Звернення до монархістів України!

Українці протягом багатьох століть були позбавлені державності, і власне існування української нації було під сумнівом. Тим більш злободенними для України постають: 1) пошук причетності — за законом і за духом — до Традиції, що неперервно триває крізь тисячоліття4 і найважливіше — 2) набуття доказів прямого і рівного споріднення української Держави з християнською цивілізацією, Європою.

Найчіткіший, явний символ родової співпричетності Історії і кровної спорідненості — це символ монархічного облаштування: Корона і Династія.

І за багатьма іншими параметрами монархічна влада в Україні видається нам найкращою.

Свідками цього слугують політичні події останнього десятиліття. Очевидно, що сучасні українці надто свободолюбові, і тому не зможуть знову підпорядкуватися однопартійній або одноосібній владі політичного диктатора. Одначе вони надто потребують спокою і впорядкованості буття — чому й не задовольняються суєтною і нетривкою парламентською республікою.

Захід і Схід України — це дві в багатьох аспектах різні концепції державності, два геополітичних вектори, дві національні історії.

Захід зберігає спадок Королівства Галичини і Володомирії, Схід — спадок Гетьманства.

Проте, обидві течії сходяться у головній позиції — необхідності спадкової влади, у пошуках Династії.

Для успіху монархічного руху вирішальним є Династичне Ім’я; монархія не може бути безіменною, або стрімко змінюючою імена (як республіка).

Ім’я повинне бути не просто результатом історичних хитросплетінь. В наш час у ньому повинна міститися нумінозна енергія, воно повинне бути сяючою Оріфламою Нації, навіть за відсутності прапороносців.

Але Династії в Україні зараз нема.

Припинилися — без сліду — роди першого і останнього Гетьманів — Хмельницькі та Скоропадські.

Лотаринг-Габсбурги, спадкоємці королівської корони Галичини, ототожнюються цілком з монархічними рухами Австрії та Угорщини (ці країни Старійшина Дому, ерцгерцог Отто і Кронпринц Карл вважають своєю батьківщиною). Ще меншою мірою також готові їх визнати монархісти Чехії, Мексики, Словаччини, Словенії, Хорватії. Габсбурги зараз готуються успадкувати престол Великого Герцогства Люксембург і, ймовірно, Королівства Бельгії. Україна може претендувати тільки на найостанніше місце в цьому ряду. Окрім того, Королівство Галичина охоплювало малу частину сучасної України і заклик Габсбургів дві третини країни сприймуть як спробу домінування греко-католицького Заходу.

Між тим — у наш час — монархічний рух є авангардом руху націоналістичного, для якого вирішальною умовою є саме національна ідентичність Династії.

Традиційний метод вирішення династичного питання, якщо він видається безвихідним, запрошення закордонного принца, походження якого безсумнівне і безумовно доведене. Так був закликаний до Новгорода Рюрик Рус Варязький, а до Москви — королевич Владислав Ваза Польський, так на трон Польщі прийшли Ваза Шведські, Капетинги Французькі, Веттини Саксонські, Баторій Трансильванський, до Болгарії та Румунії, після їх визволення від Туреччини, — Кобург-Готські та Гогенцолерни.

Ми вважаємо, що претендент на Трон України може бути названий. Це — принц Жан-Кристоф Наполеон, теперішній Глава Імператорського Дому Франції.

Бонапарт — ім’я, яке саме собою є атакуючим, ім’я, котре доторкнулося кожної нації і залишило досі ще відчутний слід у всій Європі, увійшло у Велику Історію. І для України з цим іменем означена поворотна віха державної історії.

Весною і літом 1805 року Королівство Галичина та Лодомерія було виведене — ніхто не знав, тимчасово чи назавжди, — зі складу Австрійської Імперії і ця країна отримала статус Протекторату Великої армії, і правителем її безпосередньо був Головнокомандувач Grande Armee Наполеон, Імператор французів, король Італії, протектор Рейнської Конфедерації і медіатор Гельвеції. В 1805 році, коли й імені країни Україна не було на політичних картах світу, проектував відтворення (через половину тисячоліття — після втрати державності в XIV ст.) незалежного королівства Галичини і Лодомерії, зі столицею у Львові.

Тільки 12 серпня 1809 року, під тиском Росії, головного тоді союзника Франції, Наполеон змушений був відмовитися від цього геополітичного подвигу.

