Види забування

1) Повне.

2) Часткове.

3) Тимчасове.

4) Тривале.

За дослідженнями Г. Еббінгауза в перші 12 годин після запам'ятовування забувається біля 60% матеріалу, після процес забування іде значно нижчими темпами і через 6 діб пам'ятається приблизно 20% початкового матеріалу. Тому для кращого запам'ятовування матеріалу варто використовувати повторення в декілька етапів: через 15-20 хвилин після заучування, через 8-9 годин, і через 1-2 доби.

Відносне відтворення інформації, яка була тимчасово забута називають ремінісценцією.

Це “виринання” у свідомості того, що неможливо було пригадати одразу після його запам’ятовування. Засадовим стосовно ремінісценції, на думку І. Павлова, є зняття втоми нервових клітин, яке настає після виконання складного мнемічного завдання. Через деякий час ця втома зникає, і продуктивність відтворення зростає.

4.

Усунення забування

1) Включати інформацію в діяльність.

2) Забезпечити відпочинок після роботи.

3) Урізноманітнювати види діяльності.

4) Приділяти увагу вивченню складного матеріалу, що знаходиться в середині.

5) Систематичне повторення.

5.

Індивідуальні особливості пам'яті

1. Швидкість запам'ятання – це число повторень, необхідних для запам'ятання інформації.

2. Міцність пам'яті – визначає тривалість збереження заученого матеріалу або швидкість його забування.

3. Готовність пам'яті – полягає у легкості і швидкості пригадування інформації у потрібний момент.

4. Точність запам’ятовування характеризується відповідністю відтвореного тому, що запам’ятовувалося, і кількістю зроблених помилок.

Індивідуальні відмінності пам’яті можуть виявляються:

1) У особливостях (вроджених) типів вищої нервової діяльності.

Швидкість утворення тимчасових нервових зв’язків пов’язана із силою процесів забування та гальмування, що зумовлює точність і міцність запам’ятовування. При сильному, але недостатньо рухливому гальмуванні диференціація вражень відбувається повільно, що може позначатися на точності запам’ятовування. Якщо у людини сформовані раціональні способи мнемічної діяльності, вироблені відповідні звички — акуратність, точність, відповідальність, то негативні прояви, що зумовлюються типологічними особливостями нервової системи, можуть коригуватися.

2) В різній швидкості запам’ятовування, в міцності збереження, в легкості відтворення.

Запам'ятання зумовлене особливостями матеріалу, який запам'ятовується; так, краще запам’ятовується — образний, словесний чи однаково продуктивно як той, так і інший.

3) Індивідуальні відмінності пам'яті можуть бути 2 видів:

Ø відрізняється перевагою тієї чи іншої модальності – зорової, слухової, рухової;

Ø пам'ять різних людей може вирізнятися і за рівнем організації.

З огляду на викладене у психології розрізняють такі типи пам’яті:

– наочно-образний (у художників, письменників, музикантів);

Високого розвитку досягає образна пам'ять у людей, які займаються мистецтвом: художників, музикантів, письменників. Деякі художники, н., можуть писати портрети по пам'яті, не потребуючи в тому, що люди їм позували. Композитори Вольфґанґ Амадей Моцарт, Мілій Алексійович Балакирев, Рахманінов Сергей Васильович могли запам'ятати складний музичний твір, прослухавши його один раз.

О. С. Пушкін вирізнявся особливою пам’яттю на літературні тексти: сторінку віршованого тексту він міцно і надовго запам'ятовував після 2-3 читань.

– словесно-абстрактний (у вчених, філософів);

І.П. Павлов часто пам'ятав точні матеріали дослідів краще, ніж співробітники, які зідснювали ці досліди.

– змішаний, або проміжний (у людей, у діяльності яких не спостерігаються помітні переваги наочно-образного чи словесно-абстрактного типу).

Ці типи зумовлені частково співвідношенням першої та другої сигнальних систем у вищій нервовій діяльності людини, але головне — умовами життя та вимогами професійної діяльності.

Зустрічаються люди, які мають феноменальну пам'ять. Така пам'ять характеризується виключно сильною образністю. Людина, наприклад, «бачить» відсутній предмет до дрібних деталей.

Дата добавления: 2015-07-10