Стаття 152 ЦПК України передбачає види забезпечення позову, при цьому законодавець як синоніми вживає терміни «способи забезпечення позову» і «заходи забезпечення позову».
На відміну від ЦПК 1963 p., чинний кодекс розширив види забезпечення позовів, додавши такі: обов'язок вчинити певні дії, передача речі, що є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Зазначимо також, що, крім видів забезпечення позову, новим є також положення про їх невичерпність, тобто у разі потреби суд може застосовувати й інші види забезпечення позову, не передбачені в цій статті.
Передбачаючи різні види забезпечення позову, закон не передбачає, який вид у якій справі слід застосовувати. Це питання вирішує суд за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.
Найпоширенішим видом забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і є в нього або в інших осіб.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користуватися майном. Види, обсяги і строк обмеження встановлює державний виконавець у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, потреби використання та інших обставин. Арешт накладають також на кошти та інші цінності боржника, що є на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах (ст. 55).
Арешт на майно боржника може накладати державний виконавець через:
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, яка накладає арешт на майно боржника та оголошує заборону на його відчуження;
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, ш:о є на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Державний виконавець за постановою про відкриття виконавчого провадження або про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчулсення може накладати арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами із врахуванням витрат на проведення виконавчих дій на все майно боржника або на окремо визначену його частину. У разі потреби постанову, за якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Копію постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилають не пізніше наступного дня після її винесення боржникові до банків чи відповідних фінансових установ. Боржник може оскаржити постанову державного виконавця про арешт коштів чи майна начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний термін.
Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису і арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати його на зберігання іншим особам, про ш;о зазначається в акті опису й арешту майна боржника. Види, обсяги і строк обмеження встановлює державний виконавець у коленому конкретному випадку з врахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, потреби використання та інших обставин.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом (ст. 388 КК України).
Виходячи з конституційних гарантій права власності, арешт у порядку забезпечення позову на всю сумісну власність подружжя або інших осіб, яким майно належить на праві спільної сумісної власності, може бути накладено лише тоді, коли учасники такої власності відповідають за законом своїм майном за зобов'язаннями, що виникають зі спірних правовідносин, і є відповідачами у справі.
Арешт коштів регулює додатково глава 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22.
Виконання банком обмеження права клієнта ш;одо розпорядження коштами, ш:о зберігаються на його рахунку, у разі прийняття судом рішення про арешт коштів або примусового виконання рішення суду про стягнення коштів здійснюється за постановою державного виконавця про арешт коштів, прийнятою на підставі рішення суду.
Якш:о постанова надійшла до банку після закінчення операційного дня, то на ній ставлять штамп «вечірня», і забезпечення виконання цієї постанови банк здійснює у межах залишків коштів на рахунку на початку наступного операційного дня.
Якшо постанову оформлено з порушенням законодавства України, то банк не пізніше наступного робочого дня повертає її державному виконавцю без виконання разом із листом про причину повернення (з обов'язковим посиланням на нормативний акт, який порушено).
Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта банк здійснює такі дії:
- якшіо на рахунку є кошти на суму, визначену постановою, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Постанову банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку;
- якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної постановою суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує постанову на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше, ніж наступного робочого дня, письмово повідомляє державного виконавця про недостатність коштів для виконання постанови;
- якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання постанови, то банк обліковує її на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше, ніж наступного робочого дня, письмово повідомляє державного виконавця про відсутність коштів для виконання постанови.
Під час дії постанови банк протягом операційного дня арештовує всі надходження на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, зазначеної в постанові або до отримання постанови державного виконавця щодо звільнення коштів з-під арешту.
Якщо до банку надійде платіжна вимога на примусове списання коштів за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.
Після списання за платіжною вимогою суми в розмірі, який визначено постановою, банк списує цю постанову з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших постанов, проводить операції за рахунком клієнта.
Заборону вчиняти певні дії застосовують, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення у майбутньому. Зокрема, недозволеним є забезпечення позову через заборону органам управління юридичних осіб приймати рішення, виконувати статутні функції, здійснювати господарську діяльність.
Закон не визначає кола осіб, яким можна заборонити вчиняти дії щодо предмета спору. Тому, за загальним правилом, заборонити вчиняти певні дії щодо предмета спору можна й тим, хто зобов'язаний вчинити їх за іншим судовим рішенням. На практиці трапляються випадки, коли у порядку забезпечення позову суд забороняє державним виконавцям або іншим особам (наприклад, відповідачам) вчиняти дії, спрямовані на виконання іншого судового рішення.
