Свобода совісті й толерантність

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що свобода совісті — це можливість людини діяти згідно зі своїми переконаннями, уяв­леннями про добро й зло, моральне й аморальне, якщо вони не су­перечать загальнолюдським моральним засадам, що панують у тому чи тому суспільстві. Свобода совісті не звільняє особу від відповідальності за недодержання моральних норм суспільства, порушення норм демократичного співжиття. Дотримання прин­ципу свободи совісті означає визначення необхідності встанов­лення в міжособистісних стосунках і відносинах із владою прин­ципу толерантності.

Проблема толерантності тісно пов'язана зі свободою совісті. Вона є фундаментальною умовою утвердження ненасильства в справі релігійної віри. Захист власного вибору, самовизначення суверенітету в релігійній сфері вимагає від особи поваги до ви­бору релігійних цінностей іншими людьми. Толерантність сприяє свободі вияву вільної совісті індивіда, вона є не тільки умовою проголошення права на свободу релігійного самовизнач бору певних світоглядних орієнтацій, а й своєрідним механізмом його реалізації на практиці. Оскільки толерантність є морально-етичним принципом поведінки й відносин різних соціальних елементів — церков, конфесій, віруючих, то це передбачає їх вза­ємоповагу, свідому відмову від насильства та агресії, принижен­ня гідності.

Толерантність має кілька визначальних принципів, які затвер­джені міжнародним співтовариством, зокрема ЮНЕСКО. Назве­мо їх.

• Визнання рівності, суверенності, свободи релігії та переко­нань суб'єктів комунікації. Інтерес однієї віруючої людини за­кінчується там, де розпочинається інтерес іншої віруючої люди­ни. Важливим є міжнародне визнаний принцип «усі різні — усі рівні».

• Визнання права суб'єктів комунікації на власне розуміння істини, власну позицію в житті, світоглядні та моральні орієнти­ри та цінності. При цьому їх культурна, моральна, естетична, ре­лігійна своєрідність розглядається як гідність особи. Водночас визнається гідність у поєднанні з плюралізмом¹, а плюралізм -як цінність.

• Безумовна відмова від монополії на істину, відкритість і по­вага до протилежної позиції, погляду, істини, іншої системи знань. Річ у тім, що претензія на виключність володіння істиною в релігійному контексті веде до релігійної нетерпимості² на рівні особи й до етноконфесійних конфліктів на рівні суспільних від­носин.

Проблема толерантності у сфері міжконфесійних відносин на­була сьогодні особливої гостроти з погляду її прикладного харак­теру. Толерантність постає як головний принцип, умова, чинник подолання міжконфесійних конфліктів, що є в Україні. Водночас толерантність є орієнтиром оцінки культури міжконфесійних відносин. Певна річ, толерантність не вирішує всіх етноконфе-сійних проблем, але вона стає одним з гарантів непоширення не­терпимості й насильства, агресії між представниками різних релі­гійних конфесій³.

Дата добавления: 2015-07-08