Грань між камерними і великими симфоніями у С. дуже розмита. Авторське позначення камерна не повязана з камернізацією задуму.

Cтанкович

Камерні симфонії, складають значну частку творчого доробку Станковича. Ним створено 9 камерних симфоній. В них розкривається талант комопозитора-симфоніста, кожен камерний симфонічний опус по-суті є виявом розвитку та становлення думки Художника.

Для С. симфонії є сферою творчих пошуків, експериментів, новаторських відкриттів. Всі симфонії різняться за виконавським складом, за жанровим рішенням. Індивідуальність кожної сим­фонії підкреслена програмними назвами (за винятком Третьої), що носять узагальнений, асоці­ативний характер Химерно-Ігрова атмосфера «інструментального театру» панує в Першій ка­мерній симфонії. Зачаровують барвисті квазі-імпресіоністичні картини П'ятої «Потаємні поклики», Шостої «Тривоги осінніх днів». Восьмої «Мов бризки піни з зір».

Ось, напиклад, 4 камерна симфонія поєднує в собі ознаки жанру симфонії і вокальної музики, 5 – симфонії і інструментального концерту на тсрсні мовних, жанрово-сти­льових та композиційних форм.

В симфонії ознаки ознаки симфонічного і концертного жанрів

Симфонія пронизана драматичною емоцією в якої боротьба Людини з самою собою доведена до масштабу трагедії, до тонкої смислової грані між житгям та смертю.

Основна увага композитора спрямована на розкриття вічної теми мистецтва, пов'язаної з внутрішнім світом людини.

Внутрішня напруга лірико-романтичної драми, обаразність якої розкриває найпотаємніші глибини людської душі, занурює у світ глибоко особистісних переживань, пошуків, страждань, надій та розчарувань, якими живе Художник.

Симфонія належить до ліричного типу з притаманними йому суб'єктивним тоном оповіді та зосередженням уваги на емоційних відтінках психологічного стану людини.

Композитор в цій симфонії по-своєму втілює надідею - Людина та Світ,

Однак основну увагу компо­зитора спрямовано на розкрит­тя вічної теми мистецтва, пов'я­заної з внутрішнім світом люди­ни. Більшість з симфоній нале­жить до ліричного типу симфо­нізму з притаманними йому суб­'єктивним тоном оповіді та зо­середженням уваги на емоцій­них відтінках психологічного стану. Сюди можна віднести Другу («Медитація»), Третю, Четверту («Пам'яті поста»), а також Сьому («Шляхи і кроки») та Дев'яту («О,иіо! рго оло»). Кож­на з симфоній по-своєму втілює надідею - Людина та Світ, і саме в цих ліричних композиціях як­найповніше виражається лірико-романтична сутність стилю Станковича, його портрет ком-позитора-психолога.

“Ця симфонія містить у собі світ настільки складний, з такими перепадами емоційного рельєфу (від найтихішого..., прихованого зітхання до гучної патетики), з таким грандіозним динамічним розгортанням “сюжету”, що назва “камерна” сприймається як суто умовна, яка стосується насамперед виконавського складу. Але сутність цього твору насправді від великої симфонії-драми. Час тут спресовано (точніше, те, що відбувається у музиці, спресовано у часі), і тому (аналогічно до матеріального світу) “емоційна речовина” симфонії гранично згущується, збільшується її “питома вага”, через що колосально зростає її вибухова сила”

Грань між камерними і великими симфоніями у С. дуже розмита. Авторське позначення камерна не повязана з камернізацією задуму.

Дата добавления: 2015-10-28