чи інтересу, то ухвали суду є досить різноманітні, а їх кількість залелсить від конкретних обставин справи. Кожну ухвалу постановляють на підставі застосування норм і матеріального, і процесуального права.
Ч. 2 ст. 208 ЦПК України містить перелік процесуальних питань, які вирішуються шляхом постановлений ухвали. Проте і в інших його статтях іде мова про питання, які суд вирішує через постановлення ухвали. Цими судовими актами може бути врегульовано питання, прямо не зазначені у законі. Так:
- ухвали з питань руху цивільної справи постановляють із приводу відкриття провадження у справі, проведення підготовчих дій для судового розгляду, відкладення розгляду справи тощо;
- ухвали, якими завершується розгляд цивільної справи без ухвалення рішення суду, стосуються закриття провадження у справі та про залишення заяви без розгляду. Ухвали, якими закривається провадження у справі, за юридичною силою рівнозначні рішенню суду, оскільки перешкоджають відкриттю тотожних справ;
- ухвали за формою викладу бувають письмовими та усними.
Ухвала, яку постановляють у нарадчій кімнаті, оформляється як окремий процесуальний документ за правилами, встановленими у ст. 210 ЦПК України. Така ухвала має складатися із чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної.
У вступній частині зазначають: 1) час і місце її постановлення; 2) прізвище та ініціали судді (суддів, якщо розгляд колегіальний); 3) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 4) імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; 5) предмет позовних вимог.
В описовій частині зазначають суть питання, що вирішується ухвалою.
Мотивувальна частина має містити виклад мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
У резолютивній частині зазначають висновок суду з приводу питання, яке вирішував суд, а також строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Ухвали, які постановляє суд усно у ході судового розгляду, не виходячи до нарадчої кімнати, фіксують у журналі судового засідання (наприклад, ухвала про вирішення питань щодо порядку дослідження доказів). Ухвала, яку постановляє суд, не виходячи до нарадчої кімнати, має містити мотивувальну та резолютивну частини, оскільки така ухвала не перешкоджає руху цивільної справи. Журнальної ухвали суддя (склад суду) не підписує.
Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, таку ухвалу оформлюють з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження»;
- ухвали можуть постановляти щодо різного кола осіб: складу суду (наприклад, ухвала про задоволення заяви про відвід судді); осіб, які
беруть участь у справі (наприклад, ухвала про вступ правонаступника сто- рони-позивача у справу); інших учасників цивільного процесу (наприклад, ухвала про притягнення свідка до відповідальності за відмову від давання показань із непередбачених законом підстав);
- за способом оскарження ухвали поділяють на такі, що можуть оскаржуватись окремо від рішення суду, і такі, що не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, передбачено у ст. 293 ЦПК України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, належать до апеляційної скарги на рішення суду.
У цивільній процесуальній літературі є інші варіанти класифікації ухвал. Так, за змістом виділяють підготовчі, присікальні, заключні, окремі ухвали. Підготовчі - це ухвали про призначення експертизи, залучення у справі заінтересованих осіб, витребування доказів тощо. Об'єднує всі ці ухвали єдина мета - створити умови для захисту права у першому ж судовому засіданні. Присікальні ухвали перешкоджають відкриттю провадження у справі або подальшому руху справи. До них належать ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, про залишення заяви без руху, про повернення заяви тощо. Заключними ухвалами завершується провадження у справі, але не у зв'язку з відсутністю у позивача (заявника) права на звернення до суду чи порушення ним порядку звернення, а у зв'язку з волевиявленням сторін. До них належить ухвала про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, про закриття провадження у справі у зв'язку з укладенням мирової угоди'.
Ухвали суд проголошує негайно після їх постановлення.
Копії ухвал, які можна оскаржити окремо від рішення суду, видають особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу не пізніше п'яти днів від дня їх проголошення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії ухвали суду надсилають протягом п'яти днів від дня її проголошення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Ухвала, яка підлягає оскарженню окремо від рішення суду, набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо Гі не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Ухвала, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, набирає законної сили негайно після її проголошення.
