компетенцію біологічної експертизи); 6) сильнодійних і отруйних речовин; 7) рідин, що містять спирт; 8) металів і сплавів; 9) полімерних матеріалів; 10) скла, кераміки; 11) речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; 12) встановлення шкідливих речовин у навколишньому середовищі (пестицидів).

Треба вивчити можливості вказаних експертиз у встановленні обставин злочину через вирішення ідентифікаційних і діагностичних завдань. Треба також звернути увагу на той факт, що об’єкти експертизи є носіями інформації як про вироби, так і матеріали, з яких вони зроблені. Основні завдання (предмет) експертизи:

а) виявлення на предметах обстановки місця події (предметах-носіях) мікрочастинок або мікрослідів певних матеріалів і речовин (частинок фарби, слідів паливно-мастильних матеріалів, слідів металізації, мікроволокон, частинок наркотичних засобів тощо);

б) визначення роду (виду) матеріалів і речовин за класифікаціями, що існують у науці, техніці та на виробництві (за хімічним складом, фізичними властивостями, призначенням тощо);

в) установлення спільної родової (групової) належності матеріалів і речовин.

г) установлення походження матеріалів і речовин з певного джерела.

При підготовці об’єктів для проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів слід дотримуватись таких правил:

– якщо матеріали і речовини виявлені у великій кількості, на дослідження направляються їх зразки. У випадках, коли вони (матеріали і речовини) становлять об'єми рідин або сипкі маси, зразки надаються у вигляді середніх проб;

– при відборі середньої проби рідини останню потрібно збовтати, а потім відлити не менше ніж 1 л в окрему ємність. Середня проба сипких речовин (піску, цементу тощо) відбирається виїмками за допомогою щупа з різних за глибиною місць кожної ємності (три-п'ять виїмок загальною масою 1,5 - 2 кг). При великих розмірах сховища проби слід відбирати в місцях, з яких найімовірніше походить частина сипкої речовини, яка досліджується (біля дверей, вікна, пролому тощо);

– зразки ниток, мотузок, шпагатів надаються загальною довжиною не менше ніж 3 м, відрізками з різних місць об'єктів;

– зразок тканини повинен мати довжину 50 - 100 см. Якщо тканина має малюнок, він повинен повторюватись на зразку не менше трьох разів;

– якщо досліджуються нашарування або плями на предметах, експерту необхідно надати сам предмет. Нашарування і плями необхідно прикрити аркушем білого паперу або тканиною, закріпленою по краях;

– якщо вилучити предмет неможливо, надаються вирізки з плямами;

– предмети одягу та взуття, на яких припускається наявність волокон (інших мікрочастинок і нашарувань), необхідно загорнути кожний окремо у щільний білий папір (забороняється упаковувати їх у поліетиленові мішки, оскільки поліетилен має електростатичні властивості, під впливом яких локалізація мікрочастин на об'єкті може зазнати змін);

– рідини слід наливати для транспортування в чистий скляний товстостінний посуд і закривати притертою скляною пробкою. Посуд, у якому пересилаються луги, закривається гумовою пробкою;

– предмети, просочені маслами, жирами і мастильними матеріалами, а також предмети, яким властиві специфічні запахи, поміщують у скляний щільно закритий посуд або в поліетиленові мішки, що заклеюються;

– наркотичні засоби саморобного виробництва, які мають певну форму (брикет, грудка тощо), поміщують в окремі упаковки, щоб зберегти їх форму.

Питання для самоконтролю:

1. Об’єкти й види судово-матеріалознавчих експертиз.

2. Предмет судово-матеріалознавчих експертиз.

3. Підготовка матеріалів до проведення судово-матеріало­знавчих експертиз.

Теми рефератів:

1. Об'єкти й види судово-матеріалознавчих експертиз.

2. Діагностичні та ідентифікаційні завдання, які вирішуються в матеріалознавчих експертизах.

Література: 2.4, 2.7, 2.13, 2.16, 2.23, 2.26, 2.27, 2.29, 2.31, 2.32,

 

 

Тема 8.

СУДОВО-Біологічна
і СУДОВО-ґРУНТОЗНАВЧА ЕКСПЕРТИЗи

Під час підготовки до занять слід розглянути види об’єктів, які досліджуються судовою біологічною та ґрунтознавчою експертизами.

