Заключний етап.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Практичного заняття

Тема заняття

“ Дерматити. Токсикодермії”

Модуль “Дерматовенерологія”

Змістовий модуль 5. Екзема. Дерматити. Токсикодермії. Нейродерматози

Навчальна дисципліна:

Дерматовенерологія

Курс - 4

Факультет - медичний № 1, 2

Спеціальність - лікувальна справа

кількість годин - 2

Методичну розробку склала

асистент

Чернівці, 2008

Тема. “ Дерматити. Токсикодермії. Діагностика, клініка та лікування”.

Навчально-методичне обгрунтування теми.

Алергодерматози (дерматити, токсикодермії, екзема) єнайбільш поширеною групою захворювань шкіри, які в структурі дерматологічної захворюваності складають від 20 до 43%). В останні роки алергодерматози мають тенденцію до більш тяжкого клінічного перебігу з розвитком ускладнень, хронізацією патологічного процесу на шкірі, частими рецидивами, резистентними до традиційних методів лікування, що є причиною тривалої непрацездатності пацієнтів, зниження якості їх життя та соціальної активності. Водночас слід відзначити зростання кількості хворих на медикаментозні токсикодермії, які реєструються приблизно у 10% стаціонарних та амбулаторних хворих. Все це обгрунтовує важливе медико-соціальне значення алергодерматозів, т.ч. дерматитів і токсикодермії. Вивчення теми дає можливість дізнатись про етіологічні та патогенетичні чинники даних захворювань шкіри, осмислити механізми їх розвитку у конкретного хворого. Різноманітність клінічних проявів алергодерматозів диктують необхідність вивчення даних нозологічних одиниць з метою вірної діагностики, своєчасного адекватного лікування та профілактики.

2. Навчальна мета:

2.1. Студент повинен знати:

Ø сучасні поняття про етіопатогенез алергодерматозів (дерматитів, токсикодермій);

Ø шляхи та імовірні умови сенсибілі­зації організму;

Ø фактори, що впливають на перебіг алергодерматозів;

Ø чинники, що вик­ликають токсикодермію;

Ø класифікацію дерматитів;

Ø загальний клінічний перебіг дер­матитів;

Ø клініку типового перебігу алергійного дерматиту;

Ø диференційну ді­агностику дерматитів та токсикодермій;

Ø загальні принципи лікування та диспансеризації хворих на алергічні дерматити та токсикодермії.

2.2. Вміти:

Ø трактувати сучасні поняття про етіопатогенез алергодерматозів (дерматитів, токсикодермій);

Ø вирізняти шляхи та імовірні умови сенсибілі­зації організму;

Ø вирізняти фактори, що впливають на перебіг алергодерматозів;

Ø робити висновки стосовно чинників, що вик­ликають токсикодермію;

Ø трактувати класифікацію дерматитів;

Ø пояснювати загальний клінічний перебіг дер­матитів;

Ø пояснювати клініку типового перебігу алергійного дерматиту;

Ø зробити попередню оцінку диференційної ді­агностики дерматитів та токсикодермій;

Ø визначати загальні принципи лікування та диспансеризації хворих на алергічні дерматити та токсикодермії.

2.2. Опанувати практичні навички:

Ø Провести огляд шкірних покривів та видимих слизових оболонок.

Ø Відтворити та оцінити дермографізм.

Ø Провести пальпацію елементів шкірної висипки.

Ø Провести діаскопію елементів шкірної висипки.

Ø Здійснити постановку та оцінку шкірних алергологічних проб.

Ø Нанести на шкіру зовнішні лікарські форми (присипку, збовтувану суміш, пасту, мазь, примочку).

Ø Виписати рецепти на основні дерматологічні препарати, які застосовують для лікування дерматитів та токсикодермій.

Виховна мета.

1. Виховувати у студентів грамотний професійний підхід та деонтологічне ставлення під час опитування та обстеження пацієнтів.

2. Формувати у студентів уміння клінічного мислення в процесі обстеження хворих.

3. Виховувати у студентів вміння викликати до себе довіру хворого та переконання пацієнтів в їх швидкому одужанні.

4. Міжпредметна інтеграція (базовий рівень підготовки).

Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

Анатомія людини Гістологія Біологія та генетика Медична хімія Нормальна фізіологія Патологічна фізіологія Пропедевтика внутрішніх хвороб Патологічна анатомія Клінічна імунологія, алергологія Іноземні мови Психологія та соціологія Суспільні науки та українознавство

Аналізувати інформацію про будову тіла людини, системи, що його складають, органи і тканини. Інтерпретувати статеві, вікові та індивідуальні особливості будови організму людини. 32 Передбачати взаємозалежність і єдність структур і функцій органів людини, їх мінливість під впливом екологічних факторів.   Інтерпретувати мікроскопічну та субмікроскопічну структуру клітин.   Пояснювати закономірності проявів життєдіяльності людського організму на молекулярно-біологічному та клітинному рівні.   Аналізувати відповідність структури біоорганічних сполук фізіологічним функціям, які вони виконують в організмі людини. Інтерпретувати особливості будови та перетворень в організмі біоорганічних сполук як основи їх фармакологічної дії як лікарських засобів.   Аналізувати вікові особливості функцій організму та їх регуляцію. Аналізувати стан здоров'я людини за різних умов на підставі фізіологічних критеріїв. 48   Інтерпретувати причини, механізми розвитку та прояви типових патологічних процесів.   Аналізувати результати основних лабораторних і інструментальних методів дослідження.   Інтерпретувати патологію клітини та обгрунтовувати клініко-морфологічні характеристики загальнопатологічних процесів, які обумовлюють прояви хвороб.   Пояснювати структуру імунної системи організму людини. Трактувати основні механізми формування імунної відповіді організму людини. 58   Інтерпретувати зміст медичної літератури іноземною мовою. Використовувати греко-латинські медичні терміни в практичній діяльності фахівця. 108     Демонструвати вміння спілкуватися з колегами, хворими та їх родичами з урахуванням їх психологічних особливостей, сприяти створенню здорового психологічного клімату у медичному середовищі. Демонструвати володіння принципами медичної деонтології, запобігати виникненню ятрогеній і корегувати наслідки ятрогенних впливів.   Використовувати принципи моралі та враховувати національні та релігійні особливості для виконання професійних функцій. Використовувати різні мовні засоби відповідно до сфери і мети висловлювання. Використовувати у професійній та науковій діяльності категорії та закони діалектики. Використовувати фахову нормативну лексику. 9 Демонструвати культуру писемного та усного мовлення. Демонструвати розуміння нормативно-правового регулю-вання взаємовідносин лікар-хворий. Опрацьовувати наукові тексти, оформляти та складати ділові документи.

5. План і організаційна структура навчального заняття.

№ з/п	Основні етапи заняття та їх зміст	Розподіл часу та рівні за-своєння	Види контролю	Навчально-методичне забезпечення
1. 1.1. 1.2. 1.3.	Підготовчий етап Організаційні питання. Формування мотивації. Контроль початкового рівня підготовки: § етіологічні та патогенетичні чинники розвитку дерматитів; § етіологічні та патогенетичні чинники розвитку токсикодермій; § класифікацію та особливості ураження шкіри та слизових при дерматитах; § класифікацію та типові ознаки токсикодермій; § диференційну діагностику дер-матиту, токсикодермії з міхур-чаткою, дерматозом Дюрінга, багатоформною ексудативною еритемою, кропив¢янкою, нейро-дермітом. § диференційоване лікування, профі-лактика, диспансеризація.	15% (15-20 хв)	Усне опитуван-ня за стандар-тизованим пе-реліком питань. Тестові завдан-ня І-ІІ рівнів складності	Навчальні таб-лиці, підручни-ки, фотоілюст-ровані атласи, муляжі; тестові завдання І-ІІ рівнів склад-ності
2.	Основний етап: Формування професійних знань, вмінь та навичок: § пояснювати роль екзо- та ендогенних чинників, що сприя­ють розвиткові простих та алергічних дерматитів; § узагальнити класифікацію та особливості ураження шкіри й слизових при простих і алергійних дерматитах; § класифікувати типові вияви дерматитів; § класифікувати та вирізняти ха-рактерні клінічні особливості токсикодермій; § провести обстеження шкірного покриву; § продемонструвати знання прин-ципів терапії та профілактики дерматитів та токсикодермій. § провести огляд шкірних покривів та видимих слизових оболонок; § нанесення на шкіру зовнішніх лікарських форм, які застосо-вують для лікування дерматитів, токсикодермій (анілінові барвники, мазі, примочки, збовтанки, ерозолі); § виписати рецепти на дермато-логічні препарати, які застосову-ють для лікування дерматитів та токсикодермій.	65% (45-50 хв)	Проведення об-стеження хво-рих на дермати-ти, токсикодер-мії з визначен-ням характеру морфологічних елементів шкір-ної висипки. Індивідуальний контроль засво-єння практик-них навичок з теми заняття.	5-6 хворих на дерматити, токсикодермії; історії хворо-би, результати лабораторних обстежень; лупа, пінцет, голка, мікро-скопічна петля, предметні скельця.
3. 3.1.   3.2.   3.3.	Заключний етап. Контроль кінцевого рівня підготов-ки. Мотивована загальна оцінка нав-чальної діяльності студента. Інформування студентів про тему наступного заняття.	20% (25-30 хв)	Вирішення те-стових завдань та клінічних задач.	Тести ІІІ рівня, клінічні задачі та еталони від-повідей.

