Перетанцьовує; Пацюк на язиці, як на балалайці, вибиває; один тільки

Матня, роздутий, червоний, як жар, з сонними, п'яними очима сидить у

Кутку, куняє: оце прокинеться, вип'є, зареве, як бугай, на всю хату, та

Й знову притихне — куняє...

Гульня розвернулася на всі боки. Забули про свято, забули про бога,

Забули про домівку. З ранку до вечора, з вечора до ранку одно п'ють та

Гуляють. Жінки, не бачивши третій день чоловіків у вічі, підняли такий

Галас, немов на село найшла кара божа або пожежа половину села

Виполонила.

Оце напасть господня! оце лихо несподіване! — желіпали вони. — Такого

Ще зроду-віку ніколи не було!.. Бог дав свято — в церков піти, богу

Помолитись, а він у шинку молитвує! Бог дав свято, щоб дома з дітьми та

З жінкою любо-тихо провести, а він у шинку з п'яницями та волоцюгами

Гуляє! Треба хоч до батюшки піти, щоб яку покуту наложив на розп'яницю

З п'яниць.

Деякі таки знялись, пішли — не до батюшки, а до матушки жалітися.

Матушка почастувала їх горілкою й обіцяла розказати, як устане,

Батюшці. Молодиці вернулись додому, а чоловіків усе-таки нема... Вони

ще заполонили в ту гущу й дяка. Дяк цей старий уже був, — у піст,

Бувало, «алілуї» не виведе, такий старий. А вхопивши чарку та другу

тієї живиці-дурниці, й він побадьорнішав трохи. Де та й сила взялася,

Міць прибула! Співає з молодицями так тонко та голосно, мов молоденька

Дівчина. А це, випивши ще чарку, як підбере поли в балахона, як ухопе

Товсту, червонопику молодицю, та ну гоцака садити. Тільки борода та

Коса майтолає, а він — так халясує, так халясує... Аж упрів, аж мило на

Йому лягло. Чоловіки регочуться, а молодиці коло його, щоб ще дужче

Роздратувати, так увиваються, так увиваються: одна втомиться, друга її

Місце заступає...

Що ж усе танцювати та танцювати, — крикнула одна реготуха: — якби ви нас, дяче, повозили ще!

Бач, чого сучі дочки захотіли! Бач, чого їм заманулося! — взявшись у

Боки, каже дяк: — Шукайте санчат, повожу вже... Один тому час, що

Батько в плахті!

Де взялися й санчата. Витягли дяка з шинку надвір, запрягли; насідало

Молодиць повнісінькі санчата, ще й зверху; дяк аж угинається та

Самотужки пре, а молодиці — співають та вигукують, як на весіллі... А

це одна як схопиться, як підбіжить до дяка:

Нема, дяче, місця! нема, дяче, місця! Ну, я сяду верхи! Повози й мене!

Сідай, бісова! — кричить дяк, перегнувши спину. Молодиця скочила; дяк

Не здержав, поточився, впав; молодиця зверху... Другі позскакували з

Санчат, та й собі туди — пхаються, падають... А чоловіки: «мала купа!

Мала купа! на купу! на купу!..» Навалило молодиць стільки, що трохи

Дяка не задавили. Витягли його — ледве дише... Регіт, ґвалт... Здуріло

Село!

Гульня розв'язала язики, розбуркала зомлілі, пригнічені душі,

Дата добавления: 2015-07-08