Наряд на проведення експертизи

На підставі заявки оформляється другий документ про призначення експертизи — наряд на проведення експертизи, або разовий договір, який є документом, що підтверджує особу експерта і його право на проведення експертизи.

Наряд – це документ, який дає право експерту на проведення експертизи. Він оформлюється на спеціальному бланку і підписується начальником або іншим керівництвом, підпис якого скріплюється печаткою.

Дата і час проведення експертизи узгоджуються із замовником після отримання наряду по телефону, одночасно експерт з'ясовує наявність у замовника необхідної документації.

Експертиза повинна початися не пізніше від наступного робочого дня після отримання наряду за умови знаходження замовника в тому ж місті, де є експертна організація. За інших умов експертиза проводиться наступного дня після прибуття експерта на місце проведення експертизи.

Зміна термінів проведення експертизи не допускається, навіть за проханням замовника. У разі зміни таких термінів попередня заявка анулюється і подається повторна заявка. Час проведення експертизи фіксується замовником на зворотній стороні наряду і завіряється представником замовника. Наряд здається експертом в експертну організацію і є підставою для проведення фінансових розрахунків з експертом.

4. Проведення інструктажу експертів

На підготовчому етапі може бути проведений за необхідності інструктаж експертів. Особливо необхідний такий інструктаж перед проведенням експертизи товарів органолептичним, комплексним чи іншими експертними методами.

На підготовчому етапі, перед початком експертизи, експерт вивчає всю потрібну документацію. Вона необхідна експерту для здійснення роботи відповідно до виду товару і поставленого завдання. Нормативна документація повинна бути надана у вигляді стандартів, технічних умов, договору постачання, технічних умов контролю. Перелік супровідних і товаротранспортних документів повинен включати специфікації постачальника, транспортні документи, рахунки-фактури, товаросупровідні документи, які підтверджують приналежність вантажних місць до наданої партії. З цією метою експерт ознайомлюється також із зразками — еталонами продукції. Два перших види документації фіксуються відміткою експерта "пред'явлено експерту", завіряються підписом, проставляється номер наряду.

При проведенні експертизи імпортних товарів експерт повинен ознайомитись з копією контракту, за яким проводиться постачання.

На підготовчому етапі експерт ознайомлюється із транспортними, податковими накладними, товаросупровідними, розрахунковими, приймальними документами. До документів, які супроводжують партію товару, належать гігієнічні, ветеринарно-санітарні, фіто-санітарні, екологічні свідоцтва, які видаються відповідними органами.

Крім того, експерту можуть пред'являти аварійні акти, акти вилучення і підбору зразків, лабораторні аналізи, копії товарних чеків, заяви, листи покупців та інші документи, які ідентифікують товар.

4.1 Загальні відомості про товар

Гіпсокартонні листи (плити) представляють собою плитні вироби, які складаються із нес­палимого гіпсового сердечника, поверхня якого крім торцевих кромок, об­лицьована картоном, приклеєним до сердечника.

Плити призначені для облицювання стін, улаштування перегородок, під­вісних стель, вогнезахисту конструкцій, огородження комунікаційних шахт, виготовлення декоративних і звукопоглинаючих виробів.

В залежності від властивостей і області застосування гіпсокартонні плити поділяють на наступні види:

- звичайні (ГКП);

- вологостійкі (ГКПВ);

- підвищеного опору дії відкритого полум'я (ГКПО);

- вологостійкі підвищеного опору дії відкритого полум'я (ГКПВО).

За призначенням гіпсокартонні плити класифікують на такі види:

· облицювальні панелі для стін;

· панелі для облицювання стель;

· панелі для швидкого монтажу сухих підлог;

· панелі та плити для влаштування перегородок;

· ДКП для будівництва мансард.

Технологічна схема виробництва гіпсокартонних плит

Виробництво гіпсокартонних плит включаєнаступнітехнологічніпроцеси:

- дозування й подача гіпсовогов'яжучого;

- підготовка дисперсно-армуючих добавок;

- підготовка прискорювача тужавлення;

- приготування модифікуючих добавок;

- приготування пульпи;

- приготування піни;

- подача гідрофобізуючої добавки (при потребі);

- приготування формувальної маси;

- заправлення й розмотування картону;

- формування плит;

- сушіння плит;

- сортування, калібрування й штабелювання плит;

- упакуванняштабелів плит.

