Reconnais-tu leurs couleurs

Sous nos ciels en pleurs,

Et leurs ames parfumées?

(Юдіт Ґот’є)

***

Я дарую тобі ці квіти

Твоїх улюблених островів!

Чи розпізнаєш ти під небом у сльозах

Їхні барви

Та їхні запашні душі?

(Переклад наш.- І.Б.)

Таким чином Юдіт Ґот’є не лише розширила коло традиційних строфічних форм і жанрів французької поезії, але й на практиці про- демонструвала, що жанр танка може з успіхом використовуватися вітчизняними поетами для написання власних віршів. Популярність збірки перекладів Ґот’є у пересічного читача, як і численні спроби копіювання французькими поетами запропонованої нею нової стро- фічної форми, як аналога японського поетичного жанру танка, під- твердили правильність вибору, зробленого талановитою перекладач- кою, а також мовно-стилістичну органічність і художньо-образну пов- ноцінність запровадженої нею до обігу “новонародженої” строфічної форми для французької поезії.

Послідовно зберігаючи японський віршовий розмір, характерний для жанру танка (п’ятирядковий вірш: 5-7-5-7-7 складів у кожному відповідному рядку), що без проблем дозволяє робити традиційна сис- тема силабічного французького віршування, Юдіт Ґот’є все-таки “одо- машнює” його перехресною римою, таким чином повністю адаптуючи нову строфічну форму до правил і традицій французької поезії:

5 ----- fleurs

7 ----- bien-aimées

5 ----- pleurs

7 ----- couleurs

7 ----- parfumées.

Збірка перекладів Юдіт Ґот’є “Poèmes de la libellule” (“Вірші /на крильцях/ бабки”) містила 88 японських віршів жанру танка, які були відібрані головним чином із поетичної антології “Кокін-вака-сю” (“Збірка старих і нових японських пісень”), укладеної 905 р. відомим японським поетом і філологом Кі-но Цураюкі (868-946). Проте трапля- ються також вірші з антології “Ман-йо-сю” (“Збірка міріад листків”, VIII ст.) та антології “Сінкокін-вака-сю” (“Нова збірка старих і нових японських пісень”, 1205 р.), укладачем якої був Фудзівара-но Тейка (Фудзівара-но Садаіе, 1162-1241). Серед імен японських поетів, вірші яких увійшли до складу збірки Юдіт Ґот’є, такі відомі імена, як:

Ісе (877/?/-938/?/),

Йосітада (Соне-но Йосітада, друга пол. X ст.),

Коматі (Оно-но Коматі, 834/?/-900/?/),

Канемаса (Мінамото-но Канемаса, кін. XI – поч. XII ст.),

Міцуне (Осікоті-но Міцуне, кін. IX – перша пол. X ст.),

Мурасакі (Мурасакі Сікібу, 973/?/-1019/?/),

Наріхіра (Арівара-но Наріхіра, 825-880),

Сайґьо-хосі (Сато Норікійо, 1118-1190),

Семімару (серед. IX ст./?/),

Содзьо Хендзьо (Йосіміне-но Мунесада, 816-890),

Сосей-хосі (друга пол. IX – поч. X ст./?/),

Тадаміне (Мібу-но Тадаміне, друга пол. IX – поч. X ст.),

Тісато (Ое-но Тісато, друга пол. IX – поч. X ст.),

Томонорі (Кі-но Томонорі, /?/-905/?/),

Фукаябу (Кійохара-но Фукаябу, кін. IX – поч. X ст.),

Хітомаро (Какіномото-но Хітомаро, друга пол. VII – поч. VIII ст.).

Окрім зазначених імен, Юдіт Ґот’є для своєї збірки відібрала з давніх поетичних антологій п’ятнадцять віршів невідомих японських поетів (“Inconnu”). До складу збірки увійшли також п’ять віршів Кі- но Цураюкі (868-946) – головного укладача поетичної антології “Ко- кін-вака-сю”. Відкривалася збірка “Віршів /на крильцях/ бабки” теж першим перекладом французькою мовою відомої “Передмови”Кі-но Цураюкі до зазаначеної антології.

Цікаво, що перекладачка, яка значно краще володіла китайською, ніж японською мовою, транскрибує імена та прізвища японських пое- тів так, як за традицією транскрибуються латиницею власні китайські імена. Тобто відповідне читання кожного ієрогліфа, із яких вони скла- даються, позначається на письмі окремою лексемою й пишеться з ве- ликої літери, а тому зазначені вище імена японських поетів у транс- крипції Юдіт Ґот’є виглядають таким чином: Fouka-Yabou (Фукаябу), Hito-Maro (Хітомаро), Kane-Massa (Канемаса), Mitsou-Né (Міцуне), Nari-Hira (Наріхіра), Semi-Marou (Семімару), Tomo-Nori (Томонорі), Tsoura-Youki (Цукраюкі), Yosi-Tada (Йосітада) та ін.

Безумовною заслугою Юдіт Ґот’є було й те, що вона першою в іс- торії європейського поетичного перекладу зі східних мов запровадила традицію подвійного перекладу віршів: як дослівного, так і художньо- го. Філологічна освіченість, наукова сумлінність, знання східних мов і розуміння, з одного боку – об’єктивної неможливості, а з іншого – не- обхідності адекватного перекладу з японської для французького чита- ча, спонукали її в кінці книги разом зі “Змістом” навести дослівний переклад усіх японських віршів, які були відібрані для цієї збірки. І це при тому, що й поетичний переклад Юдіт Ґот’є японських оригіналь- них текстів повністю відповідає сучасним вимогам та критеріям якіс- ного художнього перекладу і не викликає жодних нарікань. Єдиним приводом для можливих “нарікань” може бути прагнення перекладач- ки “зайвими” словами конкретизувати ситуацію, яка описується у вір- ші, зробивши його зрозумілішим або поетичнішим. Проте ці перекла- дацькі лексичні доповнення жодним чином не змінюють їх загального змісту й не заважають адекватному сприйняттю поетичних образів у цілому.

