Камерна музика

Музичний жанр

Жанр - це історично сформований різновид музичних творів, який визначається за різноманітними ознаками: характером тематики, засобами вираження складу виконавців. Загальноприйнятим є підрозділ музики на такі основні жанри, як симфонічний, оперний, камерний, пісенний тощо. Існує більш вузьке застосування терміну "жанр" у симфонічній музиці - жанр симфонії, сюїти, симфонічної поеми.

Протягом тривалого часу в народній музиці склалися три первинні жанри: пісня, танець та марш. Незважаючи на те, що пісня буває лірична, колискова, жартівлива, історична; танець - вальс, гопак, танго; марш - похідний, спортивний, святковий або траурний, кожен з жанрів має стійкі характерні ознаки. Це типові розміри, ритмічні групи, мелодичні звороти, склад та фактура.

Так колискова пісня завжди має повільний рівний темп та плавний ритм. Звучить вона в середньому регістрі, тихо, склади тексту розспівуються а слова повторюються. Вальс має помірний темп, тридольний розмір і вальсовий акомпанемент в якому підкреслюється кожна доля розміру. Жанрові ознаки маршу пов'язані з ходою. Для нього характерний дводольний розмір, пунктирний ритм, підкреслена метрична доля, помірний та рівний темп.

Камерна музика

Це вид музичного мистецтва, призначений для виконання у невеликих приміщеннях чи для домашнього музикування. Для камерної музики характерні специфічні інструментальні склади (від одного виконавця до декількох, об'єднаних в ансамблі). Серед інструментальних ансамблів найбільш популярні фортепіанні тріо (фортепіано, скрипка, віолончель), струнній квартет (дві скрипки, альт, віолончель), квінтет духових (флейта, гобой, кларнет, фагот, валторна). Хоча витоки камерної музики в епоху середньовіччя термін утвердився у 16-17 сторіччі, при розподілі музики на церковну та світську. У цей час з'являються вокальні твори Дж.Арігоні, "Concerti de camera" (1635р). У 18 сторіччі набув розповсюджена жанр сонати, яка сформувалась на основі танцювальної сюїті (А.Кореллі).

В середині 18 сторіччя в творчості Й.Гайдна, В.А.Моцарта сформувались класичні види інструментального ансамблю-сонати, тріо, квартети, встановився зв'язок між викладенням партій та можливостями інструмента, для якого вони створювались.

В епоху романтизму камерну музику створювали Ф.Шопен, Ф.Шуберт, Ф.Мендельсон, Р.Шуман. В другій половині 19 сторіччя видатні зразки інструментальної камерної музики створювали І.Брамс, А.Дворжак, Б.Сметана, Е.Гріг, С.Франк. У 20 сторіччі К.Дебюссі, М.Равель, П.Хіндеміт, Б.Барток, Б.Бріттен.

Великий внесок в камерну музику зробили російські композитори Д.С.Бортнянський, А.Аляб’єв, П.Чайковський, А.Бородін, А.Глазунов. С.Рахманінов, С.Танєєв. Радянські композитори Н.Мясковський, Д.Шостакович, С.Прокоф'єв, Б.Лятошинський, А.Шнітке велику увагу приділяли створенню інструментальної камерної музики.

З кінця 18 і особливо у 19 сторіччі значне місце в музичному мистецтві зайняла вокальна камерна музика (в жанрах пісні та романсу), особливо в творчості композиторів романтиків. Вони ввели жанр вокальної мініатюри, а також вокально-пісенні цикли, об'єднані одним задумом ("Зимовий цикл" Ф.Шуберта, "Кохання і життя жінки" Р.Шумана), твори Брамса. На межі 19-20 сторіч з'явились композитори, в творчості яких камерні вокальні жанри зайняли провідне положення Х.Вольф, А.Дюпарк. Широкий розвиток, починаючи з 18 сторіччя жанри пісні та романсу отримав в Росії в творчості М.Глінки, А.Даргомижького, П.Чайковського, А.Бородіна, М.Мусоргького, М.Римського-Корсаова, С.Раманінова, Варламова, Г.Свірідова.

Прикладом камерної інструментальної мініатюри "Пісні без слів" Ф.Мендельсона, п'єси Р.Шумана, вальси, ноктюрни, прелюдії та етюди Ф.Шопена, камерні фортепіанні твори А.Скрябіна, С.Раманінова, "Мимолетности" і "Сарказми С.Прокофьєва, прелюдії Д.Шостаковича.

Дата добавления: 2015-10-28