Тема 5. Православна церква в Литовсько-польську добу. 4 страница

Вказати форми опору віруючих, як результат масових порушень місцевими органами влади законодавства про культи.

Охарактеризувати постанови ЦК КПРС „Про великі недоліки в науково–атеїстичній пропаганді і заходи щодо її покращення” від 31.07.1954 року і „Про помилки в проведені науково-атеїстичної пропаганди серед населення, нові тенденції в розвитку релігії” та їхні наслідки.

Обґрунтувати особливості атеїстичної роботи в 60-х рр. ХХ ст., зміст постанов „Про недоліки науково-атеїстичної пропаганди і заходи її поліпшення” (1959 р.), „Про заходи з ліквідації порушень духовенством радянського законодавства про культи” (1960 р.), рішення „Про постанову ЦК КПРС „Про записку Ради в справах УПЦ при Раді Міністрів СРСР” (1961р.), а також постанови Ради Міністрів СРСР (№ 263) від 7.02.1961р. і ЦК КПУ (№ 590) від 01.04.1961 р. „Про посилення контролю за виконанням законодавства про культи” як створення законодавчої бази згідно з указом Верховної Ради СРСР „Про адміністративну відповідальність за порушення законодавства про релігійні культи” та постанову „Про застосування ст.138 КК УРСР”.

З'ясувати факт інтенсифікації форм боротьби з релігією: основний показник антирелігійної роботи радянської влади – зменшення кількості релігійних громад в областях України; вилучення у громад церков та „освоєння” церков – пусток; самоліквідація більшості монастирів; діяльність православної церкви, спрямовану на ліквідацію структур греко – католицької (уніатської) церкви.

Прослідкувати зміну стратегічного курсу ЦК КПРС (із сприяння і співпраці з православною церквою до „подолання” релігійності загалом), оцінити рішення Синоду УПЦ про розмежування обов'язків з духовного керівництва громадою і господарсько–фінансовою діяльністю та доповнення до нього на архієрейському соборі в липні 1961 року.

Література

1. В. Чорні дні „чорного духовенства” ліквідація православних монастирів в Україні в ході антирелігійної компанії другої половини 50 – х – першої половини 60 – х років. // З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ. – 1995. – № 1 – 2. – С. 209-217.

2. Головащенко С. Історія християнства. – К.: Либідь, 1999. – 350 с.

3. Єленський В. Сувора „ відлига ”: Замітки про антицерковну кампанію кінця 50 – х – початку 60 – х років // Людина і світ. – 1990. – № 6. – С. 21-25.

4. Король В. Просвітницька діяльність української православної церкви в 90-х рр. ХХ ст. // Історія в школі. – 2001. - №8. – С. 39-44.

5. Кульчицький С. Боротьба властей з релігією і церквою (1956 – 1964 рр.) // Український історичний журнал. – 1998. – № 4. – С.100 – 102.

6. Кульчицький С.Боротьба властей з релігією і церквою (50 – 60 ті роки) // Історія України. – 2000. – № 8. – С. 32-24.

7. Нагаєвський І. Історія української держави ХХ століття. – К.: Український письменник, 1994. – 413 с.

8. Одинцов Н. Хождение по мукам. (Из истории взаимоотношений советского государства и церкви) // Наука и религия. – 1990. – № 5. – С. 8-10.

9. Панченко П.П. Релігійні конфесії в Україні (40–і – поч. 90–х рр.) – К., 1993. – 47 с.

10. Пащенко В. Греко-католики в Україні. – Полтава: АСМІ, 2002. – 616 с.

11. Пащенко В. Православна церква в тоталітарній державі. Україна 1940-початок 1990-х років. – П олтава: АСМІ, 2005. – 630 с.

Варіант № 17

Православний стан і становище де-факто православної церкви під час польсько-литовського володарювання в українських землях.

Методичні рекомендації

Охарактеризувати становище українського православ'я під владою литовського князівства після Кревської унії 1385 р., Городельської унії 1413 р., що стала провісницею наступаючої релігійної нетерпимості польської католицької державної влади до православної, причини розколу Литовського князівства на два ворожі табори й заходи польського короля Ягайла по подоланню його. Троцький привілей 1434 р. та Краківський статут 1433 р. – зрівняння в правах з польською католицькою шляхтою українську православну шляхту Галичини. Висвітлити політику щодо православної церкви князя Владислава ІІІ та Великого князя Литовського і короля Польського Казимира ІV.

