Визначення сленгу та його історія. Молодіжний сленг як мовне явище

Молодіжний сленг як мовне явище

Лексичний склад нашої, як і будь-якої иншої, мови містить велику кількість сленгових утворень, що відповідають певним соціяльним та професійним групам людей. Упродовж часу, коли наша мова перебувала під впливом тоталітарної системи, визнавався єдиний стандарт літературної мови. Проте існування різноманітних діялектизмів, сленгізмів тощо доводить, що мова залишається динамічною системою, яка постійно живе і розвивається.

Визначення сленгу та його історія

Сленг доволі поширене явище, він є засобом спілкування у найрізноманітніших прошарках населення і сягає своїм корінням у сиву давнину. Адже і століття тому різні соціяльні групи мали свій стиль мовлення, притаманний саме цій групі. Крім того, розповсюдженим видом сленгу є сленг професійний, що побутує у мовленні людей певного фаху чи роду заняття. У ХVІІІ-ХІХ ст. на Полтавщині, де кобзарювання було досить поширеним явищем, сліпі бандуристи мали свій власний сленг, який називався «лебійською мовою» і був незрозумілий навколинім, але при уважнішому розгляді бачимо, що його легко було вивчити, оскільки він ґрунтувався на певних закономірностях перекручування слів, хоча були й окремі сленгові новоутворення. Деякі номінації лебійської мови фігурують у сучасному молодіжному сленгу, зазнавши певних деформацій. Наприклад, поширене у молодіжному мовленні слово лахати (сміятися) пішло саме від мандрівників-лірників, навіть не змінивши значення: «дерти лаха» – сміятися. Слово кльово має таке саме коріння, і вимовлялось воно спершу «клево». Головний персонаж оповідання Г. Хоткевича «Сліпець» належить саме до даної соціяльної групи й ось цитата: «Оце, – думаю, – клево»

Загалом межа між живою, розмовною мовою та сленгом була і є дуже рухливою, перехідною. Часто статус слова змінюється, і те, що, скажімо, у 60-х, 70-х, 80-х роках ХХ століття вважалося сленгом, тепер стало частиною повсякденного словника людей.

Ба­га­то мо­ло­дих лю­дей не на­ле­жать до яко­гось соціального або професійного угру­пу­ван­ня, і все ж постій­но по­слу­го­ву­ю­ть­ся слен­гом. Ча­с­ти­на з них – це не­осві­че­на мо­лодь, яка про­с­то не знає норм лі­те­ра­ту­р­ної мо­ви. Ін­ші ж до­б­ре во­ло­ді­ють лі­те­ра­ту­р­ною укра­їн­сь­кою мо­вою, але свідомо використовують слен­г.

При­чи­ною цьо­го мо­же бу­ти про­тест мо­ло­ді про­ти узви­ча­є­них норм, ві­ч­ний кон­ф­лікт “батьки-діти”, не­по­ро­зу­мін­ня зі стар­шим по­ко­лін­ням, не­за­до­во­лен­ня дій­с­ні­с­тю. Усе це спри­яє по­яві не­га­ти­в­но оцін­них слен­го­вих нео­ло­гі­з­мів і ак­ти­в­но­му їх по­ши­рен­ню. З ін­шо­го бо­ку, мо­ва слен­гу – це ре­к­ві­зит мо­ло­до­с­ті, як і ка­тан­ня на ро­ли­ко­вих ко­в­за­нах, ма­со­ві рок-­ко­н­цер­ти, лег­ко­ва­ж­ність і без­тур­бо­т­ність. Це своє­рі­д­на фор­ма са­мо­ви­ра­жен­ня і сво­бо­ди. Це, зно­ву ж та­ки, рі­з­но­вид мо­ло­ді­ж­ної куль­ту­ри. Су­с­пі­ль­но-­по­лі­ти­ч­ний роз­ви­ток постій­но роз­ши­рює слен­го­вий про­с­тір.

Єдиного і всеосяжного визначення сленгу немає і дотепер. Таким чином, у різних словниках і посібниках ми можемо зустріти безліч визначень для сленгу, таких як: «нецензурна мова», «мова неписьменних і безпутних людей», «поезія простої людини». В.О. Чеховський називає сленг «мовною грою, що допомагає особистості заявити про себе у власному мікросоціумі та водночас відокремитись разом з ним від решти суспільства». З погляду лінгвіста, сленг – це стиль мови, що посідає місце, антитетичне занадто формальній, офіційній мові. Сленг перебуває в самому кінці можливих засобів мовного спілкування і включає різні форми мови, за допомогою яких люди можуть ототожнювати себе з певними соціяльними угрупованнями, починаючи з дітей, молодих бізнесменів і хакерів і закінчуючи злочинцями, алкоголіками та наркоманами.

Я вважаю, що Сленг властивий різним групам людей і відіграє важливу роль у житті індивіда.

Дата добавления: 2015-10-28