Наприклад: «Проблеми, які виникнуть у Вас після звільнення, не намагайтеся подолати сам-один, шукайте підтримки та допомоги. Є безліч місць, де можна отримати необхідну допомогу, де Вас вислухають і підтримають».
ПЗ №6. Розробіть функціональні обов’язки чергового центру нічного перебування для безпритульних
Заклади для бездомних громадян і безпритульних дітей — соціальні заклади, діяльність яких спрямована на допомогу бездомним громадянам і безпритульним дітям, їх підтримку та реінтеграцію;
Будинок нічного перебування — заклад соціального захисту для ночівлі (розміщення на ніч) бездомних громадян, прийом до якого не потребує попереднього медичного обстеження.
1. Керується нормативно-правовими документами, Типовим положенням про центр нічного перебування для безпритульних.
2. Реєструє осіб, які звернулися до центру.
3. Роз’яснює особам, які звернулися до центру, їх права та обов’язки, правила перебування у центрі.
4. Надає першу медичну допомогу у разі необхідності.
5. Розміщує осіб, які звернулися до центру, на ночівлю; видає постільну білизну.
6. Приймає від осіб, які звернулися до центру, речі на зберігання.
7. Відповідає за чистоту приміщень.
8. Слідкує за порядком. У разі необхідності повідомляє про порушення громадського порядку правоохоронним органам.
9. Вранці слідкує за вибуттям осіб, які звернулися до центру (приймає постільну білизну, видає речі, які були прийняті на зберігання).
ПЗ №8. Розробіть програму роботи виїзного консультативного пункту розрахованого на сільську молодь
І. Підготовчий етап.
1. Підготовка консультативної групи: підпір та проведення переговорів із спеціалістами (наприклад: психологом, лікарями (дерматологом, гінекологом, наркологом, тощо), юристом, працівником правоохоронних органів).
2. Організація рекламних заходів.
3. Вирішення організаційних питань: підготовка приміщення; визначення дати, часу проведення та тривалості консультації. За один виїзд 4-5 спеціалістів можуть проконсультувати групу з 80-150 чоловік. Така консультація триватиме близько 3 годин.
ІІ. Проведення консультації.
1. Консультативна робота з великою аудиторією.
Перший етап консультації вимагає великого залу, де розміщуються всі клієнти та консультанти, триває приблизно півгодини. Починається із вступного слова, представлення консультантів, ознайомленням аудиторії із ходом подальшої консультації. Також кожен консультант робить коротку анотацію своєї роботи.
2. Групові профілактичні та корекційні заняття розраховані на групи по 8-15 чоловік.
Даний етап вимагає окремого приміщення для кожного консультанта. Тривалість таких консультацій — від 20 хвилин до 1 години.
3. Індивідуальні консультації.
ІІІ. Підсумковий етап.
Після завершення консультації робиться якісний аналіз консультацій (контингент; проблеми, з якими зверталися; кількість осіб, які взяли участь у групових консультаціях, та які звернулися за індивідуальними консультаціями).
ПЗ №7. Розробіть програму ігротеки на вулиці для дітей середнього шкільного віку
Вулична ігротека «Діти мають права»
Мета: підвищення рівня ефективності правового виховання підлітків; ознайомлення дітей з Конвенцією про права дитини; набуття волонтерами навичок роботи з дітьми шкільного віку.
Актуальність заходу: Діти можуть зазнавати порушення своїх прав, навіть не знаючи, що до них застосовується та чи інша форма насилля. Тому першочерговим завданням постає забезпечення дитини інформацією про її права.
В ігротеці беруть участь команди дітей, які складаються з 10 — 15 чоловік. Команди отримують маршрутні листи, в яких вказані станції (планети). На кожній станції волонтери ознайомлюють дітей з однією статтею Конвенції ООН про захист прав дитини. Ознайомлення відбувається в ігровій формі.
1. Планета Турботи (Стаття 3. Всі діти мають право на любов і піклування).
Гра «Скульптура сім'ї».
Кожній уявній «сім'ї» дається завдання:
— створити скульптуру сім'ї, яка вітає іменинника;
— створити скульптуру сім'ї, яка відпочиває (на морі, в лісі).
2. Планета Смакотляндія (Стаття 33. Всі діти мають право на повноцінне харчування).
Гра «Смачного».
Волонтери пропонують дітям назвати рецепти відомих страв.
3. Планета Знань (Статті 28,29. Всі діти мають право на освіту.)
Гра «1, 2, 3, пригадаємо казки».
Учасники називають казки, в назвах яких зустрічаються числа.
4. Планета Веселяндія (Стаття 31. Всі діти мають право на відпочинок і дозвілля).