З'ясувати правовий стан православної церкви під час князювання Великого князя Литовського та короля Польського Олександра (1501–1506), польських королів: Сигізмунда І (1506–1548) та Сигізмунда ІІ Августа (1548–1572). Охарактеризувати „стверджуючий привілей” 1511 року, виданий Сигізмундом І на сеймі Великого князівства Литовського у Бересті; привілей 1551 року, виданий Сигізмундом ІІ Августом на Віленському сеймі. Оцінити факт скасування ним 1563 року Городельського акту.

Прослідкувати становище православ'я після Люблінської унії (1569), посилення ворожнечі між католиками і „дисидентами” після смерті Сигізмунда ІІ Августа (1572).

Охарактеризувати постанови Варшавської конференції 1573 р., як важливого акту захисту прав не тільки протестантів, а й православних, релігійну боротьбу за королівства С. Баторія (1575 – 1586).

З'ясувати правовий стан православної церкви в перші роки правління Сигізмунда ІІІ.

Обґрунтувати „право подавання” великими князями литовськими та польськими королями, тобто роздавання церковних посад та його наслідки:

а)деградація вищої церковної ієрархії, її аморальне життя та вплив на національне й культурне життя в Україні;

б)крайній розлад української церкви – патрональне право „подавання столиць духовних й всіх хлібів духовних” (дарування архієрейських кафедр, монастирів, церков; королівський патронат над церквою), який витіснив соборність та собороправність у православній церкві України.

Література

1. Дорошенко Д. Становище православної церкви в Литовській і Польській державах. Церковні братства // Дорошенко Д. Нарис історії Київської землі від Ярослава до кінця ХІV сторіччя. – К., 1991. – Т. 2. – С. 162 – 178.

2. Жуковський А. Нарис історії України. – Львів: Вид-во наук. тов-ва ім. Т. Шевченка, 1992. – 230 с.

3. Зі статуту Львівського братства (1586) // Хрестоматія з історії України: посібник для 7 – 11 кл. – К., 1996. – С. 57 – 58

4. Дорошенко Д. Становище православної церкви в Литовській і Польській державах. Церковні братства // Дорошенко Д. Нарис історії Київської землі від Ярослава до кінця ХІV сторіччя. – К., 1991. – Т. 2. – С. 162 – 178.

Варіант № 18

Особливості православної церкви в Україні й синодальна політика у ХVІ ст.

Методичні рекомендації

Обґрунтувати заходи з обмеження, а згодом і ліквідації особливостей православної церкви, поступовим згортанням її стародавніх прав і вольностей, дію Духовного регламенту (1721 р.) – документу, що перетворював церкву на складову частину державного механізму, ліквідовував патріаршество і впроваджував Синод.

Охарактеризувати категорію „непотребных”, національні особливості православної церкви та принципи самодіяльно–синодальної влади стосовно православ'я в Україні, що ідеологічно забезпечувало монолітність і неподільність щойно декларованої імперії.

Література

1. Андрієвський В. Українське православ'я: втрата самобутності (18 ст.) // Людина і світ. – 1993 – №4 – 5. – С. 38 – 42.

2. Головащенко С. Історія християнства: Курс лекцій. – К.: „Либідь”, 1999. – 352 с.

3. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – К.: „Освіта”, 1992. – 192 с.

4. Дорошенко Д.І. Нарис історії України: В 2 т. – К.: Глобус, 1991. – Т.1. – 349 с.

5. Економічне життя Православної Церкви в Слобідській Україні у ХVІІІ ст. // Вісник Харківського університету. – № 387. – Вип.1. – Харків, 1996. – С. 12 – 26.

6. Карамлик С. Українське церковне проповідництво ХVІІ – ХVІІІ ст. (за матеріалами Києво – Печерської лаври) // Історія України. – 2004 – № 23 – 24. – С. 4 – 7.

7. Крижанівський О.П. Церква у соціально–економічному розвитку Правобережної України (ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.): Монографія. – К.: Вища школа, 1991. – 127 с.

8. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник: У 3-х кн. – К.: Либідь, 1994 – Кн.3. Кінець ХVІ – середина ХІХ ст. – 336 с.