Окрему увагу варто приділити такому виду ухвал як окремі ухвали. Окремі ухвали стосуються вирішення питань, які виходять за межі пред'явлених вимог, але пов'язаних із ними, спрямовані на усунення виявлених судом у процесі розгляду справи порушень закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 211 ЦПК України, суд, виявивши під час
' Граждаїїское процессуальное право: учебішк / іюд общ. ред. проф. Л. В Тумановой. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. - С. 344.
розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і скерувати її відповідним особам чи органам для вжиття заходів ш;одо усунення цих причин та умов. Найчастіше такі ухвали постановляють на стадії судового розгляду на підставі встановлених судом обставин справи окремо від рішення суду. Проте, якщо з урахуванням характеру виявлених фактів є потреба застосувати невідкладні міри до їх усунення (наприклад, знаходження малолітньої дитини без догляду, небезпечниіі для життя людей стан будинку тощо), окрему ухвалу можуть постановити і на більш ранній стадії цивільного судочинства. Окремої ухвали не можна постановити після набрання рішенням суду законної сили. Окрему ухвалу постановляють у нарадчій кімнаті і за підписом судді (суддів).
Окрему ухвалу варто постановляє з власної ініціативи, а, отже, особи, які беруть участь у справі, не мають права вимагати від суду постановлення окремих ухвал. Водночас вони мають право звернути увагу суду на наявність обставин, які свідчать про потребу постановити окрему ухвалу.
Окрему ухвалу постановляють у вигляді окремого процесуального документа. Зміст такої ухвали має складатись із чотирьох частин. Вступну частину потрібно формулювати відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 210 ЦПК України. В описовій частині вказують суть справи, яку розглядає суд; у мотивувальній - обставини, які свідчать про порушення закону, порядку в діяльності юридичної особи, інших дій і наводить доказова база на їх підтвердження. У резолютивній частині - висновки суду про необхідність усунення зазначених порушень, вказівка на необхідність у місячний строк з дня надходження окремої ухвали повідомити суд про вжиті заходи, попередження про відповідальність за невиконання цього обов'язку, а також строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Зі змісту ст. 211 ЦПК України можна зробити висновок, що текст окремої ухвали суд не оголошує, а лише скеровує відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причини та умов порушення закону.
Окрему ухвалу можуть оскаржити особи, чиїх інтересів вона стосується, у загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Окрема ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом.
ЗаВданання для самоконтролю
1. Назвіть види судових рішень та зазначте їх відмінні ознаки.
2. Схарактеризуйте рішення суду як акт правосуддя.
3. Зміст судового рішення.
4. Викладіть вимоги до рішення суду.
5. Визначте головні ознаки ухвали суду як виду судового рішення.
РОЗДІЛ 18
INCLUDEPICTURE "C:\\Users\\Юля\\AppData\\AppData\\Local\\Temp\\FineReader10\\media\\image9.jpeg" \* MERGEFORMAT
18.1. Поняття і значення заочного розгляду справи
Інститут заочного розгляду справи спрямований на розширення судового захисту суб'єктивних прав, свобод та інтересів; на перешкоджання можливості зловживання відповідачем суб'єктивними процесуальними правами і встановлення невигідних наслідків за зловживання ними. «Заочний» означає «такий, ш;о відбувається за відсутності особи, якої стосується справа».
Заочним розглядом справи є порядок розгляду і вирішення цивільної справи у випадку неявки відповідача, якого належно повідомили про час і місце розгляду справи і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, якш,о на це є згода позивача з ухваленням рішення, яке називається заочним.
Варто пам'ятати, що заочний розгляд справи не є «спрош,еною процедурою». Заочний розгляд справи за спрош,еною схемою є характерною особливістю англійського і американського цивільного процесу, у якому не відбувається дослідження яких-небудь доказів, а судовий розгляд зводиться лише до оголошення рішення проти сторони, яка не з'явилася. Заочний розгляд цивільної справи за ЦПК України відбувається за загальними правилами цивільного судочинства.
У процесуальній літературі висловлено думку, ш;о заочний розгляд справи є процесуальною санкцією, яку застосовують ш;одо відповідача, що не з'явився в судове засідання. Проте санкції можна застосовувати лише за невиконання обов'язку. Відповідно до принципу диспозитивності, брати
участь у судовому засіданні чи ні - це право відповідача. Разом із тим, можна стверджувати, що заочний розгляд є несприятливим процесуальним наслідком для відповідача, який не з'являється в судове засідання і не виконує обов'язку щодо повідомлення судові про причини неявки.