У разі виникнення конфлікту судових рішень (коли виконання одного судового рішення порушує інше), державний виконавець має звертатися за роз'ясненням до суду або обох судів на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» і, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 35 цього Закону, зупиняти провадження.
У порядку забезпечення позову не можна заборняти вчиняти дії, які під час розгляду спору прямо дозволені законом. Так, відповідно до ч. 8 ст. 351 ЦК України, до набуття законної сили рішенням суду про викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною потребою, власник має право розпоряджатися житловим будинком, іншими будівлями, спорудами, насадженнями, що розміщені на цій земельній ділянці, на власний розсуд. Тому в цьому разі не допускається забезпечення позову через встановлення заборни відчужувати відповідні будівлі.
Якщо заборона вчиняти дії обмежує активну поведінку, то встановлення обов'язку вчинити якусь дію має на меті обмежити пасивну поведінку особи, щодо якої вжито заходи щодо забезпечення позову.
При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті. Наприклад, якщо предметом позову є виселення відповідача із житлового приміщення, то суд не може виселити відповідача звідти в порядку забезпечення позову, адже це було б вирішенням спору по суті і за відмови у цьому позові спонукало б до нового спору про вселення.
Заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання стосується не відповідача, а осіб, які, як правило, не є учасниками спору. Неможливість виконання рішення суду в майбутньому може бути зумовлена тим, що відповідач витратить або знищить одержане.
Зупинення продажу описаного майна, ящо подано позов про право
власності на це майно або про виключення його з онису, є спеціальним способом забезпечення, який застосовують лише у справах за позовами про визнання права власності або про виключення майна з онису.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту (ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Ще один спеціальний засіб забезпечення позову - зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржує боржник у судовому порядку.
Поширеною є практика оскарження виконавчих документів для стримування примусового виконання. Гарантована затримка - не менше, ніж на 2 місяці.
Відповідно до п. 2-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1978 р. «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», прийнявши заяву про виключення майна з опису, суддя має зупинити виконання рішення, за яким звернено стягнення на майно. Якш;о виконавче провадження перебуває в іншому суді, потрібно повідомити цей суд про пред'явлення позову про зупинення виконавчого провадження.
На нашу думку, суд зобов'язаний застосувати спеціальний захід забезпечення позову в усіх випадках, коли про це надійшла відповідна заява від позивача.
Новим видом забезпечення позову є передача речі, яка є предметом спору на зберігання іншим особам. Цей спосіб може виявитися ефективним, коли особа, яка володіє спірною річчю, умисно затягує розгляд справи. Вигода для неї очевидна - доти, доки рішення суду не набуде законної сили, вона користується спірною річчю, її захищає презумпція правомірності володіння. Коли ж річ вилучать із володіння, то затягування втрачає сенс.
ЦПК України допускає можливість застосування судом інших видів забезпечення, надаючи суду право визначати, які саме можуть бути ці види. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову одночасно або послідовно. Водночас, виходячи із принципу змагальності та вимог до змісту заяви про забезпечення позову, а також враховуючи те, що у зв'язку із забезпеченням позову виникає право на відшкодування завданої цим шкоди, вважаємо, що саме заявник повинен обґрунтувати, які саме заходи забезпечення позову варто застосувати суду, а суд не має права застосовувати інші заходи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Отже, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа є спеціальним видом забезпечення позову.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами позивача. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Так, арештовуючи грошові кошти на рахунку, суд має обмежуватися сумою, ш,о не перевиш:ує розміру ціни позову та судових витрат.
Застосування деяких видів забезпечення позову обмежує закон. Так, не допускається забезпечення позову через:
- накладення арешту на заробітну плату, соціальні виплати, допомогу, яку виплачують каси взаємодопомоги, благодійні організації;
- накладення арешту на предмети, що швидко псуються;
- зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або НБУ під час здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову і виконання ухвали про забезпечення позову регулює ст. 153 ЦПК України.
Відповідно до ст. 154 ЦПК України, суд також може за заявою однієї із сторін, зважаючи на пояснення другої сторони, допустити заміну одного способу забезпечення позову на інший.
У цій же статті також передбачено випадки, коли суд може скасувати заходи забезпечення позову:
- якщо особу, щодо якої вжито заходи щодо забезпечення позову, не було повідомлено про розгляд щодо неї цього питання, вона протягом 10 днів від дня отримання копії відповідної ухвали може подати до суду заяву про скасування таких заходів. Цю заяву суд розглядає впродовлс 2 днів;
- у зв'язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову;
- суд може одночасно з ухваленням рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. Якщо в судовому рішенні про це не згадати, то ці заходи є чинними до вступу рішення в законну силу.
