Токсикомания Проституция

Соц.статус юнацтва

Соціальний статус юнацтва неоднорідний. Діяльність і рольова структура особистості на цьому етапі вже набувають ряд нових, дорослих якостей. Головна соціальна завдання цього віку - вибір професії. Вибір професії та типу навчального закладу неминуче диференціює життєві шляхи дівчат і юнаків, з усіма наслідками, що випливають звідси соціально-психологічними наслідками. Розширюється діапазон громадсько-політичних ролей та пов'язаних з ними інтересів і відповідальності.

Характеризуються певною маргінальністю (відсутністю статусу) – тому що свій соціальний статус ще не здобули, або користуються минулим статусом своїх батьків, або майбутнім – професійним.

29.Криза ідентичності молодої людини

В юності головним завданням розвитку стає вирішення конфлікту, який назв. Еріксоном «ідентичність проти рольової дифузії». У процесі його вирішення може виникнути криза і Еріксон тлумачить ідентичність як інтеграцію усіх попередніх ідентифікацій і Я-образів. Формування ідентичності - це процес перетворення всіх колишніх ідентифікацій у світлі очікуваного майбутнього. Хоча розвиток ідентичності досягає критичної точки, в деяких можливе настання кризи, тільки в період юності, воно починається в дитинстві.Намагаючись уникнути конфлікту деякі юнаки та дівчата надто поспішають із самовизначенням, тому не в змозі розкрити свій потенціал повністю; інші розтягують цю кризу і стан розпливчатої ідентичності на невизначений час, розтрачуючи свою енергію в затяжному конфлікті розвитку і сумнівах з приводу самовизначення. Іноді дифузна ідентичність знаходить вираження в так званій «Негативній ідентичності», при якій індивідуум приймає небезпечну або соц. небажану роль. Кризи можна запобігти різними способами. Батькам і значущим дорослим слід уникати надмірних вимог до дітей і не ставити перед ними занадто невизначені цілі. Підліткам потрібно забезпечити широкий вибір варіантів позитивного способу життя або функціональних моделей для наслідування - з можливістю випробувати декілька прийнятних ролей, краще пізнати себе і отримати інформ. про реальні шанси і варіанти, що надаються тією культурою, у якій вони розвиваються. Було встановлено, що неправильне проходження конфлікту корелює з широким спектром проблем - від труднощів психол. зростання до патології. Сильна дифузія ідентичності пов'язана з нездатністю приймати рішення, заплутаністю в проблемах, втратою індивідуальності на людях, труднощами встановлення задовольняють відносин з тенденцією до ізоляції, труднощами в роботі і низькою здатністю до зосередження. Оскільки ідентичність не без підстави вважається одним з осн. елементів розвитку особистості і його сили, незадовільне протікання кризи робить індивідуума менш здатним справлятися з завданнями та пристосуванням до умов.

30.Етапи розвитку ідентичності молоді

31.Взаємовідносини між поколіннями

Покоління, їх відносини є однією з найважливіших діючих, енергетичних, інформаційних сил розвитку сусп-ва. Вся історія людства може розглядатися як зміна поколінь. Маркс і Енгельс у Німецькій ідеології кажуть: «Історія є не що інше, як послідовна зміна поколінь, кожне із яких використовує матеріали, капітали, продуктивні сили, передані йому усіма попередніми поколіннями. В силу цього дане покоління, з одного боку, продовжує успадковану діяльність при цілком змінених умовах, а з ін.- видозмінює старі умови за допомогою цілком зміненої діяльності» Зміна поколінь одна з початкових, природних, вічних, загальнолюдських характеристик розвитку сусп-ва в цілому і кожної окремої особистості.Покоління реалізує притаманні йому ф-ї. У відносинах поколінь головним є передача (трансмісія) культурних цінностей. Безперервність цього процесу поєднується із стрибкоподібним розвитком культури. Закріплені культурні здобутки, традиції супроводжуються процесами оновлення, що супроводжується конфліктами, народженням так званої контркультури, що особливо характерно для молодіжних рухів.