5.1. Підготовчий етап.

На початку заняття викладач розкриває значення теми заняття для подальшого вивчення дисципліни і професійної діяльності лікаря, знайомить студентів з основними завданнями та планом заняття. Для контролю вихідного рівня знань студентів проводиться усне фронтальне опитування студентів, а також пропонується вирішити типові тестові завдання (І-ІІ рівнів складності) з будови та функцій шкіри, первинних та вторинних елементів шкірної висипки. При опитуванні звертається увага на тісний зв’язок дерматовенерології з іншими медичними дисциплінами.

5.2. Основний етап (зміст теми).

Дерматит - це запалення шкіри, зумовлене подразнюючою або сенсибілізуючою дією екзогенних чинників.

Зовнішні подразники

1. Облігатні (безумовні) – викликають простий дерматит.

- хімічні (концентровані кислоти, луги);

- фізичні (УФ-промені, висока і низька температура);

- біологічні (кропива, борщовик та ін.);

- механічні (тертя, тривалий тиск).

2. Факультативні (умовні) – викликають алергічний дерматит.

- синтетичні пральні порошки;

- косметичні засоби;

- інсектициди;

- медикаменти;

- хром;

- нікель.

Дерматити

Прості (артифіціальні) Алергічні (сенсибілізуючі)

Виникають при першому Виникають при повторному

контакті з подразником контакті з подразником

Дерматит простий

Характерні ознаки:

- вогнище виникає на місці впливу подразнюючого фактору;

- відсутність сенсибілізації;

- відсутність тенденції до дисемінації і розповсюдження процесу по периферії вогнища;

- гострий початок після впливу подразника, гострий початок; відсутність скритого, прихованого періоду; стрімкий перебіг;

- відчуття болю та печії в ділянці ураження;

- чіткі межі вогнищ, які точно відтворюють місце контакту подразнюючого фактору з шкірою;

- суцільний характер вогнищ;

- мономорфність висипки;

- швидкий регрес запальних процесів в шкірі після припинення дії подразника.

Стадії розвитку дерматиту (в залежності від сили та часу дії зовнішнього фактора):

1. Еритематозна
2. Везикуло-бульозна
3. Некротично-виразкова

Лікування.

Перш за все - це усунення дії етіологічного чинника.

Набряк, різка гіперемія – примочки, водно-збовтуючі суміші, кортикостероїдні мазі.

При наявность бульозних елементів їх проколюють, змащують розчинами анілінових барвників, на мокнучі поверхні призначають примочки, на ерозивні ділянки епітелізуючі мазі - метилурацилову, солкосерилову, етонієву, мазь “Актовегін”.

Для профілактики вторинної піодермії - антибіотики чи сульфаніламідні препарати.

Для прискорення епітелізації призначають вітаміни групи В, вітаміни А і Е, нікотинову кислоту.

Хронічні дерматити – теплі ванночки, пом’якшуючі мазі (діахілова мазь, що містить 2-3% саліцилову кислоту), кортикостероїдні → кератопластичні мазі.

Опік І ступеня – кортикостероїдні мазі.

Опік ІІ, ІІІ ступеня – пероксид водню, вскриття покришок → пов’язки з дезінфікуючими розчинами → кортикостероїдні мазі + антибіотики («Лорінден С», «Дермазолон», «Гіоксизон») - після стихання гостро запальних явищ.

Променевий дерматит – гемотрансфузії, біостимулятори, сироватки, плазма крові; місцево – примочки, мазі, пасти.

Контактний алергічний дерматит

Контактний алергічний дерматит Þ виникає внаслідок дії на шкіру умовних (факультативних) чинників, які зумовлюють запалення шкіри лише у осіб з підвищеною чутливістю до цих факторів.

В основі розвитку алергічних дерматитів:

- сенсибілізація (моновалентна),

- ідіосинкразія (вроджена непереносимість).

В основі патогенезу - алергічні реакції сповільненого типу.

Ознаки контактних алергічних дерматитів:

· розвиток після повторного контакту подразнюючого чинника з шкірою;

· підгострий початок; наявність скритого, прихованого періоду;

· підгострий перебіг;

· відчуття свербежу, печії;

· нечіткі межі вогнищ ураження;

· тенденція до поширення процесу за межі ураження;

· несуцільний характер вогнищ;

· поліморфність висипки (плями, папули, рідше – везикули);

· тривалий перебіг дерматозу після припинення дії подразника;

· схильність до рецидивів.

Лікування контактних алергічних дерматитів:

ü Усунення дії етіологічного чинника

ü Гіпосенсибілізуючі

ü Антигістамінні

ü Седативні

ü При поширених процесах – кортикостероїди

ü Елімінуючі (сечогінні, активоване вугілля)

ü Вітаміни

ü Дієта з обмеженням вуглеводів, повареної солі

Зовні – взбовтувані суміші, пасти, мазі

При ексудації – примочки, анілінові барвники, індиферентні пасти.