Що ж стосується суто формальних чинників перекладу японських танка французькою мовою, то, на думку Г.В. Бондаренко, ритмічно- інтонаційна структура й силабічна метрика запропонованої Юдіт Ґот’є строфічної форми, як і гармонійна співзвучність та оригінальність ви- користаних нею рим у перекладах, що містяться у збірці “Poèmes de la libellule”, є бездоганними (Бондаренко 2005, 113). І саме це значною мі- рою сприяло надзвичайному успіху книги Юдіт Ґот’є серед францу- зьких шанувальників японської поезії.

Щоб не бути голослівними, наведемо конкретні приклади пере- кладу Юдіт Ґот’є японських віршів- танка, перший з яких належить перу відомої японської поетеси кінця IX - початку X ст. Ісе, а другий був написаний не менш відомим поетом тієї ж історичної доби Кійо- хара-но Фукаябу:

***

春ごとに

ながるゝ河を

花とみて

おられぬ水に

袖やぬれなむ

(Ісе, 877/?/-938/?/)

(Фонетична транскрипція):

[Haru goto-ni

Nagaruru kawa-wo

Hana to mite

Orarenu mizu-ni

Sode ya nurenamu]

(Дослівний переклад / укр. / ):

Дивлячись,

Як річкою щовесни

Спливає і спливає (опалий сливовий) цвіт,

Марно намагалася (його) зламати –

Лише мочила у воді рукави.

(Дослівний переклад Юдіт Ґот’є):

Pour cueillir les fleurs du prunier,

(Щоб зірвати сливовий цвіт)

Dont l’eau agite les couleurs,

(Барвами якого грає вода)

Je me suis penchée vers l’eau,

(Я нахилилася до води)

Mais, hélas! Je n’ai pas cueilli de fleurs

(Але, на жаль, не зірвала цвіту)

Et ma manche est toute trempée!

(А мій рукав промок наскрізь)

(Поетичний переклад Юдіт Ґот’є):

Pour cueillir la branche,

(Щоб зірвати гілочку)

Dont l’eau berce les couleurs,

(Барви якої гойдає вода)

Sur l’eau je me penche:

(Я нахиляюся над водою)

Hélas! j’ai trempé ma manche

(На жаль, я намочила свій рукав)

Et je n’ai pas pris de fleur!

(Але цвіту так не дістала)

***

冬ながら

空より花の

散りくるは

雲のあなたは

春にやあるらん

(Кійохара-но Фукаябу, кін. IX – поч. X ст.)

(Фонетична транскрипція):

[Fuyu nagara

Sora yori hana-no

Chiri-kuru-wa

Kumo-no anata-wa

Haru-ni ya aru ran]

(Дослівний переклад / укр. / ):

Хоча надворі зима,

З неба падає

(Вишневий) цвіт –

Мабуть, там, за хмарами,

Уже настала весна.

(Дослівний переклад Юдіт Ґот’є):

En hiver

(Узимку)

Les fleurs tombent du ciel.

(З неба падають квіти)

Le printemps

(Отже, весна)

Réside-t-il donc

(Мешкає десь там)

Au delà des nuages?

(За хмарами?)

(Поетичний переклад Юдіт Ґот’є):

Puisque c’est du ciel,

(Оскільки саме з небес)

Qu’en hiver, nous sont venues

(Узимку падають до нас)

Ces fleurs inconnues,

(Дивовижні квіти)

C’est qu’un printemps éternel

(Це значить, що за хмарами)

Réside au delà des nues.

(Мешкає вічна весна)

Як видно з наведених прикладів, окремі лексичні лакуни в худож- ніх перекладах Юдіт Ґот’є в порівнянні з оригіналами (зокрема, при перекладі вірша принцеси Ісе були опущені такі японські слова, як: “щовесни”, “річка”, “спливати”, “дивитися”), як і певні перекладацькі “доповнення”, жодним чином не впливають ні на адекватність переда- чі змісту віршів, ні на відповідність художніх образів.

Дещо пізніше від англійців та французів, а саме на початку XX ст., з японською класичною поезією (часто в перекладах європейськими мовами) почали знайомитися росіяни. Зокрема, нею захоплювалися такі відомі поети, представники “срібної доби” в історії російської поезії, як Костянтин Бальмонт (1867-1942), Валерій Брюсов (1873- 1924), Олександр Блок (1880-1921), Анна Ахматова (1889-1966), Йо- сип Мандельштам (1891-1938) та ін. При цьому вони не лише над- звичайно високо оцінювали її поетику, елегантність і вишуканість сти- лістичних засобів, лаконічність форм, але, як і інші європейські поети, намагалися перекладати та наслідувати її *. Однак, як цього й слід було очікувати, ні наслідування стилю, ні застосування характерних для японської класичної поезії стилістичних засобів, ні пряме чи відозмі- нене копіювання японських строфічних форм танка та хайку особли- вих творчих успіхів зазначеним поетам і російській поезії в цілому, не принесли. Як зазначає з цього приводу російська дослідниця Л.М. Єр- макова: “На початку XX ст. японська поезія в Росії була переважно ес- тетичним потрясінням, принципово новою формою художньої свідо- мості par excellence (“головним чином”. - І.Б.) ” (Ермакова 1997, 79). Що ж стосується численних спроб перекладу японських віршів видатними представниками “срібної доби” російської поезії, то відома перекла- дачка японської класичної поезії В. Маркова була в цьому відношенні ще категоричнішою, оскільки відверто стверджувала: “Японською лі- рикою зацікавилися такі майстри поезії, як Брюсов і Бальмонт. Вони виконали вишукані переклади, однак постріли виявилися холостими. Забракло розуміння японської поезії” (Маркова 1968, 280).

Згодом до цього процесу підключилися відомі російські японісти: М. Конрад, М. Нєвський, С. Єлісєєв, Г. Монзєлєр, А. Глускіна та ін., які на відміну від поетів “срібної доби” не намагалися створювати власні “японізовані” поетичні твори, а ставили за мету пошук опти- мальних форм та засобів адекватного перекладу як поетичних, так і прозових японських художніх текстів.

Перші збірки й антології японської класичної поезії в російсько- мовних перекладах, а також наукові дослідження в цій галузі почали з’являтися в Росії ще наприкінці XIX – на початку XX ст. (див.: Фло- ренц К. Китай и Япония в их поэзии, 1896; Эмман П. Песни ста поэтов. Япон- ская антология (XIII в.), 1905; Поздняков Н.И. Японская поэзия”, 1905; Брандт А. Японская лирика, 1912; Рачинский Г.А. Японская поэзия”, 1914; Азбелев Н.П. Душа Японии. Японские романы, повести, рассказы, баллады, ______________________________________

* На наш погляд, із тогочасних поетів лише О. Мандельштаму вдалося орга- нічно втілити елементи японської поетики у власні вірші. Зокрема, йдеться про його ліричні мініатюри-катрени: “Я блуждал в игрушечной чаще...”, “О небо, небо, ты мне будешь сниться!” та ін., а також відомий цикл восьми- віршів поета.

танки, 1914).

Після 1917 р. головна увага радянських японістів була зосередже- на переважно на лінгвістичних дослідженнях та перекладі японської художньої прози. За радянських часів до середини XX ст. єдиним ва- гомим виданням японської класичної поезії на теренах СРСР стала хіба що антологія “Японская литература в образцах и очерках”, укла- дена М.Й. Конрадом і надрукована 1927 р. в Ленінграді. Окрім пере- кладів самого укладача, до складу антології увійшли також поетичні переклади з японської А. Глускіної (танка з антології “Кокін-вака- сю”) та Г. Монзєлєра (хайку поетів доби Едо). Можна згадати також збірку “Восток. Литература Китая и Японии.” (Сборник первый /Редак- ция и вступительная статья Н.И. Конрада/. – М.: Academia. – 1935), яка міс- тила переклади А. Глускіної окремих віршів- танка з поетичних анто- логій “Сінкокін-вака-сю” (“Нова збірка старих та нових японських пі- сень”, 1205 р.) та “Хяку-нін іс-сю” (“По одному віршу ста поетів”, 1235 р.), а також виконаний Н.І. Фельдман перший переклад росій- ською мовою ліричного щоденника Мацуо Басьо “Оку-но хосо-міті” (“Стежками Півночі”).

Друга половина XX ст. стала в Росії справжньою “епохою Відро- дження” як поетичної перекладацької діяльності російських японістів, так і читацького інтересу до японської поезії.

У 1954 р. у Москві з’являється велика за обсягом антологія під назвою “Японская поэзия”, до складу якої увійшли переклади А. Глус- кіної та В. Маркової кращих творів японських поетів VIII-XX ст. Ще через кілька років у Москві виходить збірка перекладів В. Маркової “Японские трехстишия” (1960 р.), до якої увійшли вірші- хайку 35 най- відоміших майстрів цього поетичного жанру на чолі з Мацуо Басьо. Справжньою подією в літературному житті тогочасної країни став ви- хід із друку в 1971-1972 рр. повного перекладу японської поетичної антології “Ман-йо-сю” (“Збірка міріад листків”), виконаного А. Глус- кіною. У цей же час одна за одною на полицях книгарень з’являються збірки поезій окремих японських поетів Мацуо Басьо, Йоси Бусона, Кобаясі Ісси, Ісікави Такубоку в перекладах В. Маркової, а також збір- ки віршів- танка кращих майстрів цього поетичного жанру доби Едо Камо Мабуті, Мотоорі Норінаґи, Рьокана, Татібани Акемі та ін. у пе- рекладах О. Доліна (“Осенние цикады. /Из японской лирики позднего средневековья/”, 1981) (докл. про це див.: Громковская 1983, 238-243). У його ж перекладах наприкінці XX – на початку XXI ст. виходять дру- ком збірки віршів японських поетів XIX-XX ст. Масаоки Сікі (1999 р.) і Танеди Сантоки (2001 р.), а також декілька поетичних антологій: “Ветер в соснах. Классическая поэзия танка эпохи Эдо” (1997 р.), “Старый пруд. Классическая поэзия хайку эпохи Эдо (XVII-XIX вв.)” (1999 р.), “Цветы ямабуки. Шедевры поэзии хайку “серебряного” века (конец XIX – начало XX вв.)” (1999 р.) та ін. Однак головною заслу- гою О. Доліна як перекладача було те, що саме він у 1995 р. першим виконав повний переклад російською мовою поетичної антології “Ко- кін-вака-сю” (“Збірка старих і нових японських пісень”, 905-913 рр.). Через декілька років, у 2000-2001 рр., у Росії в перекладі І.О. Боро- ніної побачила світ ще одна відома поетична антологія “Сінкокін-ва- ка-сю” (“Нова збірка старих та нових японських пісень”, 1205 р.). А до цього у видавництвах Москви та Санкт-Петербурга в перекладах В.С. Сановича (1994 р., 1998 р.) і К.Є. Черевка (2000 р.) вийшла дру- ком не менш відома як у самій Японії, так і за її межами поетична антологія “Хяку-нін іс-сю” (“По одному віршу ста поетів”, 1235 р.).

За кількістю та якістю художніх перекладів перекладацька школа російських японістів заслуговує найвищих оцінок. Єдине, що іноді за- лишає неприємний осад, це занадто критичне й упереджене ставлення деяких відомих російських перекладачів до результатів праці своїх то- варишів по перекладацькому цеху. Так, у післямові до антології “Ко- кін-вака-сю”, яка має назву “О принципах перевода классической поэ- зии танка ”, перекладач цієї антології О. Долін, оцінюючи роботу сво- їх попередників і сучасників, не знаходить жодного доброго слова на їхню адресу. Наведемо далеко не повний перелік закидів перекладача в бік його вчителів та колег:

“Ні Г. Рачинський (який не знав японської мови), ні його найбли- жчі попередники, європейські японісти Лафкадіо Хьорн, Безіл Холл Чемберлен, Карл Флоренц на тому етапі навіть не намагалися виокре- мити складові елементи японської естетики та поетики, задовольняю- чись занадто загальними міркуваннями та емпіричними, не дуже вда- лими пошуками адекватних форм перекладу... ” (Кокинвакасю 1995, Т. 3, 198-199).

“Мері Феноллоза, Емі Лоуел, Клара Уолш створювали вільні варі- ації на теми віршів класичних японських поетів, щедро присмачуючи ці “переклади” відсебеньками, не дотримуючись ні розміру, ні компо- зиції вірша...” (Там само, 201).

“Незважаючи на все багатство художніх засобів, запропонованих могутнім арсеналом російської лірики початку століття, Брюсову так і не вдалося створити інваріантної моделі для перекладу танка. Його “переклади”, попри всю їх технічну витонченість, виглядають неначе “японський лубок”, який жодним чином не передає істинний дух кла- сичної поезії...” (Там само, 203).

“У Бальмонта, який захоплювався Японією й навіть відвідав Краї- ну Вранішнього Сонця, намагання перекласти танка з європейських текстів мають занадто претензійний характер. Східну мініатюру він намагається подати у вигляді символістського екзерсису, абсолютно не зважаючи на те, що символіка танка завжди конкретна. Звідси всілякі натяжки, тавтологічні нісенітниці...” (Там само, 203).

“Запропоновані М.Й. Конрадом та підхоплені Г.О. Монзєлєром принципи перекладу танка зводилися до прагнення передати макси- мальну кількість змістових особливостей та обертонів оригіналу в ме- жах єдиної просодії 5-7-5-7-7 складів... Чудовий знавець мови та літе- ратури, невтомний дослідник, М.Й. Конрад відчував вишукану чарів- ність танка, розумів їх ритмічне багатство, закладене у варіаціях єди- ного поетичного метра. Але, як і багато хто з його попередників, пое- том Конрад не був... Намагаючись втілити в перекладі буквально всі алюзивні нашарування танка і при цьому зберегти недоторканою єди- ну силабічну систему, він просто не міг домогтися успіху. Сама просо- дія була занадто штучною (яка походила, до речі, з російського фольк- лору)... Неприродне поєднання хореїчних та анапестичних віршів, у які, немов у прокрустове ложе, втискалися розрізнені лексичні одиниці, що висовувалися з рядків, ідуть наперекір законам як російського, так і японського віршування. В окремих випадках улюблена просодія Кон- рада – Монзєлєра має комічний ефект або ж перетворюється на якусь подобу танцювальної, до якої слова, при збереженні загального змісту, долучаються довільно... Такі переклади рівнозначні спробі переклада- ти сонети Петрарки у формі російської частівки, приспівки...” (Там са- мо, 204-205).

“Орнаментальний “псевдокласичний” напрям у перекладі танка з кінця 20-х і аж до кінця 80-х років широко представлений у творчості відомого вченого-японіста А.Н. Глускіної, яка повною мірою засвоїла стиль салонної поезії початку століття. І в перекладі великої антології VIII ст. “Ман-йо-сю”, і в окремих перекладах танка зміст першотвору неминуче приходить до манерного вірша в дусі модного “японізма”, типового для англійських та німецьких книжок доби першого знайом- ства з Японією... Такий стиль перекладу, як і насильницька силабічна просодія Конрада, фактично прирікає майже всі вірші на невдачу...” (Там само, 206-207).

“При перекладі класичних танка В. Маркова (прихильниця віль- ного вірша) у більшості випадків не бере до уваги ні наявності чітко фіксованого метра, ні єдиного ритму, ні цілісності композиції, ні плав- ності інтонації... Серед перекладів В. Маркової трапляються окремі здобутки, але недотримання елементарних правил поетики оригіналу й нехтування законами метричного вірша часто призводять до страхіт- ливої пістрявості: одна танка спочатку невиразно нагадує ямби, а за- кінчується прозою, інша розпочинається дольником і збивається на верлібр... Навіть там, де, здавалося б, робиться спроба дотримання приблизного співвідношення довготи рядків і ходу авторської думки, дивний добір лексики й надуманість стилістичних зворотів явно зава- жають перекладачеві наблизитися до прозорої образності “Кокін-вака- сю”...” (Там само, 207-208).

“Вдалі переклади танка трапляються серед численних поетичних ілюстрацій до класичного роману Мурасакі Сікібу, що побачив світ у перекладі російською мовою завдяки зусиллям Т. Делюсіної. Як дода- ток до прозової оповіді ці переклади не викликають заперечень. Але, взяті окремо від контексту, вони у своїй переважній більшості втрача- ють привабливість і виглядають досить прозаїчно... Перед нами лише грамотний підрядник, записаний без особливих на те підставп’ятьма рядками. Такий стиль перекладу адекватний філологічним перекладам англійською Кіна, Зайденстікера чи Распліка-Родд. Спроби більш “по- етичного” перекладу оригіналу у Т. Делюсіної зазвичай закінчуються розривом ритмічної та інтонаційної єдності вірша ... Так чи інакше, але Т. Делюсіній, як і її попередникам, не вдалося сформувати універсаль- ного принципу перекладу танка, який дозволяв би передавати єдиною метричною схемою дух, букву й мелодику оригіналу...” (Там само, 208- 209).

“Тенденція до “штучного”, “робленого”, неорганічного перекладу танка сягає свого апофеозу в поетичних експериментах В. Сановича, у яких вдавана багатозначність часто-густо підмінює і дух, і букву пер- шоджерела...” (Там само, 209).

Але навіть після такої нищівної критики на адресу колег-перекла- дачів, низки загальнотеоретичних міркувань стосовно окремих проб- лем перекладу японської поезії іноземними мовами, а також кількох пропозицій щодо “більш правильного” перекладу японської поезії ро- сійською мовою, наприкінці своєї післямови О. Долін усе ж таки зму- шений визнати, що йому також не вдалося знайти “заповідного ключа” до перекладу вака (Там само, 214).

В Україні першою збіркою перекладів японської класичної поезії вважається невеличка за обсягом (88 с.) книга харків’янина Олександ- ра Кремени (1903-1943) “Япанська лірика февдальної доби”, що по- бачила світ 1931 р. (Кремена, 1931). Ця збірка містила лише двадцять шість віршів японських поетів V-XIII ст., написаних у жанрі танка, проте мала досить велику передмову обсягом понад п’ятдесят сторі- нок, яку можна вважати першим у вітчизняному літературознавстві науковим нарисом з історії японської класичної поезії.