Біологічна експертиза досліджує об'єкти рослинного та тваринного походження. Ними найчастіше бувають: а) листя, стебла, квіти, сіно, солома, кора, деревина, коріння, плоди, насіння, зерно, спори, пилок тощо; б) похідні шкірних покривів тваринного походження (волосся, пір'я, луска тощо); в) продукти переробки рослинних та тваринних організмів (корми для тварин та птахів, борошно, шматки хутра та шкіри тощо); г) продукти життєдіяльності рослинних і тваринних організмів (мед, камедь, екскременти тощо).

Основними завданнями (предметом) біологічної експертизи є:

1) установлення належності об'єктів тваринного та рослинного походження (далі - біологічне походження) до конкретного біологічного таксона (родини, роду, виду тощо), а також виявлення мікрооб'єктів зазначеного походження в будь-якій масі або на предметах обстановки місця події (предметах-носіях);

2) установлення спільної родової (групової) належності декількох порівнюваних об'єктів;

3) установлення належності об'єктів біологічного походження до одного цілого;

4) визначення біологічних характеристик стану об'єкта, у тому числі зернових та зернобобових культур (стадії розвитку організму, причин та часу змін його стану, механізму пошкодження тощо);

5) установлення належності об'єктів рослинного походження до наркотичних засобів.

Підготовка матеріалів для дослідження вимагає дотримування таких основних правил:

– якщо досліджувані об'єкти та об'єкти для порівняльного дослідження мають великі об'єми або маси, вони направляються експертові у вигляді зразків;

– зразки сипких мас (зерно, борошно тощо) відбираються у вигляді середніх проб;

– відбираючи зразки волосся з волосяного покриву тварин, слід виривати (вичісувати) їх з різних частин тіла (спини, шиї, ніг, боків, черева і, зокрема, у зоні пошкодженої частини тіла) по 50 - 100 волосин з кожного місця;

– якщо досліджується сіно або солома, то їх зразки повинні мати масу в межах 0,5 - 1 кг. Відібрані зразки загортають у папір, не придавлюючи та не згинаючи стебел;

– екскременти тварин та гній висушують і по 100 - 120 г транспортують у закритих банках;

– при дослідженні мікрооб'єктів експертові слід надсилати предмет-носій;

– місця на предметах-носіях, де знайдені плями або сліди біологічного походження, слід закрити чистим папером, закріпивши його краї на предметі. Так само діють, коли сліди в процесі слідчого огляду не виявлені, але їх наявність у певному місці припускається;

– якщо предмет-носій надати експерту немає змоги, йому слід надати можливість оглянути цей предмет чи провести його дослідження за місцезнаходженням.

Основними завданнями (предметом) ґрунтознавчої експертизи є:

1) виявлення на предметах-носіях мікронашарувань (часток) ґрунтового походження, визначення їх природи, а також установлення спільної родової (групової) належності з наданими зразками;

2) установлення походження ґрунту на предметах-носіях з певної ділянки місцевості (іншого місця події);

3) установлення механізму утворення ґрунтових нашарувань.

Підготовка і призначення ґрунтознавчої експертизи здійснюється із дотриманням таких правил:

– при дослідженнях ґрунтових об'єктів з метою встановлення їх походження з певної ділянки місцевості для порівняння направляються зразки ґрунту з місця, де за припущенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), знаходився предмет-носій (місце виявлення трупа, слідів взуття тощо), та інших місць у межах ділянки, яка ідентифікується. Крім того, слід надавати контрольні зразки із суміжних ділянок, аналогічних і таких, які відрізняються від тієї, яка ідентифікується, наприклад із сусіднього поля, яке засіяно іншою культурою, з ділянки, яка має інший характер рослинності, інший профіль тощо;

– відбір зразків проводиться з урахуванням особливостей ділянки, яка ідентифікується;

– якщо ділянка має відносно однорідну поверхню, то відбираються чотири-п'ять індивідуальних зразків з поверхневого шару місця контакту предмета-носія з ґрунтом і не менше двох контрольних зразків із суміжних ділянок (змішаних з 4 - 5 пробами, відібраними в радіусі 2 - 5 м);

– зразки відбираються з поверхневого шару ґрунту на глибині не більше 5 см масою 100 - 150 г і упаковуються в паперові пакети;

