Про захист прав споживачів та стягнення коштів

ПОЗОВНА ЗАЯВА

(повернення Строкового Вкладу (депозиту), процентів та пені (неустойки))

Підсудність

Відповідно до частини 5 статті 110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Судові витрати

Згідно пункту 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Відповідно до частини другої пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг) та враховуючи рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2011 від 10 листопада 2011 року в якому зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року № 1023-XII з подальшими змінами у взаємозв'язку з положенням ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником "споживачем" за кредитним договором, що виникають як під час укладання, так і виконання такого договору. Відповідно пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав. Оскільки в діях Відповідача вбачається порушення прав споживачів, існують підстави для звільнення споживача від сплати судового збору.

Обставини справи

__ _______ 20__ року між _________________________________ (далі - Позивач) та Публічним Акціонерним Товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Відповідач), в особі начальника відділення № __ Криворізької філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ___________________________________________, що діє на підставі Положення про філію та довіреності №_____ від __ _______ 20__ р., посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ________., був укладений Договір-заява№_______/______/___-__ про банківський Строковий Вклад (депозит) «________» на _______ в іноземній валюті (далі – Договір). (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №1)   Відповідно до п.1 Договору Позивач вносить, а Відповідач приймає на Вкладний рахунок №_____._._______.___ (далі – Вкладний рахунок) грошові кошти у сумі190,00 (Сто дев'яносто доларів США 00 центів) (далі - Вклад) у порядку та на умовах, визначених в Договорі та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – Основні умови). (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №1, 4, 11)   Відповідно п.9 Договору Основні умови разом з Договором-заявою складають договір банківського вкладу та є його невід’ємними частинами. (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №1)   Відповідно до п.4 Договору Позивач неодноразово поповнював Вклад грошовими коштами загальною сумою в 2625,00 (Дві тисячі шістсот двадцять п'ять доларів США 00 центів). (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №1, 4)   Таким чином повний обсяг грошових коштів на Вкладному рахунку №_____._.______.___,станом на __.___.20__ року, становить2815,00 (Дві тисячі вісімсот п'ятнадцять доларів США 00 центів) та на кінцеву дату дії Договору, а саме __.__.20__ року, разом з нарахованими процентами (на рахунку №_____._.______.___)становить 2954,86 (Дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири долари США 86 центів), вказане також підтверджується виписками по Вкладному рахунку згідно п.2.2, п.3.4 Основних умов. (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №4, 11)   У п.2 Договору зазначено, що нарахування процентів на Вкладний рахунок №_____._.______.____за Вкладом проводяться на умовах капіталізації у порядку, визначеному п.4.1.3 Основних умов за фактичну кількість днів у місяці/360 днів у році, від дня, наступного за днем надходження вкладу у Банк, до дня, який передує його поверненню Вкладнику або списанню з Вкладного рахунка. (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №1, 11)   Договір був укладений на строк з «__» ______ 20__р. по «__» _____ 20__р.(п.1 Договору). (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №1)   Відповідно до статті 1060 Цивільного кодексу України, п.6 Договору та п.5.2 Основних умов Відповідач був зобов’язаний на вимогу Позивача повернути суму Вкладу і суму нарахованих процентів за період користування ним Позивачу, в день, наступний за останнім днем строку Вкладу. (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №1,11 та ЦК України)   Таким чином, __.__.20__ року Відповідач на вимогу Позивача мав би повернути відповідну суму Вкладу разом з сумою нарахованих за користування ним процентів Позивачу. (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №1,2,11 та ЦК України)   До спливу строку Договору Позивач звернувся до Відповідача з заявою про вимогу повернути Строковий вклад після закінчення строку розміщення Строкового вкладу та зарахованих процентів шляхом видачі готівкою через касу відділення згідно п.6 Договору та п.5.2 Основних умов. Заява подана особисто на ім`я керуючого Криворізької філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Кобзєва Ігоря Сергійовича за адресою Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Костенка буд. 6 відділення №1 АТ «Банк «Фінанси та Кредит», де заява була зареєстрована та підписана__.__.20__ року вхідний №_____.Також до строку спливання розміщення Строкового вкладу Позивачем __.__.20__ року була відправлена, рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення на відділення №___ Криворізької філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ім`я ______________________, копія зареєстрованої заяви та заява з вимогою прийняття до виконання. (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №1,2,5,6,7,8,11)   Відповідь, на звернення Позивача із заявою від __.__.20__ року, відповідно до статті 20 Закону України Про звернення громадян №393/96-ВР від 02.10.1996 року, отримана Позивачем __.__.20__. Відповідь на заяву від ___.___.20__- Позивачеві не надана. (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №2, 3, 5, 6, 7, 8, ствердження Позивача)   Після спливу строку Договору Позивач неодноразово звертався до Відповідача з усною вимогою повернути суму Вкладу та нараховані за користування ним проценти, пред’являв зареєстровану заяву №_____ від __.__.20__ року але йому було відмовлено у поверненні суми Вкладу та процентів. (посилання на докази, що підтверджують обставину – ствердження Позивача)   Отже, Відповідачем не було здійснено повернення Строкового вкладу разом з нарахованими за користування ним процентів Позивачеві. Таким чином, Відповідач продовжував, і на день подачі цієї Позовної заяви продовжує користуватися грошовими коштами в розмірі 2954,86 (Дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири долари США 86 центів), що були внесені Позивачем як Строковий вклад та враховуючи нараховані проценти на умовах капіталізації. Вказане також підтверджується виписками по Вкладному рахунку №_____.__._______.____ від __.__.20___ року та рахунку для виплат процентів №_____._.______.___від __.__.20__ року згідно п.2.2, п.3.4 Основних умов та п. 2. Договору. (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №1, 4, 11)   Відповідно до п.2 Договору за час користування коштами Вкладу протягом строку, визначеного п.1 Договору, Відповідач нараховує і виплачує Позивачеві проценти за ставкою 10,50 % річних на умовах капіталізації процентів. Виходячи із вищенаведеного сума грошових коштів, що підлягають сплаті в якості процентів за користування Вкладом, за період його дії складає – 139,86 (Сто тридцять дев'ять доларів США 86 центів)з урахуванням сплати податків згідно Податкового Кодексу України. (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №1, 4 та Податковий Кодекс України)   Відповідно до п.8.2. Основних умов спори у яких Позивачем та Відповідачем не досягнуто згоди, вирішуються Судом України згідно з законодавством України, тому Позивач звернувся до суду. (посилання на докази, що підтверджують обставину – додаток №11, ЦК України)