Технологічна схема виробництва гіпсокартонних плит наведена на рис. 4.1

Рисунок 4.1. Технологічна схема виробництва гіпсокартонних плит:

1 - силос гіпсового в'яжучого; 2 - донний розвантажувач; 3 - елеватор; 4 - проміжний бункер; 5 - ваговий дозатор; 6,7 - системи пилоосадження; 8 - бункер; 9 - дозатор доба­вок (ЛСТ); 10 - бункер модифікованого крохмалю; 11 - бункер зберігання скпоро-вінгу; 12 - піногенератор; 13 - ємність для приготування розчину лігносульфонату; 14 - гідророзбивач макулатури; 15 - ємкість для гідрофобізуючої рідини; 16 - ємкість для клею; 17,18- розмотувачі картону; 19 - гіпсобетонозмішувач; 20 - формуваль­ний стіл; 21 - стрічка тужавлення; 22 - рольганг; 23 - ножиці; 24 - прискорюючий рольганг; 25 - конвеєр скидання вологих відходів; 26 - поперечний стіл; 27 - стріч­ковий транспортер; 28 - завантажувальний стіл; 29 - сушарка; ЗО - витяжний пристрій; 31 - прискорюючий конвеєр; 32 - поперечний стіл; 33 - станок для торцю­вання; 34 - штабелювальних; 35 - пост пакування.

Гіпсове в'яжуче завантажується в силос, з якого донним розвантажува­чем 2 подається за допомогою елеватора 3 у проміжний бункер 4 на вагові дозатори гіпсового в'яжучого 5 і далі по системи шнеків- у гіпсобетонозмішувач 19. Для регулювання термінів тужавлення прискорювач (подрібнені відходивід торцівки гіпсокартонних плит) через систему пилоосадження 6 транс­портується в дробарку. Подрібнення відходів необхідно для підвищення ефективності дії цього продукту на терміни тужавлення гіпсового в'яжучого.

Подрібнені відходи повітряним потоком направляють в систему пилоосаждення 7 і подають в бункер дозатора 8. При необхідності введення більш ефективного прискорювача тужавлення (сиромеленийгіпс-неоліт) його подають через дозатор 9.

Модифікований крохмаль через прийомний бункер подається дозатором 10 у систему шнеків подачі гіпсового в'яжучого.

Подрібнений на склорубочній машині 11 склоровінг надходить у систему шнеків подачі гіпсового в'яжучого, а потім у гіпсозмішувач 19. Технічна піна, приготовлена в піногенераторі 12, подається теж у гіпсозмішувач 19.

Рідкі аб осухі (порошкоподібні) лігносульфонати розчиняються у воді в ок­ремій ємності 13 і за допомогою дозуючого насоса подаються в трубопровід подачі води, а потім у гіпсозмішувач 19. Дисперсійно-армуюча пульпа з відходів картону або макулатури й води готується в гідророзбивачі 14, після чого направляється в ємність для зберігання пульпи, обладнану мішалками й дозуючим насосом, за допомогою якого вона подається в гіпсобетонозмішувач 19. Використовувана при виготовленні вологостійких плит гідрофобізуюча добавка (силіконовемастило), що перебуває в ємності15, за до­помогою дозуючого насоса подається в трубопровід подачі води й потім у гіпсобетонозмішувач19.

Рулони лицювального картону для лицьової й тильної сторін за допомогою електротельфера зі спеціальним захватом установлюють у супорти вузлів розмотування картону. Розмотування рулонів забезпечується прикладанням до стрічки картону постійного тягового зусилля розмотувачами картону 17, 18. Положення лицювального картону що до осі формувального стола відслідковується автоматично за допомогою системи центрування картону.

Для утворення кромки необхідної форми на внутрішню поверхню картону фрезами наносяться надрізи, по яких на формувальному столі 20 за допомогою кромкозагинаючих пристроїв формується кромка плити.

Формувальна маса зі змішувача 19 надходить на лицьовий картон. На формувальному столі під лицьовим картоном розташовуються віброрейки, за допомогою яких із гіпсової маси видаляють великі пухирці повітря й рівномірно розподіляють формувальну масу по ширині картону. Тильний картон на формувальному столі з'єднується з кромками лицювального кар­тону за допомогою клею, що надходить із ємкості 16. У результаті утво­рюється замкнутий простір, і після формувального столу гіпсокартонна стрічка надходить на конвеєри тужавлення21.

На виході з формувального стола ще м'яка стрічка підрівнюється за допо­могою "прасок" і кромкоутворюючих пристроїв. Якщо необхідно виготовляти плити зі скошеною кромкою, то по обидва боки на стрічці конвеєра тужав­лення 21 установлюється клинчаста стрічка.

З конвеєра тужавлення гіпсокартонна стрічка надходить на рольганг 22, яким вона транспортується до ножиців 23. Ножиці 23 відрізають від неї плити заданої довжини. Уже на стадії руху гіпсокартонної стрічки по рольгангу 22 процес тужавлення гіпсового в'яжучого повинен бути закінчений.

Перед ножицями на лицьову сторону плити маркером наноситься осьова лінія, а на тильну- маркування виробника.

