Сергій Гонтарук

24 лютого 2014 о 19:08

Партія понад усе, або моя історія про ВО "Свобода"

Буду писати багато, бо просто накипіло (звинувачення в основному стосуються народних депутатів і всіх хто дорвався до “корита», оскільки серед рядових свободівців є багато патріотів, яких просто зливає їх провід.)

Буду згадувати певними уривками, скачучи по датах і подіях. Почнемо зі згадки про той день, коли впереше вийшла тьма народу і саме тоді захопили КМДА. Хто був тоді на Майдані, може згадати переляк і невпевненість О. Тягнибока коли він оголошував, що активісти свободи захопили КМДА. Отже, КМДА захоплювали без команди проводу, молоді патріоти зі «Свободи» і «Спільної справи» (далі «СС»). Всю заслугу приписала собі «Свобода», а пізніше вигнала активістів «СС», і разом з тим намагалась забрати у них скриньку з грошима (пізніше гроші вкрасти намагались депутати «Батьківщини»).

Поїхали далі. Хто був від початків Майдану згадає, як вдало вводилась технологія "провокатор". Тоді було так, якщо ти активно дієш ти - "провокатор" (дуже цьому сприяла наша люба танцюристка Руслана. Їй провокатори просто снилися). Всі хто не з опозицією - той првокатор, той, хто оголошував Майдан без політиків - провокатор. І "паніслась".

Отже, організовувався Автомайдан в Межигір’я. Організовувався простими людьми, опозиція ні яким макаром не була причетна до організації (хоча б могла надати автобуси, щоб люди швидше доїхали, бо хтось не дочекався і пішов пішки). Все вдалось і десь 10-15 тис. майданівців опинились за 300 м. від Межигір’я, де нас чекав беркут. І тут зявляється на джипах наша "мужня" - апазиция і починає: "бла-бла-бла-бла".

Дехто не витримує і йде шукати обхідних шляхів до резиденції хряка. Такий шлях люб’язно показали місцеві жителі. І ось нас десь 300 провокаторів полем-яром доберається в тил беркуту (в цей час Алєжка активно кричить: вони провокатори, провокатори, провокатори!!!) Люди добираються до лінії беркуту з іншої сторони. Підходять до них якнайближче і починають кричати: "Слава Україні", щоб люди з того боку зрозуміли, що є обхідний шлях, але як виявилось людей там вже не було, бо «опа» від гріха по далі вирішила запросить Автомайдан до Медведчука.

Далі перенесемось до подій "Кривавого Водохреща". Його я зустрів перед телевізором у Луцьку. Треба було повертатись швидко до Києва. Знайшов групу в контакті "Євромайдан Луцьк" і там були контакти, щодо організації виїзду з Луцька. Як виявилось в основному всім на Майдані заправляла «Свобода». Й поїздку організовувала вона. За автобус вони так і не домовились, тому нам прийшлось довго чекати машин. Ми сиділи вночі в офісі «Свободи» і абсолютно всі висловились, яке Тягнибок гівно. Тут в офіс ввалилось якесь тіло п’яне «в древисину», як виявилось пізніше - це депутат «Свободи», чи то обласної, чи то міської ради і почав командувати. Ну він депутат, йому можна. До Києва ми їхали десь годин 12 (по дорозі прийшлось блокувати луцьких ВВшників).