Правове обґрунтування

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   Таким чином, з огляду на частину 1 статті 509 Цивільного кодексу України та зміст Договору, останній є зобов’язанням.   Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.   Згідно частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).   Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   Оскільки, Відповідач не повернув Позивачу у визначені Договором строки суму Вкладу та не сплатив в повному обсязі суму нарахованих за користування ним процентів, то Відповідач порушив умови Договору, оскільки такий його обов’язок був ним передбачений.   Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.   Частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України вказує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.   Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   З приводу застосування положень статті 625 ЦК України до спірних правовідносин, існує правова позиція Верховного Суду України: Правова позиція, висловлена ВСУ при розгляді справи № 6-39цс13 від 29 травня 2013 року: "Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до частини п’ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Судами встановлено, що позивачі у день закінчення строку дії договорів – 10 квітня 2009 року, звернулися до банку із заявами про повернення банківських вкладів кожний, чим засвідчили свої наміри припинити дію договорів. У зв’язку з цим банк був зобов’язаний повернути вкладникам депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договорів – 10 квітня 2009 року, проте повернув кошти позивачам лише 31 грудня 2009 року, чим порушив свої грошові зобов’язання. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивачів необхідно стягнути проценти по банківським вкладам за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладникам, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України". Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національним Банком України видана Генеральна ліцензія №28 від 06.10.2011 р. на здійснення валютних операцій ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».   Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 ЦК України. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, способом захисту майнового права та інтересу Позивача, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.   Оскільки Відповідач починаючи з __.___.20__ року і до дня подачі цього Позову, всупереч волі Позивача, продовжує безпідставно зберігати та користуватися коштами Позивача для отримання прибутку й власного збагачення, то відповідно до п.2 статті 1214 та п.2 статті 536 Цивільного кодексу України та зважаючи на те, що в Договорі та Основних умовах не передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, а Позивачем було заборонено відкривати та/або перераховувати на інші його власні поточні/карткові або інші вкладні рахунки грошові кошти по яким Відповідач мав би право встановлювати проценти, до такого користування мають застосовуватися положення п.1 статті 1061 ЦК України, де Відповідач зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України яка з 04.03.2015 року дорівнює 30,00% річних. Згідно частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Зазначений розмір пені гарантується Законом України, а тому не може бути зменшений. Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов’язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.   Пеня та інші нарахування у зв’язку з порушенням грошових зобов’язань визначаються Позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.   Вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв’язку з порушенням грошових зобов’язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є зобов’язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов’язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.   За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені не може перевищувати подвійної ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.   Позивач скористався своїм правом, передбаченим статтями 625, 1061 ЦК України, частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та відповідно просить стягнути з Відповідача на його користь суму боргу з урахуванням 30,00% річних (Проценти на банківський вклад, розрахунок додається до даної позовної заяви), трьох процентів річних (втрат внаслідок знецінення коштів, розрахунок додається до даної позовної заяви) та пені (неустойка) — три проценти на день, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України (розрахунок додається до даної позовної заяви).   