– якщо ділянка являє собою западину (яр, канаву, яму тощо), зразки відбираються з дна і різних генетичних горизонтів стін, відкосів, а контрольні - з поверхні ґрунту біля западин та із суміжних ділянок місцевості;

– усі зразки висушують на повітрі і поміщують у пакети;

– з питань відбору зразків, якщо є така необхідність, слід проконсультуватися з експертом (спеціалістом) або запросити його для участі в цій дії;

– до документа про призначення експертизи (залучення експерта) слід додати протокол огляду місця події з планом-схемою. Якщо огляд предметів-носіїв ґрунту оформлено окремим протоколом, він також додається. Важливо, щоб у наданих експерту матеріалах були позначені місця відбору зразків ґрунту. Крім того, слід надати довідки про метеоумови та характер використання об'єктів з нашаруваннями ґрунту в період від часу події до часу відбору зразків та призначення експертизи (залучення експерта). Якщо в цей період на місці події проводились роботи, які могли змінити характеристики ґрунту (перекопування, будівельні, вантажні та інші роботи, унаслідок яких на ґрунті могли залишитись сторонні домішки), про це також слід повідомити експерта;

– кожний предмет, на якому виявлені нашарування ґрунту, упаковується окремо. До упаковок зразків має прикріплюватись бирка із зазначенням його номера і місця його вилучення. Останні дані слід узгоджувати з планом-схемою місця події.

Питання для самоконтролю:

1. Об’єкти й види судової біологічної та ґрунтознавчої експертиз.

2. Предмет судової біологічної та ґрунтознавчої експертиз.

3. Підготовка матеріалів для проведення судової біологічної та ґрунтознавчої експертиз.

Теми рефератів:

1. Об'єкти й види судової біологічної і ґрунтознавчої експертиз.

2. Діагностичні та ідентифікаційні завдання, які вирішуються в судовій біологічній і ґрунтознавчій експертизах.

Література: 2.4, 2.7, 2.13, 2.16, 2.23, 2.26, 2.27, 2.29, 2.31, 2.32,

 

Тема 9.

ЕКСПЕРТИЗА відеозвукозапису

Готуючись до заняття, необхідно ознайомитися зі спеціальною літературою для з’ясування тих різноманітних питань, які вирішуються судовою експертизою відеозвукозапису (фоноскопічною) експертизою, а також об’єктів дослідження. Слід звернути увагу на той факт, що безпосереднім об’єктом дослідження в судовій фоноскопічній експертизі є усна мова, звукове середовище, а також технічні засоби фіксації та відтворення звуків.

Основними завданнями (предметом) експертизи відеозвукозапису є: 1) встановлення технічних умов та технології отримання відео звукозапису; 2) ототожнення особи за фізичними параметрами голосу.

Для встановлення технічних умов та технології отримання відеозвукозапису на дослідження надається: оригінальна фонограма; оригінальний пристрій, яким фонограма зафіксована; додаткове обладнання, яке використовувалось для запису фонограми, у повному складі: мікрофон, джерело живлення, прилади керування тощо; повні відомості про внесення конструктивних змін у пристрій запису та додаткове обладнання із зазначенням хронології таких змін та опис тракту запису від передавача (мікрофона, відеокамери) до приймача (технічного засобу фіксації) із зазначенням кількості каналів та інших технічних супутніх засобів.

Необхідно розглянути об’єкти ідентифікації судової фоноскопічної експертизи, якими є засоби відеозвукозапису (відеомагнітофони, магнітофони, диктофони та ін.) та джерела звуків, якими як правило є люди.

Для ототожнення осіб за усним мовленням, зафіксованим у фонограмі, експерту надаються фонограми з порівняльними зразками у формі бесіди: діалогу, монологу. Зразки з усним мовленням повинні бути зафіксовані з достатнім рівнем запису, виконані на якісній апаратурі та носіях, які відповідають установленим стандартам, та з невеликим терміном використання, мати мовну співставність із досліджуваними фонограмами та достатній об’єм (10 хвилин розмови без пауз для кожної особи, чия мова ототожнюється). У разі потреби для відбирання зразків запису залучається спеціаліст. Експерту також обов’язково надається протокол прослуховування фонограм з роздрукованим текстом розмов.

Встановлення текстового змісту розмов, що зафіксовані у фонограмі, не є окремою експертною задачею, оскільки не потребує застосування спеціальних знань та може проводитись спеціалістом при вирішенні питань персоніфікації мовленнєвого матеріалу чи застосуванні спеціальних методів покращення розбірливості усного мовлення.