9. Ластовський В.В. Підпорядкування місцевого православного духовенства Середньої Наддніпрянщини церковній ієрархії у 18 ст. // Українська козацька держава: витоки і шляхи історичного розвитку: Матеріали Всеукраїнських історичних читань. – Черкаси, 2001. – С. 94 – 96.

Варіант № 19

Церковне життя Правобережної України ХVІІІ ст.

Методичні рекомендації

Проаналізувати акти фактичного підпорядкування православної церкви в Україні російській столиці в кінці ХVІІІ століття, впровадження курсу влади на зміцнення церкви як складової частини державно–бюрократичної системи, наближення духовенства за юридичним та суспільним статусом до дворянства, пошуки оптимального варіанту церковного управління. Назвати складові частини централізації, уніфікації та бюрократизації церковної системи.

Виділити фактори, якими обтяжувалася в Україні церковна політика великоросійського самодержавства: курс на витіснення національних особливостей церковно-релігійного життя українського народу; ступінь зв'язку з народом, його інтересами, культурою, побутом різних груп українського духовенства. Перерахувати зовнішні ознаки „торжества” офіційної ортодоксально-московської церковної моделі в Україні.

Література

1. Економічне життя Православної Церкви в Слобідській Україні у ХVІІІ ст. // Вісник Харківського університету. – № 387. – Вип.1. – Харків, 1996. – С. 12 – 26.

2. Карамлик С. Українське церковне проповідництво ХVІІ – ХVІІІ ст. (за матеріалами Києво – Печерської лаври) // Історія України. – 2004 – № 23 – 24. – С. 4 – 7.

3. Крижанівський О. Монастирське господарство Правобережної України: ХVІІІ – перша половина ХІХ ст. // Український світ. – 1993. – № 3. – С. 20-22.

4. Крижанівський О.П. Церква у соціально–економічному розвитку Правобережної України (ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.): Монографія. – К.: Вища школа, 1991. – 127 с.

5. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник: У 3-х кн. – К.: Либідь, 1994 – Кн.3. Кінець ХVІ – середина ХІХ ст. – 336 с.

6. Ластовський В.В. Підпорядкування місцевого православного духовенства Середньої Наддніпрянщини церковній ієрархії у 18 ст. // Українська козацька держава: витоки і шляхи історичного розвитку: Матеріали Всеукраїнських історичних читань. – Черкаси, 2001. – С. 94 – 96.

7. Ластовський В.В. Православна церква у суспільно–політичному житті України ХVІІІ ст. (Переяславсько-Бориспільська єпархія): Монографія.– Черкаси, 2002. – 137 с.

8. Ломачинська І. Православне чернецтво і козацтво в ХVІІ – ХVІІІ ст. // Людина і світ. – 1999. – №5. – С. 20-25.

9. Матях В.М. Нащадок козацької звитяги (з історії боротьби за православ’я на Правобережжі України у ХVІІІ ст.) // Запорозьке козацтво. – К., 1997. – С. 205 – 217.

Варіант № 20

Зміна державної політики щодо церкви в роки „перебудови”.

Методичні рекомендації

Охарактеризувати зміну державної політики щодо церкви в роки перебудови: зустріч Московського патріарха та постійних членів синоду УПЦ із Генсеком ЦК КПРС М.Горбачовим, надання РПЦ незалежності Українському екзархату у 1990 році, використання великого потенціалу церкви спецслужбами СРСР у зовнішньополітичній діяльності РПЦ і у внутрішній політиці, „одержавлення” церкви і його наслідки, загострення ситуації в православному і релігійному середовищі України наприкінці 80-х рр. ХХ ст.

Література

1. Нагаєвський І. Історія української держави ХХ століття. – К.: Український письменник, 1994. – 413 с.

2. Одинцов Н. Хождение по мукам. (Из истории взаимоотношений советского государства и церкви) // Наука и религия. – 1990. – № 5. – С. 8-10.

3. Панченко П.П. Релігійні конфесії в Україні (40–і – поч. 90–х рр.) – К., 1993. – 47 с.

4. Пащенко В. Греко-католики в Україні. – Полтава: АСМІ, 2002. – 616 с.

5. Пащенко В. Православна церква в тоталітарній державі. Україна 1940-початок 1990-х років. - - Полтава: АСМІ, 2005. – 630 с.