Вжиті заходи до подання позовної заяви суд скасовує у разі:
- неподаня заявником відповідної позовної вимоги у відповідності з вимогами ч. 5 ст. 151 ЦПК України;
- повернення позовної заяви;
- відмови у відкритті провадження у справі.
У разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законої сили рішенням про відмову в задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, керуючись ст. 155 ЦПК України, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
Завдання для самоконтролю
1. Позивач звернувся із позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Сформулюйте елементи позову.
2. До якого виду позовів належать: позов про визнання батьківства, позов про виділення часток у спільній власності, позов про виключення майна з опису, позов про стягнення аліментів.
3. Які можливості у відповідача захистити свої інтереси від заявлепного позову?
4. Який порядок здійснення права па забезпечення іюзову?
РОЗДІЛ 14
фт позову, Df рига щщт у справі
14.1. Порядок звернення зацікавленої особи до суду з позовною заявою
Кожному гарантовано право на судовий захист його прав, свобод та інтересів (ст. 55, 124 Конституції України). Першою стадією цивільного процесу з розгляду і вирішення справи у позовному провадженні є пред'явлення позову та відкриття провадження у справі. На цьому етапі дії заінтересованих осіб та судді направлені на виникнення цивільних процесуальних правовідносин, спрямованих на можливість розгляду та вирішення конкретної цивільної справи по суті у суді.
Провадження у цивільній справі відкривається за заявою осіб, визначених у ст. 11 ЦПК України. Провадження у справах позовного провадження у цивільному судочинстві відкривається на підставі подання позовної заяви.
Пред'явлення позову - це одностороннє, процесуальне за змістом волевиявлення, адресоване судові. Це юридичний факт, що є підставою виникнення процесуального правовідношення, і передусім обов'язку суду розглянути і вирішити вказаний позивачем спір.
Відповідно до ст. 118 ЦПК України, позов пред'являють через подання позовної заяви до суду першої інстанції, де її реєструють, оформлюють і передають судді в порядку черговості. Позовну заяву позивач може подати безпосередньо до канцелярії суду або надіслати поштою.
Реєстрація позовної заяви та доданих документів здійснюється у по
рядку, передбаченому розділом 2 Тимчасової інструкції з діловодства в місцевому загальному суді.
Працівник, який здійснює прийняття судових справ і кореспонденції, у день їх надходження перевіряє цілісність пакетів та конвертів і відповідність їх адресування, з дотриманням правил безпеки розкриває пакети й конверти, перевіряє відповідність вкладень до опису (наявність додатків до документа), проставляє на правому нижньому чи іншому вільному від тексту місці супровідного листа чи іншого документа реєстраційний штамп суду, на якому зазначає дату надходження матеріалів до суду і реєстраційний номер згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції за установленою формою.
Позовні заяви та інші матеріали і документи, отримані під час особистого приймання, невідкладно передають працівникові, відповідальному за прийняття судових справ і кореспонденції, для реєстрації в лсурналі вхідної документації та у відповідних обліково-статистичних картках чи реєстраційних журналах, після чого повертають за призначенням для розгляду.
Особа, яка подала документи до суду, має право подати додаткову копію документа, на першій сторінці якого на її прохання проставляють штамп суду «Отримано», зазначають дату отримання документа, посаду і прізвище особи, яка його одержала, після чого копію документа повертається особі.
Після реєстрації, але не пізніше наступного робочого дня, усі матеріали, ш,о надійшли до суду і підлягають розгляду, відповідно до цивільного судочинства, передають для реєстрації у відповідних обліково-статистичних картках чи реєстраційних журналах та алфавітних покажчиках за установленими формами. Якщо у суді ведеться автоматизована (комп'ютерна) реєстрація та облік, на вимогу учасників судового процесу має бути забезпечене формування інформаційних запитів відповідно до алфавітних покажчиків.
Номер судової справи та інших судових матеріалів складається з відповідного індексу, порядкового номера обліково-статистичної картки на судову справу чи реєстраційного журналу із зазначенням через дріб двох останніх цифр поточного року. Номер зазначають на обкладинці судової справи або судового матеріалу (наприклад, цивільна справа № 5 -17/08).
Після реєстрації судові матеріали передають суддям у порядку черговості. Передання судової справи і судових матеріалів здійснюється за підписом у контрольному журналі судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді. Щодо кожного судді ведеться окремий журнал.