Після ножиців 23 плити за допомогою прискорюючого рольганга 24 нап­равляються на поперечний стіл 26, на якому вони по дві плити кантуються лицьовою поверхнею нагору. Далі плити попарно стрічковим транспортером 27 подаються на завантажувальний міст 28, що здійснює завантаження багатоярусного сушила 29.

Після прискорюючого рольганга 24, у випадку наявності неякісних плит, ділянок склеювання картону й інших дефектів, є конвеєр скидання вологих відходів 25, за допомогою якого вони направляються на лінію переробки вологих відходів або утилізуються.

У наш час, як правило, використовують тунельні сушарки багатоярусного, конвекційного типу, де нагріваючим середовищем є газоповітряна суміш, а плити в 2 потоки переміщаються по роликовому конвеєру. Температурний режим установлюється залежно від швидкості конвеєра, довжини сушарки й товщини гіпсокартонних плит. Після сушіння плит поярусно вивантажують за допомогою витяжного механізму 30, обладнаного системою охолодження, і прискорюючим конвеєром 31 подають на поперечний стіл 32. На цьому столі плити складаються лицьовими сторонами один до одного і складені попарно передаються стрічковим конвеєром на верстат для торцювання 33, де плити відрізані ножицями з певним допуском по довжині, точно обрізаються.

Далі, покладені попарно плити подаються на штабелювальник 34, з якого готовий штабель надходить на пост пакування 35.

При виході з конвеєру ГКП упаковують в пакети по 50 - 60 плит в поліети­ленову плівку. Пакети обов'язково комплектують із ГКП одного типу і розміру та укладають в пакет горизонтально.

4.2. Аналітичний огляд нормативної бази яка обумовлює порядок проведення експертизи

Основний український стандарт, що визначає технічні та якісні параметри, яким повинні відповідати гіпсокартонні панелі, використовувані при обробці приміщень - ДСТУ Б В.2.7-95 -2000 (ГОСТ 6266-97) «Листи гіпсокартонні. Технічні умови». На території РФ діє ДСТУ 6266-97, в Німеччині - DIN 18180, у Великобританії - BS 1230, у Франції - NFP 72302, у США - ASTM C36. У країнах Європи діє також міжнародний стандарт ISO 6308. Як відомо, ДКП складається з гіпсового сердечника і картону, які також повинні відповідати певним вимогам. Так, для формування сердечника застосовується гіпс марки не нижче Г-4, що відповідає вимогам ГОСТ 125-79, а облицювальний картон повинен відповідати ТУ 544-016-047-04766356-98. Зчеплення картону з сердечником забезпечується за рахунок застосування склеювальних добавок. Картон виконує роль як армуючого каркаса, так і основи для нанесення будь-якого обробного матеріалу (штукатурка, шпалери, фарба, керамічна плита та ін.)ДСТУ Б В.2.7-95-2000

Гіпсокартонні листи (плити) представляють собою плитні вироби, які складаються із нес­палимого гіпсового сердечника, поверхня якого крім торцевих кромок, об­лицьована картоном, приклеєним до сердечника.

Плити призначені для облицювання стін, улаштування перегородок, під­вісних стель, вогнезахисту конструкцій, огородження комунікаційних шахт, виготовлення декоративних і звукопоглинаючих виробів.

В залежності від властивостей і області застосування гіпсокартонні плити поділяють на наступні види:

- звичайні (ГКП);

- вологостійкі (ГКПВ);

- підвищеного опору дії відкритого полум'я (ГКПО);

- вологостійкі підвищеного опору дії відкритого полум'я (ГКПВО).

EN 520

1. Гіпсова плита типу А. Гіпсова плита, на видиму сторону якої може наноситися відповідна гіпсова штукатурка або відповідне декоративне покриття; для позначення цих плит використовується маркування Тип А".

2. Гіпсова плита типу Н (гіпсова плита зі зменшеною вологопогли нальною властивістю). У цей тип гіпсової плити додають добавки, які зменшують вологопогл и нальну властивість плити. Для позначення цих плитв залежності від їх вологопоглинаючої здатності використовується маркування:

"Тип Н1" - загальне поглинання води ≤ 5%

"Тил Н2" загальне поглинання води ≤10%

"Тип НЗ" - загальне поглинання води ≤ 25%

3. Гіпсова плита типу Е (гіпсова плита для обшивки). Плити, які використовуються головним чином для зовнішньої обшивки стінових елементів;для цих плит не передбачено нанесення декоративних покриттів; плити роз­раховані на тривалу дію атмосферних факторів; плити цього типу відрізня­ються зменшеним водопоглинанням; їх проникність по відношенню до водя­ної пари зменшена до мінімально можливого значення; для позначення цихплит використовується маркування "Тип Е".