Токсикодермії

Токсикодермії (токсико-алергічні дерматити) – це переважно гостре запалення шкіри (та слизових оболонок), яке виникає внаслідок алергічного або токсико-алергічного впливу речовин (алергенів) при попаданні їх в організм.

Причини розвитку токсикодермій:

Ø медикаменти (антибіотики, сульфаніламіди, анальґін, амідопірин, бутадіон, похідні барбітурової кислоти, вітаміни В1, В6, В12, антигістамінові, інколи - кортикостероїдні препарати);

Ø харчові продукти:

- харчові алерґени або речовинами, які утворились при тривалому їх зберіганні, псуванні,

- різні домішки (консерванти, барвники).

Ø виробничі хімічні речовини;

Ø побутові хімічні речовини.

Механізми розвитку: алергічний, рідше токсичний.

Токсикодермії виникають при введенні мінімальних доз, клініка різноманітна, часто неспецифічна.

Токсикодермії:

- плямисті (розеольозні та еритематозні)

- папульозні

- уртикарні

- вузлуваті

- пустульозні

- везикуло-бульозні

Діагностичні критерії:

ü Анамнестичні дані

ü Дані фізичного обстеження:

- гострий початок та перебіг;

- скарги на свербіж;

- поширеність та симетричність висипки;

- локалізація на шкірі й на слизових

- дисемінований характер розташування висипки;

- поліморфізм (наявність уртикарних елементів

Токсикодермії середньої важкості:

¨ Кропив’янка поширена:

- множинні уртикарні елементи (пухирі – внаслідок набряку сосочкового шару дерми)

- різкий свербіж

- ефемерність елементів

¨ Набряк Квінке:

- обмежений, асиметричний

- набряк гіподерми

- свербіж відсутній

- відчуття збільшення органу у розмірах, задуха

¨ Бульозні токсикодермії

- дисеміновані мухурі із еритематозною облямівкою (пемфігоїдна токсикодермія) Þ ерозії Þ кірки Þ вторинні плями;

- локалізовані (фіксована бульозна токсикодермія);

- у вигляді багатоформної ексудативної еритеми чи еритродермії;

- висипка може локалізуватись і на слизових оболонках.

-

¨ Геморагічні васкуліти

- дисемінована пурпура, петехії, екхімози Þ вторинні гіперпігментні плями

¨ Бромисті, йодисті вугри

- на себорейних ділянках

- внаслідок кумуляції

- пустули, вугри

¨ Поширені токсико-алергічні дерматити

- поліморфна висипка

- різкий свербіж, печіння

- підвищення темпера­тури тіла, лихоманка

- диспепсія

- адинамія

- розвиток міокардиту

Важкі токсикодермії:

¨ Синдром Лаєлла (гострий токсичний епідермальний некроліз):

- наявність полівалентної сенсибілізації

- поліпрагмазія

- раптовий початок

- загальне нездужання, висока температура тіла

- головний біль

- біль у м’язах, суглобах

- утруднене ковтання

- швидкий розвиток еритродермії (синдром обпеченої шкіри)

- болючість шкіри

- міхурі великих розмірів Þ тенденція до поширення

- різко позитивний симптом Нікольського

- поширені ерозії

- вторинна піодермія Þ сепсис, пневмонії, нефрити, міокардити, менінгіти

¨ Синдром Стівенса-джонсона

- багатоформна ексудативна еритема з локалізацією на шкірі й слизових оболонках

- загальний стан важкий

- явища інтоксикації

¨ Бромодерма, йододерма

- болючі гострозапальні вузли із нечіткими обрисами,

- підвищуються над рівнем шкіри

- виразки, рубці

¨ Синдром системного червоного вовчака

¨ Синдром герпетиформного дерматоза Дюринга

- підвищення температури тіла

- нездужання, головний біль

- вісцеропатії (міокардит, гепатит, нефрит тощо)

- ускладнення ДВС-синдромом.

Дані лабораторних досліджень:

Ø Загальний аналіз крові:

- гіпохромна анемія

- еозинофілія

- лейкоцитоз

- тромбоцитопенія

- прискорення ШОЕ.

Ø Протеїнограма: диспротеінемія.

Ø Патоморфологія шкіри: патогістологічні зміни в шкірі нехарактерні.

Ø Позитивні алергологічні проби: внутрішньошкірна, аплікаційна, краплинна, скарифікаційна.

Ø Позитивні імунологічні тести: РПГА (реакція пасивної гемаглютинації); прямої і непрямої дегрануляції базофілів або тучних клітин; показник ушкодження нейтрофілів; ІФА для визначення антитіл класуIgG, IgM, IgE; РПМЛ (реакція пригнічення міграції лейкоцитів).