По прибуттю в Київ ми заселились в Жовтневий палац. Від початку Революції туди пускали вільно і будь-кого, але в якийсь один прекрасний момент ним вирішила зайнятись «Свобода». Ну нехай. Ми увійшли у склад Волинської сотні. Ну тут я подумав, що ми відпочинем і підем воювати на Грушевського. Але не так сталось, як гадалось. Сотник заявив, що ми на Грушевського не воюємо. Наше завдання захищати Майдан. О, думаю, так, приплили. Шо у висновку: «Свобода» маючи 1500 бійців у Жовтневому, ходила зі своїми шматками (партійними прапорами) постояти під сценою. Ну, звичайно, ми послали такі порядки на … і ходили на Грушевського. На третій день при шикуванні з 90 людей лишилось 13, а всі інші пішли на Грушевського. Наш сотник замість того, щоб з нами шикуватись, постійно заповнював якісь папірці у приміщені. В перші дні на Грушевського захопили 8 свободівців, а їх лідери продовжували кричати, що там провокатори. Після загибелі людей, І. Мірошниченко практично в одному реченні зміг обізвати людей на Грушевського і провокаторами, і героями. Я думав, що то цинізм вищої міри, але все було ще попереду.
Ніхто так і не вибачився за ці слова - «провокатор». Це слово вже давно стало звучати гордо і називало справжніх патріотів.

Одного разу з нашої сотні вигнали хлопця з Луцька, який віджав у ВВешника щит, назвавши його «провокатором». То наш десятник трохи не прибив того сотника. На Грушевського лунали вибухи, а людей, які намагались вирватись у ночі на Грушевського не випускали з Жовтневого.

Однієї ночі нас вишукували в швидкому порядку, і я думаю: «ну все, зараз, нарешті поведуть нас на Грушевського». Але побачивши знов розгорнуті шматки з трьома пальцями - засумнівався. Ну щоб хоч якось себе розвеселити почав кричати: «зеку смерть, зека собаку повісим на гіляку і т.п». Підходить до мене сотник чи десятник з сусідньої сотні і каже: «шо це ти кричиш? Всі гасла затверджені радою Майдану». Це в мене викликало істеричний сміх. І ми десятком шидко затвердили нові гасла. Тоді я остаточно почав «боятись причетності до ідіотів». І хоча там було багато хлопців - справжніх патріотів, бійців, які розрізненими групами ходили на Грушевського, вони так і не дочекались згоди проводу на вивід хоч однієї сотні на Грушевського. В чому цього причина? Про це нам розповів один з рядових партійців, яких збирали на збори. Виявляється - риги пригрозили «Свободі», якщо вони виведуть своїх людей на Грушевського їх оголосять екстремістами та заборонять їх партію. Ха! Як легко налякати «мужнього» крикуна Тягнибакса. Згадав собі план Тягнибакса, що він викрикував зі сцени: «Засяє сонце і ця нечисть розтане». Це просто геніально!!! Ось все на що спромігся Тягнибок за 3 місяці.

Ну ось я і вирішив перейти до активістів «СС». Я зателефонував десятнику і повідомив, що відходжу до «СС». Бігати на Грушевсьокго самому, або невеликою групкою без командира якось не по-військовому.
Радикальність «СС» мені подобалась давно. Прийшовши в їх інфоцентр, я побачив кількох хлопців: один був з простреленою шиєю, другий – щокою. В палатці якісь молоді «інженери» жваво обговорювали випробування катапульти. О думаю, це я вдало попав. Старший в інфоцентрі сказав, що сьогодні-завтра буде формуватись національна гвардія. Хлопці активно вносили бушлати, військову форму, берци, каски які потім ділили з хлопцями з Правого Сектору. Я собі подумав: От чому маючи 1500 бійців(!) у Жовтневому не забезпечити їх хоч чимось??? Одразу стало зрозуміло хто приїхав на революцію, а хто на мітинг. Тут згадалось гасло на одній з палаток «СС»: «Революції - так, імітації - ні».

З палатки я переселився до Міністерства АПК, де жив разом з тими підстріляними хлопцями. Після спілкування з ними зрозумів – справжні бійці. Подумав, що з цими хлопцями не страшно буде йти і в вогонь і в воду. Загалом нас (активістів «СС») було не дуже багато. Тому один з поверхів ми надали козакам, інший - ударівцям, ще один – афганцям (але вони потім висилелись), почали заселяти також цивільних. Ця необережність в майбутньому зіграла з нами у злий жарт.
Далі були захоплення інших міністерств, де столи прогинались від елітного алкоголю. Уявляєте яке відчуття, коли ти приходиш в кабінет, а там вино з цінником у 12 тис. грн. Ти козаче мерзни, вмирай, а в нас тут своє життя, свій парельний світ з «блекджеком і шлюхами».

