Розвиток мислення.

Найістотнішою особливістю розвитку мислення дитини 2-6 років є те, що її узагальнення пов’язані з діями. Дитина милить, діючи. Для прикладу, якщо дитині 4-5 років пропонують визначити, що спільного між грушею і яблуком, вона набагато швидше справляється із завданням, якщо тримає їх в руках, і набагато важче, якщо їй пропонують зробити це подумки.

Інша характерна особливість дитячого мислення - це його наочність, яка проявляється в конкретності мислення. Дитина мислить, опираючись на одиничні факти, які відомі їй з власного досвіду або зі спостережень за іншими людьми.

Ж. Піаже в рамках онтогенетичного напрямку розробив теорію розвитку інтелекту, згідно до якої виокремлював 4 стадії в розвитку мислиннєвих операцій, одна з яких відноситься до раннього дитинства.

І стадія - стадія сенсомоторного інтелекту. Охоплює період від одного до двох років і характеризується розвитком здатності сприймати і пізнавати предмети реального світу, що оточує дитину. Пізнання предметів на цьому етапі - це осмислення їх властивостей та ознак.

ІІ стадія - стадія доопераційного мислення (2-6 років) -активізується процес інтеріоризації зовнішніх дій з предметами і формуються наочні уявлення у дитини. На перший план висуваються використання символів, символічна гра та мова, завдяки чому розум дитини набуває гнучкості.

Стадія доопераційного мислення поділяється в свою чергу на два етапи: допонятійне мислення (2-4 роки), для якого характерними є анімізм, матеріалізація та егоцентризм. Інтуїтивний (перехідний) етап (5-7 років) - характеризується здатністю відокремлювати ментальну реальність від фізичної і передбачати поруч з с соціальними нормами наявність механічної причинності.

Таблиця: Характеристики доопераціонального мислення

Допонятійна стадія
Анімізм	Віра в те, що практично всі рухомі об’єкти — живі.	Сонце, місяць, машини, потяги дитина вважає живими істотами
Матеріалізація	Віра вте, що об’єкти і люди з фантазій і снів — реальні.	Монстр зі сну дійсно ховається під ліжком.
Егоцентризм	Бачення і осмислення речей виключно з власної точки зору	«Якщо я це бачу, ти повинен це також бачити».
Інтуїтивна стадія
Символічна репрезентація	Використання дій, образів або слів для зображення об’єктів и подій.	Кубики зображують будинки; назви представляють об’єкти.
Соціоцентричне мислення	Початок здатності розуміти точку зору інших.	«Може, ти не хочеш грати в ту гру, в яку я хочу?»
Обмеження доопераційного мислення
Конкретність	Невміння взаємодії з абстракціями.	Мислення орієнтоване на «тут і зараз», а не на ту, що могло би бути.
Незворотність	Неможливість бачити зворотність змін; одна з причин відсутності розуміння збереження.	«У мене є брат, але в нього немає братів і сестер».
Центрованість	Неможливість сконцентруватися в один момент часу більше чим на одному аспекті проблеми; ще одна причина відсутності розуміння збереження.	Мислення фокусується на одному вимірі об’єкту, упускаючи з виду інші.

Найбільш швидкими темпами, у тісному взаємозв’язку з когнітивним і соціальним розвитком, відбувається розвиток мовлення. Саме в ранньому дитинстві діти оволодівають мовою в об’ємі, необхідному для вираження своїх потреб, думок, почуттів. Словниковий запас 2-річної дитини сягає 250 - 300 слів. Якщо двохрічна дитина виражає свої думки одним - двома словами, використовуючи при цьому власну оригінальну граматику, то шестирічні діти здатні висловлюватися фразами і групами речень, використовуючи правильні граматичні конструкції. В цьому періоді можна виокремити три етапи розвитку мовлення:

1. 2,5- 4,5 років - дитина не задумується про морфологію чи синтаксис мови, всі її успіхи в оволодінні мовленням пов’язані з практичним узагальненням мовних фактів, які базуються на відтворенні дитиною уже відомих їй слів. Основне джерело поповнення словникового запасу - дорослі. Разом з тим мова дитини не є простим наслідуванням, дитина проявляє творчість і фантазію у формуванні нових слів - неологізмів.
2. 4-5 років - розвиток мовлення тісно пов'язаний із формуванням логічного мислення. Дитина переходить від простих речень, часто не пов’язаних одне з одним, до складнопідрядних речень. З’являються причинні («тому що»), цільові («щоб»), наслідкові («якщо») та інші зв’язки в реченнях. Проте довільне розкладання слова на звукові компоненти - надзвичайно складне завдання на цьому етапі.
3. 5-6 років - розвиток мовлення у зв’язку із вивченням мови. Формується внутрішнє мовлення, що лежить в основі оперування «поняттями».

Афективна сфера.

Період дошкільного дитинства часто називають періодом пізнавальних емоцій, до яких відносяться почуття подиву, допитливості.

Період від 2 до 6 років також називають віком афективності. Емоції характеризуються інтенсивністю та нестійкістю, що проявляється в короткочасних афектах, у швидкому переході від одного емоційного стану до іншого.

Починаючи з 4-річного віку у дітей з’являється здатність розрізняти справжні емоції, і емоції, що проявляються на зовнішньому рівні. Ця здатність чітко формується у дитини до 6-ти років, при чому вона краще розпізнає негативні емоції.

Наприкінці 3-го року життя стає помітним розуміння комічного дітьми, тобто прояв гумору. Виникає це наслідок незвичайної комбінації знайомих дитині переметів та явищ (дресирована одіта собачка). Розвиваються м оральні якості - в період з 2 до 4-х років у дитини починають формуватися моральні переживання. В 5-ть років дитина вже здатна відтворити переживання інших дітей і пов’язати їх з певними діями, що проявляється в рольових іграх дошкільнят.

Відбувається формування вищих почуттів - гордості, самоповаги (себелюбство і егоїзм), естетичні почуття - почуття прекрасного, гармонії, ритму; інтелектуальні почуття - подиву, допитливості; практичні почуття - особлива група почуттів, пов’язаних із виконанням якоїсь діяльності, її успіхом чи неуспіхом, труднощами у здійсненні; соціальні емоції - переживання ставлення до інших людей, яке лежить в основі соціалізації дитини.

Провідний вид діяльності - гра.

Дата добавления: 2015-11-04