Перелік захворювань та станів, з якими слід проводити диференційну діагностику:

Ø сифілітична розеола

Ø інфекційні еритеми (кір, скарлатина)

Ø рожевий лишай Жибера

Ø псоріаз

Ø червоний плоский лишай

Ø юнацькі вугри

Ø герпетиформний дерматоз Дюрінґа

Ø системний червоний вовчак

Ø реакція загострення Лукашевича - Яріша - Гексгеймера

Лікування.

Догоспітальний етап:

· Усунути етіологічний чинник (відмінити медикаменти).

· Термінова госпіталізація в дерматологічне відділення, а у важких випадках - в реанімаційне відділення.

Госпітальний етап.

· Гіпоалергенна дієта.

· Дезінтоксикаційна терапія:

- 30% р-н тіосульфату натрію в/в по 10 мл;

- 5% р-н унітіолу по 5 мл в/м).

· Інфузійна терапія (внутрішньовенно крапельно гемодез, поліглюкін, 20% розчин глюкози, альбумін, плазму) + сечогінні (лазикс 2 мл в/м).

· Гіпосенсибілізуюча терапія: перепарати кальцію (10% р-н глюконату чи хлориду кальцію 10 мл внутрішньовенно); антигістамінні засоби, які у важких випадках слід вводити парентерально (димедрол 1% 1мл в/м, тавегіл 1 мл в/м, супрастин 1 мл в/м та ін.).

· У випадку перорального введення алергена - ентеросорбенти (активоване вугілля, вугілля КМ у дозі 20-30 г), послаблюючі препарати.

· За показаннями (у важких випадках) - кортикостероїдні засоби парентерально у середніх дозах (60 мг преднізолону, 4-6 мг дексаметазону), а при необхідності й у великих дозах (90-120 мг преднізолона, 8 мг дексаметазона в/м або в/в-но крапельно на фізіологічному розчині або 5%-ому розчині глюкози).

· Вітаміни (С, аскорутин, А, Е, пантотенат кальцію).

· Місцеве лікування проводиться в залежності від характеру висипки: на еритеми та уртикарну висипку - індиферентні збовтувані суміші; на везикуло-бульозну висипку та на ерозії - дезинфікуючі розчини: 2% р-н анілінових барвників (метиленовий синій, генціанвіолет), після чого - аерозолі (оксикорт, оксициклозоль, олазоль, левовінізоль); на папульозну висипку в гострому періоді - кортикостероїдні мазі, період регресу - розсмоктуючі мазі (з сіркою, дьогтем, іхтіолом).

Заключний етап.

Оцінюється поточна діяльність кожного студента упродовж заняття, проводиться стандартизований кінцевий контроль знань студентів з вирішенням тестових завдань ІІІ рівня складності та клінічних завдань, проводиться аналіз успішності студентів, оголошується оцінка діяльності кожного студента і виставляється у журнал обліку відвідувань і успішності студентів. Студентів коротко інформують про тему наступного заняття і методичні прийоми щодо підготовки до нього.

6. Матеріали методичного забезпечення заняття (матеріали контролю базисної (вихідного рівня) підготовки студентів):

6.1. Додатки. Засоби для контролю:

Контрольні питання.

1. Сучасні поняття про етіопатогенез алергодерматозів (дерматитів, токсикодермій.;

2. Шляхи та ймовірні умови сенсибілі­зації організму.

3. Фактори, що впливають на перебіг алергодерматозів.

4. Чинники, що вик­ликають токсикодермію.

5. Класифікація дерматитів.

6. Загальний клінічний перебіг дер­матитів.

7. Клініка типового перебігу алергійного дерматиту.

8. Диференційна ді­агностика дерматитів та токсикодермій.

9. Загальні принципи лікування та диспансеризації хворих на алергічні дерматити та токсикодермії.

Тестові завдання.

1. Для простого контактного дерматиту характерно (вкажіть невірну відповідь):

А. Висипка виникає на місці дії чинника

Б. Чіткі межі вогнища

В. Виникає у сенсибілізованих хворих

Г. Швидкий розвиток хвороби

Д. Швидкий регрес після припинення дії чинника

2. Для простого контактного дерматиту характерно:

А. Нечіткі межі вогнища

Б. Виникає тільки у сенсибілізованих хворих

В. Виникає через 12-74 год. після впливу чинника

Г. Виникає у будь-кого

Д. Можлива генералізація процесу

3. Висипні елементи при простому контактному дерматиті можуть бути представлені (вкажіть невірну відповідь):

А. Еритемою

Б. Везикулами

В. Папулами

Г. Лущенням

Д. Атрофією

4. Лікування простого контактного дерматиту (вкажіть невірну відповідь):

