7) передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Не допускається забезпечення позову через зупинення тимчасової
адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчинити певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національного банку України при здійснення тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію, стипендію, допомогу із загальнообов'язкового державного соціального страхування, яку виплачують у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яку виплачують каси взаємодопомоги, благодійні організації, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Однак ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шко
ди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином.
Перелік видів забезпечення позову не є вичерпним. У разі необхідності суд може застосувати й інші види забезпечення позову. Крім цього, наприклад, у зв'язку з обставинами, пов'язаними із майновим станом відповідача, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Вибір того чи іншого виду забезпечення позову залежить від характеру позовної вимоги і конкретних обставин справи.
Забезпечення позову, будучи гарантією виконання рішення суду для позивача, є обмеженням прав відповідача і може завдати шкоди. У зв'язку з цим, суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, має враховувати всі обставини справи в сукупності і керуватися не тільки захистом прав позивача, але й охороною прав та інтересів відповідача та інших осіб. Тому види забезпечення позову мають бути співмірні із заявленими вимогами позивача. Крім цього, враховуючи, що забезпечення позову може спричинити шкоду відповідачеві та іншим особам, суддя повинен роз'яснити позивачеві, який просить забезпечити позов, наслідки можливого завдання відповідачеві збитків і за наявності для цього відповідних підстав вимагати застави (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»). Такі дії суду виконують функцію запобігання зловживанню забезпеченням позову зі сторони позивача. Заставу вносять на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначає суд з урахуванням обставин справи, але він не повинен бути більшим за розмір ціни позову.
Заяву про забезпечення позову розглядає суд, у провадженні якого перебуває справа, у день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Якщо заяву подано до пред'явлення позову, суд зобов'язаний розглянути її не пізніше двох днів від дня її подання. Суд має право вимагати від заявника подати додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Таку заяву, у разі обґрунтованої вимоги заявника, розглядають лише за його участі без повідомлення особи (осіб), щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову.
Суд, залежно від обставин справи, може забезпечити позов повністю або частково.
Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, яка підлягає оскарженню. Проте оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. В ухвалі зазначають вид забезпечення позову, підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо її призначено. Копію ухвали надсилають заявникові та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Ухвалу про забезпечення позову виконують негайно в
порядку, передбаченому положеннями Законом України «Про виконавче провадження». У разі забезпечення вимог заявника заставою, ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі.
З метою захисту прав та інтересів позивача та реального впливу на відповідача ЦПК України передбачає притягнення осіб, винних у порушенні заходів забезпечення позову, до відповідальності. Така відповідальність, відповідно до ст. 382 КК України, може бути застосована до службових осіб. Відповідно до ст. 185-3 КпАП, фізичні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за вияв неповаги до суду через накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або у вигляді адміністративного арешту на строк до п'ятнадцяти діб.
Особи, винні у порушенні заходів забезпечення позову, можуть нести і відповідальність за шкоду, завдану невиконанням ухвали про забезпечення позову. З позовом про відшкодування цих збитків до винних осіб може звернутися особа, в інтересах якої здійснювалися заходи забезпечення позову. Такий позов можуть пред'явити лише після того, як буде встановлено, що ці порушення призвели до неможливості виконання позитивного для позивача рішення суду або ж істотно ускладнили його. Охочим подати такий позов варто пам'ятати про обов'язковість доведення розміру збитків та причинного зв'язку.
За заявою однієї із сторін, зважаючи на пояснення другої сторони, суд може допустити заміну одного виду забезпечення позову на інший. Заяву про заміну виду забезпечення позову розглядає суд не пізніше двох днів від дня її подання.
На заміну виду забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача, яку можна висловити і в усній, і в письмовій формі. Винятком є випадки, коли у разі забезпечення позову про стягнення грошових коштів відповідач з дозволу суду замість допуш.еного виду забезпечення вносить на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві.
Про заміну одного виду забезпечення позову на інший постановляють ухвалу. Зазначимо, що ст. 293 ЦПК України не передбачає права на оскарження ухвали про заміну виду забезпечення позову. Проте у ч. 11 ст. 153 ЦПК України зазначено, що оскарження ухвали про заміну одного виду забезпечення на інший зупиняє виконання цієї ухвали. Вважаємо, що з метою гарантування захисту прав та інтересів осіб таку ухвалу можна оскаржити.
Заходи забезпечення позову може скасувати суд. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом десяти днів від дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування. Таку заяву розглядає суд протягом двох днів від дня її надходження.
Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішують на судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.
У процесуальній літературі звернено увагу на відмінність таких процесуальних дій як скасування заходів забезпечення позову та скасування ухвали про забезпечення позову. Розбіжність полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовує суд, який їх застосував, якщо відпали для цього підстави. Правомірності застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує. Якщо заходи забезпечення позову спричинили збитки, то до особи, яка ініціювала забезпечення позову, може бути пред'явлено позов про їх відшкодування. Натомість скасування ухвали про забезпечення позову здійснюють за наслідками і"і перегляду вищестоящою інстанцією, якщо під час її постановлення порушено вимоги закону. Важливо, що у такому разі особа, з ініціативи якої застосовано заходи забезпечення позову, відповідальності за завдані цим збитки не несе.
Про скасування заходів забезпечення позову постановляють ухвалу, яка може бути оскаржена. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову зупиняє виконання цієї ухвали.
Якщо у задоволенні позову відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовують до набрання судовим рішенням законної сили. Суд може одночасно з ухваленням рішення суду чи постановленням ухвали або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. У контексті цього питання варто звернути увагу на те, що видається нелогічним скасовувати заходи забезпечення позову у разі закриття провадження у справі у зв'язку з укладенням мирової угоди. Вважаємо, що у таких випадках забезпечення позову мало б діяти до повного виконання умов мирової угоди.
Крім того, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, суд скасовує у разі: 1) неподання заявником позовної заяви протягом десяти днів від дня постановлення ухвали про забезпечення позову; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Як уже зазначалося, суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, має керуватися не тільки захистом прав позивача, але й охороною прав та інтересів відповідача та інших осіб. На виконання цього ЦПК України передбачає, що у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
Якщо позивач вносив предмет застави, відшкодування збитків, завда
них забезпеченням позову, насамперед здійснюється за рахунок предмета застави. Предмет застави повертають позивачеві, якщо позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців після скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Також предмет застави повертається позивачеві, якщо набрало законної сили рішення суду про задоволення позову або якщо сторони уклали мирову угоду.
VI. Суд вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду. Перелік процесуальних дій, що необхідно вчинити з метою підготовки справи до судового розгляду, суд визначає у відповідній ухвалі, в якій зазначаються дії як суду, так і учасників цивільної справи, строки їх здійснення. Перелік таких дій визначений ч. 6 ст. 130 ЦПК України. Проте, оскільки він не є вичерпним, то суд може вчиняти і інші процесуальні дії, необхідні для належної підготовки справи до судового розгляду. Наприклад, у порядку ст. 133 ЦПК України можуть вчинятися процесуальні дії, пов'язані із забезпеченням доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 156 ЦПК України, справа має бути призначена до розгляду не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки до судового розгляду. Закінчення підготовки справи до судового розгляду оформлюють ухвалою про призначення справи до розгляду, яка не підлягає оскарженню. В ухвалі зазначають, які підготовчі дії провів суддя, встановлюють дату розгляду справи. На нашу думку, формальне закінчення підготовки справи до судового розгляду не є забороною на вчинення додаткових підготовчих дій, які можуть проводити аж до початку судового розгляду цивільної справи.
Крім того, після призначення справи до розгляду всіх осіб, які беруть участь у справі, потрібно повідомити про час і місце розгляду справи. На судове засідання треба викликати інших учасників цивільного процесу.
15.4. Судові виклики і повідомлення
Повідомлення осіб про час і місце судового розгляду цивільної справи - обов'язкова умова реалізації принципів диспозитивності і змагальності у цивільному судочинстві, гарантія реалізації права осіб на їхню особисту участь у судовому засіданні. Від належного повідомлення залежить ефективність підготовчих дій суду і осіб, які беруть участь у справі. Повідомлення учасників цивільної справи про судове засідання є обов'язком суду і необхідною умовою проведення судового засідання.
Належне повідомлення про час та місце судового засідання передбачає такі умови:
- судову повістку про виклик потрібно вручити з таким розрахунком, щоб особа, яку викликають, мала достатньо часу для явки до суду і підготовки до участі в судовому розгляді, але не пізніше, ніж за сім днів до судового засідання. Судову повістку про виклик надсилають особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам.
