Після переселення чорноморських козаків на Кубань
(1792) Ч. активно займався адміністративними та госпо-
дарськими справами війська, брав участь у розбудові ку-
банського кордону.
З вибухом повстання у Польщі (1794) два козацькі полки
під проводом Ч. було відряджено до військ князя
М. Рєпніна та графа О. Суворова. За участь у штурмі вар-
шавського передмістя Праги Ч. було нагороджено орденом
Св. Володимира 2-го ступеня.
На Кубані Ч. продовжував займатися влаштуванням війсь-
ка на нових територіях. Втім, виснажений походом і важ-
кою хворобою, Ч. невдовзі помер на 71-му році життя і
був похований в Катеринодарському соборі.
Літ.: Короленко П. П. Первьіе четьіре кошевьіх атамана Черномор-
ского (ньіне Кубанского) казачьего войска. - Екатеринодар, 1892; Каза-
чьи войска: Хроники гвардейских казачьих частей / Под ред.
В. К. Шенк; сост. В. X. Казин. - СПб., 1992 (Репринтное издание).
Р. І. Шиян
ЧЕРВОНЕ КОЗАЦТВО - з'єднання радянських військ,
створені під егідою більшовиків у грудні 1917 для бороть-
би проти збройних сил Центральної Ради. Ч. к. було сфор-
моване на противагу Вільному козацтву, яке підтримувало
Центральну Раду, було численним і активним у боротьбі із
зайдами. В умовах Української національної революції
створення Ч. к. повинне було продемонструвати зв'язок
більшовизму в Україні з національними традиціями укра-
їнського народу.
Перший полк Ч. к. було створено у грудні 1917 в Харкові за
дорученням більшовицького керівництва. Сформував та
очолив полк В. М. Примаков. Ч. к. структурною побудовою
не відрізнялось від інших військових з'єднань більшови-
ків. Більшість командного складу та рядових бійців були
неукраїнцями. З традиціями українського козацтва Ч. к. ні-
чого не пов'язувало, крім назви. Під час першої війни ра-
дянської Росії з Українською Народною Республікою (кі-
нець 1917 - поч. 1918) Ч. к. разом з іншими радянськими
частинами брало участь у захопленні Києва в січні 1918 й
використовувалось більшовиками для масових розправ над
населенням міста. У 1918-21 підрозділи (бригада, дивізія,
корпус) Ч. к. під командуванням Примакова брали участь у
боях проти армії УНР, денікінців, врангелівців, селянських
повстанських загонів Махна, Тютюнника, Палія та польсь-
ких військ під час польсько-радянської війни 1920. Загони
Ч. к виявили безжальність у боротьбі за встановлення вла-
ди більшовиків в Україні. За це в 1919 Тимчасовий робіт-
ничо-селянський уряд України нагородив полк Ч. к., що був
у складі Другої Української радянської дивізії, почесним
революційним Червоним прапором. У 30-і рр. корпус Ч. к.
став регулярною частиною Червоної армії.
У червні 1937 В. Примаков разом з М. Тухачевським був
заарештований і розстріляний за сфабрикованою спра-
вою. Частини Ч. к. розформували.
ЧОВЕН КОЗАЦЬКИЙ 1736-39___________________________________ 539
|
покинути його, а фортецю зруйнувати. Козакам же йшлося
про захист славної гетьманської столиці, і тому Самойло-
вич намагався боронити її за будь-яку ціну. Для Лівобереж-
жя оборона Чигирина була загальнонародною справою. На
війну були мобілізовані 10 гетьманських полків, кілька сер-
дюцьких і компанійських полків; у поході взяли участь та-
кож слобідські козацькі полки - Сумський і Охтирський.
Командуючий російсько-українськими силами Ромоданов-
ський діяв повільно і обережно. Протримавшись іще з тиж-
день, гарнізон Чигирина залишив місто. Були підпалені
укріплення і порохові склади. «Верхній замок» злетів у по-
вітря. Об'єднані російсько-українські сили відійшли до Ву-
жина. Слідом рушила турецька армія. Сім діб тривали кро-
вопролитні бої. Нарешті, 20.8 російсько-українське військо
відступило за Дніпро. Турецький візир наказав дотла зруй-
нувати залишки Чигирина.
Трагічний кінець боротьби за Чигирин сприймався сучас-
никами як символ загибелі правобережної козаччини. І все
ж Туреччина змушена була назавжди припинити завойов-
ницькі походи в Україну.
Літ.: Апанович О. М. Запорізька Січ в боротьбі проти турецько-та-
тарської агресії в 50—70-і рр. 17 ст. - К., 1961; 3 а р у б а В. М. Студії з
історії України. - К„ 1995. - С. 99-160. С. Р. Лях
ЧОВЕН КОЗАЦЬКИЙ 1736-39 - морське судно, підняте
із Дніпра біля о. Хортиці у жовтні 1999. Пам'ятка відкри-
та у травні 1998 Експедицією підводних археологічних ро-
біт на дні невеликої бухти біля скелі Наумової, в якій вна-
слідок весняної повені було змито шар донного ґрунту по-
тужністю від 3 до 5 м. На місці розмиву над поверхнею
дна на глибині від 7 до 9,5 м відкрилася майже не пошко-
джена частина корми дерев'яного корабля, заваленого на
лівий борт і спрямованого носом до берега. Встановлено,
що це військове веслове судно, належить до морських ко-
зацьких човнів, відомих з кінця 16 - 17 ст. під назвою ча-
йок. Більша частина корпусу судна залишалася під шаром
піску та мулу, який протягом двох з половиною століть за-
безпечував унікальну збереженість цієї пам'ятки. Одно-
часно нижче за течією у схилі дна виявлено частково від-
критий із ґрунту ніс судна із підставкою для гармати. Но-
сова частина належала іншому судну, близькому за типом,
яке затонуло поруч із першим.
Знайдені затонулі судна пов'язані з подіями, які відбували-
ся на Хортиці та Нижньому Подніпров'ї у період 1736-39,
під час чергової війни з Туреччиною. Тоді активно велася
діяльність із відтворення Дніпровської гребної флотилії,
яка була необхідна для ведення бойових дій біля турецької
фортеці Очакова та на Чорному морі. На Хортиці у 1736
була заснована верф, названа Запорозькою, а для її захис-
|
ту побудовані фортеця і ретраншемент. У будівництві За-
порозької верфі та її діяльності безпосередню участь бра-
ли досвідчені в суднобудуванні запорозькі козаки, курені
яких були розташовані на о. Малій Хортиці. В останні два
роки війни Хортиця стала місцем базування основної час-
тини Дніпровської флотилії. У 1739 біля Хортиці знаходи-
лося понад 300 суден, серед яких - галери, бригантини,
прами, плашкоути, шхерботи, ластові судна, козацькі
морські човни, байдаки, дубельшлюпки, річкові дуби,
інші малі веслові судна. Через епідемію чуми, занесеної з
Очакова, за флотилією не було належного нагляду, тому
декілька десятків суден затонуло.
Здійснення проекту дослідження та збереження затонуло-
го козацького човна 18 ст. стало можливим завдяки нада-
ній допомозі та безпосередній участі благодійного фонду
«Допомога», Наукового товариства імені Я. Новицького,
багатьох підприємств, організацій, державних діячів, гро-
мадських об'єднань, громадян Запоріжжя.
Козацьке судно підняли на поверхню 13.10.1999 за допо-
могою стапеля-люльки, в якому човен, щоб не пошкодити
дерев'яний корпус, було закріплено на гумових рушниках.
Стапель із піднятим судном перевантажено на понтон, де
й розпочато консервацію пам'ятки. У грудні 1999 підня-
тий човен перевезено у південну частину о. Хортиці, де
збудовано ангар для його консервації та реставрації. Про-
тягом 2000 виконано перший етап консервації корпусу суд-
на та відреставровано більшу частину матеріалів дослі-
дженого корабельного комплексу.
Підняте козацьке судно як археологічна пам'ятка збереглося
надзвичайно добре, хоч за століття перебування під водою
втрачено близько 60% правого борту та пошкоджено носову
частину. Корма, середня частина з начинням і майже весь
лівий борт збереглися без пошкоджень. Човен мав довжину
до 17,5 м і вміщував близько 50 чоловік. Його найбільша
ширина - 3,6 м, висота кормової частини сягає 2,7 м, а ви-
сота борту в середній частині не перевищує 1,7 м. За кон-
струкцією, розмірами та особливостями побудови цей човен
досить точно відповідає наведеному Д. Яворницьким опису
залишків козацької чайки, знайдених у 19 ст. біля останньої
Січі запорозьких козаків. Човен, піднятий біля Хортиці,
Козацький човен 1736-1739 рр.
ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ
зберігає пропорції, озброєння і тактичні якості запорозьких
чайок 16-17 ст. Проте козацькі судна 2-ї чверті 18 ст. буду-
валися набірними на кільовій основі за передовою на той
час західноєвропейською технологією суднобудування, а не
на довбаній основі, як описує це у 17 ст. французький інже-
нер Г. Боплан та свідчать інші джерела. Піднятий біля Хор-
тиці морський козацький човен 1736-39 має подвійну об-
шивку, по борту розташовані залізні нагелі - упори для ве-
сел, із зовнішньої сторони борту закріплено подвійні залізні
гаки для такелажу. Всередині човна на всю довжину прохо-
дить дерев'яний брус - кільсон. Усі дошки зовнішньої об-
шивки проконопачені та просмолені. Найважливіші деталі
набору судна- кіль, нижні частини шпангоутів (флортимбер-
си), форштевень, степе та ахтерштевень - виготовлені з
дуба, а всі інші зроблені із сосни. Такий набір, скріплений
за допомогою залізних кованих цвяхів різних розмірів, де-
рев'яних нагелів та шпильок, забезпечував достатню ви-
тривалість і легкість корпусу. Ахтерштевень значно нахиле-
ний і скруглений, а сама корма підвищена й закінчується
невеликим транцем. У кормовій частині збереглося три
лави для гребців. Середня частина переобладнана для роз-
міщення вантажу, - можливо, для продовольства та військо-
вих припасів. Лави для гребців були і в носовій частині. Ар-
тилерійське озброєння човна для його розмірів було досить
потужним і складалося з чотирьох трифунтових фальконе-
тів на вертлюгах, два з яких встановлювалися в носовій
частині і два - в кормі. Гармати було знято ще до того, як
судно затонуло. Щоглу також було знято раніше, про що
свідчать складений у кормі такелаж і залишені на дні човна
два залізні бугелі від щогли. Відсутнє також і кермо, що крі-
пилося до ахтерштевня.
Козацький човен затонув на місці стоянки, але це сталося
раптово, на що вказують численні речі, залишені на ко-
раблі. На кормі на своєму місці залишився залізний клепа-
ний казан, а всередині казана - дерев'яна кашоварна лож-
ка. Чудово збереглися такелажні пенькові кінці різного при-
значення, дерев'яні балки, шкіряні піхви від такелажного
ножа. Поруч із такелажем було складено комплект паклі,
готовий для переконопачення всього судна. У човні знайде-
но розламаний кормовий ліхтар із слюдяними віконцями,
корабельні інструменти, дерев'яну помпу. Артилерійське
озброєння представлене чавунними ядрами різного калібру,
пальниками-протравниками та картечними картузами для
трифунтових фальконетів. Серед ручної вогнепальної зброї
- два пістолі з тавром «КИЕВ 1734», рушниця з кремене-
вим ударним замком тульського виробництва з багнетом і
декілька деталей кременевих замків, рушничних кременів.
З холодної зброї знайдено наконечник козацького списа. У
човні виявлено також інші предмети, серед яких - ґудзики,
пряжки залізні та бронзові, металеві накладки, оздоблені
нескладним орнаментом, фрагмент в'язаного вовняного
одягу та взуття - шкіряний ходак такої форми, як знайде-
ний на місці битви козацького війська під Берестечком.
В. В. Нефедов
ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ - галузь промисловості, яка ви-
робляє залізо та його сплави. В основі розвитку Ч. м. коза-
цької доби лежали досягнення металургів Київської Русі.
Відродження української Ч. м. після монголо-татарської
навали відбувалося на основі сиродутного процесу, на
примітивних підприємствах із невеликими горнами. Такі
печі робили з глини чи каменю; вони мали невеликі розмі-
ри. Саме завдяки їх малим об'ємам (до 0,5 м3) ручні міхи
дозволяли підтримувати потрібну температуру (до 1500°).
Під дією високої температури та газів, які утворюються
від горіння деревного вугілля, окис заліза в руді відновлю-
вався до металічного заліза, а порода відшлаковувалася.
Після вигорання вугілля відновлені зернятка заліза опус-
калися в низ печі, злипалися й утворювали зливок заліза,
насичений шлаками (крицю). Потім крицю проковували,
щоб видалити шлаки, а при потребі насичували вуглецем,
перетворюючи крицю на сталь. Такі горни, хоч і були при-
мітивними, але дозволяли при масовому їхньому викорис-
танні отримувати значні кількості металу. Крім того, по-
дібні пристрої не потребували великих витрат на їх спору-
дження, і тому виробництво заліза можна було організува-
ти майже на порожньому місці.
Подібна ситуація виникла на Кам 'янській Січі. її заснували
запорозькі козаки, які змушені були емігрувати в татарські
володіння після поразки повстання І. Мазепи. Російський
уряд забороняв мешканцям України будь-які контакти з
опальними запорожцями. І вони змушені були налагоджу-
вати виробництво всього необхідного в умовах блокади.
Для виробництва металу козаки використовували невеликі
горни з ручними міхами, що дозволило їм дуже швидко за-
довольнити свої потреби в залізі. Втім, уже в 14 ст. робили-
ся спроби застосування млинового колеса в металургії. За
допомогою водяного колеса приводили в рух механізми, які
подрібнювали руду, піднімали ковальські молоти і надува-
ли міхи. Ці нові підприємства називалися руднями. У
Гетьманщині частина рудень належала Скарбу Військово-
му, деякі засновувалися козацькою старшиною. Вони роз-
міщувалися на невеликих річках і протоках, поблизу заля-
гання болотних руд. Рудня складалася з двох частин - ди-
марки та гамарні. У димарці з руди виплавляли залізо. Печі
на руднях були невисокі, чотирикутні й відкриті. В обмаза-
не глиною колове заглиблення печі (заправу) шарами заси-
пали деревне вугілля, промиту й подрібнену руду і негаше-
не вапно, яке знижувало температуру плавлення породи.
Піч завантажували за допомогою лопат і кошів. Задня час-
тина печі була значно вищою, і в ній робилися отвори, че-
рез які нагніталося повітря міхами, що дозволяло протягом
8-12 годин підтримувати потрібну для плавлення заліза
температуру. В міру осідання шахти в піч підсипали руду й
вугілля. Рідкий шлак випускали через отвори в нижній ча-
стині печі, а в заправі осідала тістоподібна криця. 5-6-пу-
дову крицю витягали через спеціальний отвір і оббивали
спеціальними молотами. Після цього крицю розрізали на
кілька частин, які знову розігрівали й проковували великим
молотом. З криці вагою 6-8 пудів виходило 4 пуди якісного
заліза. З цього заліза в гамарні (кузні) вироблялися сошни-
ки, чересла, сокири, обладнання для рудень та млинів. А
частина заліза у вигляді шин, прутів, штаб продавалася на
ярмарках. Обсяги виробництва деяких рудень сягали тисячі
пудів заліза на рік. На ті часи це було значним досягнен-
ням. 120 рудень у 1-й пол. 17 ст. щороку виробляли 60 тис.
пудів заліза. До цієї кількості металу слід додати і продук-
цію багатьох сиродутних горнів. Разом вони забезпечували
більшість потреб народного господарства України в залізі.
Літ.: Федоренко П. К. Рудни Левобережной Украиньї в XVII-
XVIII вв. - М, 1960; Стрішенець М. М. Рудні України XVI - пер-
шої половини XVII ст. // Питання історії СРСР. - Вип. 19. - Харків,
1975. - С. 102-109. С. Ф. Плецький
ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО_________________________ 543
|
У серпні 1967 Ч. був засудже-
ний до 6 років ув'язнення. Пі-
сля дострокового звільнення
продовжував боротьбу проти
переслідування людей за пе-
реконання. За політичну дія-
льність, спрямовану проти ко-
муністичного режиму, вдруге
був заарештований (у січні
1972) і засуджений до 6 років
ув'язнення та 3 років заслан-
ня. Перебуваючи на засланні в
Якутії, весною 1978 вступив
до Української Гельсінської
Групи й почав працювати над
книгою про радянське заслан-
В'ячеслав Чорновіл - гетьман Українського козацтва |
ня після сталінських часів. У
1980 засуджений до позбав-
лення волі на 5 років.
В Україну повернувся у 1985. У березні 1990 був обраний
депутатом Верховної Ради УРСР та Львівської обласної
ради; в квітні 1990 став головою Львівської обласної ради.
У 1991 - кандидат у Президенти України.
В жовтні 1991 Велика козацька рада обрала Ч. гетьманом
Українського козацтва. Як гетьман багато уваги приділяв
відродженню традицій козацтва. Вважав, що відроджене
козацтво поверне українцям втрачену національну свідо-
мість і гідність.
У 1992 Ч. став співголовою Народного руху України, а з
1993 - головою НРУ В 1994 і 1998 обирався народним
депутатом України; у парламенті очолював фракцію Руху.
Трагічно загинув 25.3.1999. В. Ф. Тітчина
ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (1788-
1860) - одне з найбільших козацьких формувань, створе-
них на території Південної України після зруйнування За-
порозької Січі 1775. Опозиційність частини населення ко-
лишніх Запорозьких Вольностей стосовно російської полі-
тики в регіоні й загроза нової війни з Туреччиною приму-
сили російський уряд зробити крок, спрямований на вста-
новлення контролю над козаками шляхом їх залучення до
російської державної (військової) служби. 1.7.1783 від
уряду на адресу колишніх запорожців надійшло перше за-
прошення вступити на російську службу. Це сталося через
невдалу спробу російської адміністрації примусити коза-
ків служити у пікінерських полках. 3. Чепіга та С. Білий
повинні були сформувати два п'ятисотенні полки. Напри-
кінці жовтня 1783 у розпорядженні Білого було вже 800
колишніх запорожців. Втім, невизначеність статусу коза-
ків і погане постачання призвели до різкого скорочення їх
чисельності. Тільки після початку російсько-турецької вій-
ни 1787-91 процес створення нового війська із запорож-
ців прискорився. 14.1.1788 вийшов наказ Катерини II про
створення «Війська вірних козаків». Своїм особистим лис-
том від 31.1.1788 князь Г. Потьомкін гарантував козакам
нового війська надання землі на Керченському куті або
Тамані. 20.4.1788 за участь у боях та з погляду на перспек-
тиву поселення формування на чорноморському узбе-
режжі військо одержало назву «Військо вірних козаків
Чорноморських». 13.5.1788 Суворов привіз козакам
Ч. к. в. козацькі клейноди від Катерини II та Потьомкіна.
Чисельність війська швидко зростала. Якщо на 12.2.1788
в його складі нараховувалось 944 козаки, то 22.6.1788 -
вже 2436 козаків. На 30.11.1791 у війську перебувало 335
старшин і 7165 козаків. А всього з відсутніми і демобілізо-
ваними - 732 старшин та 11 888 козаків. Військо поділя-
лось на дві частини - кінні загони та козаки на човнах.
Всього до складу Ч. к. в. входило 38 куренів, які станови-
ли 4-6 полків. На озброєнні козаки-чорноморці мали спи-
си, шаблі, рушниці (кінні козаки); піші козаки були озбро-
єні широкими ножами (на зразок турецьких ятаганів),
списами та рушницями. До 1820-х рр. основна маса коза-
ків не мала уніфікованого обмундирування і одягалася за
старою запорозькою традицією.
Під час російсько-турецької війни 1787-91 козаки Ч. к. в.
брали участь у боях при Хаджибеї, Терновці, Бендерах,
Мачінє, штурмах Очакова, Березані, Хаджибея, Кілії,
Ісакчі, Тульчі, Ізмаїла.
Протягом 1790-92 Ч. к. в. заселяло землі в Очаківському
степу, де було засновано 25 селищ із центром у Слободзеї,
багато зимівників і тимчасових рибальських поселень. За
неповними даними, на той час у селищах Ч. к. в. мешкало
1759 родин козаків (5068 осіб чоловічої та 4414 осіб жіно-
чої статі). Крім того, на землях війська оселилося декілька
тисяч родин молдован, волохів, поляків, українців.
Основу господарської діяльності чорноморців становили
скотарство, рибальство, соляний промисел, збирання,
бджільництво, землеробство, виноградарство, городницт-
во та вирощування баштанних культур.
Після смерті князя Потьомкіна та Ясського миру (1791)
чорноморські козаки, умови життя яких значно погірши-
лись, відрядили до Петербурга делегацію на чолі із війсь-
ковим суддею А. Головатим просити про надання Ч. к. в.
земель на Кубані. 30.6.1792 вийшов наказ Катерини II про
Чорноморський козак. Малюнок Є. Корнєєва. 19 ст. |
надання Ч. к. в. за його заслуги під час «останньої з
ЧОРНОМОРЦІ - ЧОРТОМЛИК
|
ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (1788-1792 рр.) |
Адміністративний це Чорноморського козі війська Поселення Чорномор козацького війська Шляхи чество. - К., 1956; П о п к а И. Черноморские казаки в их г и военном бьіту: В 2 ч. - СПб., 1858; Скальковський рія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. - Дніпр 1994; Бачинський А.Д., Бачинська О. А. КозацтЕ України 1775-1869. - Одеса, 1995; Сапожниі Сапожникова Г. В. Запорожские и черноморские казаь бее и Одессе. - Одесса, 1998.
ЧОРНОМОРЦІ - 1) До 1775 назва козаків, як: морські походи на Крим та Туреччину. 2) Назва козаків Чорноморського козацького віт Літ.: Скальковський А. О. Історія Нової Січі, або с Коша Запорозького. - Дніпропетровськ, 1994. - С. 208. С.Ф. ЧОРТОМЛИК - річка, права притока Дніпра, в упадає в Каховське водосховище біля с. Капулів затоплення плавнів упадала в Чортомлицький лим початок вище с. Новоіванівки Нікопольського р-і ропетровської обл. Довжина - близько 30 км, пл сейну - близько 500 км2. Назва татарського поход} перекладі українською мовою означає «Щуча». У £ місцях дуже обміліла, звузилась і пересохла. Ще 19 ст. у нижній течії мала 45-50 м ширини та від 1 глибини. Біля гирла Ч. знаходився о. Чортомлик луцький), на якому з 1575 до 1583 і з 1592 до 1617 Базавлуцька (Стара, Баторієва) Січ, а на материку, руч, із 1652 до 1709, - Чортомлицька Січ. Ч. - улі річка запорожців. У ній вони ловили рибу, на її б мали зимівники, випасали худобу. З її назвою пое |
бокі
кою
Дар
схо/
нап
а на
Узб
півс
Ч. N
КОТ]
ЗмГ
Зах
бал
нис
Дуі
баг
нш
реї
пів
на
же.
Вл
ЗВЇ
зм:
іш
ли
чаї
пії
лі;
У
ха
Т>
да
Ч.
за
СІ'
зь
М!
Ч
тс
Ч
в і
С
в;
д
V
З
т
в
в
с
>
Портою Оттоманською війни» земель на Кубані, грошей,
артилерії, пільгових умов для заняття господарством та
торгівлею тощо. З 1792 до 1800 на Кубань з України пере-
селилося понад 20 000 чоловік. До 1811 переселилося ще
понад 40 000 мешканців українських земель, а до 1831 -
понад 45 000 чоловік.
13.11.1802 затверджено положення про військовий і гро-
мадський устрій Ч. к. в. у складі 10 кінних та 10 піших
л'ятисотенних полків. 1.7.1842 затверджене нове поло-
ження про Ч. к. в., за яким це формування було поділене
на Таманський, Катеринодарський та Єйський округи (12
кінних полків, 9 піхотних батальйонів, 3 кінні батареї).
Протягом останнього десятиліття 18 ст. та 1-ї пол. 19 ст.
козаки Ч. к. в. брали участь у придушенні польського по-
встання (1793-94), у Каспійському поході (1796), російсь-
ко-турецьких війнах (1806-12; 1828-29), наполеонівських
війнах (1812-14), придушенні польського повстання
1830-31, у т.зв. Кавказькій війні (1810-60-і рр.). У 1855-
56 пластунські батальйони війська брали участь у Крим-
ській війні.
19.11.1860 вийшов указ про утворення на основі Ч. к. в.
та Лінійного війська нового формування - Кубанського
козацького війська (фактично набув чинності з 16.9.1861).
Кошові отамани Ч. к. в.: С. Білий (14.1.1788 - загинув
16.7.1788), 3. Чепіга (16.7.1788 -14.1.1797), А. Головатий
(14.1 -29.1.1797; через раптову смерть обов'язків кошово-
го отамана фактично не виконував).
Літ.: Щербина Ф. История Кубанского казачьего войска: В 2 т. -
Екатеринодар, 1910, 1913; Голобуцкий В. А. Черноморское каза-
ШКІЛЬНІ ОТАМАНИ - ШЛЯХИ
Іван Шиян. Олія. 1784 р.
церкві на іконостасі їх портрети. Брати зображені на пов-
ний зріст, у козацькому одязі, з довгими чубами та вусами.
Під зображеннями були написи: «Сей портрет знято з кти-
тора Якова (Івана) Шияна і поставлений тут при тому
місці, де труди його всій громаді на іконостасі видні. 1784
року января 9 дня». Пізніше місцевий архієрей, який за-
їхав до Нікополя і побачив у церкві зображення запорож-
ців, звинуватив парафіян в ідолопоклонстві й наказав при-
брати портрети з іконостаса.
Літ.: Зварницкий Д. И. Запорожье в остатках стариньї и предани-
ях народа. - Ч. II. - СПб., 1888. - С. 53-54; Беднов В.А. К истории
бьівших запорожских старшин и козаков. - Екатеринослав, 1915. -
С. 41-47. II. Лиман
ШКІЛЬНІ ОТАМАНИ - керівники громад школярів
школи січової. Старші і молодші школярі вибирали собі
по одному Ш. о., які зберігали громадські кошти та органі-
зовували побут учнів.
Літ.: Мицик Ю. А., П л о х і й С. М., Стороженко І. С. Як коза-
ки воювали. - Дніпропетровськ, 1990. - С. 95-96; Яворни-
ц ь к и й Д. І. Історія запорізьких козаків. - Т. 1. - Львів, 1990. - С. 148.
ШКОЛА СІЧОВА - освітній заклад, який існував на За-
порозькій Січі. В ній навчалися хлопчики, які жили на
Січі, чи привезені на Запорожжя батьками для здобуття
освіти. У Ш. с. навчалося 30—80 учнів. Школярі поділялись
на дві громади - старших і молодших, які обирали собі
шкільних отаманів. Шкільні отамани зберігали громадські
кошти й організовували життя та побут учнів. Гроші шко-
лярі отримували за читання псалтиря по померлих, за про-
даж ладану й свічок у січовій церкві, за колядування тощо.
Ш. с. діставала допомогу з боку Коша. Під керівництвом
ієромонаха-уставника учні навчалися читати, писати, спі-
вати. Крім того, вони вивчали військову справу. Ш. с. забез-
печувала Військо Запорозьке писарями, канцеляристами, а
запорозькі церкви - дияконами та уставниками.
Літ.: Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. - Т. 1. -
Львів, 1990. - С. 311-312. С. Ф. Плецький
ШЛИК - дно шапки у вигляді суконного мішка, що звисав
з голови. Шилися Ш. із сукна яскравих кольорів, що нада-
вало козацьким шапкам особливої декоративності.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 14 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