Гра «Паровоз».
На землі розставлені кеглі. Діти стають один за одним. Вибирається ведучий — «паровоз», інші — «вагони». «Паровоз» оббігає між кеглями, після чого приєднує до себе по одному «вагонові». Оббігаючи кеглі, потрібно не зачепити їх.
5. Планета Шлюлькіна (Статті 2,4. Всі діти мають право на медичну допомогу).
Гра «Лікар Айболить».
Волонтери проводять бесіду з дітьми про надання першої медичної допомоги, демонструючи деякі її види.
6. Планета Дружби (Статті 37, 39. Жодна дитина не повинна бути скривджена і зневажена.)
Гра «Відгадай емоцію».
Волонтери роздають дітям папірці з вказаними на них позитивними та негативними емоційними станами (задоволення, радість, злість, розпач, образа). За допомогою міміки та жестів діти показують ці емоції, інші їх відгадують.
7. Планета талантів (Стаття 29. Всі діти мають право на розвиток талантів).
Гра «Складаємо казку».
Волонтери пропонують дітям скласти свою казку, використовуючи відомих героїв казок.
8. Планета Розуміння (Статті 12,13. Всі діти мають право на власну думку).
Гра «Зрозумій мене».
Команда ділиться по парах. Волонтери дають одній частині дітей завдання: передати інформацію за допомогою міміки та жестів типу: «Зустрінемось біля зоопарку о 18.00». Інша частина дітей повинна зрозуміти інформацію і передати: «Давай зустрінемось біля фонтану».
9. Планета дітей (Стаття 42. Всі діти мають знати свої права).
Гра «Знайди ключ».
Волонтери пропонують дітям витягнути пелюстки з паперової ромашки. На одній з пелюсток написано слово «ключ», на інших — питання, які стосуються Конвенції ООН. Діти відповідають на питання до тих пір, поки не знайдуть пелюстки з словом «ключ».
ПЗ №7. Розробіть програму ігротеки на вулиці для дітей середнього шкільного віку
Вулична ігротека «Діти мають права»
Мета: підвищення рівня ефективності правового виховання підлітків; ознайомлення дітей з Конвенцією про права дитини; набуття волонтерами навичок роботи з дітьми шкільного віку.
Актуальність заходу: Діти можуть зазнавати порушення своїх прав, навіть не знаючи, що до них застосовується та чи інша форма насилля. Тому першочерговим завданням постає забезпечення дитини інформацією про її права.
В ігротеці беруть участь команди дітей, які складаються з 10 — 15 чоловік. Команди отримують маршрутні листи, в яких вказані станції (планети). На кожній станції волонтери ознайомлюють дітей з однією статтею Конвенції ООН про захист прав дитини. Ознайомлення відбувається в ігровій формі.
1. Планета Турботи (Стаття 3. Всі діти мають право на любов і піклування).
Гра «Моя сім'я» Волонтери ділять команду на 2 частини. Для цього вони пропонують двом бажаючим стати «батьками». Кожен «батько» обирає собі «маму», «мама» — «доньку», «донька» — «брата» і т.д. Коли утворення сімей завершене, пропонується наступна гра.
2. Планета Смакотляндія (Стаття 33. Всі діти мають право на повноцінне харчування).
Гра «Кожному своє місце». Волонтери роздають дітям великі листки паперу, з написаними на них буквами, після чого загадують загадки типу:
Ми — злакові рослини, ще вищі від людини. Їдять нас до весни — стебло, листки й плоди.
(Кукурудза).
Росту влітку на городі, маю плаття дуже модні. В мене їх дуже багато, за що й люблять кроленята.
(Капуста).
Діти, відгадавши загадку, швидко повинні вишикуватись в ряд з потрібними буквами.
3. Планета Знань (Статті 28,29. Всі діти мають право на освіту.)
Гра «Чорний ящик». Волонтери показують команді чорний ящик, в якому лежить предмет (зошит, ручка, резинка). Діти за допомогою запитань відгадують назву предмета.
4. Планета Веселяндія (Стаття 31. Всі діти мають право на відпочинок і дозвілля).
Гра «Танець лавата». Діти стають в коло. Волонтери разом з командою співають пісню, рухаючись по колу:
Дружно танцюєм ми тра-та-та, тра-та-та,
Танець веселий наш, танець лавата.
Наші вуха гарні, а в сусідів кращі.
Після цих слів треба взятись за вуха сусідів, продовжуючи рухатись. Волонтери називають різні частини тіла (ніс, коліна, плечі).
5. Планета Шлюлькіна (Статті 2,4. Всі діти мають право на медичну допомогу).
Гра «Знахар». Волонтери питають дітей, що їм відомо про конкретні лікарські рослини, які лікувальні властивості вони мають.
6. Планета Дружби (Статті 37, 39. Жодна дитина не повинна бути скривджена і зневажена.)
Гра «Переповнений тролейбус». В команді обираються 4—5 «пасажирів», інші імітують переповнений тролейбус. Завдання для «пасажирів»: потрібно потрапити в переповнений тролейбус.
7. Планета талантів (Стаття 29. Всі діти мають право на розвиток талантів).
Гра «В полі береза стояла». Волонтери разом з командою співають пісню:
В полі береза стояла,
В полі кучерява стояла.
Люлі-люлі стояла,
Люлі-люлі кучерява стояла.
Далі волонтери показують певні рухи, якими заміняються слова пісні. Слова заміняються рухами по черзі. Гра триває доти, доки пісня не буде «співатись» одними рухами.
8. Планета Розуміння (Статті 12,13. Всі діти мають право на власну думку).
Гра «Зіпсований телевізор». Діти стають один за одним. Волонтер каже слово тому, хто стоїть останній. Він за допомогою міміки та жестів показує це слово тому, хто стоїть перед ним. Останній учасник гри називає слово, яке йому показали.
9. Планета дітей (Стаття 42. Всі діти мають знати свої права).
Гра «Дорогами казок». Волонтери називають казку, команда вказує, ким і які права були порушені. Волонтери зачитують уривки цих казок, а діти їх інсценують. Діти придумують, як захистити права героїв.
ПЗ №9. Розробіть програму підготовки волонтерів до роботи з дітьми-інвалідами
Орієнтовна схема підготовки волонтерів до роботи з дітьми-інвалідами
Мета: формування у волонтерів знань і навичок взаємодії та допомоги особам з обмеженими функціональними можливостями.
Вік учасників: підлітки 13-17 років, які є учнями шкіл, інтернатів та ПТУ.
Підготовчий етап
Загальна інформація про волонтерську діяльність і «Школу волонтерів»:
1. Історія волонтерського руху.
2. Визначення понять «волонтерська діяльність», «волонтер» (мотивація, знання, вміння, форми, методи, навички волонтера).
3. Напрями волонтерської діяльності:
а) за сферами діяльності;
б) за проблемами;
в) за категоріями.
4. Школа волонтерів (зміст, структура, система підготовки, навчальні плани та програми, учасники).
Перший етап
Пізнання себе:
Мета: діагностика особистих якостей волонтерів з метою визначення в них наявності таких, що є необхідними в роботі з дітьми – інвалідами
За допомогою соціально-психологічних методів дослідження (ділових ігор, анкет, опитувальників, тестів, проективних малюнків, незакінчених речень тощо) визначити в учасників програми:
ü самооцінку;
ü темперамент;
ü характер;
ü комунікативні здібності;
ü організаторські здібності;
ü рівень тривожності;
ü рівень конфліктності;
ü САН (самопочуття, активність, настрій).
Другий етап
Мета: розвивати у волонтерів такі якості як співпереживання, емпатія, перцептивність.
Формування загальних знань, умінь, навичок:
ü тренінг комунікативності;
ü тренінг поведінки;
ü тренінг подолання конфліктності;
ü тренінг етичності;
ü тренінг релаксації та творчості;
ü тренінг з техніки безпеки.
Третій етап
Мета: ознайомити волонтерів з правилами взаємодій з дітьми обмежених функціональних можливостей
Формування спеціальних знань, вмінь і навичок роботи: (специфіка роботи з дітьми з особливими потребами, розкриття змісту, мети, завдань, принципів роботи за даним напрямком, методи та форми роботи, знання, вміння, навички, техніка безпеки під час роботи тощо)
ü поняття “інвалідності”, типологія та причини інвалідності, соціальні проблеми людей з особливими потребами в суспільстві;
ü історія допомоги особам з обмеженою дієздатністю;
ü принципи та правила роботи з дітьми з особливими потребами;
ü особливості роботи з дітьми з особливими потребами;
ü напрями роботи з дітьми з особливими потребами;
ü дотримання техніки безпеки.
Заключний етап
Закріплення здобутих знань.
Організація тижневої практики в центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Вручення посвідчення волонтерові.
