Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Одійшовши вже геть у поле, оглядівся — кисета нема.

— Стійте, братця! — кисет забув-Повернув назад, дивиться — на хвіртці стоїть Галя й гукає:

А чий кисет? хто кисета забув?

Що таке? — обзиваються до неї з другог.о боку.

Кисет... — піднявши кисета вгору, показує вона.

Кисет? — не наш! — та й пішли собі. Чіпка лобіг підтюпцем. Тим часом

Галя на кисет роздивлялася, розшморгувала, заглянула всередину,

Полапала рукою та й знову зашморгнула...

Мій... мій... Галочко! — каже стиха Чіпка, добігаючи до неї.

— У-у-у, йолопе!.. Як квочка з курчатами, так ти розгубився з своїми,

Думками... Не знаєш, що й дієш!.. Сунула йому кисет у руки, а сама

Швидше за хвіртку.

Глянув Чіпка на кисет... Що за біс? Тютюну було не більше жмені, а це

так оддулося... Що воно? Розшморгнув, полапав, — м'яке; витяга: —

Другий кисет, з синьої шовкової матерії, вишитий червоними квітками й

Кругом обсаджений червоними китицями!.. Очі в його заграли; по виду

Розлився усміх...

Любо моя!.. кохання моє! — прошептав він і весело повернув до товариства.

XXIV

РОЗБИШАЦЬКА ДОЧКА

Цілий тиждень лив дощ, як з відра. Цілий тиждень не виходив Чіпка з двору. Усе собі по хазяйству: то коло того, то коло другого.

— Знаєш що, сину? — каже йому одного- вечора мати, прядучи вовну, —

знаєш що? Оце я дивлюся на тебе й на себе та й думаю: я вже стара,

Нікчемна стала; уже мені важко іноді й у печі витопити... Чую, як сила

Моя упада, смерть наближається... Ти б одружився, сину! Не доки його

Одкладати... Уже, слава тобі господи, другі твоїх літ дітками

Любуються, а ти все бурлакуєш та, мов загубив що, ходиш... Хіба мало

дівчат у селі? Сподобай яку, та поки пилипівка не зайшла, одружися,

Сину... І сам не будеш світом нудити, й мені поміч буде!

Шкода, мамо! Нема по мені дівчат на селі.

Чому нема, сину? Он, Христя Бондарівна, Мотря Книшівна, або Катря

Остапійчина? Чим не дівчата?.. Що небагаті? Та багата й не піде, сину,

на такі злидні, як у нас... А все ж вони дівчата, як слід: хорошого,

Чесного роду, робочі, слухняні... Оженися, сину, оженися, мій голубе!

Хай хоч на старість доведеться мені тебе в парі побачити...

Шкода, мамо.

Чого шкода. Шкода, кажуть, лихий чоловік! Доки ж його отак волочитися? поки й голова посивіє?

Прийде пора, — прийде сама.

Хіба яка городянська повія... А вже доброї не. діждеш, щоб прийшла сама.

Уже яка буде, така й буде.

Замовкла мати: бачить — не переможе сина. Замовк і Чіпка, думаючи своє про себе.

Після цієї розмови діждали неділі. Хмурне небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець, стряхла трохи земля.

Я, мамо, — каже Чіпка, — піду в Омельник на ярмарок: чи не куплю коняки?

Боже тобі поможи, сину! Тільки — навіщо ти на зиму її купиш? Чим її прогодуємо?

Та вже знайдемо чимсь.

Знявся Чіпка після раннього обіду, пішов... тільки не в Омельник, а прямісінько до Гудзя на хутір.


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 156 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Одгукувався крик той по повітових городах... Сказано — всюди, де тільки | Тим часом усячина в них прибуває та прибуває... Минули й жнива. Надворі осінню пахне. Стало людям вільніше. | До в Красногорці добивалося, та одігнали; в Байрацькім лісі знайшли | Ряд мережки, чи не пройшла, — гляне: мати й собі захиталася на | Здорові — одказали на його вітання. | Давай, розпрягем! — одмовив Сидір по-московській і скочив з повозки до коней. | Якого Варениченка? Ні, не знаю. | Мов безвісті забіг, і на думку не зійде. «Піти хоч люльки покурити». | Ух! — задрижавши, скрикнула вона: — яке холодне... — Та мерщій у | Хазяїн прийшов. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ничаво! — одказує по-московськи Максим, підносячи чарку Матні.| Прийшов до двору, всюди позачиняно, позапирано. Почав Чіпка дьоргати

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)