Особливостями заочного розгляду справи є те, що:
1) виходячи із правової природи заочного розгляду, у такому порядку молена здійснювати розгляд і вирішення справ тільки позовного провадження;
2) заочний розгляд справи може відбуватися лише за наявності умов, передбачених ЦПК України;
3) про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу;
4) рішення суду, ухвалене у результаті заочного розгляду, називається заочним;
5) нормами ЦПК України встановлено особливий порядок перегляду заочного рішення суду.
Значення заочного розгляду цивільної справи як самостійної судової процедури у рамках цивільного судочинства полягає у потребі існування такого виду розгляду і вирішення справи у разі ухиляння відповідача від участі в н й. Оіадифка заочюго розглду голя'ає в о бмешіійді ї змагальних і диспозитивних начал цивільного судочинства. Проте таке обмеження не виключає обов'язкової наявності і чіткого підпорядкування діяльності учасників заочного розгляду справи принципам цивільного судочинства.
18.2. Умови і порядок проведення заочного розгляду справи
Розгляд і вирішення цивільної справи у заочному порядку можливий за конкретних умов. Відповідно до ст. 224 ЦПК України, ними є:
- неявка відповідача та відсутність прохання відповідача про слухання справи за його відсутності;
- належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи;
- відсутність поважних причин неявки відповідача;
- згода позивача.
Неявкою відповідача є фактична відсутність особи у залі судового засідання під час розгляду і вирішення справи. Мовчазна присутність відповідача у судовому засіданні не вважається неявкою, а розцінюється як ухилення від участі у поданні і дослідженні доказів.
ЦПК України допускає заочний розгляд справи у разі першої неявки відповідача, належно повідомленого про час і місце розгляду справи.
Для заочного розгляду цивільної справи потрібна відсутність і відповідача, і його представника. Судовий представник замінює відповідача за своїми функціональними повноваженнями, тому його неявка (за умови неявки і самого відповідача) унеможливлює заочний розгляд справи. Верховний Суд України в Узагальненнях практики ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах' наголосив, що у разі явки в судове засідання представника відповідача з належно оформленими повноваженнями суд не вправі ухвалювати заочне рішення. Це випливає зі змісту ст. 38 ЦПК України про те, що сторони можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника, і ст. 44 ЦПК України щодо можливості вчинення представником усіх процесуальних дій від імені особи, яку він представляє, а також того, що інститут заочного розгляду призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.
Якщо відповідач подасть до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, то його де-юре вважають присутнім у залі судового засідання, а розгляд справи у такому разі не можна проводить за правилами заочного розгляду. Таке прохання відповідач, на думку науковців, може висловити у запереченнях проти позову і в будь-якому іншому клопотанні, адресованому судові, якому відповідач висловлює своє небажання бути присутнім в судовому засіданні і просить суд ухвалити рішення без заслуховування його усних пояснень, а також навіть простий надпис відповідача на корінці повістки з висловленням подібного бажання.
Верховний Суд України в Узагальненнях зазначає, що цієї умови не передбачено у ст. 224 ЦПК України, однак вона випливає зі змісту ст. 169 ЦПК України, відповідно до якої неявка відповідача в судове засідання, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, не є перешкодою для розгляду справи у загальному порядку. Тому підстав для заочного розгляду справи немає. Причини неявки у цьому випадку суд не з'ясовує.
Якщо відповідач під час розгляду справи залишив залу судового засідання або його вивели звідти, заочний розгляд справи не допускається, а тому рішення суду, яке буде в майбутньому ухвалено, не заочне. Крім того, відповідно до правових позицій Верховного Суду України, неявка відповідача в судове засідання після оголошеної перерви, зупинення провадження у справі та поновлення її слухання не дає підстав для ухвалення заочного рішення, оскільки відповідач брав участь у попередніх засіданнях, йому роз'яснювали його права та обов'язки, він висловлював свою думку і ставлення до позовних вимог.