Також Позивач просить Суд врахувати рішення по аналогічній справі: № рішення 21910366 від 08.02.2012 №2-5483/11 № рішення 38327321 від 07.04.2014 №756/18171/13-ц № рішення 39676383 від 02.07.2014 №22-ц/796/7139/2014 № рішення 40280373 від 27.08.2014 №6-31391св14 № рішення 42010193 від 22.12.2014 №6-38658зп14 № рішення 42576434 від 28.01.2015 №6-247цс14   Відповідно до ст. 611 п.4 ч.1 ЦК України «Правові наслідки порушення зобов'язання», ст.16 п.9 ч.2 ЦК України «Захист цивільних прав та інтересів судом», ст.23 ЦК України «Відшкодування моральної шкоди», частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» Позивач вважає, що Відповідач всупереч вимогам Позивача привласнив його матеріальні блага чим унеможливлює реалізовувати свої звички, бажання, позбавляє його та його родину засобів для існування, примушує позичати гроші, відмовляти собі у необхідних речах, порушує звичайний склад життя, погіршує стосунки в сім`ї. Все це виражається в душевних стражданнях, виявляється у збентеженості, страху, переживаннях, хвилюваннях, емоційному неспокої та примушують Позивача докладати додаткових зусиль для організації свого життя.   Позивач визначаючи розмір моральної шкоди виходив з міркувань, що єдиної методики, яка б мала загальне обов'язкове чи рекомендаційне значення, яка була б загально визнана судовою практикою, немає. Розмір відшкодування моральної шкоди має визначатися у кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей конкретного правовідношення. Позивач вважає, що суд має орієнтуватися на судову практику у відповідних категоріях справ, що склалася на момент вирішення спору. Розмір відшкодування моральної шкоди означений в Прохальній частині цієї Позовної заяви є достатній для розумного задоволення Позивача і не призводить до його збагачення, враховуючи досить велику різницю між рівнем достатку Відповідача в співвідношенні до рівня достатку Позивача та виходячи з міркувань розумності та пропорційності. Такої самої думки дотримуються й практичні фахівці: Пленум Верховного Суду України постанова №4 від 31 березня 1995р. "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначає, що моральною шкодою є "втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб".

На підставі викладеного та керуючись статтями 16, 23, 192, 509, 526, 533, 536, 549, 601, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 631, 1058, 1060, 1061, 1214 Цивільного Кодексу України, статтею 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 1, 3, 8, 10, 11¹, 15, 31, 60, 110, 113, 118, 119 Цивільного Процесуального Кодексу України, частиною другою пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", Постановою ВСУ № 6-39цс13 від 29 травня 2013 року, статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", Постанови НБУ від 02.03.2015 р. № 154, Пленум Верховного Суду України постанова №4 від 31 березня 1995р. "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Податковий кодекс України, рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2011 від 10 листопада 2011.

прошу:

1. Прийняти позовну заяву до провадження.

2. В порядку передбаченому пунктом 2 статті 627 Цивільного кодексу України та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", звільнити Позивача від сплати судового збору за цим позовом.

3. Ухвалити рішення, яким:

3.1. Стягнути з Відповідача на користь Позивача суму Вкладу 2954,86 (Дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири долари США 86 центів) з урахуванням процентів річних за фактичну кількість днів користування Вкладом протягом дії договору;

3.2. Стягнути з Відповідача на користь Позивача 30,00% процентів річних за безпідставне зберігання та користування коштами Вкладу понад строк дії договору в розмірі 68,00 (Шістдесят вісім доларів США 00 центів);

3.3. Стягнути з Відповідача на користь Позивача суму втрат від знецінення грошей (передбачених положеннями статті 625 ЦК України) в сумі 3% річних – 6,80 (Шість доларів США 80 центів)

3.4. Стягнути з Відповідача на користь Позивача пеню (неустойку) згідно частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 3% за кожен день прострочення виконання але не більше подвійної ставки Національного Банку України в сумі 1772,92 (Одна тисяча сімсот сімдесят два долари США 92 центи)

3.5. Стягнути з Відповідача на користь Позивача відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 3000,00 (Три тисячі гривень 00 копійок).

Дата добавления: 2015-11-04