- судову повістку-повідомлення потрібно вручити завчасно. Судову повістку-повідомлення надсилають особам, які беруть згчасть у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою (наприклад, явка осіб на судове засідання, де вирішують питання про скасування заходів забезпечення позову, не є обов'язковою - ч. 5 ст. 154 ЦПК України);
- адресу, за якою треба надсилати судову повістку, зазначають у заяві, поданій до суду. Після відкриття провадження у справі повідомлення про зміну адреси є обов'язком осіб, які беруть участь у справі (ст. 77 ЦПК України). На нашу думку, положення цієї статті потрібно поширити не тільки на осіб, які беруть участь у справі, а й на інших учасників цивільного процесу.
У разі необхідності виклику свідків, залучення третіх осіб та інших учасників цивільної справи відомості про їхнє місцезнаходження повідомляє та особа, яка клопоче про їхню участь.
Якш,о насправді особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судову повістку може бути надіслано за місцем ІТ роботи.
Судову повістку фізичній особі, за загальним правилом, надсилають за місцем її проживання (перебування чи роботи). У частинах 9-10 ст. 110 ЦПК України передбачено, шо позови до відповідача, місце проживання якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи). Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача потрібно в кожному конкретному випадку достовірно встановлені. У цих випадках судову повістку надішлють за адресою, яку позивач вказав у заяві.
Судову повістку юридичній особі надсилають за її місцезнаходженням або місцезнаходженням її представництва, філії, якш;о позов виник у зв'язку з їхньою діяльністю.
Відповідача, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме (мова йде про випадки, коли позивачеві невідомо і про місцезнаходження майна відповідача), навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликають до суду через оголошення у пресі, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. У
цих випадках оголошення в газеті має бути опубліковано не пізніше, ніж за сім днів до судового засідання.
Друкований орган, у якому розміш,ують оголошення про виклик відповідача протягом наступного року, визначено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 р. «Про затвердження переліку друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження, у яких у 2006 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб і свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме».
Зміст судових повісток й оголошень про виклик до суду викладено у ст. 75 ЦПК України.
Відповідно до Тимчасової інструкції з діловодства у місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.02.2005 p., судові повістки учасникам цивільної справи надсилають секретарі судового засідання.
Спосіб доставки судових повісток визначає суд у кожному конкретному випадку. Передбачено кілька способів доставки повісток:
- через пошту рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною особами, які беруть участь у справі. Часто трапляються випадки, коли повістка залишається неврученою якш,о її надіслано поштою або через кур'єра. При отриманні відомостей про це секретар судового засідання має негайно повідомити про це суддю, що визначить, які додаткові міри потрібно вжити для належного повідомлення учасника цивільної справи;
- через сторін чи їхніх представників. У цьому випадку має бути їхня згода на вчинення цієї процесуальної дії; у особи, яка погодилася передати судову повістку виникає обов'язок повернути до суду розписку адресата про одержання повістки. Цей спосіб є досить ефективним, знижує вірогідність неодержання судової через причини, пов'язані з порушенням функціонування поштового зв'язку. Однак може сприяти зловживанням з боку сторони чи її представника, оскільки суд навряд чи буде перевіряти справжність підпису відповідача па розписці;
- учасники цивільної справи можуть бути повідомлені або викликані до суду телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику;
- вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручають їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписку про одержання судової повістки із зазначенням дати вручення того самого дня повертають до суду особи, які і"і вручали.
Якщо особи, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом із нею (особі, яка вручає повістку, треба впевнитися за допомогою підтверджувальних документів у тому, що одержувач є повнолітнім та проживає разом з адресатом). За відсутності і цих осіб у місці проживання одержувача, судову повістку вручають відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
У разі відсутності адресата, особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістку та інші судові документи вручає їй під розписку адміністрація місця утримання особи. Після цього адміністрація місця утримання негайно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду.
Особам, які проживають за межами території України, судові повістки вручають у порядку, визначеному міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України (Конвенція про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних чи торгових справах від 15.11.1965 p.; Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 p.).
У разі відсутності міжнародних договорів судову повістку вручають через дипломатичні представництва та консульські установи України за місцем проживання цих осіб.
Якщо адресат відмовляється одержати судову повістку, особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилась одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Принципи диспозитивності і процесуальної рівності вимагають участі сторін у розгляді та вирішенні справи. Проте забезпечення рівного судового захисту всіх осіб, які беруть участь у справі, як один із процесуальних обов'язків суду, може супроводжуватися низкою труднощів у випадку невідомості місця перебування відповідача. На цей випадок положеннями ЦПК України передбачені особливі наслідки. Відповідно до ст. 78 ЦПК України, якщо у справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи місцеперебування відповідача невідоме, суд зобов'язаний постановити ухвалу про розшук відповідача. Розшук провадять органи внутрішніх справ. Витрати на проведення розшуку стягуються з відповідача у дохід держави за рішенням суду.