За волею Наполеона кандидатом на трон Галичини було обрано Фердинанда фон Лотаринг-Габсбурга фон Тоскана, великого герцогоа Вюрцбурзького.

Це — предок Жана-крістофа Наполеона у восьмому поколінні.

Принц — громадянин Франції. Він — прямий спадкоємець Жерома, короля Вестфалії, молодшого з братів Наполеона І. За заповітом свого діда, принц Жан-крістоф є Наполеон VII, Голова Імператорського Дому Франції.

Батько його — принц Шарль Наполеон Бонапарт, граф де Монфор, у минулому — підприємець, тепер — регіональний політик у Франції.

Мати — Беатрікс де Бурбон, принцеса Дво-Сицилійська, зі східноєвропейської (польської) гілки цього Дому.

Дід принца з боку матері — Фердинанд де Бурбон, принц Дво-Сицилійський, народився у Підзамче (Podzamcze), в Галичині. 28 травня 1926 року.

Прадід — Рене (Райнер) де Бурбон, принц Дво-Сицилійський, герцог ді Кастро, 12 вересня 1923 року вступив у шлюб в галицькому маєтку Дружбами (Druzbaki) із принцесою Марією Кароліною, уродженою графинею Замойською (піддана Австро-Угорської корони, народилася в 1896 році в Кракові).

Її батько, прадід принца, — граф Анджей Замойський (Andrzej Przemyslaw Konstanty Jan Wladislaw Zdislaw August Stanislaw Kostka Adam Albert comte Zamoyski), народився у Варшаві в 1852 році, у підданстві тодішнього Царства Польського, що входило до складу Російської імперії. Його батько — граф Станіслав Андрійович (Станіслав Костка Анджей Салезіус Регінальд) Заморський, член Державної Ради Російської імперії, кавалер Орденів св. Андрія Первозданного і св. Олександра Невського.

Предки принца Жана-Крістофа Наполеона за цією лінією — князі Чарторийські і графи Потоцькі.

Графи Замойсчь-Замойські, герба Еліта, рід, котрий має всі підстави вважатися українським — і по крові, і згідно з позиціями, котрі Заморські п’ять століть займали в історії україни. У XVI ст. коронний гетьман Ян Замойський — засновник міста Шаргорода на Поділлі (тепер Вінниччина), у XVII ст. — власники міста Рівне, у ХІХ ст. палац графів Заморських — один зі спіритуальних стовпів Львова.

За своєю спорідненістю Дім Бонапарті, і перш за все сам принц Жан Кристоф Наполеон, — це гілка Дома Габсбургів. Предок принца у восьмому поколінні — Леопольд ІІ, Імператор Священної Римської Імперії, з 1790 року — король Галіції та Лодомерії.

***

Принцу — двадцять два роки, вік, коли ще достатньо часу для найнеймовірніших вивертів долі. Зокрема — для того, щоб стати українцем. Як у свій час зумів набути свою вітчизну в Україні і за неї постраждати брат його прадіда — Архікнязь і полковник Українського Січового Стрілецтва, поет Василь Вишиваний, він же — Ерцгерцог Вільгельм фон Лотаринг-Габсбург.

ПІДПИСАЛИ:

Кирило Серебренитський, медіатор Східного Бонапартиського Комітету (Москва, Росія)

Олег Гуцуляк PhD, хефе Українскої Фаланги Союзу Фалангістів Східної Європи (Івано-Франківськ, Україна).

Олександр Гребенюк, комендант колонни Норд-Ост Української Фаланги Союзу Фалангістів Східної Європи (Луганськ, Україна).

Микита Редько, директор Наполеонівського Співтовариства в Інтернеті (Уральск, Казахстан).

На фото: prince Jean-Christophe Napoleon VII, né le 11 juillet 1986, élève à HEC et princesse Caroline Marie Constance Napoleon, née le 24 octobre 1980 et diplômée de l'European Business School de Paris

НАШ САЙТ http://bonapart-orient.clan.su/

Наполеоновское Сообщество Интернета:
http://my.mail.ru/community/nikitanapoleon/

Наші группы в Інтернеті:
http://vkontakte.ru/club3876800
http://bonapart-oriental.blogspot.com/
http://community.livejournal.com/bonapart_orient
http://my.mail.ru/community/bonapart-orient/

Дата добавления: 2015-10-24