Після захоплення міністерства Юстицій швидко прибіг Віталька і по вже давній традиції обізвав всіх «провокаторами». Всі послали його до лисого дідька. Ми активно будуєм барикади, носячи мішки з снігом. Захекавшись йду купувати водичку. У магазинчику цікавим журналістам з Польщі, своєю ламаною польською пояснюю значення та історію гасла «Воля або смерть», що написане на касці. На ранок під міністерством зявились «доблесні» свободівці, які прийшли захищати міністерство від нас – провокаторів. Наших хлопців почали вихвачувати на Майдані за бейджики «СС». Двох тих підстрілених хлопців намагались побити якісь тварини зі «Свободи». У вечері проти нас розпочали інформаційну війну: якісь невідомі (підозрюю знов «свободівці») роздавали листівки, де Данилюк називався проектом Банкової, а ми ледь не головними ворогами Майдану. Після інформаційної війни мала початись і справжня. Так і сталося. «Свободівці» пішли на штурм міністерства АПК. Ми з хлопцями мирно снідали, вийшовши з кабінету, я побачив дим, почув крики. Пробігши до епіцентру, стало зрозуміло, що хтось штрумує будівлю. Вбігаю в кабінет - кличу хлопців. Ми всі вилітаєм. Люди на сходах душаться від газу. Оскільки я мав протигаз, то побіг вперед. Біжу і думаю: ну деж той Беркут? В районі третього поверху на сходах коли в мене полетіла арматура (Слава Богу встиг прикритись щитком), я побачив вдягнутих «по-майданівськи» людей, що прикривались щитами. Шо за на… подумав я. За допомогою брансбойта та «вагомих аргументів» ми вибили їх в фойє. Двох хлопців сильно постріляли. В одного 6 кульових ран. У ще одного теж поранення від куль. Вони ледь не застрелили двох працівниць міністерства, які з переляку вискочили на сходи. Їх врятував один з наших активістів. Він швидко закинув іх на поверх.

В цей час «доблесні» козачки (яких було біля сотні і яким ми віддали 3 поверх) в бронежилетах, обвішані шаблями, топірцями закрились в себе на поверсі і тихо «посцикували» в куточку. «Ударівц»і бігом почали втікати з будівлі іншим виходом. Ще якісь здорові мужики зі щитами в повній амуніції теж втікали (говорячи, що вони цивільні). Втікачів було багато(біля 300-400). Залишився кістяк: чоловік 40-50, які відбили атаку 100 свободівців і залишались у міністерстві, чекаючи наказу. З тієї сторони попросили переговорів. До нашого штабу зайшов Леонов, Швайка і ще якийсь не знаю, шо за він. Леонов казав, що то не вони стріляли, то якісь провокатори. Коли ми сказали, що покинемо міністерство, Леонов до когось звонив: і весело шкірився. Я стояв промоклий до нитки, дивився на цього виродка, міцно зжимаючи аргумент в руках і про себе нагадував: «у нас переговори, у нас переговори, у нас переговори…». Нам пообіцяли місце в Українському домі. Я ще в цього «невідомого мені депутата» перепитав, чи точно буде місце, бо в нас багато промоклих до нитки людей. - «Та так, ми гарантуємо». Але з щурами вести переговори, то себе не поважати. Якийсь такий собі депутат від батьківщини Андрій Сенченко, заперечив, що це був штурм будівлі й те, що застосовувалася зброя. Це було командно-штабні навчання. Щодо поранень, так на війні без подряпин не буває. Ах ти сучий син: шість травматичних куль в тілі це подряпини. Ти ще відповісиш за свої слова.

