Поняття та підстави припинення суб'єктів підприємницької діяльності

Припинення суб'єкта підприємницької діяльності є таким же закономірним та органічним процесом, як і створення.

Припинення суб'єктів господарювання регулюється значною кількістю нормативних актів, до яких, насамперед, належать ЦК України, ГК України, закони України від 15 травня 2003 р. № 755-ГУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства", від 14 травня 1992 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30 червня 1999 р.) та інші нормативні акти, в тому числі відомчі.

Поняття „припинення діяльності суб'єкта господарювання” відсутнє в законодавстві України. Проте в доктринальному розумінні припиненням вважаються юридичні умови, за яких суб'єкти господарювання втрачають право провадити господарську діяльність та, відповідно, втрачають підприємницьку правосуб'єктність з моменту внесення відповідного запису до Єдиного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Це визначення відображене в ч.4 ст.91 ЦК України, відповідно до якої з дати внесення до державного реєстру запису про припинення юридичної особи припиняється її цивільна правоздатність (здатність мати певні права та обов'язки); припинення цивільної дієздатності юридичної особи (здатності юридичної особи набувати цивільних прав та обов'язків через відповідні органи (ст. 92 ЦК України) відбувається одночасно з припиненням правоздатності.

Припинення підприємницької діяльності фізичної особи відбувається за правилами вищезазначеної ст. 51 ЦК України з особливостями, пов'язаними з тим, що підприємець є людиною з притаманними їй фізичними ознаками (смерть, визнання безвісно відсутньою та ін.), що не може не впливати на певні обставини припинення його підприємницької діяльності. Зокрема, цивільна правоздатність фізичної особи — підприємця припиняється у разі її смерті, що не притаманне юридичній особі. На відміну від юридичної особи, припинення господарської діяльності фізичної особи — підприємця зберігає за фізичною особою цивільну дієздатність.

Питання припинення суб'єкта господарювання можна досліджувати крізь призму деяких визначень: припинення власне суб'єкта господарювання, припинення його підприємницької діяльності та державна реєстрація припинення суб'єкта господарювання. Ці поняття збігаються у часі та є такими, що проходять одночасно, але є випадки, коли хоча припиняється діяльність суб'єкта господарювання, але це не є підставою для припинення його самого (прикладом є припинення підприємницької діяльності фізичної особи, після реєстрації чого фізична особа продовжує існувати, але вже без статусу суб'єкта господарювання).

Стаття 51 ГК України встановлює підстави, за яких припиняється підприємницька діяльність:

■власна ініціатива підприємця (підстави для прийняття ним відповідного рішення Кодекс не визначає);

■закінчення строку дії ліцензії (зазначене стосується здійснення певних видів діяльності, що потребує ліцензії, строк якої закінчився, а нову ліцензіатом не отримано);

■припинення існування підприємця (смерть фізичної особи — підприємця);

■на підставі рішення суду у випадках, передбачених ГК України та іншими законами (прикладом є визнання суб'єкта підприємницької діяльності в установленому порядку банкрутом або скасування його державної реєстрації. Так, зокрема, ст. 247 ГК України передбачає, що в разі здійснення суб'єктом діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, застосовується адміністративно-господарська санкція у вигляді скасування державної реєстрації).

Факт припинення діяльності суб'єктів господарювання як і, власне, їх самих має бути зафіксованим органом, що здійснює державну реєстрацію. Ця процедура охоплюється поняттям "скасування державної реєстрації" та проводиться за умов дотримання не лише норм ЦК та ГК України, а і Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців", який встановлює правові підстави початку та припинення функціонування суб'єктів господарювання.

Насамперед, слід зауважити, що норми ЦК та ГК України містять термін "скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання", хоча Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців", яким встановлено порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання та, відповідно, її скасування, містить окремі поняття "державна реєстрація припинення юридичної особи" та "державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи". Законодавець спеціально підкреслив те, що юридичні особи та фізичні особи — підприємці різняться за своєю суттю та правовою природою. Припинення підприємницької діяльності юридичної особи тотожне її припиненню як такої, на відміну від фізичної особи (за винятком її смерті).

