Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Людям, лоскотало їх заздрі очі, а ще заздріші думки.

Читайте также:
  1. Господь милостив к тем людям, которые соблюдают заповеди. Они и будут строить Царство Божие.
  2. Есть ли в регионе еще организации, которые оказывают помощь людям, пострадавшим от насильственных преступлений в семье.
  3. И даже когда мы говорим об этом прямо и говорим об этом вашим людям, вы в это не верите. Так что это ваша проблема.
  4. Как относиться к людям, впавшим в отчаяние
  5. Людям, испытывающим боязнь перед богатством и деньгами, нужно учиться их любить.
  6. Неудачи случаются. Доверяйте людям, и неудачи будут более продуктивными.

Як гляне іноді Мотря на свій плець, то й сама дивується. Колись

Пустка-хата — тепер будинок; пустиня-город — грядка квіток; гноїще-двір

— тепер зелений та чистий, кругом облямований коморами, загородою,

Сараєм, хлівцями... Аж заплаче Мотря з радощів.

Колись як жилось... А тепер?.. Слава тобі, господи!

Чіпка перестав хліба робити, став по ярмарках їздити, полотна

Скуповувати та перепродувати. Од його й пішли в Пісках полотенщики. До

Його ніхто й не думав про це: він перший почин зробив.

XXVII

НОВИЙ ВІК

Час не стояв. Промайнула воля, поламала ланцюги віковічні, на котрих ще

за дідів-прадідів прикували до панів колись вільні хутори, села;

Опростались людські руки; несміливо, наче чого боялися, приймались за

Землю, котра колись була «богова та людська», потім стала «панська», а

Тепер, хоч силоміць наділена, знову стала «людська...». Задурманений

неволею люд почав продирати очі... і нічогісінько кругом себе не бачив,

Окрім — панів та мужиків!.. Усе, що не ходило в сірій свиті, — щиталось

Панами. Усе, що приросло до землі, копалось у ній, обливало її своїм

Потом, — усе те звалося «наш брат Савка...». Неволя порізнила дітей

Одних батьків, одних матерів; вирила між ними глибокий яр, котрого ні

Перейти, ні переїхати, хіба засипати... Та хіба можна засипати у рік, у

Десять, у двадцять років яругу, котрий копався не десятки, а цілі сотні

Літ?.. По один бік яру стояли потомки старшини козацької; стояли

Приблуди, котрих приманила своїми розкошами задурена Україна — були між

Ними ляхи й недоляшки, були москалі й московські недоломки, були й

Осиротілі діти Юди, котрі замість свого зруйнованого царства на чужій

землі завели нове царство; тут можна було зустріти нетрохи полупанків,

Котрі з дігтярів, чумаків, крамарів, прикажчиків повиводили своїх дітей

У «люди», поначіпляли на плечі з мідними гудзями мундири, а на голови

Понадівали картузи з зірочками... Усе то була ватага, вигодувана чужою

Працею, обута й зодягнена чужими руками... Тепер вона стояла і, як

Голодний вовк, клацала зубами, поглядаючи зо зла на другий бік яру, де

потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені, зубожені, темні —

якісь каліки, а не люди, без пам'яті про славну бувальщину дідів своїх,

Котрі добували кров'ю «славу та волю», без 'пам'яті про самих себе, з

Страшною злістю в гарячім серці, з палкими на устах прокльонами, котрі

Вони посилали на той бік... Здається, якби не глибокий яр, одна б

Ватага кинулась на другу — і полилася б річка чорної крові, потопила б

Правого й винуватого... Заслані полудою очі під ту страшну різанину не

Розгляділи б, де свій, де чужий — кров би лилася, трупи б тліли та


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 141 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Верховодило? Ні, мабуть би, прикусила вона язик, зціпивши зуби! | Явдоху поїхати на оглядини. | Староста Яків Кабанець, такий удатний до тих приказок. — Беседа | Ніколи нічого того і в думці не було, а тут — як сніг на голову ! Вона | Сорочках усі груди повишивала, квітками унизала; каптани пообшивала | Подорожній; коли все спить під заводи лихої години — тільки старим | Увечері. — Ти ж мені радість у двір принесла; ти з моїх очей полуду | Дасть господь діток діждати — вигодуємо, виростимо їх на добро, до | Прихильний до чужого нещастя, такий же жалісливий на чужу втрату. | Одна другу так уподобали, мов сестри рідні. Хоч одна одній, як завжди |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Світить... Ти до його обзиваєшся, а воно ними поводить, мукає, рученята| Ситили й без того ситу землю... Оже, дяка богові, цього не сталося...

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)