6. Пащенко В. РПЦ в останні роки хрущовської „десталінізації” // Пащенко В. Православ'я в новітній історії України: Ч.2. – Полтава, 2001. – С. 30 – 98.

7. Релігійно–церковні процеси періоду радянського тоталітаризму (православ’я 1917 – 1990 рр.) // Істрія релігії в Україні / Під ред. А.Колодного, П. Ярецького. – К., 1999. – С. 497 – 555.

Варіант № 21

П. Могила – фундатор нової української церкви.

Методичні рекомендації

Прослідкувати діяльність П.Могили щодо виправлення вад децентралізації церковної влади, період існування монастирів в зв'язку з легалізацією православної церкви Речі Посполитої у 1632 – 1633 рр.

З'ясувати процес стабілізації монастирського життя у могилянську добу: організація та утримання монастирів, здійснення права патронату фундаторами або спадковими патронами, розробка П. Могилою ідеології церковного життя та прийняття монастирського статуту (1640 р.), закріплення православних парафій за впливовими довіреними особами з правом шляхти або за братствами. Оцінити роль братських шкіл, як осередків православної церковної й загальної освіти.

Охарактеризувати реформи церковної освіти та виникнення колегій, заведених П. Могилою.

Література

1. Окара А. Петро Могила та занепад православної духовності у ХVІІ-ХVІІІ ст.: (Од Візантійського стилю до бароко) // Хроніка 2000. – 2002. – №49-50. – С. 379-386.

2. Ольхіна Н. Просвітитель і реформатор Петро Могила (1596-1647) // Історія України. – 2003. – С. 31-34.

3. Правове становище України у складі Речі Посполитої // Історія держави і права України: Навч. посібник / За ред. А.С. Чайковського. – К., 2000. – С. 127 – 155.

4. Рева Л. Анфологіони Львівського ставропігійського братства (Львівське братство і його роль у розвитку української культури ХYІ – ХYІІ ст.) // Пам'ять століть. – 1997. – №4. – С. 142 – 145.

5. Русина О. Українські землі під литовським і польським володарюванням // Історія України в особах. Литовсько – польська доба. – К., 1997. – С. 3 – 45.

6. Семчинський С. Петро Могила – митрополит, учений // Історичний календар. – 2002. – К., 2002. – С. 27-42.

7. Терещенко Ю.І. Загострення національно – релігійних і соціальних суперечностей наприкінці ХYІ ст. // Історія України. – 1997. – С. 58 – 67.

8. Україна під литовським пануванням і захоплення її Польщею // Нариси з історії України. – Вип. 2. – К., 1939. – С. 3 – 16.

9. Українські землі в складі Литви й Польщі // Історія України. – К., 2000. – С. 65 – 88.

10. Шевченко О. Петро Могила: штрихи до портрета людини, діяча, богослова // Українська мова та література. – 1999. – №14. – С. 3-4

Варіант № 22.

Релігійні мотиви у боротьбі українського народу в роки національно-визвольної війни ХVІІ ст.

Методичні рекомендації

Прослідкувати, як трансформувалися в русло поточної релігійної політики ідеї повстання.

Охарактеризувати програму антиуніацької боротьби гетьманської адміністрації: лист Б. Хмельницького до короля Я. Казимира і канцлера Є. Оссолінського „Пункти прохання й. к. м. Війська Запорізького” (Переяслав), „Пункти вимог Війська Запорізького” (Зборів). З'ясувати умови ратифікації Зборівського договору на сеймі 1649 року, участь у ньому митрополита С. Косова, поступки православним згідно спеціального королівського привілея, невдалу спробу козацьких послів щодо скасування унії на сеймі 1650 року.

Прослідкувати вплив наслідків воєнної кампанії 1651 року на ставлення вищої православної ієрархії до гетьманської влади.

Охарактеризувати функції православної церкви і митрополита після Переяславської угоди: причини опозиційності митрополита С. Косова; завдання посольства, очолюваного ігуменом І. Гізелем до царя Олексія Михайловича; боротьбу за митрополичий престол після смерті С. Косова при гетьманах Б. Хмельницькому і його наступникові І. Виговському та її наслідки.

Література

1. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Українські церкви в роки Хмельниччини // Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн. – К., 1994. – Кн.3. Кінець ХVІ – середина ХІХ ст. – С. 70 – 81.