На жаль, за доби сталінських репресій українське сходознавство, яке завдяки титанічним зусиллям акад. А. Кримського та його талано- витих учнів і послідовників за короткий історичний період спромог- лося досягти значних успіхів, було практично повністю знищене, а сам акад. А. Кримський, як стало відомо пізніше, загинув у Кустанай- ській в’язниці. Саме через це, за даними С.В. Капранова, у період із 1934 р. по 1968 р. на теренах України вийшли друком лише три книж- ки японських письменників в україномовному перекладі:

- перша з них була перевиданням журнальної публікації “Крабо- консервної факторії”Кобаясі Такідзі (1934 р.) (Кобаясі Такідзі. Крабо- консервна факторія. Повість / Передмова І. Владімірського. – Xарків: Укр. робітник, 1934. – 92 с.);

- друга: роман Токунаґи Сунао “Тихі гори”(1952 р.) (Токунага Су- нао. Тихі гори. Роман /З яп. пер. Г. Коваленко/. – К: Рад. письменник, 1954. – 312 с.), перекладений Г. Коваленком із російськомовного видання цього твору;

- третя: роман “Води Хаконе” Такакури Теру (1955 р.) (Такакура Теру. Води Хаконе. Іст. роман /З яп. пер. П. Воробйова; Коментар Н. Конрада; Біогр. довідка: с. 270/. – К.: Держлітвидав УРСР, 1955. – 272 с.), переклад якого також був виконаний з російськомовного видання (докл. про це див.: Капранов 2007, 45).

Але при цьому не слід забувати про вагомі здобутки українських японістів-емігрантів, більшість з яких у 20-30-ті роки XX ст. мешкала в Харбіні (Маньчжурія)*. Саме тут у 1936 р. виходить цікава поетична збірка під назвою “Далекий Схід”, що містила українські переклади віршів Йосано Акіко, Кавадзі Рюко, Кі-но Томонорі та інших відомих японських поетів.

У самій Україні вітчизняні читачі довгий час знайомилися з япон- ською літературою виключно в її російськомовних перекладах. Лише завдяки зусиллям талановитого українського вченого і перекладача Івана Петровича Дзюба, починаючи з 70-х років XX ст., в Україні по- чали з’являтися україномовні переклади японських народних казок, оповідань, повістей та романів відомих японських прозаїків, зокрема: Абе Кобо (“Спалена карта”, 1969; “Жінка в пісках”, 1988; “Чуже об- личчя”, 1988), Нацуме Сосекі (“Ваш покірний слуга Кіт”, 1973), Кіти Моріо (“Родина Ніре”, 1977), Фукунаґи Тахекіхо (“Острів смерті”, 1983), Кавабати Ясунарі (“Країна снігу”, 1976; “Тисяча журавлів”, 1976; “Стугін гори”, 2008; “Давня столиця”, 2008; “Танцівниці”, 2008), Акутаґави Рюноске (“Павутинка: Вибрані новели”, 2006) та ін. Остан- нім часом І. Дзюб, виконуючи замовлення українських видавництв, плідно працює над перекладами українською мовою творчого спадку Ое Кендзабуро, Муракамі Харукі та інших сучасних японських пись- менників.

Що ж стосується поезії, то до кінця XX ст. як у самій Україні, так і за її межами, окрім уже згаданих збірок “Япанська лірика фев- дальної доби” Олександра Кремени та “Далекий Схід”, а також розріз- нених публікацій перекладів із японської поезії Миколи Лукаша та Мирона Федоришина в українських літературних журналах, насампе- _____________________________________­­­­

* Докладну інформацію про цей період в історії вітчизняного японознавства можна знайти в книзі І. Світа “Українсько-японські взаємини 1903-1945 рр.” (Нью-Йорк, 1972. – 371 с.).

ред, у журналі “Всесвіті”, вийшло друком лише кілька невеликих за обсягом збірок японських віршів. Передусім слід назвати поетичну збірку “Сто поетів – сто пісень: Збірник давньої японської поезії: Тан- ки. Ґіаку-нін-ішу” (Переклад, вступ і примітки І. Шанковський. – Мюнхен: Вид-во “На горі” І. Костецького, 1966. – 109 с.) – перший переклад україн- ською мовою відомої поетичної антології “Хяку-нін іс-сю” (“По одно- му віршу ста поетів”, 1235 р.), здійснений Ігорем Шанковським. У передмові до цього видання перекладач зазначає, що “вкластися в точний розмір танки і в той же час передати українською мовою бага- тющий зміст мініятюрної поезії – попросту неможливо” (див.: Зарубіж- на література: Матеріали до вивчення літератур Сходу (тексти, літературно- наукові статті): Хрестоматія / Упорядник Л.В. Грицик. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – С. 668). Саме тому цей відомий український пе- рекладач і літературознавець, називаючи власні переклади “переспіва- ми”, просить вибачення “у серйозних дослідників” і бере на себе “відповідальність за свої переклади як авторизовані” (Там само, 669). Для перекладу українською мовою віршів- танка з антології “Хяку-нін іс-сю” І. Шанковський обирає силабо-тонічний п’ятистопний ямб із різними комбінаціями римування відповідних рядків у віршах (а-б-б- а-а, а-б-б-а-б та ін.). Як приклад, наведемо два вірші з цієї антології в перекладах І. Шанковського:

***

Вертаюся в село, де я зростав:

нових облич мій зір уже не знає.

Та запах пелюсток, що долітає

з-за брам твоїх, – незмінний: унаяв

він пахощі дитинства навіває!

(№ 35, Кі-но Цураюкі)

***

Темніє вечір, лагідний вітрець,

І потічок дзюркоче коло Нари,

І плюскіт богомольців... Як примари!

Купаються при храмі. Під кінець –

Здається: літній сон з небес, із хмари.

(№ 98, Дзюнії Іетака)

Попри самокритичні заяви перекладача, ми вважаємо запропоно- вану І. Шанковським строфічну форму для перекладу японських вір- шів- танка дуже вдалою, а його переклади досконалими й адекватни- ми, хоча й дещо багатослівними.