Завдання для самоконтролю
1. Дайте загальну характеристику стадії ііроваджеїшя у справі до судового розгляду.
2. Схарактеризуйте процесуальні дії, які спрямовані па врегулювання спору до судового розгляду цивільної справи.
3. Класифікуйте процесуальні дії суду з підготовки справи до судового розгляду ■
4. Визначте права осіб, які беруть участь у справі, в частині підготовки справи до судового розгляду.
5. Ппроцесуальпі наслідки завершення процесуальних дій з підготовки справи до судового розгляду.
6. Як здійснюється повідомлення учасників цивільної справи про час та місце судового розгляду.
7. Який порядок вручення судових повісток?
РОЗДІЛ 16
INCLUDEPICTURE "C:\\Users\\Юля\\AppData\\AppData\\Local\\Temp\\FineReader10\\media\\image7.jpeg" \* MERGEFORMAT
Ei рОЩ
16.1. Поняття і значення стадії судового розгляду
Вирішення цивільної справи по суті здійснює суд у результаті її розгляду в судовому засіданні. Стадія судового розгляду є основною, центральною частиною цивільного судочинства. Саме тут вирішуються основні завдання цивільного судочинства із захисту і відновлення порушених прав, свобод чи інтересів; найбільш повно виявляються всі принципи цивільного процесуального права; на основі всебічного і повного дослідження доказів встановлюються фактичні обставини справи; визначаються права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі; іменем України ухвалюється рішення суду, яке і вирішує цивільну справу по суті.
Значення стадії судового розгляду полягає у її призначенні саме для розгляду і вирішення цивільної справи. Ця стадія цивільного судочинства має свої спеціальні завдання, чітко визначену послідовність, взаємозв'язок етапів судового розгляду. Послідовність здійснення процесуальних дій є однією з умов ухвалення законного і обґрунтованого рішення суду.
Судовий розгляд цивільної справи відбувається у судовому засіданні. З приводу цього у літературі є різні позиції щодо понять «судовий розгляд» і «судове засідання». Одна позиція полягає в тому, що судове засідання є формою судового розгляду цивільної справи у суді першої інстанції, інша зводиться до ототожнення цих правових явищ. Тут варто наголосити на тому, що розгляд цивільної справи проводиться у судовому засіданні не тільки судом першої інстанції, але й судами апеляційної, касаційної інстанцій, провадження у зв'язку з винятковими та провадження у зв'язку
з нововиявленими обставинами здійснюється також у судовому засіданні. Для вирішення певних процесуальних питань також проводяться судові засідання (наприклад, процесуальні дії, пов'язані із скасуванням забезпечення позову, виконання судового доручення тощо).
У ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців від дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 157). Законодавець використовує оціночне поняття «розумний строк» у підході до встановлення строків розгляду цивільної справи. Тобто, виходячи із складності справи, доказової бази та інших обставин, суд у кожному конкретному випадку визначатиме тривалість розгляду справи. Варто пам'ятати, що цей розумний строк не може перевищувати двох місяців від дня відкриття провадження у справі. Двомісячний строк розгляду і вирішення цивільної справи є загальним строком для більшості цивільних справ.
Передбачено і спеціальні (скорочені) строки для розгляду і вирішення справ про поновлення на роботі, стягнення аліментів - один місяць від дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 157 ЦПК України). Крім того, законодавець встановлює спеціальні строки і для розгляду певних категорій справ окремого провадження у цивільному судочинстві (наприклад, заява прй надання амбулаторної психіатричної допомоги - протягом десяти днів від дня її надходження; справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю - у п'ятиденний строк від дня надходження заяви).
Строки розгляду цивільної справи встановлені для суду і є граничними. Законодавець робить лише один виняток із цього правила: у ч. 2 ст. 157 ЦПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше, як на один місяць. Для продовження строку розгляду справи закон встановлює кілька умов: це можливо лише у виняткових випадках - мають бути враховані всі особливості справи (тобто суд має дійти обґрунтованого висновку, що конкретна справа потребує встановлення подовженого строку для судового розгляду); обов'язково потрібне клопотання сторони; про цю процесуальну дію треба постановити відповідну ухвалу. Оскільки ж строки розгляду справи закон встановлює для суду, то, заради справедливості, варто зазначити, що на практиці суди дуже рідко дотримуються встановлених строків розгляду цивільної справи, оскільки суд своєю ухвалою завжди може поновити цей строк у разі його пропущення з різних причин (інколи і безпідставно).