2. Кулинич І.М. Релігійні мотиви у визвольній боротьбі українського народу напередодні та в роки національно – визвольної війни ХVІІ ст. // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку: Матеріали четвертих Всеукраїнських читань. – Київ – Черкаси, 1994. – С. 101 – 104.

3. Кулинич М. Релігійні мотиви у визвольній боротьбі українського народу напередодні та в роки національно–визвольної війни ХVІІ ст. // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. – К. – Черкаси, 1994. – С. 101 – 104.

4. Ластовський В. Юридичне оформлення правових стосунків між державою і церквою в період гетьманування Б. Хмельницького // Нові дослідження пам'яток козацької доби: Збірник наукових статей. – Львів, 2002. – Випуск 12. – С. 176 – 178.

5. Майданець І. Богдан Хмельницький і релігійна ситуація на Волині // Нові дослідження пам'яток козацької доби: Збірник наукових статей. – Львів, 2002. – Випуск 12. – С. 201 – 204.

6. Мордвинцев В.М., Харишин М. Київська митрополія за часів Визвольної війни // Київська старовина. – 1995. – №4. – С. 102 – 115.

7. Новак О. Християнство в Україні в другій половині ХУІІ ст. // Історія України. – 2005. – № 3. – С. 1-4.

8. Опанасюк В. Громадські організації доби Б. Хмельницького. Форми західні – зміст руський // Віче. – 2004. – № 10. – С. 70 – 73.

4.5. Перелік питань до підсумкового контролю

1. Християнські вірування українського народу.

2. Слов’янська міфологія. Головні дохристиянські боги.

3. Стародавні народні свята.

4. Початки християнства на Русі. „Фотієве хрещення”.

5. Християнство за перших київських князів. Княгиня Ольга – перша християнка на київському престолі.

6. Релігійна реформа 980 року.

7. Причини орієнтації Володимира на візантійське християнство.

8. Історичне значення прийняття християнства.

9. Вплив християнської ідеології на розвиток культури Київської Русі.

10. Становлення Української церкви. Перші київські митрополити.

11. Боротьба з дохристиянськими віруваннями і традиціями. Релігійний синкретизм.

12. Організація православних монастирів. Києво – Печерська лавра.

13. Українська православна церква в великому князівстві Литовському.

14. Розділ Київської і Московської митрополії: причини, перебіг, наслідки.

15. Державно–правове становище Української православної церкви в Речі Посполитій.

16. Українські церковні братства, їхня діяльність та значення.

17. Острозька Біблія 1581 р.

18. Реформи Петра Могили.

19. Релігійний фактор у повстанні Б.Хмельницького. Релігійна програма повстання.

20. Українське православ’я в період Руїни.

21. Підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату.

22. Вплив Української православної церкви і культури на Московську.

23. Українська православна церква на Лівобережній Україні в 18 ст.

24. Церковне життя Правобережної України. Мелхіседек Значко–Яворський.

25. Політика Російської імперії щодо церкви в ХІХ – поч. ХХ ст.

26. Боротьба за Українську автокефальну православну церкву в 1917 – 1921 рр.

27. Церква в 20-х – 30-х рр. ХХ ст.

28. Релігійно-церковне життя в окупованій Україні.

29. Держава і церква в Роки "відлиги" і "застою".

30. Релігія і церква в роки перебудови.

31. Сучасне конфесійне становище в Україні.

32. Сучасний стан православ’я в Україні 1991-поч. ХХІ ст.

33.Неорелігії в Україні.

34. Мусульманство, буддизм та ін. релігії в Україні.

Порядок оцінювання знань та визначення рейтингу студента за кредитно-модульною системою організації навчального процесу

1. Основні терміни і визначення

Поточно-модульний контроль (ПМК) – це один з видів контролю стану засвоєння знань та вмінь студента з модуля навчальної дисципліни. Поточно-модульний контроль включає оцінювання знань студента під час проведення семінарських занять, виконання завдань самостійної та індивідуальної роботи, тестування, колоквіуму, контрольної роботи і проведення модульної контрольної роботи.

Підсумковий контроль (ПК) – це контроль рівня засвоєння знань та вмінь студента в цілому з навчальної дисципліни, для якої навчальним планом передбачений екзамен.