На жаль, за радянських часів усе, що друкувалося за кордоном ук- раїнською мовою, автоматично отримувало тавро “антирадянської лі- тератури”, а тому ця збірка перекладів І. Шанковського, яка, до того ж, була видана обмеженим накладом за кошти самого перекладача, у сьо- годнішній Україні є раритетним виданням, ознайомитися з яким мож- на лише в читальній залі Національної бібліотеки імені В. Вернад- ського. Тут, до речі, зберігається ще одне рідкісне зарубіжне україно- мовне видання японської поезії – невеличка збірка поетичних перекла- дів Нестора Ріпецького “Пісні далеких островів: Переспіви з японської лірики” (Асоціація діячів укр. культури. – Торонто-Нью-Йорк, 1969. – 47 с.).

У самій Україні першим окремим виданням японських віршів у післявоєнний період стала невеличка поетична збірка під назвою “Мі- сяць над Фудзі. 100 японських хокку” (Переклад, вступне слово і при- мітки О. Масикевича. – Київ: Дніпро, 1971. – 113 с.). Цю збірку віршів жан- ру хайку можна назвати експериментальною, оскільки перекладач ви- рішив зберегти у своїх перекладах строфічну форму оригіналу (від- повідно: 5-7-5 складів у рядку). Однак при цьому, всупереч власній “японізації” україномовних перекладів, кожному з перекладених вір- шів О. Масикевич дає назву, хоч в оригіналах віршів- хайку назва, за- звичай, відсутня.

Знаковою подією в літературному житті України став вихід із дру- ку в 1984 та 1991 рр. двох збірок перекладів японської поезії Г. Тур- кова: “Ісікава Такубоку. Лірика” (Переклад і передмова Г. Туркова. – Київ: Дніпро, 1984. – 154 с.), “Мацуо Басьо. Поезії”(Упорядник, перекладач, ав- тор передмови та приміток Г. Турков. – Київ: Дніпро, 1991. – 191 с.).

Перша з цих збірок містила поезії надзвичайно популярного в су- часній Японії поета Ісікави Такубоку (1886-1912), який писав свої пое- тичні твори майже виключно в жанрі танка, а друга – переклади най- відоміших віршів- хайку Мацуо Басьо. Попри те, що переклади Г. Тур- кова, за деякими винятками, виконані прозою, їм властиві семантична точність, лаконізм і високохудожня ліричність.

У 90-х роках XX ст. з’являються ще дві невеликі збірки японської поезії, видані українською мовою: “Сакамото Хісасі. Сетонайкай” (Ре- дагування В. Резаненка. Перекладачі: Жмуренко Т., Зуєв В., Капранов С. та ін. – Київ: КНУ, 1996. – 65 с.), “Пелюстки пісень. Японська поезія жанрів танка та хокку” (Переклад і передмова В.П. Горлова. – Вінниця: Аквілон, 1999. – 96 с.). На жаль, обидві ці збірки були надруковані дуже малим накладом, а тому залишился майже не поміченими фахівцями.

На початку нового тисячоліття ситуація з перекладом японської поезії в Україні значно поліпшилася. Так, у Києві в 2001 р. публіку- ється збірка віршів Мацуо Басьо в перекладах А. Сіренка “Мацуо Ба- сьо. Солом’яний плащ мавпи: Поетична збірка” (Артур Генадійович Сі- ренко: поетичний пер., впоряд. та передмова. – К.: Укр. видавнича спілка, 2001. – 91 с.).

Через три роки у Львові виходить друком ще одна збірка перекла- дів віршів Мацуо Басьо під назвою “Сто одинадцять хайку Мацуо Ба- сьо. Переспіви” (Пер. з яп.: Стельмах Б. – Львів: СПОЛОМ, 2004. – 80 с.).

У цей же час у Києві вперше друкується ціла низка досить ве- ликих за обсягом двомовних збірок японської класичної поезії: “Анто- логія японської поезії. Хайку XVII-XX ст.” (Передмова, пер. з яп., комен- тарі І. Бондаренка. – К.: Дніпро, 2002. – 366 с.), “Антологія японської кла- сичної поезії. Танка, ренґа (VIII-XV ст.)” (Передмова, пер. з яп., комента- рі І. Бондаренка. – К.: Факт, 2004. – 912 с.), “Збірка старих і нових япон- ських пісень (Кокін-вака-сю)” (Пер. з яп., передмова та коментарі І. Бонда- ренка). – К.: Факт, 2006. – 1280 с.), “По одному віршу ста поетів (1235 р.). Збірка японської класичної поезії VII-XIII ст.” (Переклад, передмова та коментарі І. Бондаренка/. – К.: Грані-Т, 2008. – 232 с.), “Рьокан. Вибрані поезії” (Переклад, передмова та коментарі І. Бондаренка. – К.: Грані-Т, 2008. – 264 с.), “Кокінсю”. Зібрання старих та нових японських пісень. Ан- тологія середньовічної японської поезії, складена у 905 р. Кі-но Томо- норі, Кі-но Цураюкі, Осікоті-но Міцуне, Мібу-но Тадаміне (Переклад з яп. мови і примітки В. Панченка. – К.: Інститут сходознавства Київського міжнародного університету, 2009. – 334 с.).

У 2007 р. київське видавництво “Грані-Т” видає навіть спеціальну збірку віршів жанрів танка і хайку відомих японських поетів з чудо- вими ілюстраціями художника В. Гукайло, призначену для дітей мо- лодшого шкільного віку, під назвою “Сто краєвидів малювали хмари” (К.: Грані-Т, 2007. – 48 с.).

Чудовим подарунком для українських шанувальників японської класичної поезії став також альбом-путівник Галини Шевцової “Стеж- ками Басьо” (К.: Грані-Т, 2007. – 96 с.) – подорож із фотоапаратом у ру- ках молодої талановитої української художниці маршрутом, яким ко- лись мандрував великий японський поет, залишивши нащадкам один із кращих своїх ліричних щоденників під назвою “Оку-но хосо-міті” (“Стежками Півночі”).

Завершуючи, слід відверто сказати, що на сьогоднішній день ук- раїнська школа перекладачів-японістів, яка почала формуватися лише наприкінці XX ст., має перед собою значно більше актуальних завдань, ніж досягнень. Однак останні публікації художніх перекладів япон- ської літератури, майстерно виконаних молодими вітчизняними пере- кладачами, як і незмінно великий інтерес українських читачів до літе- ратури Японії, дозволяють з оптимізмом дивитися в майбутнє.