А. Усунути дію подразника

Б. Проводиться з урахуванням ступені вираженості проявів

В. Призначаються гіпосенсибілізуючі засоби

Г. Місцево – кортикостероїдні мазі

Д. При наявності бульозних елементів – примочки, анілінові барвники

5. Висипні елементи при алергічному контактному дерматиті можуть бути представлені (вкажіть невірну відповідь):

А. Еритемою

Б. Везикулами

В. Папулами

Г. Вегетаціями

Д. Кірочками

6. Для алергічного контактного дерматиту характерно:

А. Висипка виникає на місці дії чинника

Б. Чіткі межі вогнища

В. Виникає у сенсибілізованих хворих

Г. Швидкий розвиток хвороби

Д. Швидкий регрес після припинення дії чинника

7. Для алергічного контактного дерматиту характерно (вкажіть невірну відповідь):

А. Нечіткі межі вогнища

Б. Виникає тільки у сенсибілізованих хворих

В. Виникає через 12-74 год. після впливу чинника

Г. Виникає у будь-кого

Д. Можлива генералізація процесу

8. Лікування алергічного контактного дерматиту включає (вкажіть невірну відповідь):

А. Креми і мазі, що містять глюкокортикоїди

Б. Елімінуючі засоби

В. Гіпосенсибілізуючі засоби

Г. Вітаміни

Д. Антибіотики

9. Для токсикодермії характерно:

А. Гострий початок

Б. Симетричність висипки

В. Мономорфність висипки

Г. Можливе ураження слизових оболонок

Д. Загальний стан не порушується

10. Лікування токсикодермій (вкажіть невірну відповідь):

А. Ентеросорбенти

Б. Фунгіцидні засоби

В. Антигістамінні препарати

Г. Дезінтоксикаційні засоби

Д. Зовні – індиферентні водно-збовтуючі суміші, аерозолі з кортикостероїдами

11. Для синдрому Лаєлла характерно:

А. Ізоморфна реакція Кебнера

Б. Тріада Аушпіца

В. Симптом Нікольського

Г. Симптом Беньє-Мещерського

Д. Симптом Ядасона

12. Для синдрому Лаєлла характерно (вкажіть невірну відповідь):

А. Підвищення температури тіла до 38-41ºС

Б. Уртикарні, еритематозно-бульозні елементи

В. Симптом змоченої білизни

Г. Порушення загального стану

Д. Госпіталізують в шкірно-венерологічний диспансер

Задачі.

1. На прийом звернулась мама з дитиною 2 років зі скаргами на почервоніння шкіри в між сідничній складці, помірну болючість. Хворіє впродовж тижня. Об’єктивно: у дитини ожиріння ІІ ступеня. У між сідничній складці шкіра гіперемована, мацерована. Межі ураження чіткі. Ваш діагноз?

А. Простий контактний дерматит

Б. Алергічний контактний дерматит

В. Екзема звичайна

Г. Псоріаз складок

Д. Кандидоз складок

2. На прийом до лікаря звернувся сантехнік зі скаргами на почервоніння, відчуття паління, болю в області правого передпліччя. Висипка з’явилася через 10-15 хвилин після дотику до гарячої труби. Об’єктивно: на шкірі розгинальної поверхні правого передпліччя відмічається вогнище з чіткими межами, розміром 3х6 см. Шкіра у вогнищі гіперемована, мають місце поодинокі міхурі з прозорим вмістом. Ваш діагноз?

А. Герпетиформний дерматоз Дюринга

Б. Алергічний контактний дерматит

В. Екзема звичайна

Г. Простий контактний дерматит

Д. Вульгарна міхурчатка

3. Хвора 27 років, маніпуляційна медсестра, скаржиться на погане самопочуття, загальну слабкість, головний біль, біль в м’язах, суглобах та висипку на шкірі, яка супроводжується різким болем та пекучістю. Висипка з’явилася через 2 дні після прийому ампіциліну з приводу ангіни. Об’єктивно: Загальний стан хворої тяжкий, температура тіла 39,2^оС. Весь шкірний покрив гіперемійований. На тулубі та кінцівках відмічаються множинні міхурні елементи, ерозії, обривки епідермісу. Шкіра при пальпації болюча. Симптом Нікольського різко позитивний. Ваш діагноз?

А. Синдром Лаєлла

Б. Міхурчатка вульгарна

В. Кір

Г. Герпес оперізуючий

Д. Герпетиформний дерматоз Дюринга

4. На прийом до лікаря дерматолога звернулась хвора 32 років зі скаргами на появу висипки на шкірі в ділянці шиї та грудної клітини, яка супроводжувалась свербежем. Висипка з’явилась після прийому ацетилсаліцилової кислоти і трималась на шкірі близько 2 годин, після чого поступово самостійно зникала. Об’єктивно: мають місце множинні уртикарні елемени розміром з долоню. У хворої відмічається червоний дермографізм, в крові – еозинофілія. Про яке шкірне захворювання можна думати?