32.Теорії конфлікту поколінь

Проблема наступності і конфліктів у стосунках "батьків" і "дітей" може розглядатися як взаємодія зустрічних потоків інформації і діяльності, як особливості передання культурних цінностей від покоління до покоління. Як каже арабська народна мудрість, люди завжди більше подібні на своїх сусідів, ніж на своїх батьків, адже із сусідами вони разом виростали, виховувалися і живуть у тих самих історичних і культурних умовах. Саме через різницю у життєвому і культурно-історичному досвіді, проблема наступності і конфліктів у стосунках "батьків" і "дітей" існуватиме завжди, але зміст проблеми, гострота суперечностей набуває особливого, конкретно-історичного характеру. Конфліктність у стосунках поколінь найчастіше наростає в революційні епохи руйнування традиційних зв'язків між генераціями батьків і дітей. Способи подолання конфлікту пов'язані зі соціально-класовою неоднорідністю суспільства. Загострення стосунків між поколіннями "батьків" і "дітей" пов'язане з рядом соціальних процесів сучасності. Надлишкові блага, що дісталися без зусиль приводять до появи молодих людей, які свій розумовий і моральний рівень вважають більш ніж достатнім, вони не знають труднощів і турбот, не відчувають обов'язків. Без подолання труднощів, без боротьби і вічного зусилля само реалізуватися, самоствердитися народжується, за словами Ортеги-і-Гассета, варвар із хамською поведінкою як законний плід цивілізації поблажливості і недисциплінованості. "Коли цей тип починає переважати, треба дзвонити в дзвони і кричати, що людству загрожує знищення, що є, практично, тотожне смерті".Соціологічна література не тільки старанно описувала і пробувала пояснити явище "молодіжного бунту", але навіть стала одним із чинників його популяризації, поширюючи інформацію про нові цінності, бажання і спосіб поведінки молодих людей, які багато в чому йшли у супротив із домінуючою культурою, тобто, фактично, популяризуючи ідеологію контркультури.

33.Соц.-економ. Становище молоді в сучасних умовах

Для здійснення самовизначення молоді в сфері економіки вважливе значення має забезпечення рівних умов для трудового стану молоді, можливість соціального просування, досягнення економічної самостійності. В сучасних умовах ще існує відчутна нерівність серед молоді в здобутті освіти, духовного і культурного розвитку, професійної підготовки, вибору місця праці. Такі явища пояснюються демографічними, організаційними структурами, диспропорціями та ін., відсутністю сильної державної соціальної політики. Так, у порівнянні з міською молоддю, у сільської – невисокі можливості здобуття якісної освіти: загальної та професійної. Починаючи з 90 – х років погіршується економічне становище молоді. Це стосується виконання молоддю фізично тяжких, шкідливих, непривабливих робіт, постійної загрози безробіття, одержання мінімальної заробітної платні та ін. Нині в тіньовій економіці працює майже 25 – 30 % молоді. Падає і рівень життя молоді, яка змушена вдаватися до додаткових заробітків та ін. Тож, за гідної підтримки всієї громади плани молоді по здобуттю обраної професії, мають шанс втілитись у реальних кроках реформування вітчизняної освіти.

34.Економічна поведінка молоді

Усвідомлення молодою людиною своєї відповідальності перед суспільством, свого патріотичного обов’язку працювати на благо народу – невід’ємний елемент зрілості. В основі виховання молоді лежить глибока переконаність у необхідності змін у суспільстві, становлення ринкових відносин. Що правда, у сфері праці молоді тривалий період відводилось другорядне місце. Звідси посилювалась матеріальна і психологічна залежність молодих людей від старших поколінь. Та й тепер ще близько 80% молодих людей живуть на частковому або повному утриманні батьків та рідних. Основна частина молоді при переході на ринково-орієнтовану економіку розраховує на суспільну допомогу і захист, а не на власні сили. Процес професійного самовизначення молоді відзначається особливостями: зростанням диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах України, поява надлишків та недостатність робочої сили; серед молоді посилюється прихованість і явне безробіття; розтягується період набуття освіти і наявність наявних можливостей в її одержанні: масове вимивання молоді з виробничих структур у сфері приватного бізнесу, насамперед, пов'язані з комерційною діяльністю; використання молоді на тимчасово вигідних та добре оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки, та пов’язаного з цим процес декваліфікації молоді.