Черговість передання позовних заяв суддям є новелою цивільного процесуального законодавства. Як слушно з цього приводу зазначають В. Кравчук та О. Угриновська ця новела процесуального законодавства покликана виконувати дві функції: по-перше, забезпечити рівномірний розподіл судових
справ між суддями одного суду, по-друге, обмежити можливість маніпуляцій із передачею справи тому чи іншому судді на замовлення позивача'.
Пред'являючи позов, позивач має право об'єднати в одній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою. Закон встановлює умови для об'єднання кількох вимог. По-перше, вони мають бути взаємопов'язані між собою. По- друге, таке об'єднання доцільне в інтересах найбільш повного і швидкого вирішення справи. Одночасний розгляд кількох пов'язаних між собою вимог допомагає усунути можливість ухвалення рішень суду, які сунере- читимуть одне одному. Так, наприклад, доцільно об'єднувати вимоги про поновлення на роботі з вимогами про оплату за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди. У цьому випадку усі вимоги випливають з одного трудового нравовідношення.
Об'єднання позовних вимог є допустимим, коли за характером вимог, їх взаємозв'язку, наявності спільних доказів буде виявлено можливість більш швидкого і правильного вирішення спору. Наприклад, одночасно з позовом про поновлення батьківських прав може бути розглянено вимогу тієї ж особи про передання їй дитини. Потрібно також враховувати, що деякі вимоги об'єднувати не тільки недоцільно, але й неможливо.
Коли в одній позовній заяві об'єднуються кілька позовних вимог до одного відповідача, має місце так зване об'єктивне об'єднання позовів, тобто об'єднання для розгляду в одному процесі різних предметів (об'єктів) спору. Від об'єктивного об'єднання позовів слід відрізняти так зване суб'єктивне об'єднання позовів, коли на один об'єкт спору пред'являють вимоги декілька осіб або коли ш,одо однієї позовної вимоги залучають кількох відповідачів. У цьому разі мова йде про об'єднання не позовних вимог, а кількох осіб, які беруть участь у справі, тобто має місце процесуальна співучасть.
14.2. Позовна заява та її реквізити
Позовна заява - це встановлена законом форма звернення до суду для вирішення спору про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Позовна заява є зовнішньою формою виразу позову, у ній відображено всі елементи позову та інші відомості, потрібні для правильного і швидкого розгляду та вирішення справи. Тому важливим є правильно і чітко вказати всі реквізити позовної заяви, передбачені нормами ЦПК України.
' Див.: Кравчук, В. М., Угриновська, О. І. Науково-практичішй коментар Цивільного процесуального кодексу України / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. - К.: Істина, 2006. - С. 350.
Згідно ч. 1 ст. 119 ЦПК України, позовну заяву треба подавати у письмовій формі. Вона має містити загальні відомості, обов'язкові для розгляду і вирішення справи, а також для встановлення зв'язку з учасниками цивільної справи. Додержання форми і змісту позовної заяви є однією з умов здійснення права на пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позовна заява має містити такі реквізити:
1. Найменування суду, до якого її подано.
2. Ім'я (найменування) позивача, його місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якшо він відомий.
Таке ж правило діє щодо сторони відповідача.
Крім того, у разі виникнення співучасті обов'язково зазначають такі ж реквізити щодо усіх співучасників (співпозивачів і / або співвідповідачів).
Якщо позовну заяву подає представник позивача, треба також зазначити ім'я представника позивача, його місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо він відомий.
У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод чи інтересів іншої особи, у позовній заяві обов'язково зазначаються відомості про особу, в інтересах якої пред'явлено позов, а також реквізити осіб, які діють в інтересах іншої особи. У цих випадках, відповідно до ч. 6 ст. 119 ЦПК України, у позовній заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Правильно вказані реквізити сприяють правильному визначенню підсудності справи, відсиланню копій позовної заяви та доданих до неї документів, повідомлень і викликів.
Можливі випадки, коли місце проживання відповідача не відоме або відповідач не має місця проживання в Україні. У такому разі потрібно керуватися ч. 9, 10 ст. 110 ЦПК України.
3. Зміст позовних вимог. Тобто позивач зобов'язаний вказати, у якій формі, у який спосіб суд має надати йому захист. Вимоги до суду можуть полягати у визнанні прав, присудженні відповідача до здійснення певних дій, до припинення або зміни правовідносин тощо. Вимога має бути сформульована конкретно: передати річ, стягнути певну суму коштів тощо. Вона може бути сформульована і факультативно: передати майно, а якщо його не буде виявлено в натурі, стягнути його вартість. Правильна вказівка вимог позивача визначає характер рішення, яке ухвалюватиметься у справі.