Підсумковий контроль може здійснюватися у двох варіантах.

Перший варіант – підсумковий контроль проводиться в усній і (або) письмовій формі за вибором кафедри.

Другий варіант – захист результатів виконання індивідуального навчально-дослідницького завдання з поданням відповідного звіту.

З навчальних дисциплін, для яких навчальним планом передбачений залік, контроль рівня засвоєння знань та вмінь студента в цілому визначається за результатами поточно-модульного контролю.

Індивідуальне навчально-дослідницьке завдання (ІНДЗ) – специфічний вид позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального, наукового чи навчально-дослідницького характеру, яке використовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу. Результатами ІНДЗ може бути підготовка наукових звітів, участь (з публікацією тез доповідей) у науково-практичних конференціях, конкурсах і олімпіадах, публікація наукових статей тощо. Зміст, форми, звітність, порядок і критерії оцінювання ІНДЗ встановлюється згідно пропозицій викладача кафедрою.

Рейтинговий показник студента з навчальної дисципліни – це числова величина, яка дорівнює сумі набраних студентом балів під час вивчення та контролю знань з усіх модулів дисципліни за встановленою для дисципліни шкалою розподілу балів.

Рейтинг студента – це порядкова позиція студента в академічній групі за результатами навчання з навчальної дисципліни. Оцінка, отримана студентом у разі повторного оцінювання результатів навчання, на сукупний рейтинг студента не впливає.

Шкала оцінювання знань студента встановлює взаємозв’язки між рейтинговим показником з дисципліни, національною шкалою оцінювання знань студента і шкалою оцінок ECTS.

Шкала оцінювання знань

Рейтинговий показник	Оцінка у національній шкалі	Оцінка ECTS
90 – 100	Зараховано	5 (відмінно)	A (відмінно)
82 – 89	4 (добре)	B (добре)
75 – 81	C (добре)
68 – 74	3 (задовільно)	D (задовільно)
60 – 67	E (задовільно)
35 – 59	Незараховано	2 (незадовільно)	FX (незадовільно) з можливістю повторного складання
1 – 34	-	F (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням

Критерії визначення оцінок.

5 (відмінно) А – «відмінно» - студент глибоко і досконало знає матеріал усіх тем дисципліни, повністю засвоїв теоретичні основи курсу, уміє визначати причини і наслідки суспільно-політичних та соціально-економічних процесів, що відбулися в зарубіжній історії.

4 (добре) В – «дуже добре» - студент добре засвоїв теоретичний матеріал дисципліни і здобув практичні навики на рівні, який дає можливість виконувати завдання на рівні вище середнього з окремими неточностями (у визначенні характеристиці подій і явищ зарубіжної історії тощо).

С – «добре» - студент засвоїв теоретичний матеріал дисципліни і здобув практичні навики на рівні, який дає можливість виконувати завдання на рівні вище середнього з кількома помилками.

3 (задовільно) D – «задовільно» - студент в цілому засвоїв теоретичний матеріал і набув практичних навичок, що дозволяє йому непогано виконувати завдання, проте кількість суттєвих помилок становить більше трьох.

Е – «задовільно» - студент ознайомлений в загальних рисах з теоретичним матеріалом і має практичні навички, достатні для виконання завдань на івні мінімальних вимог.

2 (незадовільно) FХ – «незадовільно» - студент має уявлення про теоретичний матеріал дисципліни, але при виконанні практичних завдань допускається дуже грубих помилок. Необхідно повторно опрацьовувати матеріал і повторно складати іспит.

F – «незадовільно» - студент не засвоїв матеріал навчальної дисципліни не розуміє теоретичного матеріалу та не має практичних навичок для виконання поставлених завдань. Необхідна подальша робота з обов’язковим повторним опрацюванням курсу.

2. Розподіл балів на поточно-модульний і підсумковий контроль знань.

Загальна кількість балів, що відводиться на навчальну дисципліну – 100 балів. З дисциплін, для яких навчальним планом передбачено проведення підсумкового контролю (екзамену) на поточно-модульний контроль виділяється 75 балів, на підсумковий контроль – 25 балів. З дисциплін, для яких підсумковий контроль передбачено у формі заліку, на поточно-модульний контроль виділяється 100 балів.

Дата добавления: 2015-11-03