ЛІТЕРАТУРА

I

1. Азбелев Н.П. Душа Японии. Японские романы, повести, рассказы, балла- ды, танки. – СПб., 1905.

2. Акутагава Р. Усмешка богов // Избранное. В 2-х томах. – Т. 2. – М., 1971. – С. 5-14.

3. Акутаґава Р. Брама Расьомон: Новели. Есеї. – Харків, 2009.

4. Анохіна Т.О. Невербальні та вербальні засоби екстеріоризації силенціаль- ного ефекту в англомовному художньому дискурсі. – Автореф. дис.... к.ф.н. – Запоріжжя, 2006.

5. Антонич Б.-І. Повне зібрання творів / Передмова Миколи Ільницького; Упорядкування і коментарі Данила Ільницького. – Львів, 2009.

6. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. – 1995. – № 1. – С. 37-68.

7. Астон В.Г. История японской литератури. – М., 1960.

8. Бакшеев Е.С. Сакральные птицы в древнеяпонской культуре синто // Труды VIII международного симпозиума международного научного обще- ства синто “Синто и японская культура”. – М., 2003.

9. Балли Ш. Французская стилистика. – М., 1961.

10. Бардина Н.В. Языковая гармонизация сознания. – Одесса, 1997.

11. Баронин А.С. Этническая психология. – К., 2000.

12. Басьо Мацуо. Поезії: Пер. з яп. / Упоряд., перекл., авт. передм. та приміт. Г.Л. Турков. – К., 1991.

13. Бахтин М.М. К эстетике слова // Контекст – 1973. – М., 1974. – С. 258-280.

14. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М., 1979.

15. Бенедикт Р. Хризантема и меч // Модели японской культуры. – М., 2004. – С. 34-55.

16. Бердяев Н.А. // Мудрость тысячелетий. – М., 2004. – С. 730-732.

17. Бєлова А.Д. Лінгвістичні перспективи і прогнози у XXI столітті // Лінгві- стика XXI століття: нові дослідження і перспективи. – №1. – К., 2006. – С. 22-32.

18. Бондаренко Г.В. Перші французькі поетичні переклади з японської та пе- рекладацька діяльність Юдіт Ґот’є (1845-1917). – Східний світ. – №1. – К., 2005. – С. 107-114.

19. Бондаренко И.П. Русский язык японских мореплавателей (18 в.). – Нара, Тэнри: Ун-т Тэнри. – 1996.

20. Бондаренко И.П. Русско-японские языковые взаимосвязи XVIII века (Ис- торико-лингвистическое исследование). – Одесса: Астропринт. – 2000.

21. Бондаренко І. Шляхи та джерела впливу української мови на російську мову японських мореплавців XVIII ст. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. – № 9. – 2004. – С. 4-7.

22. Боронина И.А. Поэтика классического японского стиха (VIII-XIII вв.). – М., 1978.

23. Боронина И.А. Классический японский роман (“Гэндзи моногатари” Му- расаки Сикибу). – М., 1981.

24. Боронина И.А. “Душа” и “облик” японской песни. Развитие литературно- эстетической мысли в Японии в древности и в средние века // Девять сту- пеней вака. Японские поэты об искусстве поэзии. – М., 2006. – С. 107-226.

25. Брандт А. Японская лирика. – СПб., 1912.

26. Бреславец Т.И. Поэзия Мацуо Басё. – М., 1981.

27. Буланая А.А. Отражение синтоистского культа природы в искустве: пти- цы и животные в японской поэзии. – 2008 // http://ru-jp.org/bulanaya.htm

28. [БЯРС] Большой японско-русский словарь в 2-х томах (Под ред. Н.И. Кон- рада). – М., 1970.

29. Ванин Ю.В. О книге Ли Ги Бэка “История Кореи: новая трактовка” // Рос- сийское корееведение. Альманах. – Випуск 4-й. – М., 2000. – С. 312-322.

30. Вещь в японской культуре / Сост. Н.Г. Анарина, Е.М. Дьяконова. – М., 2003.

31. Воронцова Н.Г. Комунікативно-когнітивні особливості вербальної інтер- акції зі стороннім реципієнтом (на матеріалі англійської мови). – Автореф. дис.... к.ф.н. – Львів, 2005.

32. Восток. Сборник первый. Литература Китая и Японии. – М.-Л., 1935.

33. Генис А. Довлатов и окрестности // Новый мир. – №7. – М., 1998 (http:// magazines.russ.ru/novyi_mi/1998/7/).

34. Генис А. Фотография души: Восточные стратегии в сегодняшней словес- ности // Русская культура на пороге нового века. /Сб. статей под ред. Тэцуо Мотидзуки/. – Саппоро (Япония): Центр славянских исследований Хок- кайдского ун-та. – 2001. – С. 261-270.

35. Главева Д.Г. Традиционная японская культура: Специфика мировосприя- тия. – М., 2003.

36. Глускина А.Е. О некоторых чертах гуманизма ранней японской поэзии // Заметки о японской литературе и театре. – М., 1979. – С. 193-205.

37. Голоса вещей (послевоенная японская поэзия): Сборник / Перевод с япон. А. Долина. – М., 1988.

38. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу: Монографія, 2-е вид., випр. і доп. – К., 2004.

39. Горегляд В.Н. Дневники и эссе в японской литературе X-XIII вв. – М.: Наука. – 1975.

40. Горегляд В.Н. Ки-но Цураюки. – М., 1983.

41. Горегляд В.Н. Японская литература VIII-XVI вв. – СПб., 1997.

42. Гошкевич И.А. Русско-японский словарь (составленный И. Гошкевичем при пособии японца Тацибана но Коосай). – СПб.: Типографія Я. Іонсона и литографія Р. Голике. – 1857.

43. Григорьев М.П. Лик Японии. Переводы и эссе. – М., 1997.

44. Григорьева Т.П. Японская литература XX века: Размышления о традиции и современности. – М., 1983.

45. Григорьева Т.П. Поэзия: [Японская литература второй половины XIX в.] // История всемирной литературы: В 9 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит-ры им. А.М. Горького. – М., 1983; – Т. 7. – М., 1991. – С. 670-675.

46. Григорьева Т.П. Мудрецы, правители и мастера // Человек и мир в япон- ской культуре. – М., 1985. – С. 135-165.