35.Молодь на ринку праці

Молодь є з одного боку найактивнішим, а з іншого найуразливішим сегментом українського ринку праці, на якому в конкуренції за робочі місця перемагають найбільш кваліфіковані кадри з досвідом та професіями, що користуються попитом на сучасному етапі. Тому державна служба зайнятості сприяє в працевлаштуванні особам, і перш за все молоді, яка не здатна конкурувати на ринку праці. Відносно новим явищем стає дальше погіршення економічного стану молоді. Це стосується виконання нею фізично важких, шкідливих і непривабливих робіт, постійної загрози безробіття, одержання мінімальної заробітної платні. середня заробітна платня молодих робітників складає нині лише 60% від середньо-українського рівня і є вдвічі нижчою від величини мінімального споживчого бюджету для юнаків і дівчат. Наслідком цього є падіння рівня життя молоді в цілому, що спонукає молодь вдаватися до підробітку крім основної роботи чи навчання. Але з огляду на те, що вторинна зайнятість здійснюється переважно у неформальній або тіньовій економіці, молодь стає там об'єктом визиску та посиленої експлуатації. Сьогодні у тіньовому секторі економіки працює 21% молодих людей у віці 15-28 років; у віці ж 20-28 років цей відсоток зростає до 25,3. Найбільш поширеним в усіх групах молоді великих міст є надання послуг приватним особам; цим займається нині від 40 до 47 відсотків молоді.

36. Портрет молодого безробітного

Проблема працевлаштування молоді полягає сьогодні не стільки у відсутності робочих місць, як у нездатності держави, роботодавців та самих молодих спеціалістів знайти спільну мову. Коли людина втачає роботу, вона не відразу усвідомлює те, що з нею відбулось, знаходиться у стані шоку – перша фаза – характерно: дезорієнтовансть, нездатність планувати свої дії, вона є нетривалою (1 місяць). ІІ фаза – характеризується негативним відношенням до втраченої роботи та оптимізмом. Вона триває декілька тижнів і перехід до наступної є непомітним і поступовим. ІІІ фаза – характ.занепокоєванням та стражданням. Поступово засвоюється нова ідентичність безробітного. Людина сама помічає особистісні зрушення, ускладн.відносинами х оточуючими, змінюєт.соц.середов. Ця фаза може тривати декілька місяців, на поч..її – йде активний пошук роботи IVфаза – інституціоналізованого суспільства з відпов.ідентичністю. Роль безробітного є соц.інституц-м типом, який передбачає: безрибне звільняє від соц.обов’язків і має викон.їх незалежно від фінанси.і екон.статусу вважається, що безробітний сам винен у втраті роботи і сам має знайти з неї вихід безробмає розглядати свій стан як небажаний, тимчасовий і зобов’язаний з-ти б.-яку роботу з б.-якою зароб.платою безробітний, який не зміг сам з-ти роботу вважається некомпетентним статус постійного безробітного може отримати лише та людина, яка за станом здоров’я не може працювати, є інвалідом

37.Взаємовідносини молоді і політичної влади

молодь є політично (та соціально) неактивною суспільною групою, але ра-зом з тим молоде покоління достатньо чітко розуміє шляхи виходу на політичну арену, а також ресурси та якості які необхідні для цього; стимулом для активізації участі молоді у політиці, її вибору політичної іде-ології, своєї позиції у системі суспільних відносин, є поширення успішного досвіду проведення освітніх програм, які орієнтують молодь на активну політичну діяльність

Політичний простір української молоді являє собою сегмент її політичних дій, участь у владних структурах, наявність відповідних політичних (і інших, близьких до них) організацій. Масштаби політичного простору залежать від конкретних дій молодіжних структур, наявності активних, що мають авторитет, молодіжних лідерів, які виконують певні політичні завдання, в тому числі здійснюють захист інтересів молоді як в загальнонаціональному масштабі, так і в регіонах. Політичний простір молоді існує в сфері функції влади, тобто в її політичному просторі. Ця особливість позначається і в тому випадку, коли інтереси молоді і держави співпадають, і тоді, коли вони не співпадають. Тим самим підкреслимо, що політичний простір молоді, в якому вона має власний абсолютний вплив, обмежений.

Зростання громадських, культурологічних, спортивних і інших молодіжних, підліткових і дитячих організацій було характерне у другій половині 90-х років. Цьому сприяло прийняття Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації" (1998 p.). Наявність потужних структур в молодіжному русі також характеризує і визначає зміст молодіжного політичного простору. Тим більше, що молодіжні організації є частиною загальної політичної системи і вони виконують свою вельми значущу організаційно-політичну функцію. Молодь становить чималу частину електорату, однак дуже рідко на виборах у владні структури голосує саме за молодіжних лідерів. Та, навіть далеко не всі партії мають свої молодіжні організації.