Питання для самоконтролю:

1. Об’єкти й види судової експертизи матеріалів і засобів відео- та звукозапису.

2. Предмет судової експертизи матеріалів і засобів відео- та звукозапису.

3. Підготовка матеріалів до проведення судової експертизи матеріалів і засобів відео- та звукозапису.

Теми рефератів:

1. Об'єкти й види судової експертизи матеріалів та засобів відеозвукозапису.

2. Діагностичні та ідентифікаційні завдання, які вирішуються в судовій експертизі матеріалів та засобів відео звукозапису.

Література: 2.4, 2.7, 2.13, 2.16, 2.23, 2.26, 2.27, 2.29, 2.31, 2.32,

 

Тема 10.

КОМП’ЮТЕРНО-ТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

 

Об’єктами комп’ютерно-технічної експертизи є комп’ютерна техніка та програмні продукти. До основних завдань (предмету) комп'ютерної техніки і програмних продуктів належать:

1) становлення робочого стану комп'ютерно-технічних засобів;

2) становлення обставин, пов'язаних з використанням комп'ютерно-технічних засобів, інформації та програмного забезпечення;

3) виявлення інформації та програмного забезпечення, що містяться на комп'ютерних носіях;

4) установлення відповідності програмних продуктів певним версіям чи вимогам на його розробку

Для дослідження інформації, що міститься на комп'ютерних носіях, експерту надається сам комп'ютерний носій, а за потреби комп’ютерний блок (комплекс комп’ютерних засобів, до складу якого входить досліджуваний носій).

Для збереження наданих на дослідження носіїв інформації в робочому стані вони надаються в окремих пакуваннях. Системні блоки персональних комп’ютерів надаються в пакуваннях, що унеможливлюють доступ до носіїв інформації безпосередньо чи підключення системного блока до мережі живлення. Для встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам експерту надається носій з копією досліджуваного програмного продукту або програмного коду.

Питання для самоконтролю:

1. Об’єкти й види комп’ютерно-технічної експертизи.

2. Предмет судової комп’ютерно-технічної експертизи.

3. Підготовка матеріалів до проведення судової комп’ютерно-технічної експертизи.

Теми рефератів:

1. Об'єкти й види експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів.

2. Діагностичні та ідентифікаційні завдання, які вирішуються в судовій експертизі комп’ютерної техніки і програмних продуктів.

Література: 2.4, 2.7, 2.13, 2.16, 2.23, 2.26, 2.27, 2.29, 2.31, 2.32,

 


ЛІТЕРАТУРА

1. Нормативні акти:

1.1. Про судову експертизу [Електронний ресурс] : закон України від 25.02.1994 р. № 4038-XII [станом на 09.07.2007]. – Режим доступу: http://www.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ua/T403800. html.

1.2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ua/TS001293.html.

1.3. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах [Електронний ресурс] : постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. № 8 [із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. № 15]. – Режим доступу: http://www.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ua/VS97004. html.

1.4. Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміна­лістичної служби МВС України [Електронний ресурс] : наказ МВС України від 30.08.1999 р. № 682 [із змінами, внесеними наказом МВС України від 20.12.2000 р. № 900]. – Режим доступу: http://www.univd.edu.ua/ _projects/ezloch_kor/docs/krim/mvd_eks_krim.doc.

1.5. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз [Електронний ресурс] : наказ М-ва юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 [зі змінами станом на 01.06.2009]. – Режим доступу: http://www.licasoft.com.ua/component/ lica/?p=0&base=1&menu=20434&u=1&type=1&view=text.

1.6. Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України [Електронний ресурс] : наказ Міністерства охорони здоров’я України від 17.01.1995 р. № 6. – Режим доступу: http://mozdocs.kiev.ua/view. php?id=5240.

 

2. Довідники, монографії до всіх тем.

2.1. Аверьянова Т.В. Судебная єкспертиза: Курс обшей теории / Т. В. Аверьянова– М., 2006.

2.2. Біленчук П. Д. Проведення судових експертиз : довідник / П. Д. Біленчук, М. Н. Курко, С. М. Стахівський. – К., 1995.

2.3. Бурков И. В. Заключение эксперта как вид доказательств / И. В. Бур­ков, А. В. Мурзилов. – М., 2001.