Ми залишились боронити свої палатки, бо хто знав, що в тих шакалів на умі. Я швидко змінив мокрий одяг, бо на вулиці було -20. Ми ще стояли на постах і переночували в палатках. Місця в укр. домі так ніхто не запропонував.
Після такої пригоди я отримав запалення легень. Далі був місяць лежання у ліжку. 15 з них із температурою 39, купа ліків, уколів, капельниць. І як підсумок рахунок на 2500 грн за лікування. Спочатку батьки дуже засмутилися, але потім тихенько дякували Богу, бо коли почалась справжня бійня, я лежав у лікарні, а не стояв на Майдані. Я дивився відео ковтав сльози і молив сусіда по палаті віддати мені свою гвинтівку. В мене було якесь відчуття зради. Але я відчував не зраду по-відношенню до себе. Я відчував, що зраджую тих хлопців з якими мав би боронити Майдан. І цього відчуття я не позбудусь доти, доки не переконаюсь, що їхня жертовна кров була не марною. Доти доки не побачу тієї України про яку мріяли вони. Зараз певно час паломництва на могили Героїв, на яких ми маємо поклястися, що доведемо почате до кінця.
Слава Небесній Сотні!

Мою розповідь на 100 % підтверджує ось це звернення «Свободи» Печерського району Києва. https://vk.com/id26266551?z=photo-54326580_321009575/.. Прочитайте його обов’язково!!!. Це звернення швидко видалили зі сторінки, а партія заявила, що то фейк. Печерська «Свобода «на 100 % підтвердили назву моєї статті: «Партія понад усе». Подякуємо цим патріотам за правду. Адже в Свободі таких багато: націоналістів, патріотів, яких фактично злив їх провід.

«Спільна Справа» не єдина організація з якою у «Свободи» виник конфлікт. Чомусь Свобода почала одразу притискати активістів «Правого Сектору» і гасити революцію на місцях. Ось розповідь активу ПС про те як їх «витіснили» із Тернопільської ОДА представники Свободи: http://realno.te.ua/polityka/тернопільську-опозицію-я..
Читаємо:

Тернопільську опозицію, як і “антимайдан” охороняє міліція і “спортсмени”

05.02.2014 14:14 Політакценти / Прокоментуй!

Вчора вночі, самооборону яка чергувала в приміщенні Тернопільської ОДА замінили представниками ВО Свобода.Сьогодні Правий сектор розяснив ситуацію.

Тернопільський “Правий сектор” брав найактивнішу участь у революційних процесах в місті, зокрема у взятті під народний контроль приміщення Тернопільської ОДА. Дотримуючись ставки на єдність усіх протестних сил і сподіваючись на чесність опозиційних політиків, ми намагалися максимально співпрацювати з іншими суб’єктами революційного процесу. Інколи ми опинялися в авангарді революційної боротьби, змушуючи інших тримати певний рівень принциповості. Усе це ми робили не для отримання якихось політичних дивідендів, а для того, щоб пришвидшити мить перемоги Національної революції.

3 лютого бійці тернопільського “Правого сектору” офіційно стали одним із загонів місцевої самооборони. Це дало нам надію на те, що наша співпраця з опозиційними силами стала ще міцнішою. Однак вже 4 лютого у приміщенні Тернопільської ОДА розпочалися ганебні дії, котрі свідчать про намагання “офіційних” лідерів протестного руху у м. Тернопіль згорнути революційний процес і прийти до цілковитого порозуміння з місцевими представниками режиму внутрішньої окупації.