38.Політичні орієнтації молоді

Сьогодні спостерігається досить суперечлива ситуація. З одного боку, високий інтерес до політичних подій та явищ у суспільстві, висока електоральна активність. З іншого – дуже низькі показники реальної політичної участі та представленості політичного ціннісного рівня в структурі свідомості сучасної молоді. По-перше, таке становище можна пояснити недосконалістю процесу політичної соціалізації в сучасних умовах, коли спостерігається відірваність молодого покоління від політичного життя країни, бракує механізмів їх реальної взаємодії. Молодь зневірена у власних силах, не відчуває достатніх можливостей для впливу на перебіг політичних подій. По-друге, можливою причиною є недовіра до сучасних органів державного управління, політичних партій, поширення стереотипу „політика – брудна справа”, а тому відбувається пошук інших сфер самоактуалізації і самореалізації.

39.Молодь у політичних партіях та політичних рухах

нинішня молодь становить незначний відсоток у політичних партіях (за даними Українського інституту соціальних досліджень протягом останніх 4-х років членство молоді в політичних партіях ледве досягло 2%). До того ж майже всі партії мають дуже невеликий відсоток своїх прибічників у молодіжному середовищі. Це повинно спонукати партії до подальшого визначення концептуальних засад молодіжної політики, розробки “молодіжної платформи”, залучення молоді у припартійні молодіжні громадські об’єднання тощо. Вивчення політичної активності молоді передбачає врахування такого показника, як участь молоді у роботі органів державної влади. За даними Держкомстату, за часів незалежності кількість молоді серед депутатів вищого законодавчого органу України значно зменшилася. Результати досліджень щодо ставлення молоді до політичних партій, молодіжних організацій та професійного заняття політикою дозволяють зробити наступні висновки: участь української молоді у політичному житті відповідає показникам європейських країн. Відомо, що в стабільних демократіях, де немає потреби в кардинальних змінах існуючої політичної системи, більша частина молоді є лише потенційно активною, психологічно готовою до політичної участі Причини пасивності молоді: вирішення проблем матеріального забезпечення, професійного самовизначення вимагають від молодої людини таких зусиль, що політична діяльність об’єктивно переміщується на периферію її інтересів. високий рівень недовіри до державних інституцій обумовлює негативне ставлення молоді до політичної діяльності взагалі. не сформувався механізм політичної соціалізації молоді за нових умов.

40.Особливості політичної культури студентства

спостерігається досить суперечлива ситуація. З одного боку, високий інтерес до політичних подій та явищ у суспільств. З іншого – дуже низькі показники реальної політичної участі та представленості політичного ціннісного рівня в структурі свідомості сучасної молоді. По-перше, таке становище можна пояснити недосконалістю процесу політичної соціалізації в сучасних умовах, коли спостерігається відірваність молодого покоління від політичного життя країни, бракує механізмів їх реальної взаємодії. Молодь не відчуває достатніх можливостей для впливу на перебіг політичних подій. По-друге, можливою причиною є недовіра до сучасних органів державного управління, політичних партій, поширення стереотипу „політика – брудна справа”, а тому відбувається пошук інших сфер самоактуалізації і самореалізації.

41.Екстремізм у молодіжному середовищі.

В традиционном понимании экстремизм – это приверженность к крайним взглядам, мерам, наиболее часто проявляемым в политике, международных отношениях, религии и т.д. [4]. экстремизм – это насильственные и (или) противоправные деяния общественных объединений, иных организаций, должностных лиц и граждан, совершаемые по мотивам религиозной, расовой, половой и иной социальной неприязни, а также призывы к совершению таковых деяний [7].

Можно предположить, что «молодежный экстремизм» является лишь тенью «взрослого» и не представляет особой опасности в качестве обособленного явления. Однако, молодежный экстремизм является одной из наиболее актуальных социально-политических проблем. Важно понимать, что часто рядовыми исполнителями экстремистских акций являются именно молодые люди, часто даже не достигшие совершеннолетия.