При дослідженні питання державної реєстрації припинення юридичної особи слід виходити з того, що припинення юридичної особи здійснюється в добровільному або примусовому порядку, що закріплено в ч. 1 ст. 59 ГК України, ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців".

Припинення юридичної особи в добровільному порядку здійснюється:

1)за рішенням власника або уповноваженим ним органом, рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників без наведення мотивів прийняття відповідного рішення за власною заявою. На осіб, що прийняли відповідне рішення, ст. 105 ЦК України покладаються певні обов'язки щодо вчинення дій, пов'язаних з прийняттям такого рішення: повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про прийняття такого рішення; призначення комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо); встановлення порядку та строків припинення юридичної особи;

2)у разі досягнення юридичною особою цілей, закріплених в установчих документах, заради чого її було створено (наприклад, після завершення об'єкту ліквідується будівельна організація, створена спеціально для його спорудження);

3)після закінчення певного строку, на який була розрахована діяльність юридичної особи (наприклад, на час дії певних обставин).

В примусовому порядку припинення юридичних осіб за рішенням суду (господарського суду) відбувається в разі:

1)визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

2)провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

3)невідповідності мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

4)наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

5)визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів;

6)визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених чинним законодавством);

7) неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону (ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців").

Припинення підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців здійснюється у випадку:

1)прийняття фізичною особою — підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

2)смерті фізичної особи, яка була зареєстрована як підприємець;

3)прийняття судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

4)прийняття судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

5)прийняття судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за наступних підстав:

■визнання фізичної особи — підприємця банкрутом;

■провадження фізичною особою підприємницької діяльності, що заборонена законом;

■неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону (ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців").

Позов про припинення господарських товариств і державну реєстрацію припинення їх діяльності може бути подано органами, що здійснюють контроль за діяльністю товариств у разі систематичного або грубого порушення норм чинного законодавства (ст. 91 ГК України та ст. 19 Закону України "Про господарські товариства"), прокурором, органом, що здійснює державну реєстрацію, а також будь-якою особою, яка вважає порушеними свої права чи охоронювані законом інтереси у зв'язку зі створенням (державною реєстрацією) відповідного суб'єкта господарювання. Такими, що систематично порушують законодавство, визнаються господарські товариства, які раніше двічі допускали порушення законодавства і вчинили його знову, незалежно від того, чи притягалися вони до відповідальності за попередні порушення. Як виняток, з урахуванням конкретних обставин, пов'язаних із характером вчиненого порушення законодавства, причин його здійснення, тривалості у часі та наслідків систематичним може бути визнане і повторне порушення законодавства. Грубим може вважатися одноразове порушення законодавства, яке свідчить про явне і умисне нехтування його вимогами з боку товариства (наприклад, провадження без спеціального дозволу (ліцензії) господарської діяльності, щодо якої чинним законодавством встановлено обов'язковість отримання ліцензії) та/або потягло наслідки у вигляді значної шкоди, заподіяної державі, юридичним чи фізичним особам. Позови про припинення суб'єкта господарювання, чи його державної реєстрації подається до відповідного суду, якому належить розглядати цей спір.

Підставами для визнання недійсними рішень про створення суб'єкта господарювання чи його установчих документів можуть бути, зокрема, вчинені при оформленні таких документів порушення чинного законодавства, які позбавляють їх юридичної сили; невідповідність фактичним обставинам вміщених в установчих документах відомостей щодо виду суб'єкта господарювання, порушення, пов'язані зі здійсненням діяльності, що суперечить закону чи установчим документам. Суд може приймати рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання і в інших випадках, передбачених законом, зокрема, у разі визнання такого суб'єкта банкрутом.

Дата добавления: 2015-07-08