Спочатку бійцям “Правого сектору”, котрі прийшли на свою зміну по охороні приміщення ОДА, було сказано, що вони мають вихідний день і наразі їхні послуги не є потрібними. Це не подіяло, і “Правий сектор” продовжував перебувати в приміщенні ОДА доти, доки не отримали від свого керівництва наказу про відхід, зумовленого небажанням конфліктувати. В цей же час під керівництвом місцевих опозиціонерів до приміщення ОДА прибули працівники міліції та охоронці-спортсмени, а самооборона отримала “вихідний”. Зараз існують достатні підстави вважати, що лідери місцевих опозиційних сил розраховують на цілковитий компроміс з режимом внутрішньої окупації, зокрема з “губернатором” В. Хоптяном та обласною прокуратурою, яка, імовірно, має компромат на деяких опозиційних політиків. І все це відбувається у той час, коли контроль над областями має стратегічне значення з огляду на можливість відчутного тиску на центральних суб’єктів існуючого режиму!

Закликаємо тернопільських політиків отямитися, не співпрацювати з ворогом і не зраджувати народу! Люди зрозуміють фальш і будуть ставитися до вас так само, як і до найгірших представників режиму внутрішньої окупації. Ви можете, виправдовуючись демагогічними заявами, навіть передати приміщення ОДА В. Хоптяну та його прислужникам. Проте у місті знайдеться достатня кількість відчайдухів, готових його повторно звільнити. Лиш тоді ви перетворитеся на політичних трупів. Не йдіть на зраду, дійте революційно – наша Національна революція неодмінно переможе!

Використання матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється тільки за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на http://realno.te.ua

Схожий конфлікт виник і в Івано-Франківську. Загалом за час Майдану «Свобода» настільки себе скомпрометувала, що саме цій силі найбільш невигідні перевибори до Ради. А вразі заявки «Правого Сектору» як політичної партії в них просто немає шансів пройти. Тому це певно один з головних героїв майбутньої контрртеволюції, яка повзучим темпом огортає нашу країну. З цього приводу у кругах свободи певна істерика. Ось показове відео де депутати від «Свободи» (до того ж п’яні) разом з міліцією б’ють активістів, які намагаються донести правду до мешканців Львова:http://www.youtube.com/watch?v=U89d3Ju4CwI.

Від початку свого існування «Свобода» опонувала себе як радикальна права сила. Але після початку революції ми не побачили жодних радикальних дій. Не побачили шановних депутатів від «Свободи» на барикадах. Опозиція залишилась на сцені, а ми продовжували стояти на Майдані. Натомість ми побачили як вони зливали Майдан з перших днів своєю бездіяльністю. Вони як гнилі хамелеони просто очікували в який колір їм треба перефарбуватися. Тому депутати обзивали справжніх радикалів «провокаторами». Якщо ти бився на Грушевського - ти провокатор, а коли ситуація змінилась на користь «провокаторів», то тоді вже вони їх називали героями. 19 січня в полон потрапило 8 свободівців, а їх лідери продовжували казати, що там, на Грушевського провокатори. Це на стільки цинічно, що певно не один я чуючи такі слова хотів вирвати їх гнилі язики. Проте, у війні - з радикалами вони на передовій. Адже вони зайняли їх ексклюзивну нішу радикальності і націоналізму. Як це так «Спільна Справа» захоплює міністерства, а ми ходимо з прапорцями під сценою. Як це так «Правий Сектор» і «Самооборона» на Грушеського кидають коктейлі, а ми з прапорцями біля сцени. Ні так не можна: «но, но, но!!!» Адже ми радикали, ми справжні націоналісти, а ви всі провокатори. Це ми маємо право виступати на сцені, а не якийсь там Степан Хмара (який 7 років відсидів у таборах суворого режиму, з них 306 днів у карцері за свою нескорену позицію, але - це дрібниця). І загалом ви плебс нічого не тямите в революції. Ось як треба боротись з регіоналами і комуністами: http://vk.com/photo26266551_325572402.

Ось це справжній радикалізм, а не ваші нещасні коктейлі.