Основным критерием, позволяющим отграничивать молодежный экстремизм от экстремизма вообще, является возраст его приверженцев. Выделены следующие возрастные рамки: 15-29 лет [15] и 14-30 лет [16]. Учеными выделяется такая характеристика поведения молодежи как «экстремальность», под которой понимаются различные формы проявления максимализма в сознании и крайностей в поведении на групповом и индивидуально-личностном уровнях.

молодежный экстремизм обычно начинается с выражения пренебрежения к действующим в обществе правилам и нормам поведения или в отрицании их, потому, что молодежь во все времена была подвержена радикальным настроениям в силу возрастных ее свойств. Ю.М. Антонян выделяет такие неотъемлемые черты экстремистского сознания у молодежи как: 1) разделение мира на две различные группы «мы» (хорошие, умные, трудолюбивые и т.д.) и «они» (плохие, готовящиеся на нас напасть, угрожающие нам и т.д.) и 2) перенос негативных черт отдельных лиц на всю социальную (религиозную, национальную) группу.

К причинам, порождающим экстремистские настроения молодежной среде, необходимо отнести не только социально-экономические противоречия современного общества, но и культурно-воспитательные проблемы: изменение ценностных ориентаций, распад прежних моральных устоев. А также:

· преобладание досуговых ориентаций над социально полезными;

· кризис школьного и семейного воспитания;

· криминальная среда общения;

· неадекватное восприятие педагогических воздействий;

· отсутствие жизненных планов.

42.Історія молодіжного руху в Україні.

Особливості молодіжного руху окремих країн визначаються у значній мірі сутністю політичної системи та адаптацією державної політики стосовно молоді до її безпосередніх потреб. Від цього залежить векторність молодіжної ініціативи, рівень її радикалізму та безкомпромісності; кількість молодіжних організацій та їх політизованість; поширення неформального руху та рівень девіації в молодіжному середовищі.

Політична система України вступила в нову фазу свого розвитку. Демократичні інституції поступово закріплюють свої позиції. Підвищується рівень політичної культури всього населення України і молоді зокрема. Нові умови дають широку можливість розвитку молодіжної ініціативи, самореалізації молодого покоління.

Слід відзначити наявність розбіжностей у поглядах вітчизняних і зарубіжних науковців щодо визначення самого терміну “молодіжний рух”. Одні розглядають його конкретно-історичну сутність крізь призму розвитку соціальної активності молоді, інші — як “складову частину молоді”, чи як “сукупність молодіжних громадських об’єднань” тощо. Представники вітчизняної науки пропонують розглядати цей рух, по-перше, як одну з рухливіших і мінливіших форм соціальної активності молоді, її соціально-політичних громадських ініціатив; по-друге, як один із засобів участі молоді у суспільних процесах через колективні (як зорганізовані, так і неструктуровані) форми прояву її самодіяльності на засадах спільних інтересів; у більш вужчому розумінні – як систему молодіжних громадських об’єднань

За допомогою організації, молоді люди мають можливість повніше зреалізувати свої інтереси, запити та потреби, тобто, само реалізуватися як особистості; молодіжні організації дозволяють адекватно відрегулювати стосунки молоді з державою, її структурами. Вважається, що саме молодіжні організації є інструментом найбільш дієвої соціалізації молодого покоління.

43.Молодіжні організації в суч. Укр. (формальні й неформальні)

Молодіжні громадські організації (в Україні) — об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою якої є здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів.Зміст Засновники та члени молодіжних громадських організацій Засновниками молодіжних громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку. Засновниками спілок молодіжних громадських організацій є молодіжні громадські організації. Членство в молодіжних громадських організаціях може бути індивідуальним і колективним.

Членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях може бути фіксованим і нефіксованим.

Державна підтримка молодіжних громадських організацій здійснюється в таких формах: надання молодіжним громадським організаціям інформації про державну молодіжну політику; подання методичної й організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді; сприяння створенню підприємств, установ і організацій, які надають послуги молоді або сприяють зайнятості молоді. Молодіжні громадські організації звільняються від сплати за державну реєстрацію та збору за реєстрацію їх символіки. Держава здійснює підтримку і в інших формах, що не суперечать законодавству України.Фінансова підтримка діяльності молодіжних громадських організацій

44.Особливості девіантної поведінки молоді в сучасних умовах

Пьянство и алкоголізм Алкоголизм - патологическоевлечение к спиртному и последующеесоциально-нравственнойдеградациейличности. Пьянство - этонеумеренноеупотреблениеалкоголя, которое наряду с угрозойздоровьюличности, нарушаетеесоциальнуюадаптацию. Чащевсего мотивом пьянстваявляется: развлечение, воздействиеближайшегоокружения, соблюдениепитейныхтрадиций, празднованиепамятных дат, супружеские, семейныенеурядицы, неприятности на работе.