До порядку судового розгляду цивільної справи належить і визначений законом ритуал його проведення, яким забезпечується повага до суду і можливість сприятливого розгляду справи.
Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для цього при
міщенні суду - залі засідань (на жаль, не всі суди мають такі спеціально обладнані приміщення, тому, найчастіше, судовий розгляд справи відбувається у кабінеті судді).
Підтримання порядку у судовому засіданні покладається на головуючого. Під час одноособового розгляду справи в суді першої інстанції головуючим є суддя, який розглядає справу. Суд зобов'язаний забезпечити можливість здійснення учасниками процесу їхніх прав та обов'язків. Згідно з ч. 2 ст. 160 ЦПК України, головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
У контексті цього варто вказати, ^цо учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися встановленого порядку засідання і беззаперечно підкорятися розпорядженням головуючого (ч. з ст. 162 ЦПК України). Порушення порядку на судовому засіданні може виявлятися у формі непідкорення розпорядженням головуючого, ігнорування порядку давання пояснень чи показань, некоректній поведінці учасників процесу та присутніх у залі судового засідання. У таких випадках до учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх на судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого застосовують такий захід процесуального примусу, як попередження (має письмову форму, тобто заноситься до журналу судового засідання). У разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання(ч. 1 ст. 92 ЦПК України).
Будь-хто з осіб, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, перекладачі, спеціалісти можуть висловити заперечення (як правило, усні) щодо дій головуючого. Ці заперечення фіксують у журналі судового засідання. Про їх прийняття чи відхилення суд постановляє журнальну ухвалу. Перелік суб'єктів, які мають право висловити свої заперечення щодо дій головуючого, є вичерпним. Погоджуємося з думкою, що особи, які беруть участь у справі, можуть висловити заперечення щодо будь-яких дій судді, які стосуються процесу. Натомість свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі - лише щодо тих дій судді, які стосуються їх особисто.
Справу розглядає один і той самий склад суду, який під час розгляду має безпосередньо дослідити докази у справі. Таким чином дотримується дія принципу безпосередності у цивільному судочинстві, у судовому засіданні може бути оголошено перерви, тривалість яких визначає суддя відповідно до обставин розгляду справи, що їх викликали. Про оголошення перерви суддя постановляє журнальну ухвалу. Повісток у цих випадках суд не надсилає.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 ЦПК України, особи, присутні в залі судового засіданні, мусять встати, коли входить і виходить суд.
Особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти та інші здіасники цивільного процесу зобов'язані звертатися до суду словами «Ваша честь». Особи, які беруть участь у справі, та інші учасники цивільного процесу дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи. Рішення суду особи, присутні в залі судового засідання, зокрема самі судді, заслуховують стоячи. Відступ від цих вимог допускається з дозволу головуючого (цю інформацію обов'язково треба зазначити в журналі судового засідання).
16.2. Частини стадії судового розгляду
Судовий розгляд як стадія цивільного процесу складається із послідовно змінних частин: підготовчої, розгляду справи по суті, судових дебатів, ухвалення та проголошення рішення суду. Кожна частина стадії судового розгляду має своє приватне завдання і відповідний зміст. Оскільки кожна з них має відбуватися послідовно, то повернення до вже пройденої частини можливе лише за ухвалою суду.
Підготовча частина стадії судового розгляду складається із процесуальних дій, спрямованих на те, щоб з'ясувати можливість розгляду справи по суті. Зокрема, суд вирішує такі питання: можливість розгляду справи у цьому складі суду; можливість розгляду справи у випадку неявки осіб, які беруть участь у справі, а також свідка, експерта, перекладача, спеціаліста.
У призначений для розгляду справи час головуючий входить до зали судового засідання, просить усіх сідати, оголошує засідання суду відкритим і повідомляє, яку справу розглядатимуть.
Ще до відкриття судового засідання секретар судового засідання з'ясовує, хто з викликаних у справі осіб з'явився до суду. Після відкриття судового засідання секретар судового засідання доповідає суду, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання. Стосовно тих осіб, які не з'явилися, секретар судового засідання інформує суд про дотримання порядку їх повідомлення, передбаченого Главою 7 ЦПК України, і які є відомості про причини їх неявки.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 40 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |