Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Політична й економічна системи сучасної Лівії.

Читайте также:
  1. XIX партійна конференція (червень 1988 р.) прийняла рішення про кардинальне реформування політичної системи, закріпила курс на гласність.
  2. Будова складових частин десантної парашутної системи ДПС
  3. Демократизація політичної системи і економічний розвиток ПАР.
  4. Економічна ефективність реклами.
  5. Економічна характеристика підприємства.
  6. Знаходимо всі точки перетину побудованих графіків і визначаємо їхні координати. Ці координати є розв'язками даної системи рівнянь.
  7. Значення системи обліку та калькулювання собівартості продукції за нормативними витратами

Не маючи на момент проголошення незалежності розвіданих корисних копалин, Лівія, подібно до Йорданії, змушена була зберігати тісний союз з Великою Британією та дозволити розміщення на своїй території її військових баз, взамін Лондон погодився фінансово субсидувати новостворену країну. Згодом угоду про будівництво військових баз уклали з Лівією і США, а з відкриттям нафтових родовищ на поч. 60-х рр. (за їхнім обсягом – бл. 3.8 млрд. т Лівія посідає перше місце в Африці, а за записами природного газу – 12.5 трлн. Куб. м. – третє місце на континенті) майже ¾ території країни на украй вільготних умовах було віддано під концесії ТНК. Потік нафто доларів сприяв зміцненню позиції конституційної монархії й дозволяв вирішувати численні соціальні проблеми. Але в надрах країни, що багатіла, визрівала змова, нитки котрої вели до підпільної організації “Вільні офіцери”, що була створена на зразок єгипетської. Військовий переворот, здійснений групою молодих офіцерів на чолі з 27-річним капітаном Муамаром Каддафі (1942 р.н.) 1 вересня 1969 р.,виявився раптовим для короля Ідіса, що перебував на лікуванні у Туреччині. Коли король зрозумів, що монархія впала, він відрікся від престолу, емігрував до Єгипту і оголосив, що вважає себе звичайним лівійським громадянином. Там же, в Каїрі, Ідріс помер 25 травня 1983 р. у віці 93-х років. М.Каддафі, екстреміст за натурою, очоливши Раду революційного

командування, жорсткою рукою приступив до здійснення радикальних реформ, керуючись при цьому власними уявленнями про благо народу. Свої позиції лівійський лідер виклав у 1973-1979 рр. у “Зеленій книзі”, де намагався переконати співгромадян у тому, що ідеї соціалізму закладені в ісламі й діють через систему прямої народної демократії – джамахірії. У рамках офіційного курсу на побудову в країні “дійсно соціалістичного суспільства”, що спирається на ісламські цінності, в Лівії булла здійснена низка важливих реформ: націоналізовані нафтова промисловість, іноземні банки й компанії, підвищений мінімум зарплати (на сьогодні він складає 6 тис. фунтів стерлінгів, що вище, ніж у Великій Британії), запроваджені безплатна освіта й медичне обслуговування, обмежена приватна власність на нерухомість, значна частка внутрішньої й зовнішньої торгівлі перейшла до рук держави. 2 березня 1977 р. була проголошена Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія (з квітня 1986 р. – Велика СНЛАД), офіційно скасовані держава, уряд і політичні партії, парламент у його класичній формі. Правом законодавчої ініціативи були наділені первісні народні збирання, що об’єднують усе доросле населення країни за територіальним принципом, їхні секретарі й представники громадських організацій щороку збираються на сесії Загального народного конгресу для остаточного формування законів. Директиви лідера Революційного керівництва СНЛАД М.Каддафі обов’язкові для виконання. Спираючись на проголошену в “Зеленій книзі” “третю світову теорію”, лівійське керівництво енергійно підтримувало всі “антиімперіалістичні” збройні партизанські й терористичні угруповання. У березні-квітні 1986 р. США, звинувативши Лівію в підтримці міжнародного тероризму, завдали ракето-бомбових ударів по містам Тріполі, Бенгазі й Сирт. 1999 р. М.Каддафі дав згоду на те, щоб два лівійці, підозрювані в організації вибуху американського авіалайнера над Локебрі у грудні 1988 р., з’явилися на виїзну сесію шотландського суду в Нідерландах. 15 серпня 2003 р. М.Каддафі офіційно визнав причетність лівійських спецслужб до трагедії і запропонував виплатити $ 2.7 млрд. родинам загиблих (по $ 10 млн. кожный) в обмін на остаточне скасування санкцій і вилучення Лівії з переліку країн “вісі зла”. А 19 грудня 2003 р. міністр закордонних справ країни Абдель Рахман Шалгам оприлюднив відмову державного керівництва від програм створення будь-якої зброї масового знищення, запросивши на військові об’єкти країни інспекторів МАГАТЕ. Лівійський уряд, у свою чергу розробив на 2002-2006 рр. інвестиційну програму, що передбачає залучення $ 35 млрд. для активізації розвитку економіки країни.


Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 59 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Здобуття незалежності Лівією.| Особливості політичних систем Туніської Республіки та Королівства Марокко.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)