Преступность Подросткам и юношам в возрасте 14-18 лет присущакаккорыстная, так и насильственнаямотивация противоправного поведения. На сегодняшний день к подростковым и юношескимправонарушениямможноотнести угон автотранспорта, завладение предметами молодежноймоды. Насильственныеправонарушениявызываютсяпотребностямисамоутверждения, стаднымчувством, ложно понятого долга перед своейкомпанией, недостаткамивоспитания.

Самоубийство Суицидальноеповедение у подростков часто бъясняется отсутствием жизненного опыта и неумением определить жизненные ориентиры.

Наркомания -этозаболевание, котороевыражается в физическойилипсихологическойзависимости от наркотиков, непреодолимомвлечении к ним, чтопостепенноприводиторганизм к физическому и психологическомуистощению.

Мотивы наркомании и токсикомании:

1) Удовлетворениелюбопытстваотносительнодействиянаркотическоговещества;

2) Испытаниечувствапринадлежности с цельюбытьпринятымопределеннойгруппой;

3) Выражениенезависимости, а иногдавраждебногонастроения по отношению к окружающим;

4) Познаниеприносящегоудовольствие нового, волнующегоилитаящегоопасностьопыта;

5) Достижение «ясностимышления» или «творческоговдохновения»;

6) Достижениечувстваполногорасслабления;

7) Уход от чего-тогнетущего.

Токсикомания Проституция

45.Сексуальні відносини у молодіжному середовищі

46.Репродуктивні орієнтації та репродуктивна поведінка молодих сімей

Репродуктивна поведінка - це система дій і відносин, що визначають народження чи відмову від народження дитини у шлюбі або поза шлюбом. Термін «репродуктивна поведінка» застосовується, насамперед, для позначення тих дій і відносин, які пов'язані зі здійсненням повного репродуктивного циклу, послідовною зміною репродуктивних подій. Дії та відносини, що перешкоджають настанню кожної ланки репродуктивного циклу, складають іншу сторону репродуктивної поведінки і традиційно позначаються як «регулювання народжуваності», «планування сім'ї». У теорії репродуктивної поведінки ці моменти іноді об'єднуються поняттям «контрацептивний поведінку». Репродуктивна поведінка має своїм неодмінним умовою фізіологічну сторону дітонародження - плодючість. При нормальній плодючості і такому репродуктивній поведінці, при якому стає непотрібним застосування контрацепції і штучних абортів, репродуктивний цикл розгортається послідовно і закінчується живородінням.

При зниженій плодючості затягується настання вагітності, можливі спонтанні аборти і мертвонародження, тобто спостерігається неповнота циклу і живородіння може стати результатом одного повного циклу або декількох попередніх йому часткових циклів. При настанні безпліддя репродуктивний цикл стає принципово неповним, що завжди пов'язано з відсутністю живонароджених.

Типи репродуктивної поведінки: 1) багатодітні - потреба в п'яти і більше дітей; 2) средньодітні - потреба в 3-4 дітей; 3) малодітні - потреба не більше ніж у 2 дітей. 4) Може бути очікуване (плановане) число дітей характеризується реальними намірами, репродуктивними планами людей і сімей з урахуванням конкретних обставин.Аналіз структури репродуктивної поведінки особистості і сім'дозволяє зрозуміти, як складається головний результат репродуктивної поведінки - підсумкове число народжень в кінці репродуктивного періоду життя.

47.Молодіжна субкультура в сучасній Україні

Молодіжна субкультура – будь-яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, тексти, норми і цінності. Молодіжна контркультура – об'єднання молоді, що має всі ті елементи культури, що й субкультура, але чиї норми та цінності перебувають в активній чи пасивній опозиції до існуючих у суспільстві норм і цінностей.

Таким чином: Молодіжна субкультура - будь-яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленґ), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, норми і цінності.

