Ред.]Родина Потоцьких — власники палацу

Historical chronology

On November 22, 1919, the Palace of the plane fell American pilot Edward Ґрейвса that took part in the demonstration flights over the center of Lviv on the occasion of 1 St anniversary of the capture of the city by the poles. Fall of the aircraft and the explosion of the fuel tanks have caused the fire of the upper floors and the roof of the house. Repair and restoration of the Palace continued until 1931. In 1945-1972, the Palace was in the enjoyment of the Institute of Geology and Geochemistry of combustible minerals of USSR Academy of Sciences. In 1972, it houses the Palace of special events (Lviv city registry office). In 1973-1974, the Palace was restored. In 1996 next to the building built Lviv Palace of arts. In the 2000s, Potocki Palace transferred to the Lviv art gallery. Gallery

Історія палацу

Родина Потоцьких, продавши свій палац на площі Галицькій (нині відомий як Палац Бесядецьких), придбала у1822 р. нерухомість на вулиці Широкій (нині Коперника). На планах Львова XVIII — першої половини XIX ст. на цій дільниці видно розпланований город та кілька невеликих будівель. Перший палац збудовано у стилі класицизму за проектом архітектора Ігнатія Хамбреза. Це була двоповерхова прямокутна в плані будівля із високим дахом. Фасадсиметричний центральним ризалітом, увінчаним аттиком з балюстрадою. Перший ярус фасаду рустований, другий ярус ризаліту декорований шістьма парами іонічних пілястр.^[1] Палац було розібрано у 1860—1861 рр. Однак спорудження нової резиденції затягнулось на три десятиріччя. Будівництво палацу розпочалось у 1880 р.

Палац був збудований у стилі бароко, епохи французького короля Луї XIV у 1880 році за проектом французького архітектора Луї Альфонса Рене Доверн'є (Луї д'Оверню, Людвіґа де Верні фр. Louis Dauvergne). Проект модифіковано львівськими архітекторами Юліаном Цибульським та Людвіком Балдвіном-Рамултом і реалізовано під їх керівництвом^[2]. Будівлю розміщено на місці невеликої садиби (старого палацу Потоцьких), яка належала роду Потоцьких, а саме Марії з Сангушків та її чоловіку Альфреду Потоцькому.

ред.]Родина Потоцьких — власники палацу

Марія Климентина з Сангушків (пол. Maria Klementyna) (31 березня 1830 — 7 жовтня 1903, Львів) одружилася у 1851 року в містечку Славуті з Альфредом Потоцьким. Альфред II Юзеф Потоцький гербу Пилява (* 29 липня 1817, Ланьцут — † 18 травня 1889, Париж) — граф, політичний діяч, маршалек Галицького Сейму, намісник Королівства Галичини і Лодомерії, другий ординат в Ланьцуті. Родина Потоцьких мала 4-ро дітей: Романа, Юлію, Климентину(Тишкевич) і Юзефа-Миколая.

Після завершення дипломатичної служби Альфред Потоцький присвятив подальше своє життя активній політичній діяльності в Галичині. У 1863 р. був обраний послом до Галицького Сейму. Був депутатом цього представницького органу аж до своєї смерті у 1889 р. У 1875—1877 рр. обіймав гідність маршалка Галицького Сейму. Протягом 1875—1883 рр. був намісником Галичини.

Відомий як меценат і палкий поціновувач французької архітектури. Альфред Потоцький замовив побудову резиденції (зараз знана як Палац Потоцьких у Львові, вул. Коперніка, 15) паризькому архітектору Луї Доверн'є. Але Альфред Потоцький рано помер і не встиг побачити свою майбутню резиденцію. Помер в Парижі 18 травня 1889 р. Будову палацу завершив його син Роман Потоцький та дружина Марія.

Ред.]Палац

Будівля виконана в стилі французького класицизму, цегляна, обштукатурена, Н-подібна у плані, з розвинутим центральним ризалітом та боковими крилами. Триповерхова, з мансардами. Фасади декоровані фігурними обрамленнями вікон та рустикацією, ліпними консолями балконів та балюстрадами. Парадний вхід оформлений арочним портиком з ліпниною та іонічними колонами. Ліпний декор авторства Петра Гарасимовича та, ймовірно, Леонарда Марконі.

На першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей, в оформленні яких широко використані ліпнина, позолота, різнокольоровий мармур, цінні породи дерева, розпис. З вулиці на подвір'я ведуть парадні монументальні ворота з двома флігелями, прикрашені картушем. Для прийомів у палаці Потоцьких були передбачені місця для під'їзду екіпажів, зали для зустрічей. З південно-західного боку біля палацу були збудовані з нетинькованої червоної цегли будівлі стайні з барельєфами коней та служб, з виходом на вул. Оссолінських (тепер Стефаника, 7а). Від сторони вул. Коперника палац відділяє огорожа з парадною брамою та офіцинами для сторожі. Тильна брама виходить на вул. Тиху. Загальна площа палацу становить 3100 м².

До 1879 року тут знаходився великий міський парк. Вже в кінці XIX — на початку XX сторіч навколо палацу Потоцьких збудували цілу низку багатоповерхових будинків, частина з яких виходила передніми фасадами на вулицю, а тильними частинами в сторону палацу. Тому вид на палац Потоцьких залишився відкритим лише з вулиці Коперніка. Наприкінці 1980-х років у палацовому парку влаштували шахту для прокладання тунелів підземного трамваю, і побудували непривабливу прибудову, у якій зараз знаходиться Музей мистецтва давньої української книги (вул. Коперника, 15а).

Дата добавления: 2015-10-26