Про зрадницьку поведінку опозиції (зокрема і керівництва ВО «Свободи») під час так званого «мирного наступу», розповів журналістам видання «Gazeta.ua.» Дмитро Гаврильченко, інженер з Дніпропетровська, який з 1 грудня минулого року є членом 4 сотні самооборони Майдану. Зокрема він вважає, що 18 та 19 лютого опозиція цілеспрямовано підставила непідконтрольні їй майданівські сотні під вогонь. Читайте детальніше в інтерв’ю з промовистою назвою: „Опозиція вбивала одразу двох зайців - і владу, і Майдан" http://gazeta.ua/articles/politics/_opoziciya-vbivala...

„Опозиція вбивала одразу двох зайців - і владу, і Майдан"

Коментувати

Дмитро Гаврильченко, інженер з Дніпропетровська, який з 1 грудня минулого року є членом 4 сотні самооборони Майдану вважає, що 18 та 19 лютого опозиція цілеспрямовано підставила непідконтрольні їй майданівські сотні під вогонь.

Про це він розповів в інтерв"ю дляGazeta.ua.

В Інтернеті зараз можна прочитати спогади від імені очевидців розгону Майдану в ніч на 19 лютого. В них сказано, що самооборона ніби-то була відсутня тієї ночі. Як ви це пояснюєте?

- Сили самооборони, які були підконтрольні опозиції, в першу чергу – ВО Свобода - вийшли зі складу самооборони напередодні і з'явилися на передовій лише ввечері 20-го, коли бойові дії вже закінчились. Теж такі собі герої останньої хвилини. Принаймні, під час бійки 18-го під Верховною Радою "Свобода" дивилася на все це збоку і на допомогу нашим не прийшла, хоча за планом мала б стояти в перших рядах. А сотні, які були непідконтрольні опозиції, в тому числі і Правий Сектор, понесли великі втрати під Радою і на дальніх підступах Майдану - вони втратили свої прапори і 90% офіцерського складу. Тому у декого, можливо, і склалося враження, що 19-го на Майдані не було самооборони. Але вони там були, вони побудували ту саму останню барикаду, вони стримали наступ беркуту і саме вони після того, як отримали підкріплення і переформувались, провели 20-го контратаку. Львівська сотня, як мені відомо, - то 7-а сотня, або Сотня Лева, - вони тримали барикаду на Інститутській, і саме вони зрівняли клятий Оплот з асфальтом, коли той намагався зайти нашим в тил.

Чим можна пояснити відсутність сотень опозиції у найбільш вирішальний момент?

- Як я розумію, у опозиції був просто блискучий план: 1) виманити якнайбільше наших сил до ВР, розпорошивши тим самим сили самооборони, 2) зробити барикади вразливими, проробивши в них купу проходів, як то було на Грушевського, 3) позбавити нас тилу, здавши Київську адміністрацію, аби самооборона не змогла закріпитися на Хрещатику після того, як беркут видавить її з Майдану, 4) чекати на санкції, гарантію яких, швидше за все, опозиція отримала напередодні на переговорах з Меркель. Таким чином, "оппа" вбивала одразу двох зайців - і владу, і Майдан. Ну, владу якщо і не вбивала, то отримувала б від неї свій куш у вигляді посад, плюс симпатії аудиторії на виборах.

Ви доносите цю думку до суспільства?

- Дуже важко щось сказати, якщо всі мас-медіа контролює або влада, або опозиція, яким глибоко всеодно, що думає Майдан. Тому ми будемо робити єдине, що ми можемо - стояти доти, доки не отримаємо гарантій виборів до Верховної Ради, люстрації, і поки не переловлять всіх цих негідників і не посадять. До речі, говорити ми теж почали. Зверніть увагу на плакати, які розвішані на Майдані: "Юля на волю, хлопців до в'язниці", "невір.Ю" і т.п. Хто розумний - їх сенс зрозумів. Юля розумна, і дала всім зрозуміти, що вона зрозуміла і намагатиметься зараз це використати в боротьбі проти "оппи", адже зараз Юля трошки не та, що була раніше. - під час своєї промови вона так і сказала, що Майдан ні в якому разі не повинен розходитись на досягнутому. Турчинов не такий розумний, у своїй промові він так і сказав, що своїх цілей Майдан досяг і може розходитись.