ПЗ №10. Розробіть програму адаптації людини похилого віку до умов перебування в інтернатному закладі
Програма адаптації людини похилого віку до умов перебування в інтернатному закладі
1. Перебування в приймально-карантинному відділенні. На даному етапі можна виділити наступні функції соціального працівника: роз’яснити цілі і завдання закладу, ознайомити з розпорядком дня, розміщенням служб допомоги і адміністрації. При цьому можуть використовуватися різноманітні методи: бесіда, консультування, розповідь про дозвілля і побут закладу (у формі стендів, альбомів, за допомогою різних технічних засобів тощо) – все це повинно сприяти адаптації, знизити невпевненість, тривожність клієнта. В цей період важко встановити причину вступу до будинку-інтернату. Як правило (біля 40% випадків) причиною є конфліктна ситуація в сім’ї, що ускладнює емоційно-психологічну адаптацію людей похилого віку, сприяє довготривалому збереженню негативних емоційних реакцій і, в зв’язку з цим, потребує активного втручання соціального працівника в адаптаційний процес.
2. Розміщення для проживання в будинку-інтернаті. Після двотижневого перебування в приймально-карантинному відділенні, клієнти переводяться у відділення на постійне місце проживання. Цей етап характеризується додатковими емоційними навантаженнями для людини. Перед нею постає проблема вимушеної адаптації до нових умов з довготривалою перспективою. Успіх соціально-психологічної адаптації залежить від багатьох факторів: підбору кімнати, сусідів, психологічного клімату, традицій тощо. Для того, щоб допомогти клієнту адаптуватися в нових умовах, соціальному працівнику необхідні дані про особливості характеру цієї людини похилого віку, нахилах і інтересах, установках і звичках. Соціальний працівник може і повинен також навчити індивіда спілкуванню, співчуттю, усвідомленню ситуації спільного проживання тощо.
3. Третій тривалий етап –проживання людини похилого віку в будинку-інтернаті перші шість місяців. Тут постає проблема остаточного вирішення: залишитися в будинку-інтернаті на постійне проживання, чи повернутися в попередні, звичні домашні умови. В цей період виникає критична оцінка як соціально-побутових умов, так і своїх можливостей для адаптації до них. Одним з ефективних методів є так звана “терапія середовища”, тобто створення сприятливого психологічного мікроклімату. Цей процес здійснюється спільно з медичними працівниками, культпрацівниками і бібліотекарями, а також за допомогою методів трудотерапії тощо. Звичайно, після цього етапу робота з адаптації не припиняється, так як і після закінчення шестимісячного строку перебування проблеми залишаються.
Тут дуже важливо поєднувати як індивідуальні так і групові методи впливу. В багатьох будинках-інтернатах розробляються, наприклад, “ індивідуальні програми соціальної адаптації людини похилого віку, яка проживає у будинку-інтернаті ”. Сюди включаються: трудова діяльність, суспільна зайнятість, дозвілля, спілкування, самообслуговування. В цій програмі вказуються строки, передбачаються відповідальні за її виконання, відстежується ефективність різних видів зайнятості в процесі адаптації.
В цілому для роботи з людьми похилого віку соціальний працівник повинен здійснювати контакти з лікарем і медичним персоналом, використовувати дані з історії хвороби, про минуле життя, ознайомитися зі станом здоров’я клієнта, його можливостями по пересуванню, здатністю до самообслуговування.
ПЗ №14. Розробіть проект профілактики тютюнопаління серед молоді у ВНЗ
Проект профілактики тютюнопаління серед молоді у ВНЗ
Актуальність теми:
Актуальність теми профілактики тютюнопаління зумовлена тим, що за останні роки в Україні, зокрема у Києві, зростає частка курців серед жінок і дітей та залишається високою розповсюдженість куріння серед чоловіків. Так, серед жінок за останні двадцять років розповсюдженість тютюнокуріння збільшилася в 4 рази і складає близько 20 % від жінок працездатного віку у кінці 1990-х років, на відміну від 5 % у кінці 1970-х років. Серед підлітків 12-17 років тютюн — друга за розповсюдженістю психоактивна речовина (ПАР) (після алкоголю). Приблизно третина 18-25-річних — постійні курці, більше половини всіх курців свою першу цигарку викурили у віці до 12 років.
Нікотин виявився психоактивною речовиною, яка викликає найвищу смертність серед усіх ПАР. Дослідження ефективності профілактичних програм за останні 10 років достатньо переконливо доводять, що на сьогодні серед усіх психоактивних речовин саме тютюнопаління є основною проблемою, яка потребує рішучих профілактичних дій.
Цільова група: студенти І-ІІ курсів коледжу (15-17 років)
Мета: надання інформації, про здоровий спосіб життя, розповсюдження знань про куріння та профілактику куріння.
Технологія виконання проекту: проектом передбачено проведення конкурсу стіннівок, бесід, тренінгових занять.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 123 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Призвичаювання до вживання алкоголю | | | Етапи виконання проекту |