Дуже часто термін Молодіжна субкультура плутають з поняттям Молодіжна контркультура. Для того, щоб уникнути цієї термінологічної незрозумілості, наведу таке визначення: Молодіжна контркультура - об'єднання молоді, що має всі ті елементи культури,що й субкультура, але чиї норми та цінності перебувають в активній чи пасивній опозиції до існуючих у сус-пільстві норм і цінностей. Безперечно, що деякі субкультури є контркультурними, але зовсім не означає, що ці два терміни можна протиставляти.

Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає так:романтико-ескапітські субкультури (хіппі, толкієністи, байкери...)гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери...)кримінальні (гопники, скінхеди...)анархо-нігілістичні (панки та інші).

48.Поняття «культура» і «субкультура».

Субкультура – одне з базових понять культурології, яке означає систему цінностей, настанов, способів поведінки та життєвих стилів певної соціальної групи, яка відрізняється від основної, домінантної в суспільстві культури, хоча і пов’язаної з нею.Кожен представник субкультури приймає норми, цінності, стиль життя за зразок свого існування. Однак паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які засвідчують належність до певногоугруповання, як, наприклад, жаргон (сленг), зачіска, одяг, зовнішній вигляд тощо. Для хіпі характерне, зокрема, довге волосся, для панків – вистрижена голова зі смугою по середині, яка називається “ірокез”, скінхеди своїм взуттям уважають тільки черевики фірми “Dr. Martins”, а байкери не визнають черевиків і воліють ходити в шкіряних чоботах з кованою підошвою.

Під культурою розуміються переконання, цінності і виразні засоби, які є загальними для якоїсь групи людей і служать для упорядкування досвіду і регулювання поведінки членів цієї групи. Відтворення та передача культури подальшим поколінням лежать в основі процесу соціалізації-засвоєння цінностей, вірувань, норм, правил і ідеалів попередніх поколінь. Поняття культура об'єднує в собі науку (включно з технологією) і освіту, мистецтво (літературу та інші галузі), мораль, уклад життя та світогляд.

49. Особливості молодіжної субкультури.

Загалом можна виділити 5 головних характеристик молодіжних субкультур:. Специфічний стиль життя і поведінки; Наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді; Протиставлення себе решті суспільства; Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення; Ініціативний центр, який генерує тексти. Таким чином: Молодіжна субкультура - будь-яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленґ), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, норми і цінності.

Ще одна поширена помилка, яка стосується нашої теми - це підміна поняття Молодіжна субкультура поняттям "неформальний молодіжний рух". Річ у тому, що вони не цілком тотожні. Неформальним молодіжним рухом можна назвати систему молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної діяльності у взаємозв'язку між собою і з суспільством загалом. У свою чергу, молодіжний неформальний рух є частиною ширшого середовища - "андеграунДУ"- Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає так:романтико-ескапітські субкультури (хіппі, толкієністи, байкери...)гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери...)кримінальні (гопники, скінхеди...)анархо-нігілістичні (панки та інші).

50.МОЛОДЬ ЯК ОБ 'ЄКТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

У відповідності до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" створено систему соціальних служб для молоді, яка протягом п'яти років виконує державні завдання в галузі молодіжної політики. Сукупність соціальних закладів, утворених відповідно до нормативних актів, становить трирівневу систему центрів соціальних служб для молоді -державного, регіонального, місцевого рівнів, що являють собою різні формування (методичні кабінети, експериментальні майданчики, школи передового досвіду); спеціалізовані служби (центри молоді, групи ризику, молодіжні біржі зайнятості, телефони довіри, недільні школи для дітей-інвалідів тощо). Така розгалужена система соціальної допомоги, захисту і підтримки молоді різних категорій діє в Україні сьогодні.Отже, поле діяльності соціального педагога з молоддю багатоаспектне. Визначимо основні напрямки роботи соціального педагога з молоддю:профорієнтаційна робота з молоддю; профілактична робота серед молоді (профілактика ВІЛ-інфекції, СНІДу, вживання наркотиків та психоактивних речовин серед підлітків та молоді); працевлаштування молоді; організація діяльності трудових об'єднань молоді України; робота з призовною молоддю, військовозобов'язаними; соціально-педагогічна робота з волонтерами;- соціально-педагогічна робота з молодими сім'ями;- соціальна робота з молодими жінками; підготовка молоді до сімейного життя; змістовне дозвілля молоді та ін. Розглянемо зміст деяких напрямків роботи соціального педагога з молоддю. Проблема працевлаштування комплексна й глобальна. Саме безробіття призводить до зростання криміналізації, кількості скоєних молоддю злочинів, люмпенізації населення, втрати молодою особою адаптаційних можливостей до життя, що викликає соціальну апатію, психологічну і політичну інертність молоді, спричиняє суїцид.