Розгляд справи у заочному порядку може ускладнити участь на стороні відповідача кількох осіб, тобто у разі виникнення співучасті. У ч. 2 ст. 224
http: //HYPERLINK "http://www.scourt.gov.ua" www.scourt.gov.ua
ЦПК України передбачено, що за участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. Отже, якщо з'явиться хоча б один із відповідачів, розгляд справи має відбуватись у звичайному порядку.
Слушним є зауваження, висловлене Ю. Навроцькою про те, що ЦПК України не вирішує питання, як діяти судові у випадку неявки когось із співвідповідачів: чи розгляд справи відкладати, аж поки з'являться або не з'являться всі, чи справу розглядати, а рішення просто не вважати заочним?
На думку науковця, наслідки неявки в судове засідання співвідповідачів потрібно розмежовувати залежно від виду процесуальної співучасті. За обов'язкової процесуальної співучасті у разі неявки когось зі співвідповідачів вирішувати справу на підставі наявних у ній доказів, ухвалене при цьому рішення не вважати заочним щодо тих відповідачів, хто був присутнім під час розгляду справи. За факультативної співучасті, коли неявка когось із співвідповідачів ускладнює вирішення справи, постановляти ухвалу про роз'єднання вимог до кожного із співучасників у самостійні провадження.'
Друга умова заочного розгляду справи - належне повідомлення відповідачеві про час і місце розгляду справи. У разі відсутності відповідача потрібно з'ясувати причини його неявки (перш за все, чи його належно повідомлено), оскільки неявка через поважні причини має наслідком відкладення розгляду справи. Належним повідомленням відповідача про час і місце розгляду справи є повідомлення, здійснене у порядку, передбаченому главою 7 розділу І ЦПК України.
Варто звернути увагу, що трапляються випадки, коли місце проживання відповідача невідоме. У цьому разі потрібно керуватися ч. 2 ст. 74 ЦПК України: відповідача, місце проживання (перебування, роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликають до суду через оголошення у пресі, з опублікуванням оголошення про виклик відповідача вважають повідомленим про час і місце розгляду справи.
Якщо суд встановить відсутність відомостей про належне повідомлення відповідача, він зобов'язаний постановити ухвалу про відкладення розгляду справи і повідомити відповідача про час і місце розгляду цивільної справи.
Третя умова - коли суд не має відомостей про поважність причин неявки відповідача або зазначені відповідачем причини неявки, визнані судом неповажними.
Категорія «поважність» причин неявки відповідача є оціночною, оскільки вичерпного переліку поважних причин неявки цивільне процесуальне
' Навроцька, Ю. В. Заочний розгляд справи в цивільному процесі України: дис.... каид. іорид. наук /Ю. В. Навроцька. - Львів, 2008.
законодавство не містить, а тому питання про визнання причини неявки поважною у кожному залежить від розсуду суду. Найчастіше поважними вважають причини, пов'язані з хворобою, перебуванням у відрядженні, відпусткою.
Ініціатива заочного розгляду справи має виходити від позивача, тому згода позивача є ще однією обов'язковою умовою заочного розгляду цивільної справи. У разі неявки відповідача, суд має роз'яснити позивачеві його право ініціювати заочний розгляд справи та попередити про всі правові наслідки такого розгляду.
ЦПК України не встановлює способів висловлення згоди позивача на заочний розгляд справи. Верховний Суд України з цього приводу зазначив, що вона може бути й усною, якщо її зафіксовано у журналі судового засідання.
Звернемо увагу, що ЦПК України не регламентує процесуальних дій суду у разі, якщо позивач не дає згоди на заочний розгляд справи. Згідно із правовими позиціями Верховного Суду України, якщо позивач не по- годлсується на заочний розгляд справи, то суд відкладає розгляд справи та надсилає відповідачеві, який не з'явився, повідомлення про час і місце нового судового розгляду. Щодо таких випадків слушною є пропозиція Ю. Навроцької: щоб це не призводило до затягування процесу, можна надати судові право самостійно визначати доцільність заочного розгляду у разі неявки відповідача після повторного виклику.
Наявність усіх зазначених вище умов у сукупності є підставою для заочного розгляду цивільної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про заочний розгляд справи. Законом не визначено виду ухвали про заочний розгляд справи. На практиці одні суди постановляють такі ухвали у вигляді окремого процесуального документа у нарадчій кімнаті, інші заносять її до журналу судового засідання. Верховний Суд України з цього приводу вказує, що таку ухвалу можиа оформити як окремий процесуальний документ відповідно до вимог ч. 1 ст. 210 ЦПК України, так і протокольно, відповідно до вимог ч. 2 ст. 210 ЦПК України. На нашу думку, для процесуальної економії доцільнішим є постановлення такої ухвали без виходу до нарадчої кімнати і фіксація цієї процесуальної дії у журналі судового засідання.
У цьому контексті Д. Лусненик зазначає, що у судовій практиці є ситуації, коли суд постановляє ухвалу про заочний розгляд справи, однак не в змозі в тому ж судовому засіданні ухвалити заочне рішення. Тому суд проводить ще декілька судових засідань, однак відповідача більше не викликає до суду, вважаючи, що постановив ухвалу про заочний розгляд справи і пізніше надішле відповідачеві копію заочного рішення. Це неправильно, оскільки у такому разі діють положення ст. 169 ЦПК України нро
наслідки неявки в судове засідання, тобто у зазначеному випадку відповідача потрібно повторно викликати на кожне судове засідання'.
За загальним правилом, суддя який постановив ухвалу, не може сам її скасувати. Проте, на нашу думку, якщо відповідач з'явиться, наприклад, на друге судове засідання, суддя зобов'язаний скасувати постановлену ухвалу про заочний розгляд справи і продовлсувати розгляд справи у звичайному судовому засіданні.
Порядок розгляду і вирішення справи заочно загалом підпорядковується загальним правилам судового розгляду цивільних справ з особливостями, встановленими у главі 8 розділу ПІ ЦПК України:
- доказова діяльність є обов'язковою, але має односторонній характер, оскільки, враховуючи те, шо під час заочного розгляду справи відсутній відповідач, усне протистояння позивача і відповідача не відбувається. Дослідження письмових, речових доказів, донит свідків, дослідження висновку експерта відбуваються за загальними правилами цивільного судочинства. Вимоги позивача можуть бути задоволені у частині, яку він доказав;
- якщо позивач зменшує або збільшує позовні вимоги, змінює предмет або підставу позову, суд має постановити ухвалу про відкладення розгляду справи і повідомити відповідача про вчинені позивачем процесуальні дії;
- під час заочного розгляду справи, за загальним правилом, неможливим є визнання позову, оскільки відсутній суб'єкт такого волевиявлення;
- розгляд цивільної справи у заочному порядку зумовлює специфіку процесуальних дій, пов'язаних із укладенням мирової угоди. Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України, мирова угода або повідомлення про неї можуть бути викладені в адресованій судові письмовій заяві сторін, яка приєднується до справи. Укладення мирової угоди має процесуальним наслідком закриття провадження у справі. У цьому аспекті погоджуємося з позицією Ю. Навроцької, що, зважаючи на такі правові наслідки, суд має докладно перевіряти дійсність волевиявлення сторін на укладення мирової угоди. Такої вимоги прямо не передбачено у процесуальному законодавстві. Однак, якщо відповідач відсутній в судовому засіданні, а мирову угоду подає позивач, то можуть виникнути сумніви у дійсності підпису відповідача на такій мировій угоді. Тому, виходячи із наведених вище міркувань, слушною є пропозиція науковця про доповнення ст. 175 ЦПК України частиною 7 такого змісту; «Якщо мирову угоду викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, а одна зі сторін не з'явилася в судове засідання, у якому вирішується питання нро закриття провадження у справі та визнання мирової угоди, суд вправі закрити провадження у справі та визнати мирову угоду лише тоді, коли умови мирової угоди посвідчені нотаріально».
' Луспеник, Д. Заочне рішення у цивільному судочинстві: перші узагальнення судової практики / Д. Луспеник // Юридичишї журнал. - 2006. - № 11. - С. 128.
Відповідно до ст. 226 ЦПК України, за формою і змістом рішення, ухвалене за результатами заочного розгляду справи, повинно відповідати вимогам, встановленим у ст. 213 і 215 ЦПК України.
В Узагальненнях Верховного Суду України наголошується, ш;о у зв'язку з особливостями процедури ухвалення таких рішень та з огляду на потребу чіткого визначення кола осіб, які беруть участь у справі, а також для належного порядку оскарження чи перегляду рішення у найменуванні потрібно робити позначку «Заочне рішення».
В описовій частині заочного рішення треба вказувати, що справу розглядали за відсутності відповідача у порядку заочного розгляду з дотриманням вимог, встановлених законом.
У резолютивній частині заочного рішення має бути зазначено строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження, строк і порядок подання відповідачем заяви про його перегляд. У резолютивній частині заочного рішення суди зобов'язані вказувати, що заочне рішення може переглянути суд, який його ухвалив, за письмової заяви відповідача, поданої протягом десяти днів від дня отримання його копії. Також потрібно зазначати, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення можна оскаржити до апеляційного суду з визначенням порядку апеляційного оскарження. Також позивач має право оскаржити заочне рішення до апеляційного суду у загальному порядку.
Згідно Узагальнень Верховного Суду України, виклад резолютивної частини заочного рішення у цьому аспекті може мати таке формулювання:
«Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів від дня отримання його копії.
Рішення може оскаржити позивач в апеляційному порядку до апеляційного суду області через _суд шляхом подання у
десятиденний строк від дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може оскаржити відповідач в апеляційному порядку».
Згідно зі ст. 227 ЦПК України, відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, надсилають рекомендованим листом із повідомленням копію заочного рішення не пізніше п'яти днів від дня його проголошення. Видача або направлення копій заочного рішення іншим особам, які брали участь у справі, здійснюється відповідно до ст. 222 ЦПК України.
Розділ /S. Заочний розгляд справи 277
18.3. Перегляд та оскарження заочного рішення
Правовим наслідком заочного розгляду справи є ухвалення рішення у справі та встановлення двох способів його перегляду: загального (апеляційного) для позивача; та спеціального (шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення) для відповідача. Встановлення двох способів перегляду заочного рішення - одна із особливостей заочного розгляду цивільної справи та ухвалення заочного рішення суду. Саме у цьому і полягає відмінність заочного рішення від рішення, ухваленого за результатами звичайного розгляду справи.
Відповідно до ст. 228 ЦПК України, заочне рішення може переглянути суд, ш:о його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Акцентуємо увагу на те, шіо заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів від дня отримання його копії. Отже, перебіг десятиденного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення обчислюється не з моменту проголошення заочного рішення, а з моменту одержання його копії відповідачем.
Верховний Суд України в Узагальненнях наголосив на тому, що, вирішуючи питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 72-73 ЦПК України повинен повідомити осіб, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду цього питання.
Заява про перегляд заочного рішення має бути подана у письмовій формі. У такій заяві, згідно зі ст. 229 ЦПК України, потрібно зазначити:
1. найменування суду, який ухвалив заочне рішення;
2. ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номери засобів зв'язку;
3. обставини, ш;о свідчать про поважність причин неявки в судове засідання, неповідомлення їх судові, і докази про це;
4. посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;
5. клопотання про перегляд заочного рішення;
6. перелік доданих до заяви матеріалів.
Заява про перегляд заочного рішення підписує особа, яка її подає.
До заяви про перегляд заочного рішення додають і"і копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копії всіх доданих до неї матеріалів.
Якщо заяву подаєя представник, до неї потрібно додати довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.
За подання заяви про перегляд заочного рішення судовий збір не сплачується.
До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовують правила ст. 121 ЦПК України - постановленая ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху із наданням строку на усунення недоліків та постановлення ухвали про повернення заяви про перегляд заочного рішення.
Ухвала про залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху не підлягає апеляційному оскарженню. Ухвалу про повернення заяви про перегляд заочного рішення можна оскаржити в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 230 ЦПК України, суд, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення {вважаємо, що таку процесуальну дію потрібно оформляти відповідною ухвалою), невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі. Одночасно суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду справи.
Строк розгляду заяви про перегляд заочного рішення - п'ятнадцять днів від дня її надходження. Заяву про перегляд заочного рішення розглядають у судовому засіданні. Неявка осіб, належно повідомлених про час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд реалізовує одне з таких повноважень:
1) постановляє ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У ч. 4 ст. 231 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення можна оскаржити у загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення;
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 33 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |