спалювали в чайках, саджали на палі, відправляли на п
ри веслярами. Однак і в полоні козаки не скорялись
найменшої нагоди піднімали повстання. Під час битв
вільники, незважаючи на небезпеку власному життю, кі
ли весла, що прирікало галеру на загибель. Крім того.
домі випадки повстань невільників, які знищували турі
на захоплених галерах втікали в Європу.
Починаючи з кінця 30-х рр. 17 ст., активність козацьк
флоту різко зменшилася. Придушення Польщею коза
ких повстань і запровадження «Ординації Війська За
розького реєстрового» 1638, яка поставила козацтв
морські походи________________________________________________ 327
повну залежність від шляхетського уряду, утруднило про-
ведення М. п. Визвольна війна і Руїна також не сприяли
розгортанню дій на морі. Знищення росіянами на поч.
18 ст. Чортомлицької Січі і перехід козаків під протекто-
рат султана зробили М. п. проти Туреччини неможливи-
ми. Перехід з 2-ї пол. 30-х рр. 18 ст. Запорозької Січі під
протекторат Росії так само не сприяв розвитку М. п. запо-
рожців. Лише під час російсько-турецьких воєн 18 ст. ко-
зацькі човни знову виходили в море, хоча масштаби мор-
ських операцій змінилися. Козацький флот охороняв узбе-
режжя, нападав на кораблі, що везли підкріплення в ту-
рецькі прибережні фортеці, підтримував дії сухопутних
військ. У 1771 запорозькими козаками була створена Ду-
найська військова флотилія, яка активно діяла на Дунаї.
Після знищення Запорозької Січі будь-які М. п. стали не-
ПЕРЕЛІК МОРСЬКИХ ПОХОДІВ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ {За В. І. Сергійчуком) |
можливими.
Рік | Об'єкт походу | Кількість козаків | Керівник(и) |
Очаків | 800 козаків на 32 чайках | Ісачко, Карпо Масло, Іван Держ- ко | |
Очаків | ? | ? | |
Очаків Іслам-Кермен | 300 козаків 600 козаків на 18 чайках | Д. Вишневецький | |
Акерман | ? | ||
«фортеці у пониззі Дніп- ра» Азов, Керч | ? ? | Недригало Д. Вишневецький | |
Азов | ? | Д. Вишневецький | |
«фортеці на узбережжі Азовського моря» | ? | ? | |
Очаків | ? | Миколай | |
Околиці Очакова | ? | ■> | |
Азов, Акерман | ? | ? | |
Євпаторія, Кафа, Трапе- зунд, Синоп | ? | Б. Ружинський | |
Іслам-Кермен Кілія, Варна, Кафа Трапезунд, Синоп | ? ? ? | Федір Богданко ? Нечай | |
Козлов, Азов, Акерман | ? | Захар Кулага | |
«на море» | 1300 козаків | Богдан Микошин- ський | |
Синоп (перша згадка про козацькі підводні чайки) | ? | ? | |
Кілія, Білгород, Тягиня, Силістрія | ? | ? | |
Переможний бій з туре- цькою ескадрою біля Кілії | ЗО чайок | ? | |
Ізмаїл | ? | ? | |
Кілія, Білгород, Варна, Кафа | ? | П. Сагайдачний | |
Переможний бій з турецькою ескадрою біля Очакова | ? | П. Сагайдачний | |
Перекоп | Михайло Найма- нович | ||
Кілія, Ізмаїл, Білгород | 16 чайок | ? | |
Гезлев, Бабадаг, Варна, Месембрій | 60 чайок | ? | |
«Два походи на чорно- морські міста Криму» | ? | ? | |
Невдала виправа на море Взяття Трапезунда і Синопа | 40 чайок | ? ? | |
Спалено околиці Стам- була | 80 чайок | ? | |
Переможний бій з туре- цькою ескадрою в гирлі Дніпра Взяття Кафи, Трапезун- да, Синопа | 2000 козаків ? | П.Сагайдачний ? | |
Спалено околиці Стам- була | ? | Дмитро Барабаш |
Тягиня | ? | ||
Варна | |||
Невдалий похід на місто Різа Напад «на місто Помпеї, біля входу в канал Чор- ного моря» Переможний бій з турецькою ескадрою біля гирла Дунаю Одночасно з боями під Хотином на Чорному морі діяло близько 10 000 козаків | ? 16 чайок ? | ? ? ? | |
«Похід на море» | ЗО чайок | ? | |
Трапезунд Спалено околиці Стам- була | 300 чайок 6000 козаків на 100 чайках | ? ? | |
Кафа Два походи на Стамбул | 80 чайок 102 та 150 чайок відпо- відно | ? Григорій Чорний | |
Бій з турецькою ескад- рою Невдалий штурм Трапе- зунда Бій з турецькою ескад- рою | 350 чайок 10000 козаків на 300 чайках 350 чайок | ? ? | |
Азов Трапезунд | 2000 козаків 400 козаків на 8 чайках | ? Олексій Шафран | |
Похід у «гирло Дунаю». Тягиня | 86 чайок 1800 козаків | ? Філоненко | |
Карасубазар, передмістя Стамбула, Кілія, Ізмаїл, Варна | ? | ? | |
Невдалий штурм Керчі | ? | ? | |
Похід на Каспійське море (спільний з донськими та яїцькими козаками) | Більше 1000 козаків | ? | |
Синоп | ? | ? | |
Невдалий штурм Азова | ? | Сулима | |
Невдалий штурм Азова | Сулима | ||
Невдалий штурм Азова | ЗО чайок | Сулима | |
Взяття Азова (спільно з донським козаками) | ? | ? | |
Кафа | 75 човнів | ? | |
Бій біля Керченської протоки з турецькою ескадрою | 23 човни | Гунка Черкашенін | |
Невдалий бій з турець- кою ескадрою в «Духон- ському лимані» | ? | ? | |
Азов | ЗО чайок | ? | |
Азов | ? | ? | |
Азов | ? | ? | |
Запорожці відбили ясир біля берегів Криму | 600 козаків | ? | |
Судак | 3000 запоро- зьких і донсь- ких козаків на 43 човнах | Павло Чесночи- хин, Семен Ворчун | |
Тамань | Разом з дон- ськими коза- ками | ? | |
Крим | ? | ? | |
Невдала битва на Чор- ному морі з турецькою ескадрою | ? | ? | |
Вдалий бій з турками на Чорному морі | ? | ? | |
Напад на турецькі укріп- лення в пониззі Дніпра | ? | ? | |
Очаків | ? | ? | |
Кизикермен, Тавань | ? | Михайло Самійленко | |
Блокували Азов | 42 судна | ? | |
Разом з російськими військами брали участь у боях під Кінбурном | 10 дубів | ? | |
Воєнна експедиція на Дунаї | ? | ? | |
Запорожці на човнах напали на татар | ? | ? | |
Зоєнна експедиція на Чорному морі та Дунаї | ? | ? |
МОРТИРА - МОСКОВСЬКА ДЕРЖАВА
Літ.: Апанович 0. М. Запорозька Січ в боротьбі проти турецько-
татарської агресії. - К., 1961. - С. 58-61; Б о п л а н Г. Опис України. -
К., 1990. - С. 70-74; Яворницький Д. І. Історія запорізьких коза-
ків. - Т. 1. - Львів, 1990. - С. 273-280; Апанович О. М. Розповіді
про запорозьких козаків. - К., 1991. - С. 70-82; Сергійчук В. І.
Морські походи запорожців. - К., 1992. - С. 14-59; Остапчук В.,
Галенко О. Козацькі чорноморські походи у морській історії Кятіба
Челебі «Дар великих мужів у воюванні морів» // Марра типсіі: Збірник
наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річ-
чя. - Львів; К.; Нью-Йорк, 1996. - С. 341-426. С. Ф. Плецький
МОРТИРА, можжир, моз-
дир, мозжир (від лат.
тогтагіит - ступа) - арти-
лерійська гармата з корот-
ким стволом і крутою на-
|
.4* |
вісною траєкторією, при-
значена для стрільби по
особливо міцних оборон-
них спорудах і ураження
Козацька мортира |
противника, який знахо-
диться в укриттях. Канал
ствола М. складався з двох
частин: звуженої камори, в яку поміщали заряд пороху, і в
4 рази більшої за діаметром частини для розміщення
ядра - котла. За козацьких часів М. мали короткий ствол,
довжина якого лише в 2-4 рази була більшою за їх калібр,
і за зовнішнім виглядом нагадували ступку. Стрільба з М.
велась кам'яними, чавунними ядрами та запалювальними
снарядами під великим кутом (до 75 градусів). Кут нахилу
ствола, від якого залежала дальність стрільби, змінювався
за допомогою дерев'яних клинів, що підкладались під
дульну частину. Крім того, дальність стрільби регулювала-
ся шляхом збільшення чи зменшення порохового заряду,
завдяки чому ядро летіло на більшу чи меншу відстань. У
18 ст. значного поширення набули мортири-салютівки,
або віватові гармати. Вони відзначалися невеликими роз-
мірами і використовувалися для салютів на бенкетах та на
інших урочистостях. Крім того, деякі із салютівок застосо-
вувались і у господарстві як ступки. З огляду на малий ка-
лібр їх використання в бою видається малоймовірним.
С. Ф. Плецький
МОСКОВСЬКА ДЕРЖАВА, Московія, Росія - держава
у Східній Європі і частково - Північній Азії. Назву «Ро-
сія» офіційно затверджено у 1721.
Формування М. д. відбувається на основі північно-східних
земель Київської Русі, які в 13-14 ст. потрапили в залеж-
ність від монгольської держави - Золотої Орди. У 14 ст.
закладаються основи могутності та закріплення провідно-
го становища Москви як політичного центру, навколо яко-
го в 14-15 ст. відбувається процес збирання земель. За
правління Івана III (1462-1505) та Василя III (1505-33)
завершується об'єднання основної території Північно-
Східної Русі. У 1480 вона остаточно визволилась від мон-
голо-татарського панування, що знаменувало утворення
незалежного Великого князівства Московського. Мос-
ковські князі в кінці 15 ст. приймають титул «государя
всієї Русі», що визначав претензії на всі східнослов'янські
землі та реалізувався у воєнно-політичних акціях із роз-
ширення кордонів М. д. У 16-17 ст. завершується форму-
вання єдиної державної території М. д., створення центра-
лізованої системи управління. Процес централізації вц
вався за умов, коли не існувало економічної єдності к
ни, не сформувалась нація, що з 16 ст. визначило бал
національний характер централізованої М. д., у якій
значальна роль належала панівному класові основної
родності, а росіяни заселяли велику суцільну територі
центрі. Розвиток державного устрою М. д. йшов шля:
становлення абсолютної монархії - самодержавства. С<
альну базу монархії в цей період становили родова фес
льна знать з аристократією - боярством - на чолі та с
жиле дворянство, що формувалося за рахунок наділеї
землею з державного фонду. В умовах відсутності еко
мічної єдності концентрація законодавчої, виконавчої,
дової влади в руках монарха, цивільної та військової ал
ністрації на всій території вела до їх всесилля в країні,
Івана III, Василя III та Івана IV (1547-84) визначил,
ідеологія самодержавства, сформувався великодерж
ницький міф «Москва - третій Рим».
М. д. проводила активну зовнішню політику. На сх
були розгромлені Казанське (1552), Астраханське (15
ханства, з кінця 16 ст. почалося приєднання Сибіру. З п
16 ст. відверто ворожу політику до М. д. проводило Крі
ське ханство. Після розгрому Казанського, Астрахансь
го ханств М. д. вторглась у сфери впливу Османсь
імперії 'та Криму, вони почали втрачати контроль над ьг
ливими торговельними шляхами по Волзі та Каспійсько
морю. Загострення відносин із Кримським ханством у 1
50-х рр. 16 ст. призвело до безперервних вторгнень тат
і тільки активізація козаків у 40-і рр. 17 ст. зменшила ь
натиск. На заході М. д. вступила в конфлікт із Велик
князівством Литовським, згодом Річчю Посполитою
прибалтійські, білоруські, українські землі. У результ
московсько-литовської війни 1500-03 до складу М.
увійшли чернігово-сіверські землі.
Становище М. д. погіршилось у 60—70-і рр. 16 ст.: під ч
Лівонської війни татари і турки, скориставшись посла
ленням М. д., вторгайся у Поволжя, у 1571 татари рс
громили Москву та центральні райони М. д. Тому почин
створюватись оборонний рубіж - Засічна лінія в 500 км
південь від Оки. У період Смути оборона ослабла, але
30-і рр. 17 ст. будується нова Білгородська лінія довжинс
800 км (1653). У середині 40-х рр. 17 ст. татари змог;
здійснити останні прориви в землі М. д. Система захис
включала оборонні споруди, створення поселень із кол
ністів. Участь у створенні оборонних ліній беруть донсь
та українські козаки. Сильна центральна влада М. д. ма.
змогу витрачати величезні матеріальні та людські ресур<
на створення оборони, надавала автономію, самовряд
вання козацьким районам. Уряд М. д. підтримував перес
лення в її прикордонні райони вихідців з Речі Посполите
Після Люблінської унії 1569, рятуючись від економічної
та національно-релігійного гніту, частина українського н;
селення заселяє прикордонну територію М. д. - Слобожаї
щину (див. Слобідська Україна, Слобідське козацтво).
На поч. 17 ст. М. д. стала об'єктом інтервенції з боку полі
ських магнатів, шляхти та короля Сигізмунда III. 1604-1
були роками Смути, коли в умовах ослаблення царське
влади, феодальної анархії відбулися вторгнення загоні
польсько-литовської шляхти та війна зі Швецією. У 161
польський король Сиґізмунд III зробив спробу об'єднат
М. д. та Річ Посполиту, за договором з московським ур*
НОВА СІЧ
|
|
НОВА СІЧ (1734-1775 рр.) |
Влаштування Н. С. відповідало насамперед політичним
інтересам Російської імперії. У такий спосіб зміцнювали-
ся позиції царського уряду в Україні: південні регіони втя-
гувалися в систему всеросійського підпорядкування, готу-
валися позиції для остаточного завоювання Північного
Причорномор'я.
Літ.: Кабузан В. М. Заселение Новороссии в XVIII - первая полови-
на XIX века (1719-1858). - М., 1976; Павлюченко О. В. Сербські
військово-землеробські поселення на Україні у XVIII ст. // Український
історичний журнал. - 1981.-№ 9.-С. 33-41; Посунько О. М. Істо-
рія Нової Сербії та Слов'яносербії. - Запоріжжя, 1998; П і р к о В. Засе-
лення Степової України в XVI—XVIII ст. - Донецьк,1998. - С. 58-61,
89-90. В. І. Мільчев
НОВА СІЧ, Підпільненська Січ, Покровська Січ - війсь-
ково-адміністративний центр запорозького козацтва,
остання Запорозька Січ. Заснована у 1734 запорожцями,
які повернулися під владу Росії з Олешківської Січі. Була
розташована на річці Підпільній (в районі нинішнього
с. Покровського Нікопольського р-ну Дніпропетровської
обл.; місце розташування затоплене водами Каховського
водосховища). Н. С. стояла на правому березі гілки Під-
пільної. Місце для неї було обране дуже вдало. Вона місти-
лася в низькій заглибині, захищеній з усіх боків плавнями й
численними протоками. Здалеку її прикривав суцільний
густий ліс, в якому легко було заблукати. Під прикриттям
плавнів запорожці могли почуватись у цілковитій безпеці.
Тут розміщувався запорозький Кіш - верховна влада За-
порожжя. Було зведено фортецю із земляним валом,
баштами і ровом з водою. Січ поділялася на три частини -
кіш внутрішній, кіш зовнішній і цитадель. Внутрішній
кіш звався замком, або фортецею, мав форму правильного
кола діаметром 71 м. У центрі був рівний майдан, на яко-
му збиралась військова рада. На центральному майдані за
традицією було зведено церкву святої Покрови. На певній
відстані від церкви стояла висока дзвіниця з двоярусним
дахом і чотирма вікнами для гармат, з яких можна було
відстрілюватись від ворога або салютувати у найбільші
свята. Навколо майдану розташовувалось 38 куренів і з
десяток інших адміністративно-господарських будівель.
Серед них - пушкарня з великим підвалом, де зберігалися
гармати, рушниці і бойова амуніція, в мирний час вона
слугувала в'язницею. Далі стояла хата для духовенства й
окреме приміщення для кошового, над яким під час пере-
бування кошового в Січі завжди майорів білий прапор.
НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ПОЛК - НОВИЦЬКИЙ__________________ 349
Зовнішній кіш був відокремлений від внутрішнього особ-
ливим валом, посередині якого було зроблено широкі во-
рота з високою вежею з дикого каменю, оснащеною гар-
матами. Січ мала своє передмістя, т. зв. Гасан-башу - тор-
говельний центр, який відігравав помітну роль в економіч-
ному житті не тільки Запорозьких Вольностей, але був од-
ним із найбільших торговельних центрів Північного При-
чорномор'я. Поруч розташовувався т. зв. Новосіченський
ретраншемент, де квартирувала російська військова за-
лога, яка мала стежити за подіями в Січі і регулярно пода-
вати про це інформацію до Петербурга. Н. С. проіснувала
до 1775; була знищена за наказом Катерини II військами
генерала П. Текелія.
Літ.: Скальковський А. О. Історія Нової Січі, або останнього
Коша Запорозького. - Дніпропетровськ, 1994; Яворницький Д. І.
Історія запорізьких козаків. - Т. 1.- Львів, 1990. -С. 110-114; А п ано -
в и ч О. Розповіді про запорозьких козаків. -К., 1991; Голобуць-
к и й В. Запорозьке козацтво. - К., 1994. - С. 495. О. Л. Олійник
НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ПОЛК, Новгородський
полк - адміністративно-територіальна і військова одиниця
в Гетьманщині 1653-54 і 1668. Н.-С. п. був створений з
частини території Ніжинського полку, а полковим містом
був визначений Новгородок Сіверський (паралельна назва
того часу - Новгород-Сіверський; тепер Новгород-Сівер-
ський Чернігівської обл.). Першим полковником був Яхно
Коробка. Після ліквідації Н.-С. п. його землі були повер-
нуті в Ніжинський полк. У 1668 Н.-С. п. був організова-
ний на частині земель Стародубського полку, а очолив
його прибічник гетьмана П. Дорошенка О. Урбанович.
Після скасування Н.-С. п. його територія знову відійшла
до Стародубського полку.
Літ.: Дашкевич Я. Гетьманська Україна: Полки. Полковники.
Сотні. Лівобережжя // Пам'ятки України. - 1990. - № 2. - С. 19; О а -
] є с к у О. ТЬе Соззаск аолпіпізігаїіоп оГіпе Негтапаїе. - СатЬгіо!§е,
1978. - Уоі. 2. - Р. 638. С. Ф. Плецький
НОВИЙ КОДАК - запорозьке місто, яке виникло на пра-
вому боці Дніпра, вище від Старого Кодака (див. Кодак) у
1745 або 1750. З утворенням Н. К. було взято під надійні-
ший контроль Війська Запорозького важливий торговель-
ний шлях, переправу через Дніпро, риболовецькі промис-
ли. З Н. К. пов'язані імена гетьманів України, кошових ота-
манів Січі: Б. Хмельницького, І. Самойловича, І. Мазепи,
К. Гордієнка, П. Калнишевського та ін.). У травні 1709 в
ході каральної операції російських військ, викликаної пере-
ходом запорожців на чолі з К. Гордієнком на бік І. Мазепи
і Карла XII, Н. К. був змушений капітулювати перед війсь-
ками полковника Яковлєва, місто було спалене, а його жи-
телів було перебито або переведено до Новобогородицької
фортеці. Розквіт Н. К. припадає на часи існування Нової
Січі, коли він стає важливим військово-адміністративним і
торговельно-ремісничим осередком, центром Кодацької
паланки і відтісняє на другий план Старий Кодак. У Н. К.
містилася паланкова адміністрація. Крім того, тут знаходи-
лись паланковий суд, школа, стояла Свято-Микільська
церква, діяв перевіз, проводилися ярмарки. Н. К., як і Ста-
рий Кодак, дав початок місту, відомому згодом під назвами
Катеринослав, Новоросійськ, Січеслав, Дніпропетровськ.
Він сприяв заселенню слобід, що виникли не тільки між
обома Кодаками (Половиця, Мандриківка, Лоцманська Ка-
м'янка), а й на північ уздовж Дніпра: Тарамське, Дії'вка,
Сухачівка. Із перенесенням у 1784 губернського центру між
двома Кодаками на місце слободи Половиці Н. К. став його
передмістям під дещо зміненою назвою (Нові Кодаки, Нові
Кайдаки). Нині це район Дніпропетровська Нові Койдаки,
частково - житловий масив Червоний Камінь.
Літ.: Архів Коша Нової Запорозької Січі: Корпус документів. 1734-
1775. - Т. І. - К., 1998; М и ц и к Ю. А. Козацький край: Нариси з
історії Дніпропетровщини ХУ-ХУШ ст. - Дніпропетровськ, 1997.
Ю. А. Мицик
НОВИКИ - див. Молодики.
НОВИЦЬКИЙ Ілля Федорович (40-і рр. 17 ст. - 1704) -
військовий і політичний діяч останньої третини 17 ст. По-
ходив зі шляхетсько-козацького роду. Ймовірно, навчався у
Києво-Могилянській академії, пізніше підтримував з нею
міцні зв'язки. У 1669 був уже полковником першого ком-
панійського полку, створеного в той час гетьманом
Д. Многогрішним. У 1671-73 був комендантом м. Димера
на Київщині, що було під польською владою. Не пізніше
січня 1674 знову стає охочекомонним полковником на
службі у гетьмана І. Самойловича, хоча сім'я Н. жила в
Димері до вересня 1677. Пізніше сім'я переїхала до
м. Коропа на Чернігівщині, а згодом - до подарованої
гетьманом маєтності Нехаївка.
Н. брав активну участь у заключних подіях доби Руїни,
підтримуючи І. Самойловича проти П. Дорошенка, у бо-
ротьбі проти агресії Османської імперії в 70—90-і рр.
17 ст., особливо у 1677-78 (Чигиринські походи) та 1695-
96 (Азовсько-Дніпровські походи). У 1696 Н. отримав ти-
тул «значного військового товариша» і пішов у відставку,
передавши полк своєму синові Григорію, випускнику Ки-
|
Полковник Ілля Новицький. (Невідомий художник. Олія. 18 ст.) |
єво-Могилянської академії. Н. проживав у Нехаївці,
ОКОВИТА - ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ
виборність урядовців закінчувалась призначенням. В ре-
зультаті цього змінювалась соціальна структура станів се-
лян, козаків і міщан у напрямі збільшення кількості залеж-
ного населення. Почався процес закріпачення селянства.
Ю. А. Киричук
ОКОВИТА (від латинського аяиа уііае - вода життя) -
поширена в Україні у 16-18 ст. назва горілки.
ОКОЛЬСЬКИЙ Симеон (1580-1653) - польський хро-
ніст. Брав участь у придушенні шляхтою повстань україн-
ських селян і козаків під керівництвом К. Скидана, Д. Ру-
ні і Я. Острянина. Вів щоденники (опубліковані 1638—39
у Замості), в яких подав чимало відомостей про битви під
Лубнами, Кумейками та Говтвою. Записи О. використали у
своїх літописах С. Величко та С. Лукомський.
В. А. Чабаненко
ОКРЕМЕ ЗАПОРОЗЬКЕ ВІЙСЬКО - іррегулярне ко-
зацьке з'єднання із задунайських козаків, які на початку
російсько-турецької війни 1828-29 на чолі з кошовим ота-
маном И. Гладким повернулися до Росії. Перехід 218 січо-
вих козаків та 578 душ райї відбувся всупереч бажанню
більшості задунайського козацтва залишитися в Доб-
руджі. Вихідці з турецьких володінь принесли з собою вій-
ськову канцелярію, похідну церкву, скарбницю, прапори,
атрибути влади - бунчук та булаву. Відтак цей перехід на-
чебто набував сили юридичного факту повернення козаць-
кого Коша в межі Російської держави.
О. 3. в. було утворене під час війни, поза планом Військово-
го міністерства, і тому відрізнялося від усіх інших військо-
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 14 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