2.4. Вандер М. Б. Криминалистическая экспертиза материалов, веществ, изделий / М. Б. Вандер. – СПб., 2001.

2.5. Вещественные доказательства: информационные технологии процессуального доказывания / под ред. проф. В. Я. Колдина. – М., 2002.

2.6. Долженко Н. И. Образцы для сравнительного исследования и тактика их получения / Н. И. Долженко. – М., 2000.

2.7. Експертизи у судовій практиці / за заг. ред. В. Г. Гончаренка. – К., 2005.

2.8. Зинин А. М. Судебная експертиза : учебник / А. М. Зинин, Н. П. Майлис. – М., 2002.

2.9. Зинин А. М. Введение в судебную експертизу / А. М. Зинин, Г. Г. Омельянюк., А. В. Пахомов.– М., 2002.

2.10. Клименко Н. І. Судова експертологія : курс лекцій / Н. І. Клименко. – К., 2007.

2.11. Колдин В. Я. Судебная идентификация / В. Я. Колдин. – М., 2002.

2.12. Колкутин В. В. Судебные экспертизы / В. В. Колкутин, С. М. Зосимов., Л. В. Пустовалов. и др. – М., 2001.

2.13. Корухов Ю. Г. Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений : науч.-практ. пособ. / Ю. Г. Корухов. – М., 1998.

2.14. Криминалистическая экспертиза: возникновение, становление и тенденции развития. – М., 1994.

2.15. Литвинов А. Н. Логика в следственной и экспертной деятельности: проблемы применения и оценки / А. Н. Литвинов., Н. Н. Тагаев., С. П. Лапта. – М., 2005.

2.16. Макаренко Е. І. Експертизи на досудовому слідстві : навч. посіб. / Е. І. Макаренко, О. В. Негодченко, Н. Н. Тертишник. – Д., 2001.

2.17. Орлов Ю. К. Заключение эксперта по уголовным делам / Ю. К. Орлов. – М., 1995.

2.18. Орлов Ю.К. Судебная экспертиза как средство доказывания в уголовном судопроизводстве / Ю.К. Орлов. – М., 2005.

2.19. Россинская Е. Р. Судебная экспертиза в гражданском, арбитражном, административном и уголовном, процессе / Е. Р. Россинская. – М., 2005.

2.20. Сахнова Т. В. Судебная експертиза / Т. В. Сахнова. – М., 1999.

2.21. Сегай М. Я. Судебная экспертиза материальных следов-отобра­жений (проблемы методологии) : [монография] / М. Я. Сегай, В. К. Стринжа. – К., 1997.

2.22. Смирнова С. А. Судебная экспертиза на рубеже XXI века : состояние, развитие, проблемы : [монография] / С. А. Смирнова. – СПб., 2004.

2.23. Судебные экспертизы: сб. вопросов / сост. : Г. К. Кожевников, Т. В. Каткова. – Х., 2002.

2.24. Судова експертиза: нормативно-правове регулювання та наукові коментарі : посібник. – Х., 2004.

2.25. Судові експертизи в Україні : зб. норм. актів. – К., 2002.

2.26. Филькова О. Н. Справочник эксперта-криминалиста. – М., 2001.

2.27. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого / В. Ю. Шепітько. – К., 2001.

2.28. Щербаковский М. Г. Применение специальных знаний при раскрытии и расследовании преступлений / М. Г. Щербаковский, А. А. Кравченко. – Х., 1999.

2.29. Щербаковский М. Г. Судебные экспертизы: назначение, производство, использование : учебно-практ. пособие / М. Г. Щербаковский. – Х., 2005.

2.30. Щербаковский М. Г. Судова експертологія : навч. посіб. / Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2009.

2.31. Щербаковський М.Г. Призначення та проведення судових експертиз: посібник ; МОН України. – Харків: Фактор, 2011. – 400 с.

2.32. Эксперт. Руководство для экспертов органов внутренних дел / под ред. Т. В. Аверьяновой, В. Ф. Статкуса. – М., 2003.

2.33. Энциклопедия судебной экспертизы / под ред. Т. В. Аверьяновой, Е. Р. Россинской. – М., 1999.

 


Дата добавления: 2015-10-29; просмотров: 153 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ| Продолжительность выступлений в отборочных турах

mybiblioteka.su - 2015-2020 год. (0.087 сек.)