4. Ціна позову. Її визначає позивач відповідно до ст. 80 ЦПК України. Якщо позивач не може встановити точної ціни позову, у позовній заяві йому варто обґрунтувати причини неможливості зробити це. Крім того, безпосередньо у позовній заяві або шляхом подання окремого клопотання позивач звертається до суду з проханням визначити попередній розмір судового збору.
5. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову). Суб'єктивне право, свобода, інтерес, порушені відповідачем і зазначені позивачем як предмет позову, треба обґрунтувати обставинами, які є юридичними фактами, що формують підставу позову. Зазначення обставин, з якими позивач пов'язує свої вимоги, має важливе значення для визначення предмета доказування і правильного вирішення справи. Такими обставинами можуть бути юридичні факти, ш:о підтверджують належність спірного права позивачеві і про порушення його відповідачем.
У контексті цього питання варто звернути увагу на те, що ЦПК України не вимагає від позивача правового обґрунтування позову, тобто посилань на норми права, які регулюють спірне правовідношення. З цього приводу Верховний Суд України у своїх правових позиціях зазначає, що підставами позову є обставини, що обґрунтовують позовні вимоги, а не посилання позивача на певну норму закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини. Хоча, насправді, з цього приводу варто зауважити, що вказівка на норму права, яка підлягає застосуванню, відповідає інтересам позивача і полегшує завдання суду.
Проте, якщо позовну заяву подає прокурор, у її змісті потрібно надати юридичне обґрунтування спірного правовідношення і зазначити порушену норму права. Вважаємо, що позовні заяви, які подають юрисконсульти, адвокати також мають містити юридичне обґрунтування спірного правовідношення і вказівку на порушену норму права.
6. Докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Зауважимо, що мова йде саме про зазначення, а не подання доказів. Так, хоча згідно зі ст. 119 ЦПК України позивач має підтвердити доказами викладені в позовній заяві обставини, які обґрунтовують вимоги позивача, вважаємо, що невиконання цієї вимоги у разі неподання доказів не перешкоджає відкриттю провадження у справі. Така позиція базується на тому, що тільки сторона у справі може визначати, коли і які докази їй подавати. За загальним правилом, сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі (ч. 1 ст. 131 ЦПК України). Тому неподання доказів разом із позовною заявою не повинно бути підставою для залишення її (заяви) без руху. Крім того, відсутність доказів у позовній заяві не може бути і підставою для застосування будь-яких санкцій до позивача. Відмова в судовому захисті з мотивів відсутності доказів також є недопустимою.
7. Перелік документів, доданих до заяви (наприклад, квитанція про сплату судового збору, свідоцтво про народження дитини, якщо позовну заяву подає представник позивача - довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження тощо).
Крім перерахованих реквізитів, у позовній заяві можуть бути викладені клопотання позивача (наприклад, про звільнення від сплати судового збору).
Позовну заяву має підписати позивач або його представник. У позовній заяві зазначають дату її подання. Треба пам'ятати, що днем подання позовної заяви до суду є не дата, вказана у позовній заяві, а день її реєстрації в канцелярії суду, до якого її подано.
Згідно зі ст. 120 ЦПК України, позивач має додати до позовної заяви її копії та копії всіх доданих до неї документів, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Усі ці копії потрібно подавати одночасно із заявою, інакше суддя змушений буде залишити позовну заяву без руху. Правило піодо подання копій документів не поширюється на позови, що виникають із трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
14.3. Розгляд судом звернення про відкриття провадження у справі та правові наслідки розгляду звернення
Позовна заява є формою звернення до суду, вивчаючи яку суддя має можливість зробити висновок про необхідність або неможливість відкриття провадження у цивільній справі. Отже, одержавши позовну заяву, суддя для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі повинен з'ясувати чи немає підстав: 1) для залишення позовної заяви без руху; 2) для повернення позовної заяви; 3) для відмови у відкритті провадження у справі.
Підставами для залишення позовної заяви, заяви без руху є недодержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 ЦПК України, а саме: 1) не додержано реквізитів позовної заяви; 2) не сплачено судового збору; 3) не оплачено витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 4) не подано копій позовної заяви, заяви та доданих до неї документів.
Про залишення позовної заяви без руху суд постановляє ухвалу, в якій вказує на недоліки позовної заяви і упуш,ення позивача при Гі оформленні. В ухвалі вказується строк для виправлення недоліків, виходячи із розумної можливості виконати вимоги судді. Ухвала про залишення позовної заяви без руху не підлягає оскарженню. Якш;о позивач в установлений строк виконає вимоги, зазначені в ухвалі, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. З цього моменту настають матеріально- правові та процесуально-правові наслідки подання позовної заяви. Інакше
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 35 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |