Тема 5. Православна церква в Литовсько-польську добу. 2 страница

Рекомендована література

1. Андрієвський В. Українське православ'я: втрата самобутності (18 ст.) // Людина і світ. – 1993 – №4 – 5. – С. 38 – 42.

2. Воронін О. У темній неволі: Українська Православна Церква у ХІХ столітті // Сучасність. – 1988. – №7 – 8. – С. 206 – 218.

3. Гай-Нижник П. Гетьманський рух і держава // Людина і світ. – 2003. – № 4. – С. 10 – 16.

4. Головащенко С. Історія християнства: Курс лекцій. – К.: „Либідь”, 1999. – 352 с.

5. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – К.: „Освіта”, 1992. – 192 с.

6. Дорошенко Д.І. Нарис історії України: В 2 т. – К.: Глобус, 1991. – Т.1. – 349 с.

7. Економічне життя Православної Церкви в Слобідській Україні у ХVІІІ ст. // Вісник Харківського університету. – № 387. – Вип.1. – Харків, 1996. – С. 12 – 26.

8. Карамлик С. Українське церковне проповідництво ХVІІ – ХVІІІ ст. (за матеріалами Києво – Печерської лаври) // Історія України. – 2004 – № 23 – 24. – С. 4 – 7.

9. Крижанівський О. Монастирське господарство Правобережної України: ХVІІІ – перша половина ХІХ ст. // Український світ. – 1993. – № 3. – С. 20-22.

10. Крижанівський О.П. Церква у соціально–економічному розвитку Правобережної України (ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.): Монографія. – К.: Вища школа, 1991. – 127 с.

11. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник: У 3-х кн. – К.: Либідь, 1994 – Кн.3. Кінець ХVІ – середина ХІХ ст. – 336 с.

Тема 11. Відродження української православної церкви 1917 – 1921 рр.

1. Державно – церковна політика в Польщі в 1918 – 1939 роках та українські землі.

Методичні рекомендації

Охарактеризувати державно – церковну політику в ІІ Польщі в міжвоєнний період. Звернути увагу на відношення влади до віри на території Західноукраїнських земель.

Рекомендована література

1. Дорошенко Д.І. Історія України 1917-1923: У 2-х т. – К.: Темпора, 2002. – Т.1. Доба Центральної Ради. – 320 с.

2. Дорошенко Д.І. Історія України 1917-1923: У 2-х т. – К.: Темпора, 2002. – Т.2. Українська Гетьманська Держава.– 352 с.

3. Зальмон Б. Й. Православ’я в Україні (1917 – 1938) // Український історичний журнал. – 2000. – №3. – С. 120 – 130.

4. Культурне будівництво в Українській РСР. 1917 – 1927: Зб. документів і матеріалів. – К., 1979. – 200 с.

5. Історія релігії в Україні / За ред. А. Колодного, П. Яроцького. – Т-во „Знання”, КОО, 1999. – 735 с.

Тема 13. Сучасне релігійне становище в Україні.

1. Відновлення релігійності українського населення в Сучасній Україні.

Методичні рекомендації

Охарактеризувати сучасний стан релігійності в Україні. Прослідкувати активізацію діяльності релігійних громад інших напрямків: римо-католиків, євангельських християн-баптистів, християн євангельської віри, свідків Єгових та ін.; появу нових релігійних течій.

Висвітлити основні питання об’єднавчого союзу (червень 1992 р.), соборів УАПЦ та УПЦ-КП (1993 р.) та їхні наслідки.

Назвати нетрадиційні, нерелігійні течії та релігійні рухи в Україні; фактори, які спричинили нову ситуацію в релігійній сфері держави.

З'ясувати особливості неорелігій в Україні.

Рекомендована література

1. Бабій М. Державна політика щодо свободи совісті й релігії: сутність і практика //Людина і світ. – 2004. – №3. – С.16 – 19.

2. Биченко А., Дудар Н. Релігійність українського суспільства: рівень, характер, особливості // Національна безпека і оборона. – 2002. – №10. – С. 14 –30.

3. Бондаренко В. Світська школа і церква в сучасній Україні: у пошуках співпраці // Освіта. – 2005. – № 45. – 26 жовтня. – С.13.

4. Босович В. Основні засади взаємовідносин між державою та церквою в Україні (аналітична записка) // Воля і батьківщина. – 2005. – №1 – 2. – С.52 – 57.

5. Васьковський В. Стан релігійної мережі в Україні // Національна безпека і оборона. – 2002. – №10. – С. 22 – 27.

6. Головащенко С. Історія християнства. – К.: Либідь, 1999. – 350 с.

7. Даниленко В. Релігійне життя в Україні у 1990-ті роки: (Відродження релігійного життя. Церква і держава, УАПЦ. Конфесії) // Історія України. – 2002. – №46. – С. 4 – 9.

8. Дзюба І. Сучасне суспільне і церковне становище в Україні // Народна творчість та етнографія. – 2001. – №3. – С. 5–19.

9. Дудар Н., Шангіна Л. Релігія і церква в суспільному житті України // Національна безпека і оборона. – 2002. – №10. – С. 6 – 13.

10. Дудар Н. „Віра повинна в тобі народитися...” Релігія і віра у сприйнятті української молоді // Людина і світ. – 2002. – №3. – С. 27 – 31.

11. Еленський В. Релігійність українського суспільства: останні дослідження // Людина і світ. – 2003. – №1. – С. 8–13.

12. Карпенко В. Національній державі – національну помісну церкву: Сучасність // Пам’ять століть. – 2002. – №3. – С. 64 – 72.

13. Крутіков С. Суспільно–політична обстановка в Україні: Роль і місце політичних партій, громадянських та релігійних організацій у становленні сучасного громадянського суспільства // Народна армія. – 2003. – №1. – 3 січня. – С. 5 – 6.

14. Маринович М. Роль церков у будівництві посткомуністичного суспільства в Україні: Історичний аспект; нові тенденції 90 – х років; релігійна ідентичність // Незалежний культурологічний часопис. – 2001. – №22. – С. 193 – 216.

15. Небожук Р. Християнські цінності в контексті української духовності // Пам’ять століть. – 2004. – №6. – С.136 – 145.

16. Німченко В., Картавцева Н. Конституційні гарантії свободи релігії та переконань людини і громадянина в Україні // Вісник Конституційного суду України. – 1999. – №5. – С. 50 – 59.

17. Пащенко В. Православ'я в новітній історії України: Ч.2. – Полтава, 2001. – 736 с.

18. Релігійні організації в областях України, Києві та Криму // Людина і світ. – 2000. – №1. – С. 30 – 33.

19. Релігійні організації в Україні станом на початок 2000 року // Людина і світ. – 2000. – № 1. – С. 26 – 34.

20. Романюк С. Держава і церква: філософія відносин. Порівняльний аналіз системи державно–церковних відносин в Україні та інших посткомуністичних країнах // Людина і світ. – 2004. – №9. – С. 36 – 42.

21. Сергійчик В. Церковні справи в долі України // Український світ. – 1996. – № 4 – 6. – С. 54 – 55.

22. Сьомін С. Духовно–релігійні засади державотворчого процесу в Україні // Вісник Української Академії управління при президентові України. – 2000. – №2. – С. 245 – 253.

3.3. Тематика рефератів та рекомендації до них.

Складовою частиною індивідуальної роботи студентів є підготовка та написання реферату. Реферат складається із вступу, основної частини, яка включає два або три розділи, висновки, список використаної літератури та джерел.

В процесі підготовки до написання реферату необхідно ознайомитися з наявною літературою та джерелами з теми. При цьому потрібно виписувати точні назви праць, статей, збірників документів, вказуючи прізвища авторів, рік та місце видання, кількість сторінок. Ці дані буде використано в процесі складання списку використаних джерел та літератури.

Ознайомившись з науковою літературою, студент складає план, пише вступ, де поряд з актуальністю теми, метою та завданнями подає короткий історіографічний огляд проблеми.

Завдання студента полягає в тому, що в основній частині роботи, на основі зібраного матеріалу встановити логічний зв’язок між фактами, з’ясувати характер і спрямованість історичних подій, зробити власні висновки та узгодження по темі.

Виклад матеріалу в розділах здійснюється за хронологічним або проблемним принципом. Не слід вдаватися до повторень або цитування цитат по декілька разів, уникати нечітких формулювань та розпливчатих тлумачень. Усі розділи реферату мають бути логічно пов’язаними між собою і закінчуватися короткими висновками. Варто звернути увагу, що використання цитат різних авторів потрібно підкріплювати посиланнями. Важливо не перевантажувати текст другорядною інформацією.

Загальні висновки – заключний етап написання реферату. Вони містять узагальнення, стислі відповіді на поставлені у вступі завдання.

Список використаної літератури та джерел слід розташовувати у списку в алфавітному порядку або по мірі використання в тексті.

Тематика рефератів

1. Релігійна духовність трипільських племен.

2. Демоністичні вірування праслов'ян.

3. Характерні риси образів Володимирового пантеону.

4. Філософські і патріотичні засади Київського християнства з "Слові про Закон і Благодать" Іларіона.

5. Самочинність і самоправність церкви в Київській Русі.

6. Правовий стан і становище де-факто православної церкви під час польсько-литовського володарювання на українських землях.

7. Роль католицького чинника в підготовці Брестської унії.

8. Культурно-просвітницька діяльність П. Могили.

9. Православні монастирі та їхня роль в духовній культурі України.

10. Характерні риси історичного розвитку українського православ'я з XVIII ст.

11. Православна церква й українське суспільство у XIX ст.: особливості
взаємовідносин.

12. Церковно-реформаторський рух в Україні 1905-1917 років.

13. Православна церква і процес українського національного відродження в кінці XIX – першої половини XX ст.

14. Могилянська академія як осередок богословської науки в Україні..

15. Феофан Прокопович – засновник могилянської богословської академії.

16. Українське православ'я в 20-30-х роках ХХ ст. на західноукраїнських землях як актуальний досвід для сучасності.

17. Умови і проблеми відродження автокефалії Української православної церкви в1941 – 1944 рр.

18. Релігійно-церковне життя в Окупованій Україні (1941 – 1944 рр.)

19. Становлення окупаційної влади до автокефальної й автономної православної церкви в Україні.

20. Українське законодавство щодо релігії в 50-60-х рр. XX ст.

21. Розвиток православної церкви наприкінці 40-рр. XX ст.: нові тенденції.

22. Необхідність змін державно-церковних відносин наприкінці 80-х рр. XX ст.

23. Релігія в духовному житті українського народу в сучасну добу.

24. Сучасний стан і проблеми української греко-католицької церкви.

25. Духовне християнство в Україні. Основні течії та особливості вірування.

26. Євангельсько-баптистських рух в Україні (ІХ – поч. ХХ ст.).

27. Церква євангельських християн-баптистів в умовах радянської влади.

28. Стан баптизму в незалежній Україні

29. Особливості розвитку п'ятидесятників в Україні

30. Утворення Союзу Християн віри євангельської в незалежній Україні.

31. Особливості догматики і організації адвентистів сьомого дня.

32. Свідки Єгови на конфесійному просторі незалежної України.

33. Хасидизм в Україні.

4. КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

4.1. Контрольні роботи (для заочників)

Варіант № 1

Релігійно-церковні процесів Україні в роки національно-визвольних змагань 1917 – 1921 рр.

Методичні рекомендації

Охарактеризувати екстремальні умови існування православної церкви після жовтневих подій 1917 року. Розкрити зародження українського церковного руху при Центральній Раді, гетьманаті. Вказати особливості проголошення 1 січня 1919 року в Україні автокефалії православної церкви, а саме:

а)повна незалежність від Московського патріархату;

б)належність вищої церковно-законодавчої, судової, адміністративної влади УАПЦ Всеукраїнському церковному собору;

в)керівництво справами церкви здійснював Синод.

З'ясувати розвиток православ'я в умовах більшовицької окупації, зокрема виникнення при Михайлівському соборі у Києві в березні 1919 року першої громади УАПЦ, у квітні – другої ВПЦР.

Прослідкувати вплив денікінської окупації на розвиток православ'я в Україні.

З'ясувати основні питання І Всеукраїнського православного церковного собору:

– підтверджено постанову ВПЦР від 5 травня 1920 року;

– обрано та висвячено на першоієрарха УАПЦ В. Липківського та архієпископа Київщини Н. Шараївського;

– ухвалено дотримуватися правил православної віри, прийнято низку постанов;

– засуджено приєднання до Московської церкви Київської митрополії у 1686 році;

Література

1. Андрусишин Б. Військове та флотське духовенство в Україні 1917 – 1921 рр. // Людина і світ. – №5. – С.16 – 21.

2. Андрусишин Б.І. Церква в Українській Державі 1917 – 1920 рр. (доба Директорії УНР). – К.: Либідь, 1997. – 319 с.

3. Білокінь С.І. Церковна інтелігенція Наддніпрянщини в 1917 – 1920 рр. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – К., 1992. – Вип. 2. – С. 19 – 24.

4. Булкін К. Собор УАПЦ: згадка через 80 років (14 – 30 жовтня 1921 року) // Нова політика. – 2001. – №6. – С. 21 – 25.

5. Гамрецький Ю.М. Православна церква на Україні на зламі епох (1917 – 1918 рр.) // Український історичний журнал. – 1989. – №18. – С. 47-60.

6. Дорошенко Д.І. Історія України 1917-1923: У 2-х т. – К.: Темпора, 2002. – Т.1. Доба Центральної Ради. – 320 с.

7. Дорошенко Д.І. Історія України 1917-1923: У 2-х т. – К.: Темпора, 2002. – Т.2. Українська Гетьманська Держава.– 352 с.

Варіант № 2

Наступ тоталітаризму на церкву. Боротьба з релігійною активністю населення УРСР в 20-30-х рр. ХХ ст.

Методичні рекомендації

Вказати причину зміни методів боротьби з релігією у 20–х рр. ХХ ст. Прослідкувати розпад православної церкви з середини: шляхом підтримки прогресивної частини церковників і утиску „реакційної”.

З'ясувати зміст понять: прогресивні (обновленці), реакційне духовенство (староцерковники). Проаналізувати діяльність ідеолога обновленців О.Введенського та головні питання, що розглядалися в квітні 1923 року на помісному соборі обновленців.

Прослідкувати появу обновленських громад „Живої церкви” в Україні, утиски вірних патріарху Тихону кліриків – Михайла (Єрмакова), Василя (Зеленцова) та інших, передачу обновленським громадам православних храмів, втручання силових та партійних органів України в справу організації нових громад „Живої церкви”, проведенню її єпархіальних соборів, проголошення у жовтні 1923 року Української синодальної церкви.

Охарактеризувати нове об'єднання БОУАПЦ, яке утворилося на Лубенському соборі в червені 1925 року (булдівщина) його ставлення до інших православних угрупувань, кількісне зростання, зміцнення позицій обновленства, рішення Всесоюзного собору церкви (1934 р.) про ліквідацію автокефалії церкви в Україні.

З'ясувати зміну тактики більшовиків у церковній політиці, умови розгрому булдівщини та обновленства.

Література

1. Зальмон Б. Й. Православ’я в Україні (1917 – 1938) // Український історичний журнал. – 2000. – №3. – С. 120 – 130.

2. Зінченко А.Л. Чи була відокремлена церква від держави у 20 – ті роки? // Український історичний журнал. – 1992. – №1. – С. 104 – 114.

3. Ігнатуша О.М. До історії Української автокефальної православної церкви (1921 – 1930) // Питання з історії СРСР. – Харків., 1991. – С. 47 – 54.

4. Ігнатуша О.М. Проголошення Директорією УНР автокефалії православної церкви в Україні // Український історичний збірник. – Харків, 1992. – Вип. 32. – С. 20 – 29.

5. Ільченко І. Церковні братства в 1918 – 1919 рр. // Людина і світ. – 1996. – №5. – С 34 – 37.

6. Ільченко Н. Вибори Київського митрополита (1918) // Пам’ять століть. – 1998. – №4. – С. 46 – 51.

7. Киридон А. „Щоб вороги топили один одного...”: Про причини церковних розколів у Радянській Україні 1920-хх років // Людина і світ. – 2004. – №6. – С. 23 – 30.

8. Культурне будівництво в Українській РСР. 1917 – 1927: Зб. документів і матеріалів. – К., 1979. – 200 с.

9. Лаврик Г. Скарби лишалися поза вжитком школи. Релігійна освіта в Україні в умовах національно – визвольних змагань 1917 – 1921 рр. // Влада і церква в Україні: перша пол. ХХ ст. – Полтава, 2000. – С. 75 – 98.

10. Нестуля О. Кампанія по вилученню церковних цінностей і доля культових пам’яток (20-ті рр. ХІХ ст.) // Історія України. – 1997. – №38. – С. 4–5.

11. Одинцов М.И. Государство и церковь (история взаимоотношений. 1917 – 1938 гг.). – М.: Знание, 1991. – 64 с.

12. Пащенко В. Киридон А. Більшовицька держава і православна церква в Україні: 1917 – 1930-ті роки: Монографія. – Полтава: АСМІ, 2004. – 334 с.

13. Пащенко В.О. „ Ніч минула, а день наблизився...”. Держава і православ'я в Україні 20-ті роки. – К., 1994. – 169 с.

14. Пащенко В.Православ'я в новітній історії України: Монографія. – Ч.2. – Полтава, 2001. – 736 с.

Варіант № 3

Релігійно-церковне життя в Україні після звільнення України від німецько-фашистських загарбників.

Методичні рекомендації

Охарактеризувати період піднесення православної церкви в Україні у перші роки після вигнання німецьких окупантів, які зміни відбулися в ній:

а)приєднано парафії Румунської православної церкви на територіях Ізмаїльської, Одеської, Чернівецької та інших областей;

б)УПЦ взяла участь в ліквідації в Україні структур відродженої під час війни у АПЦ та „ возз'єднання” з православ'ям греко-католицизму.

З'ясувати зміст постанови союзного уряду від 22.08.1945р. як доповнення до закону 1929 року про церковні організації та українську специфіку післявоєнного розвитку православної церкви.

Література

1. Воналович В. Чорні дні „чорного духовенства” ліквідація православних монастирів в Україні в ході антирелігійної компанії другої половини 50 – х – першої половини 60 – х років. // З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ. – 1995. – № 1 – 2. – С. 209-217.

2. Головащенко С. Історія християнства. – К.: Либідь, 1999. – 350 с.

3. Нагаєвський І. Історія української держави ХХ століття. – К.: Український письменник, 1994. – 413 с.

4. Одинцов Н. Хождение по мукам. (Из истории взаимоотношений советского государства и церкви) // Наука и религия. – 1990. – № 5. – С. 8-10.

5. Панченко П.П. Релігійні конфесії в Україні (40–і – поч. 90–х рр.) – К., 1993. – 47 с.

6. Пащенко В. Греко-католики в Україні. – Полтава: АСМІ, 2002. – 616 с.

7. Пащенко В. Православна церква в тоталітарній державі. Україна 1940-початок 1990-х років. - - Полтава: АСМІ, 2005. – 630 с.

8. Релігійно–церковні процеси періоду радянського тоталітаризму (православ’я 1917 – 1990 рр.) // Істрія релігії в Україні / Під ред. А.Колодного, П. Ярецького. – К., 1999. – С. 497 – 555.

9. Андрієвський В. Українське православ'я: втрата самобутності (18 ст.) // Людина і світ. – 1993 – №4 – 5. – С. 38 – 42.

10. Головащенко С. Історія християнства: Курс лекцій. – К.: „Либідь”, 1999. – 352 с.

11. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – К.: „Освіта”, 1992. – 192 с.

12. Дорошенко Д.І. Нарис історії України: В 2 т. – К.: Глобус, 1991. – Т.1. – 349 с.

13. Економічне життя Православної Церкви в Слобідській Україні у ХVІІІ ст. // Вісник Харківського університету. – № 387. – Вип.1. – Харків, 1996. – С. 12 – 26.

14. Карамлик С. Українське церковне проповідництво ХVІІ – ХVІІІ ст. (за матеріалами Києво – Печерської лаври) // Історія України. – 2004 – № 23 – 24. – С. 4 – 7.

15. Крижанівський О.П. Церква у соціально–економічному розвитку Правобережної України (ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.): Монографія. – К.: Вища школа, 1991. – 127 с.

16. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник: У 3-х кн. – К.: Либідь, 1994 – Кн.3. Кінець ХVІ – середина ХІХ ст. – 336 с.

17. Ластовський В.В. Підпорядкування місцевого православного духовенства Середньої Наддніпрянщини церковній ієрархії у 18 ст. // Українська козацька держава: витоки і шляхи історичного розвитку: Матеріали Всеукраїнських історичних читань. – Черкаси, 2001. – С. 94 – 96.

Варіант № 4

Православний собор у Києві (1685 рік), втрата Київської митрополії.

Методичні рекомендаці

Охарактеризувати ситуацію, що склалася в православ'ї наприкінці ХVІІ століття: церковний собор 1685 року в Києві і заява на ньому новообраного митрополита київського Гедеона Святополка Четвертинського про прийняття посвячення від московського патріарха, документи – звернення до гетьмана І. Самойловича українського православного духовенства, практичний пасивний опір В. Ясинського, Л. Барановича щодо підпорядкування Київської митрополії московського патріархату.

З'ясувати чинники, які сприяли втраті самостійності Київської митрополії (1686 р.): складна внутрішньоцерковна ситуація і міжцерковні відносини; усунення з гетьманства І.Самойловича (протегував Г.Четвертинському), саморуйнаційні дії або відокремлення окремих українських ієрархів від церковного керівництва Гедеона – архієпископа чернігівського Л.Барановича, архімандрита Києво–Печерської лаври В. Ясинського, львівського митрополита Й. Шумлянського – втрачено управління єпископіями, архімандріями, ігуменствами, монастирями, церквами в митрополії.

Література

1. Огієнко І.І. Приєднання церкви Української до Московської в 1886 р. // Огієнко І.І Українська церква: Нариси з історії української православної церкви. – К., 1993. – С. 157 – 192.

2. Полонська–Василенко Н. Духовне життя України: 19 ст.: Церква // Полонська–Василенко Н. Історія України. – В 2-х т. – К., 1992. – Т.2. Від середини XVІІ ст. до 1923 р. – С. 351 – 373.

3. Скальковський А.О. Церковний устрій в Запоріжжі // Скальковський А.О. Історія Нової Січі або останнього коша запорозького. – Дніпропетровськ., 1994. – С. 107 – 122.

4. Христианство и церковь в России феодального периода: материалы /Отв. ред. Н. Покровский. – Новосибирск: Наука, 1989. – 364 с.

5. Карамлик С. Українське церковне проповідництво ХVІІ – ХVІІІ ст. (за матеріалами Києво – Печерської лаври) // Історія України. – 2004 – № 23 – 24. – С. 4 – 7.

6. Крижанівський О. Монастирське господарство Правобережної України: ХVІІІ – перша половина ХІХ ст. // Український світ. – 1993. – № 3. – С. 20-22.

7. Крижанівський О.П. Церква у соціально–економічному розвитку Правобережної України (ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.): Монографія. – К.: Вища школа, 1991. – 127 с.

8. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник: У 3-х кн. – К.: Либідь, 1994 – Кн.3. Кінець ХVІ – середина ХІХ ст. – 336 с.

9. Ластовський В.В. Підпорядкування місцевого православного духовенства Середньої Наддніпрянщини церковній ієрархії у 18 ст. // Українська козацька держава: витоки і шляхи історичного розвитку: Матеріали Всеукраїнських історичних читань. – Черкаси, 2001. – С. 94 – 96.

10. Маринович М. Роль церков у будівництві посткомуністичного суспільства в Україні: Історичний аспект; нові тенденції 90 – х років; релігійна ідентичність // Незалежний культурологічний часопис. – 2001. – №22. – С. 193 – 216.

11. Небожук Р. Християнські цінності в контексті української духовності // Пам’ять століть. – 2004. – №6. – С.136 – 145.

12. Німченко В., Картавцева Н. Конституційні гарантії свободи релігії та переконань людини і громадянина в Україні // Вісник Конституційного суду України. – 1999. – №5. – С. 50 – 59.

13. Пащенко В. Православ'я в новітній історії України: Ч.2. – Полтава, 2001. – 736 с.

Варіант № 5

Православ’я у військово-державному утворенні Запорізької Січі.

Методичні рекомендації

Назвати причини процесу незначного будівництва церков у Запорізькій Січі протягом ХV – ХVІ століть. Охарактеризувати вплив наслідків соціально–класового розшарування козацького товариства в ХVІ –ХVІІ століттях на роль церкви, засоби задоволення особистісної та групової релігійності запорожців, внутрішньоцерковну діяльність січової церкви Покрови Богородиці. З'ясувати спроби управління церковним життям військово-державного утворення Запорізької Січі, роль Києво – Межигірського монастиря, як авторитетного козацького центру для церковного спілкування, відносини між монастирем і Січчю.

Прослідкувати основні риси релігійності запорізьких козаків, умови дії аскетичних святинь – монастирів.

Література

1. Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. – К.: Дніпро, 1991. – 331 с.

2. Багдасаров Р. Земний образ ангельського воїнства: (Запорізька Січ, як православний лицарський орден) // Людина і світ. – 1997. – С. 15 – 24.

3. Візер С. Монастирі в Україні першої половини ХVІІ ст.: міжконфесійне протистояння // Пам'ять століть. – 2004. – № 2. – С. 69 – 78.

4. Головата Н. Церква у політиці Б.Хмельницького // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку: Матеріали п’ятих Всеукраїнських читань. – К. – Черкаси, 1995. – С. 50 – 54.

5. Демочко В. Роль козацтва у відновленні та розвитку церковного життя в Україні у першій половині ХVІІ ст. // Історія України. – 2004. – № 38. – С. 1 – 3.

6. Нагаєвський І. Історія української держави ХХ століття. – К.: Український письменник, 1994. – 413 с.

Варіант № 6

Становище церкви та релігійної думки в роки хрущовської „відлиги” в Україні.

Методичні рекомендації

Обґрунтувати особливості атеїстичної роботи в 60-х рр. ХХ ст., зміст постанов „Про недоліки науково-атеїстичної пропаганди і заходи її поліпшення” (1959 р.), „Про заходи з ліквідації порушень духовенством радянського законодавства про культи” (1960 р.), рішення „Про постанову ЦК КПРС „Про записку Ради в справах УПЦ при Раді Міністрів СРСР” (1961р.), а також постанови Ради Міністрів СРСР (№ 263) від 7.02.1961р. і ЦК КПУ (№590) від 01.04.1961 р. „Про посилення контролю за виконанням законодавства про культи” як створення законодавчої бази згідно з указом Верховної Ради СРСР „Про адміністративну відповідальність за порушення законодавства про релігійні культи” та постанову „Про застосування ст.138 КК УРСР”.

З'ясувати факт інтенсифікації форм боротьби з релігією: основний показник антирелігійної роботи радянської влади – зменшення кількості релігійних громад в областях України; вилучення у громад церков та „освоєння” церков – пусток; самоліквідація більшості монастирів; діяльність православної церкви, спрямовану на ліквідацію структур греко – католицької (уніатської) церкви.

Прослідкувати зміну стратегічного курсу ЦК КПРС (із сприяння і співпраці з православною церквою до „подолання” релігійності загалом), оцінити рішення Синоду УПЦ про розмежування обов'язків з духовного керівництва громадою і господарсько–фінансовою діяльністю та доповнення до нього на архієрейському соборі в липні 1961 року.

З'ясувати опозиційні настрої православ'я до політики влади у 60-х – 70‑х рр. ХХ ст.: лист патріарха Олексія І і митрополита Миколи М.Хрущову; обґрунтування в працях окремих богословів перспективних напрямів розвитку церкви: концепції „богословських мостів” та контекстуальності (чутливості) богослов'я до всього, що відбувається в світі;помісний собор РПЦ 1971 року і стратегії церкви на майбутнє; „гарантована свобода совісті” і дійсність.

Література

1. Воналович В. Чорні дні „чорного духовенства” ліквідація православних монастирів в Україні в ході антирелігійної компанії другої половини 50 – х – першої половини 60 – х років. // З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ. – 1995. – № 1 – 2. – С. 209-217.

2. Головащенко С. Історія християнства. – К.: Либідь, 1999. – 350 с.

3. Єленський В. Сувора „ відлига ”: Замітки про антицерковну кампанію кінця 50 – х – початку 60 – х років // Людина і світ. – 1990. – № 6. – С. 21-25.

4. О.П., Плохій С.М. Реформа Петра Могили // Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн. – К., 1994. – Кн. 3. Кінець ХУІ – середина ХІХ століття. – С. 63-66.

5. Микитась В. Братські школи. Острозька школа – колегіум // Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1994. – С. 49 – 70.

6. Міляєва С. Митрополит Петро Могила і духовне середовище Києва 30-40-х рр. ХVІІ ст. // Хроніка 2000. – 2004. – №60. – С. 403-418.

7. Музиченко П.П. Українські землі під владою Речі Посполитої /друга половина ХVІ – перша половина ХVІІ ст. // Музиченко П.П. Історія держави і права України. – К., 2000. – С. 144 – 175.

8. Огієнко І.І. Церковний рух в Україні в XVІ віці // Огієнко І.І. Українська церква: Нариси з історії Української православної церкви. – К., 1993. – С. 119 – 123.

9. Огородник І.В. Огородник В.В. Історія філософської думки в Україні. – К.: Вища школа: Т-во „Знання”, КОО, 1999. – 543 с.

Варіант № 7

Християнство за перших київських князів (ІХ – Х століття).

Методичні рекомендації

На підставі низки опрацьованої літератури необхідно прослідкувати процес прийняття хрещення на державному рівні за князювання Аскольда та з’ясувати роль християнства після вбивства останнього (882 р.), а також виділити особливості відносин християн з язичницьким населенням та правлячою верхівкою при правлінні Олега (882 – 912 рр.).

Дата добавления: 2015-11-03