Соціально-економічний розвиток

■ Кінець ХV – початок ХVІ ст. – почалася нова епоха у розвитку людства – становлення єдиної світової цивілізації, з 1500 р – в Європі сталося «диво»:

- початок поклали Великі географічні відкриття і колоніальні завоювання європейців

- центр європейської цивілізації змістився із Середземномор'я на північний захід Європи (Бельгія, Голландія, Англія)

- революція цін – значне підвищення цін в Європі через значну кількість дешевого завезеного золота та срібла (з 1500 р. і до початку ХVІІ ст. підвищилися в 3-4 рази)

- в Європі відчутне і помітне економічне піднесення, зміни в багатьох галузях виробництва, технології удосконалювалися: металургія, текстильна промисловість, кораблебудування, сільське господарство, торгівля

Ф е о д а л і з м

Застій (стагнація)

К а п і т а л і з м

П р о г р е с

Дрібне (ремісниче) виробництво

Крупне (мануфактурне) виробництво

масове виробництво

Великі торгові центри: ● Лісабон (Португалія) ● Севілья (Іспанія) ● Антверпен (Нідерланди) ● Лондон (Британія)

Формування національнихринків в Англії, Франції

торгівля

розширення європейського ринку

Політика меркантилізму(сприятливі умови для власного виробника)

світовий ринок (світова торгівля)    

Нові напрями зовнішньої торгівлі

до Америки через Атлантичний океан

до Індіїі Китаю навколо Африки

■

Банки (перші в Італії в ХV-ХVІ ст., потім в Німеччині) – спеціальні підприємства, які здійснювали посередництво у кредитуванні і платежах

Нові форми організації торгівлі:

Біржі, на яких здійснювалися операції куплі-продажу цінних паперів

Значна кількість торгових компаній

■ З розвитком капіталістичних відносин формувалися дві нові суспільні верстви:

наймані робітники – вільні люди, які згодні працювати за плату

уява про людину та її право жити й працювати у належних умовах

«буржуазія» (від фр. бурга – мешканці міст - бюргери) – стали називати тих, хто накопичував гроші, почали організовувати виробництв товарів, наймати робітників речей на продаж

Інтелігенція (юристи, учені, вчителі, лікарі…)

ідеї гуманізму

■ Складалася нова соціальна структура суспільства, ламався середньовічний соціальний розподіл. Важливу роль відіграло звільнення селян від кріпацтва в XIII ст. Селяни, отримуючи особисту свободу, втрачали земельний наділ. Швидко йшло розкладання цехового ладу. Ремісники, які розорилися, і селяни поповнювали нову верству - найманих робітників, що зазнавали жорстокої експлуатації (робочий день тривав 12-14 годин, за невідпрацьований аванс господар мав право покарати на ув'язнення).

■ Багата верхівка включала різноманітні елементи суспільства. Характерна особливість ранньої буржуазії - складна економічна база (торговельні, банківські операції, мануфактура, земельна власність). Стара знать втратила свій політичний вплив. В багатьох італійських містах встановилося республіканське правління. У той же час і економічне, і політичне життя того часу характеризувалося великою нестабільністю: можна було швидко розбагатіти, але так само швидко і позбавитися всього (загибель торгових кораблів, неплатежі боржників, політичні перевороти і т.ін.). Це породжувало особливу психологію, коли гроші не накопичувалися, а витрачалися безоглядно.

■ Розкіш нових багатіїв обумовлювала попит на архітекторів, художників, поетів. Правителі потребували секретарів, майстерних дипломатів, юристів. Діловим людям був необхідний штат службовців. У містах росла потреба у лікарях, вчителях, нотаріусах. Таким чином з'являється інтеліґенція, яка зіграла провідну роль у формуванні культури Відродження. Вона, з одного боку, безумовно, обслуговувала пануючий клас, виражала його інтереси. Але в той же час поповнювалася вихідцями з різних станів суспільства, була пов'язана з традиціями народної культури.

Реформація (вимога церковної реформи) почалась у Німеччині (Мартін Лютер, Томас Мюнцер) і поширилась у Європі (Швейцарія, Жан Кальвін).

Буржуазія пішла у наступ на феодалізм:

- Нідерландська революція (ХVІ ст.)