А. Кропив’янка

Б. Алергічний дерматит

В. Шкірна сверблячка

Г. Токсикодермія

Д. Свербець дорослих

5. Хлопчик 7 років скаржиться на погане самопочуття, біль при ковтанні, болючу висипку на губах і в роті, а також сверблячу висипку на обличчі і тулубі, яка з’явилася через 3 дні після прийому анальгіну з приводу гострого отиту. Об’єктивно: Загальний стан дитини важкий, температура тіла 38,6^оС. На шкірі губ і слизовій рота – поширені ерозії з масивними геморагічними кірками. На шкірі обличчя і тулуба – множинні еритематозні плями та набряклі папули із заглибленим, з синюшним відтінком центром, на поверхні яких є везикули й міхурі; елементи мають тенденцію до злиття. Симптом Нікольського – негативний. Яку невідкладну догоспітальну допомогу слід надати дитині?

А. Відмінити всі медикаменти, призначати кортикостерїдні засоби (парентерально).

Б. Відмінити всі медикаменти, призначати кортикостерїдні мазі.

В. Відмінити всі медикаменти, призначати антигістамінні.

Г. Відмінити всі медикаменти, призначати послаблюючі.

Д. Відмінити всі медикаменти, призначати кортикостерїдні засоби (всередину).

6. Хворий 43 років скаржиться на висипку на шкірі, яка супроводжується інтенсивним свербежем. Появу висипки пов’язує з пероральним прийомом бутадіону з приводу обмінного поліартриту. Об’єктивно: Загальний стан хворого задовільний, температура тіла – 36,7 °С. На шкірі тулуба, верхніх та нижніх кінцівок відмічається поширена дисемінована поліморфна висипка у вигляді запальних плям, уртикарних та папульозних елементів. Висипка має тенденцію до злиття. Яку догоспітальну допомогу слід надати хворому (вкажіть невірну відповідь)?

А. Відмінити прийом бутадіону

Б. Призначити ентеросорбенти

В. Призначити антигістамінні

Г. Призначити противовірусні

Д. Терміново направити на лікування та спостереження у дерматолога

7. Дівчинка 7 років скаржиться на погане самопочуття, біль при ковтанні, болючу висипку на губах і в роті, а також сверблячу висипку на обличчі і тулубі, яка з’явилася через 3 дні після прийому анальгіну з приводу зубної болі. Об’єктивно: Загальний стан дитини важкий, температура тіла 38,6^оС. На шкірі губ і слизовій рота – ерозії з масивними геморагічними кірками. На шкірі обличчя і тулуба - монетовидні набряклі папули із запавшим синюшним центром, на поверхні яких є везикули і міхурі, що мають тенденцію до злиття. Симптом Нікольського - негативний. Ваш діагноз?

А. Синдром Стівенса –Джонсона

Б. Вульгарна міхурчатка

В. Герпетиформний дерматоз Дюринга

Г. Вроджений бульозний епідермо ліз

Д. Дитяча екзема

8. Хворий 34 років скаржиться на погане самопочуття, головний біль і висипку на шкірі, яка супроводжується різкою болем і пекучістю. Висипка з’явилася через 2 дні після прийому сульфалену з приводу ангіни. Об’єктивно: Загальний стан хворого важкий, температура тіла 38,8^оС. Симптом Нікольського різко позитивний, в мазках-відбитках клітини Тцанка не виявлено. Ваш діагноз?

*А. Синдром Лаєлла

Б. Вульгарна міхурчатка

В. Листоподібна міхурчатка

Г. Герпетиформний дерматоз Дюринга

Д. Контактний дерматит

Клінічні ситуаційні задачі (з буклета медичного ліцензійного іспиту “Крок 2”).

9. У жінки, яка звернулася до лікаря із скаргами на ураження шкіри
тулуба, обличчя та кінцівок після перорального прийому бісептолу, встановлено діагноз медикаментозної токсикодермії. Які методи лікування най­більш ефективні для пацієнтки?

A. Імунотерапія

Б. Протизапальна терапія

В. Антигістамінна терапія

Г. Дезінтоксикаційна терапія

*Д. Екстракорпоральна терапія

10. У чоловіка 35 років раптово на шкірі тулуба з’явилася численна гострозапальна неупорядкована ви­сипка, що складається з розеол, папул, пухирів, які розкидані по шкірі переваж­но фокусно і виникли через кілька годин після відвідання ним ресторану. Який діагноз найбільш імовірний у хворого?