До складу самооборони входять люди з усієї України. Яким чином регулюється чергування на Майдані і забезпечення?

- Зараз до самооборони небувалий наплив добровольців, тому ті, хто несли довгу варту всі ці дні, можуть трохи відпочити. Зараз я в Дніпропетровську, а на Майдані десь 5 через 5 днів. Така у мене домовленість із босом. Тож це для мого сотника не сюрприз і все під контролем. На Майдані знаходяться постійно лише офіцери й кияни, які вдень працюють, а вночі чергують. Всі інші - як я, несуть вахту. На Майдані припасів на кілька місяців вперед. Зараз відносна проблема лише з дровами і медикаментами від застуди, але весна вже не за горами, тож протримаємось. Головне, щоб звичайні громадяни нас підтримували.

Автор: Ольга СКОРОХОД

А далі пішов цинічний піар на крові і смертях. «Свобода» активно публікує і записує в свої лави загинувших і покалічених як своїх прихильників та членів партії. Розрахунок дуже цинічний, адже загинувші нам вже нічого не скажуть. І тому на похорон можна принести свої прапори. Навіть з похорону можна зробити піар акцію. Таке враження, що я повернувся в радянський союз, а хлопці помирали не за волю і зміну системи, а за партію і вождя. З покаліченими хлопцями вони трохи прорахувались, адже вони живі і можуть говорити. Ось відео двох героїв травмованих під час революції. Це відео обовязково слід переглянути!!!: http://www.youtube.com/watch?v=QPOK5c5p8Mc.
Багатьох так званих колишніх «прихильників» та членів партії з якими я ночував у Жовтневому і був на Грушевського я побачив вже після виписки з лікарні у Луцьку. Декого зустрів на похоронах. Декого побачив серед активістів «Правого Сектору». В мене зараз навіть виникає питання чи взагалі залишились у «Свободи» прихильники? Ну серед тих хто був на Майдані певно таких не залишилось.
Зараз перед усіма нами стоїть дуже складне завдання. Ми фактично маємо протистояти зовнішньому агресору, водночас ми повинні не дати перемогти контрреволюції, яка вже дихає нам у потилиці. Вже зараз депутати «оппи» повертаються до гасел: «Хто не з нами той проти нас». На останньому Віче у Луцьку вийшов такий собі депутат від «Батьківщини» Григоренко Сергій і почав нести таку ахінею, що хотілось зтягнути його зі сцени і нагадати хто робив революцію, а хто в теплому кабінеті яйця грів. І тепер це падло зі сцени кричить: нам не потрібен радикалізм і радикали. Найбільше мене вбила фраза, що навряд чи людина, яка кидала коктейлі на Майдані може бути добрим управлінцем, а тому управляти мають такі досвідчені люди як ми(тобто депутати з досвідом). Слухай падлюко, особисто я навчався в одному з найкращих вузів України. Зараз я є аспірантом та намагаюсь писати кандидатську дисертацію. Я бачив на майдані величезну кількість молодих науковців, розумних студентів, митців, інженерів, лікарів, бізнесменів, які не боялись взяти камінь, палицю чи коктейль до рук. Тільки чомусь я не бачив біля себе на барикадах депутатів. Ця величезна кількість світлих і благородних людей, які не зважали на те, що їх обзивали радикалами і провокаторами вони робили свою справу. І це вони не здатні бути управлінцями, а ти здатен?! Та вони за кілька років з країни зробили б «ляльку», бо вони відчувають відповідальність, бо вони стояли на барикадах, а не на сцені, бо вони знають ціну крові. Тому шановні мої революціонери, провокатори радикали та весь український люд ми повинні стояти на захисті нашого новонардженого малятка – нашої з вами революції. Слава Україні! Слава Небесній Сотні!!!

Автор: Сергій Гонтарук.

Дата добавления: 2015-10-28