- Громадянська війна у Франції (ХVІ ст.) – перемога абсолютизму, династія Валуа змінилася Бурбонами

- Англійська революція (ХVІІ ст.)

Контрреформація: орден єзуїтів, інквізиція

Вільна думка

Церковна опіка

вивчення «божественого»

Реальний світ, людина

вивчення «людського» (особистості, її творчих сил і прагнень)

Нова епоха Відродження Ренесанс

● новий світогляд – ренесансний гуманізм (людяний, людський) ● високе творче піднесення ● гуманістичне світобачення відобразилось в наукових, літературних, художніх, філософських творах)

2. Гуманізм – новий світогляд епохи Відродження

Терміни і поняття, що ввели гуманісти доби Відродження:

● античний світ

● середні віки

● Ренесанс (Відродження)

Поняття «Античний світ» ввели італійські гуманісти епохи Відродження, позначивши цим терміном греко-римську культуру як саму ранню їм відому.

Термін «середні віки» виник в Італії в 14-16 ст. (доба Відродження) серед істориків і літераторів, передових людей того часу, які схилялися пред античною культурою і намагалися відродити її, а цим терміном позначали період між античністю і своїм часом

Середньовіччя (раннє)	Доба Відродження
теоцентризм	ренесанснийантропоцентризм
теологія	гуманізм
християнство	культура античності – джерело ідей гуманізму
церковно -феодальній характер культури	світський характер культури
корпоративний світогляд	індивідуалізм
те що – гріховне, зле	гуманізм визнавав природним і законним, проповідував свободу наукового дослідження
«не слід вирізнятися», а «бути як усі»	культивування оригінальності та неповторної індивідувальності
ідеали і догми феодального світогляду, ідея “гріховності” людини, її тіла, пристрастей і прагнень	схиляння перед досягненнями стародавніх греків і римлян, цінування і возвеличування людини

Особливості ренесансного гуманізму:

- гуманісти не просто дуже багато робили для збереження, вивчення стародавніх рукописів, пам'ятників мистецтва, вони вважали себе прямими спадкоємцями античної культури з її абсолютно іншим, ніж християнське, ставленням до життя;

- антропоцентризм (грец. anthropos “антропос” грецькою – людина, centron - центр), а не теоцентризм; - світогляд, за яким кінцева мета і центр Всесвіту – людина.

- критика системи феодального світогляду; людям Відродження були чужі його ідеали і догми (ідея “гріховності” людини, її тіла, пристрастей і прагнень);

- людина, а не Бог, знання, а не віра стоять в центрі світогляду гуманістів;

- людина мала бути вільною, гармонійною, універсальною, гідною;

- цінувалося унікальність думки, наміру, твору, способу життя;

- «hоmо faber» — «людина-творець» - «людина — коваль свого щастя».

- активне використання наукових досягнень;

- ідеал гуманістичної культури - всебічно розвинена людська особистість, здатна насолоджуватися природою, любов'ю, мистецтвом, досягненнями людської думки, спілкуванням з друзями.

«Слава» - мета, до якої має прагнути людина.

Один з італійських гуманістів того часу Піко делла Мірандолла: “Велике чудо є людина!”. У своєму трактаті “Про достоїнство людини” він писав: “Бог створив людину, щоб вона пізнавала закони Всесвіту, любила його красу, дивувалася його величчю. Людина може рости, удосконалюватися вільно. У ній знаходяться начала найрізноманітнішого життя”.

- індивідуалізм (не походження людини, а її розум і талант, заповзятливість повинні забезпечити їй успіх, багатство, могутність);

Індивідуалізм, який лежав у основі нового світогляду, був у прямій протилежності до феодального корпоративного світогляду, згідно з яким людина утверджувала своє існування тим, що була членом якої-небудь корпорації - общини в селі, цеху в місті і ін. Ідеалізованим вираженням раннього індивідуалізму було утвердження гуманістами цінності окремої людської особи і всього того, що з нею пов'язано. Це мало безперечно прогресивне значення.

- однак гуманісти схилялися насамперед перед “сильними” особистостями, їх ідеал мав на увазі лише обраних і не поширювався на народну масу. Цей світогляд приховував у собі схильність до утвердження особистого успіху, самоутвердження будь-якою ціною;

Дата добавления: 2015-10-28