47. Григорьева Т.П. Вслед за кистью // Японские дзуйхицу. – СПб., 1998. – С. 5-46.

48. Григорьева Т.П. Синтоистская основа японской культуры // Синто – путь японских богов: В 2 т. – Т. I. Очерки по истории синто. – СПб., 2002. – С. 509-543.

49. Григорьева Т.П. Движение красоты. – М., 2005.

50. Гришина В.А. Исикава Такубоку – критик и публицист. – М., 1981.

51. Громковская Л.Л., Долин А.А. Японская литература в СССР // Япония 1982. Ежегодник. – М., 1983. – С. 225-243.

52. Гумбольдт фон В. Избранные труды по языкознанию. – М., 1984.

53. Гумбольдт фон В. // Мудрость тысячелетий. – М., 2004. –С. 622-624.

54. Дейви Х.И. Искусство и Путь по-японски: 45 дорог к медитации и красо- те. – Ростов-на-Дону, 2005.

55. Дзюб І. Юдзі Курокава. Чи була історія Росії та СССР історією України? Українська історія з погляду японського дипломата // Всесвіт. – № 11-12. – К., 2004. – С. 39-41.

56. Диалоги японских поэтов о временах года и любви. Поэтический турнир, проведенный в годы Кампё (889-898) во дворце императрицы. /Составле- ние, перевод с японского А.Н. Мещерякова/. – М., 2003.

57. Долин А.А. Японский романтизм и становление новой поэзии. – М., 1978.

58. Долин А. История новой японской поэзии в очерках и литературных порт- ретах // http://ru-jp.org/dolin_01.htm

59. Долин А.А. Японская поэтическая традиция // Шедевры японской класси- ческой поэзии в переводах Александра Долина. – М., 2009.

60. Дьяконова Е.М. Масаока Сики и традиционный японский жанр хайку. – М., 1980 (Канд. дис.).

61. Дьяконова Е.М. История средневековой Японии в жизнеописаниях её главнейших деятелей // О:кагами – Великое зерцало. – СПб., 2000. – С. 5- 34.

62. Дьяконова Е.М. Вещь в поэзии трехстиший (хайку) // Вещь в японской культуре. – М., 2003. – С. 120-135.

63. Елисеефф В., Елисеефф Д. Японская цивилизация. – Екатеринбург, 2005.

64. Ермакова Л.М., Мещеряков А.Н. Растения и животные в японской поэзии // Природа. – М., 1988. – № 11. – С 69-77.

65. [Ермакова Л.М.] Норито. Сэммё (Памятники письменности Востока. XCVII). Пер. со старояпонского, исследование и комментарий Л.М. Ерма- ковой. – М., 1991.

66. Ермакова Л.М. Японская литература как разновидность русского литера- турного мифа: Культурологический аспект перевода // Japanese Slavic and East European Studies. – Vol. 18. – Кіото, 1997. – C. 69-94.

67. Ермакова Л.М. Нихон сёки (Анналы Японии) // Синто – путь японских бо- гов: В 2-х томах. Т. II. Тексты синто. – СПб., 2002. – С. 14-70.

68. Ермакова Л.М. “Вещь” и моно в понятиях и ритуалах // Вещь в японской культуре. – М., 2003. – С. 5-15.

69. Ісікава Такубоку. Лірика / Перекл. З япон та передм. Г. Туркова. - Київ: Дніпро, 1984

70. Кавабата Я. Существование и открытие красоты // Японские дзуйхицу. – СПб., 1998. – С. 522-547.

71. Кавабата Я. Красотой Японии рождённый // Японские дзуйхицу. – СПб., 1998. – С. 508–521.

72. Капранов С.В. “Ісе моноґатарі” як пам’ятка японської релігійно-філо- софської культури доби Хейан”. – К., 2004.

73. Капранов С.В. Японознавство в Україні: головні етапи розвитку до 1991 року // Маґістеріум. Випуск 26. Культурологія. – К., 2007. С. 43-48.

74. Кин Д. Японская литература XVII-XIX столетий. – М., 1978.

75. Клочек Г.Д. Енергія художнього слова. – Кіровоград, 2007.

76. Ковалинский М. Жизнь Григория Сковороды. Писана 1794 года в древнем вкусе // Г. Сковорода. Твори в 2-х томах. Т. 2. – К., 1961. – С. 439-476.

77. Ковалів Ю.І. Літературна герменевтика. – К., 2008.

78. Козирева М.С. Чинник слухача в англомовному неофіційному діалогічно- му дискурсі. – Автореф. дис.... к.ф.н. – Харків, 2006.

79. Кокинвакасю: Собрание старых и новых песен Японии. Т. 1-3 (Пер. со старояп. и предисл. А. Долина). – М., 1995.

80. Колесов В.В. Русская ментальность в языке и тексте. – СПб. – 2007.

81. Коломиец А.С. Манга. Сборник рисунков Хокусая. – М., 1967.

82. Конрад Н.И. Исэ-моногатари. – Петроград., 1923.

83. Конрад Н.И. Философия китайского Возрождения (О Сунской школе) // Запад и Восток: статьи. – М., 1966.

84. Конрад Н.И. Очерки японской литературы. – М., 1973.

85. Конрад Н.И. Японская литература от “Кодзики” до Токутоми. – М., 1974.

86. Конрад Н.И. Японская литература в образцах и очерках (Репринтное из- дание). – М., 1991.

87. Кэнко-хоси. Записки от скуки // Классическая японская проза XI-XIV ве- ков. – М., 1988. – С. 313-429.

88. Лафлёр У. Карма слов, буддизм и литература в средневековой Японии. – М., 2000.

89. Ли Ги Бэк.История Кореи: новая трактовка. – М., 2000.

90. Лотман Ю.М. Избранные статьи: В 3-х томах. – Таллинн, 1992.

91. Лотман Ю.М. Лекции по структурной поэтике // М.Ю. Лотман и тарту- ско-московская семиотическая школа. – М., 1994. – С. 17-257.

92. [ЛСД] Літературознавчий словник-довідник / Р. Гром’як, Ю. Ковалів та ін. – К., 1997.

---

Дата добавления: 2015-10-26