4. Гіпсова плита типу Р (гіпсова плита з покращеною структурою серцевини для підвищення стійкості до дії високих температур). Гіпсова

плита, на лицьову сторону якої може наноситися відповідна гіпсова штукатурка або відповідне декоративне покриття; для покращення структури її серцевини з ціллю підвищення стійкості до дії високих температур (наприклад, під час по­жежі) в серцевину плити добавляють мінеральні волокна або інші спеціальні добавки; для позначення цих плит використовується маркування 'Тип Р.

5. Гіпсова плита типу Р (плита для основи під штукатурку). Лицьова

сторона цих плит спеціально підготовлена для нанесення гіпсових штукату­рок; при виготовленні ці плити можуть перфоруватися; для позначення цих плит використовується маркування "Тип Р".

6. Гіпсова плита типу О (гіпсова плита з визначеною щільністю).

Гіпсова плита, на лицьову сторону якої може наноситися відповідна гіпсова шту­катурка або відповідне декоративне покриття; вона має визначену щільність, щоб забезпечити покращені технічні характеристики для деяких областей зас­тосування; для позначення цих плит використовується маркування "Тип О".

7. Гіпсова плита типу В (гіпсова плита з підвищеною міцністю). Гіпсова плита, на лицьову сторону якої може наноситися відповідна гіпсова штукатурка або відповідне декоративне покриття; вона використовується в тих ви­падках, коли необхідна висока міцність на розрив як у повздовжньому, так і в поперечному напрямку; для позначення цих плит використовується марку­вання " Тип И".

8. Гіпсова плита типу І (гіпсова плита з підвищеною твердістю по­верхні). Гіпсова плита, на лицьову сторону якої може наноситися відповідна гіпсова штукатурка або відповідне декоративне покриття; вона застосо­вується в тих випадках, коли потрібна підвищена твердість поверхні; для позначення цих плит використовується маркування Тип І".

4.3 Аналіз ринку товарів в Україні

Сухе будівництво – це монтаж на будівельному майданчику вироблених промисловістю заготівок, будівельних виробів та матеріалів з виключенням так званих «мокрих» процесів.

Розвиток сухого способу виробництва, яким сьогодні називають сухе будівництво, тісно пов'язаний з промисловим виробництвом гіпсових плит. З кінця 50-х років у будівництві почали в великих обсягах використовувати будівельні деталі з гіпсокартонних плит для легких перегородок та обшивки стін. Однак тоді будівництво було значно простішим у порівнянні з комплектністю та можливостями сьогоднішнього сухого та легкого будівництва.

Впровадження систем сухого будівництва, що дозволяє відійти від "мокрих" процесів, в декілька разів збільшує продуктивність праці та дає можливість більш якісно виконувати внутрішнє облаштування приміщень. Основним матеріалом сухого будівництва є гіпсокартонні плити.

Плити призначені для облицювання стін, улаштування перегородок, вогнезахисних конструкцій, виготовлення декоративних і звукопоглинаючих виробів.

Діаграма1.1 Виробництво ГКП за 2003-2012рр, тис м²

Протягом 2003-2011 року виробництво гіпсокартону збільшувалося, у 2008 році набравши найвищі показники 91 492 м², та після кризи 2008-го виробництво значно зменшилося у 2009, у 2011 склало -77 689м² а у 2012-70 589 м²

Діаграма1.2 Експорт та імпорт гіпсокартонних плит за 2004-2012рр, тис м²

Протягом 2004 – 2009 рр. імпорт постійно перевищував експорт, що свідчить про перевищення попиту над власним виробництвом гіпсокартонних плит (окрім 2007 року). Та починаючи з 2010 року імпорт значно скоротився, а експорт збільшився.

Діаграма1.3 Виробництво ГКП по місяцях 2011та 2012 р, тис м²

На діаграмі 1.3 бачимо тенденцію до зменшення обсягів виробництва.

Діаграма 1.4 Частка експорту в структурі виробництва гіпсокартонних плит,%

9.7 % гіпсокартонних плит виготовлених в Україні були експортовані за кордон.

Діаграма 1.5 Частка імпорту в структурі виробництва гіпсокартонних плит,%

86.6% ринку гіпсокартонних плит складають плити, вироблені в Україні, імпорт складає лише 8%.

Діаграма 1.6 Частки основних операторів ринку плит гіпсокартонних,%

Безумовним лідером на ринку гіпсокартонних плит є група компаній КНАУФ з часткою 57.9%.

Ціна звичайних гіпсокартонних плит 200х2500х12.5 мм по виробниках:

Таблиця 2.1

№	Виробник	Вартість, грн./1 плиту
	КНАУФ	52,50
	Лафарж	54,50
	Сен-ГобенРігіпс	55,50

II Основний етап проведення товарознавчої експертизи

Дата добавления: 2015-11-04