А. Алергічний дерматит

*Б. Токсикодермія

В. Контактний дерматит

Г. Екзема

Д. Нейродерміт

11. Хворий скаржиться на появу сверблячих висипів, підвищення тем­ператури тіла до 39°С, загальне незду­жання. Висипання з’явилися після прийому антибіотиків під час захво­рювання на бронхіт. Об’єктивно: на тулубі, обличчі, кінцівках спостеріга­ється розеольозно-папульозний висип червоного кольору, схильний до поширення та злиття. Про яке захворю­вання можна подумати?

*А. Токсикодермія

B. Кропив’янка

C. Екзема

D. Короста

E. Рожевий лишай

7. Рекомендована література:

7.1. Основна:

1. Кравченко В.Г. Шкірні та венеричні хвороби. - Київ: Здоров’я, 1995.

2. Скрипкин Ю.К. и соавт. Кожные и венерические болезни. - М.: Медицина, 1995.

3. Павлов С.Т. и соавт. Кожные и венерические болезни. - М.: Медицина, 1985.

4. Владимиров В.В., Зудин Б.И. Кожные и венерические болезни (атлас). - М.: Медицина, 1980.

5. Шкірні та венеричні хвороби. Навчальний посібник з тем, які передбачені для самостійного опанування / М.О.Дудченко, О.І. Денисенко, М.П. Перепічка та ін.-Чернівці, 2004.

6. Коляденко В.Г., Бухарович А.М., Федоренко О.Є. Методичні вказівки по підготовці до лекцій з курсу шкірних та венеричних захворювань. - Київ, Чернівці, 1992.

7. Бухарович А.М. и соавт. Методические рекомендации по овладению практическими навыками по дерматовенерологии. - Полтава, 1985.

8. Наказ МОЗ України № 286 від 07.06.2004 р. “Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України”.

9. МОЗ України, 1998 р. МКХ-10 (витяг). Міжнародна статистична класифікація хвороб МКХ-10. “Короткий адаптований варіант, заснований на Міжнародній статистичній класифікації хвороб і проблем, пов’язаних із здоров’ям, 10-го перегляду, прийнятої 43-ю Всесвітньою Асамблеєю Охорони Здоров’я”.

7.1. Додаткова:

1. Айзятулов Р.Ф. Клиническая дерматология (этиология, патогенез, клиника, диагностика, лечение): иллюстрированное руков. – Донецк: Донеччина, 2002.

2. Айзятулов Р.Ф. Кожные болезни в практике врача (этиология, патогенез, клиника, диагностика, лечение). – Донецк: Каштан, 2006.

3. Дифференциальная диагностика кожных болезней: Руководство для врачей //Под ред. Б.А.Беренбейна и А.А.Студницина.- М.: Медицина, 1989..

4. Інтенсивна терапія в дерматовенерології / П.П. Рижко, А.С. Владика, В.М. Воронцов та ін. – Харків: Прапор, 2006.

5. Кожные и венерические болезни: Руководство для врачей / Под ред. Ю.К.Скрипкина. В 4-х томах. - М.: Медицина, 1995.

6. Коляденко В.Г., Федоренко А.Е., Головченко Д.Я. Медицинская деонтология в дерматологии и венерологии. - Киев: Здоровье, 1989.

7. Кулага В.В., Романенко И.М. Лечение болезней кожи. - Луганск, 1996.

8. Патоморфология болезней кожи: руководство для врачей / Г.М. Цветкова, В.В.Мордовцева, А.М.Вавилов, В.Н.Мордовцев. - М.: Медицина, 2003.

9. Савчак В., Галникіна С. Практична дерматологія. - Укрмедкнига, 1998.

10. Савчак В.І., Ковальчук М.Т. Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.

11. Сан Э.Е. Дерматология. – Москва, Санкт-Петербург, 2001.

12. Федотов В.П., Быбалкин С.Б., Романцов М.Г. Очерки по иммунокоррекции в дерматовенерологии: Пособие для врачей.– Днепропетровск, Санкт-Петербург, 2007.

13. Atlas of dermatology and venerology / B. Hratch, A.Samir, D. Anwar et al., – Acadimic Year, 1998-1999.

14. Lawrence C.M., Cox N.H. Physical signs in dermatology. Color atlas and text (part 2 of 4). – Mosby, Year Book Europe Limited, 1993.

15. Lawrence C.M., Cox N.H. Physical signs in dermatology. Color atlas and text (part 3 of 4). – Mosby, Year Book Europe Limited, 1993.

16. Pasricha J.S., Ramji Gupta. Illustrated textbook of dermatology. – Medical Pablishers, 1999.

17. Wolff K., Johnson R.A., Suurmond D. Fitzpatrick’s. Color atlas & Synopsis of Clinical Dermatology. - McGraw-Hill, 2005.

Методичну розробку склала

асистент ______________

Рецензія позитивна.

Рецензент, доц. ______________

Дата добавления: 2015-10-29