51.Основні напрямки сучасної молодіжної політики

· розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;

· забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;

· створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні відтворенні навколишнього природного середовища; — формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;

· охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечували здоровий генофонд народу України.

52.Соціальні орієнтації сучасної молоді

Молодь й влада.

• рівень довіри молоді до влади, офіційних осіб є доволі низьким, що в ціло-му збігається з загальними тенденціями в суспільстві (для порівняння у європейсь-ких країнах розвиненої демократії рівень довіри громадян до владних структур, офі-ційних осіб, як правило, перевищує 50%), що є перешкодою для сталого суспільного поступу;

• для підвищення рівня довіри молоді потрібно проведення цілеспрямованої політики щодо формування позитивного іміджу держави, владних інститутів в мо-лодіжному середовищі, в тому числі через запровадження програм патріотичного виховання молоді (проект якої розроблено Державним інститутом проблем сім'ї та молоді), просвіти молоді з питань державного управління й місцевого самовряду-вання тощо.

Молодь й громадянське суспільство.

• рівень підтримки молоддю необхідності існування громадянського суспіль-ства є досить високим, що є потенційним джерелом для залучення молоді до його розвитку;

• довіра до молодіжних громадських організацій є високою, а ступень залу-чення молоді до діяльності організацій громадянського суспільства є доволі низь-ким, тому молодіжним громадським організаціям потрібно "скористатися" кредитом довіри до них молоді та посилити свою роль у формуванні молодіжної політики і реальному її наповненні. Молодіжні об'єднання можуть стати суттєвим чинником групової ідентичності та як наслідок, більш чіткої соціальної ідентичності молодого покоління [16];

• громадські об'єднання молоді можуть залучати молодь до процесів держа-вотворення, державного управління й місцевого самоврядування через створення органів молодіжного самоврядування, дорадчо-консультаційних структур при орга-нах державної влади та місцевого самоврядування, груп з розробки політики тощо.

Молодь й державна молодіжна політика.

• молоде покоління незалежної України стає більш впевненим у своїх силах, зменшуються патерналістські орієнтації. Разом тим молодь достатньо критично оці-нує державну молодіжну політику;

• на сучасному етапі державі потрібно запроваджувати таку модель держав-ної молодіжної політики, яка б відповідала новим суспільно-політичним реаліям та потребам молоді, в тому числі із залученням до її вироблення та реалізації всіх суб'єктів суспільно-політичного життя: молоді, організацій громадянського суспіль-ства, різноманітних установ та організацій, самої молоді;

Молодь й вибори.

• рівень електоральної активності молоді залишається доволі високим (але при цьому спостерігається тенденція її зниження), при цьому молодь свідомо стоїть на позиціях вибору демократії, свободи та ринку;

• українським політичним партіям необхідно посилити роботу в молодіжно-му середовищі щодо обговорення ідеологічних платформ партій, активно залучати молодь (в тому числі і тих, хто не є членами партій) до формування партійних про-грам (що є шляхом залучення молоді до управління публічними справами).

Молодь й політика.

• молодь є політично (та соціально) неактивною суспільною групою, але ра-зом з тим молоде покоління достатньо чітко розуміє шляхи виходу на політичну арену, а також ресурси та якості які необхідні для цього;

• стимулом для активізації участі молоді у політиці, її вибору політичної іде-ології, своєї позиції у системі суспільних відносин [15, 16], є поширення успішного досвіду проведення освітніх програм (на кшталт "Школи молодого політика"), які орієнтують молодь на активну політичну діяльність.

Дата добавления: 2015-10-23; просмотров: 82 | Нарушение авторских прав

<== предыдущая страница	\|	следующая страница ==>
Задайте ваш вопрос	\|	Управление листами

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.03 сек.)